Постанова

від 24.05.2021 по справі 2-1454/2010

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.05.21

22-ц/812/1024/21

Єдиний унікальний номер справи 2-1454/2010

Провадження №22-ц/812/1024/21 Доповідач в апеляційній інстанції - Лисенко П.П.

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 травня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів - Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Пасечнюком І.П.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, яку постановлено 09 квітня 2021 року, у приміщенні того ж суду, під головуванням судді Коваленка І.В., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН про поновлення строку пред`явлення виконавчих листів до виконання , у цивільній справі за позовом ВАТ КБ ПАТ КБ Надра до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

25 січня 2021 року ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН звернулося до суду із вищевказаною заявою, яку обґрунтовувало наступним.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2010 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Надра заборгованість за кредитним договором № 08/08/2007/840 К 1296 від 02 серпня 2007 року в розмірі 1 077 397 гривень 62 копійки та судові витрати в сумі 1 730 гривень.

На підставі вказаного рішення, 31 травня 2010 року видані виконавчі листи №2-1454/2010.

30 квітня 2020 року між ПАТ КБ Надра та ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН укладено нотаріально посвідчений договір № GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до якого, до ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 08/08/2007/840 К 1296 від 02 серпня 2007 року та забезпечувальними договорами.

У зв`язку із цим, ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03 грудня 2020 року замінено стягувача ПАТ КБ Надра на правонаступника ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН .

29 травня 2017 року Заводським ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області у виконавчому поводженні № 48087750, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (первісному кредитору - ПАТ КБ Надра ).

Відповідно до цієї постанови державного виконавця, виконавчий документ № 2-1454/2010 міг бути повторно пред`явлений для виконання до 29 травня 2020 року.

Посилаючись на те, що строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання був пропущений з причин, незалежних від ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН , оскільки вказаний строк сплинув 29 травня 2020 року, тобто після відступлення ПАТ КБ Надра прав грошової вимоги за кредитним договором, договором поруки та прав іпотекодержателя за договором іпотеки ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН , а ухвала суду про заміну стягувача набрала законної сили 19 грудня 2020 року, тобто після спливу строку на повторне пред`явлення виконавчих листів до виконання, просило поновити строк на пред`явлення виконавчих листів №2-1454/2010, виданих 31 травня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у розмірі 1 077 397 гривень 62 копійки та судових витрат в сумі 1 730 гривень, до виконання.

Крім того у відповідності до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388 Про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються відносно ПАТ КБ Надра під час проведення процедури ліквідації здійснювалася робота щодо підготовки пулів до електронних торгів (аукціонів), а також здійснювалася інвентаризація кредитних справ, складалися акти приймання-передачі матеріалів для переможців аукціонів, у зв`язку із чим претензійно-позовна робота банком не проводилася.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2021 року в задоволені заяви відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН , подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати зазначену ухвалу та ухвалити постанову, якою задовольнити їх заяву.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів що вказували б на наявність перешкоди ПАТ КБ Надра повторно пред`явити виконавчі листи до виконання та не є поважною причиною для поновлення вказаного строку і набуття заявником прав нового кредитора відносно заборгованості боржників.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його вірним, обґрунтованим і законним.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України, а також постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвала суду І інстанції вказаним положенням закону відповідає в повній мірі.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом і інстанції, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2010 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Надра заборгованість за кредитним договором № 08/08/2007/840 К 1296 від 02 серпня 2007 року в розмірі 1 077 397 гривень 62 копійки та судові витрати в сумі 1 730 гривень (а.с.30).

23 листопада 2010 року ОСОБА_1 та 28 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернулись з заявами про перегляд заочного рішення, в задоволені яких, ухвалами Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2011 року та від 24 жовтня 2012 року - відмовлено (а.с.32-33, 52, 113-118, 137).

На підставі вказаного заочного рішення, 31 травня 2010 року видані виконавчі листи №2-1454/2010 (а.с. 61, 184, 185) та постановою державного виконавця Корабельного відділу ДВС ММУЮ від 10 червня 2010 року відкрито виконавче провадження (а.с. 60).

29 травня 2017 року Заводським ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області у виконавчому поводженні № 48087750, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, первісному кредитору - ВАТ КБ Надра (а.с. 186-187) .

Відповідно до цієї постанови державного виконавця, виконавчий документ № 2-1454/2010 може бути повторно пред`явлений для виконання до 29 травня 2020 року.

30 квітня 2020 року між ПАТ КБ Надра та ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН укладено нотаріально посвідчений договір № GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги, відповідно до якого, до ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 08/08/2007/840К1296 від 02 серпня 2007 року та забезпечувальними договорами (а.с. 142-143, 144).

16 жовтня 2020 року ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН звернулося до суду з заявою про заміну стягувача, яку ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2020 року замінено стягувача з ПАТ КБ Надра на правонаступника ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН (а.с. 141, 168-170).

ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН звертаючись з заявою посилався на те, що строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання був пропущений з причин, незалежних від них, оскільки вказаний строк сплинув 29 травня 2020 року, тобто після відступлення ПАТ КБ Надра прав грошової вимоги за кредитним договором, договором поруки та прав іпотекодержателя за договором іпотеки ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН , а ухвала суду про заміну стягувача набрала законної сили 19 грудня 2020 року, тобто після спливу строку на повторне пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Між тим, згідно ст. 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 514 цього Кодексу визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона, державний або приватний виконавець.

Аналогічні положення містяться в ч. 5 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження .

Верховний суд України в постанові від 20 листопада 2013 року в справі №6-122цс13 дійшов висновку, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 8 Закону України Про виконавче провадження заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

За приписами ч.ч.1,5 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень ст.55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст.55 ЦПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Після заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 "Про виконавче провадження", ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є особа, що отримала від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, в тому числі, і право бути стороною виконавчого провадження.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, яка підтримана і Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 року провадження № 61-12076св18 (№6-1355/10).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. При цьому новий кредитор отримує від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі, і право бути стороною виконавчого провадження.

Таким чином, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ч. 5 ст. 15 "Про виконавче провадження".

До того ж, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), (GC), №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачене першим реченням першого пункту статті 1 Протоколу №1 (див. рішення у справі Войтенка, п. 53).

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Що ж стосується вимоги заявника про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання, то висновки суду першої інстанції є обгрунтованими з огляду на наступні обставини.

Частиною шостою статті 12 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Відповідно до ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

За приписами п.1 ч.1 ст.21 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час видачі виконавчого листа), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України Про виконавче провадження у редакції від 02.06.2016 року, згідно статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

За пунктом 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про виконавче провадження у редакції від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02.06.2016 року.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 № 3-рп/2001).

У виданому стягувачу ВАТ КБ Надра виконавчому листі на примусове виконання рішення суду по справі №2-1454/2010, яке набрало законної сили, копія якого надана заявником, зазначено про можливість пред`явлення його до виконання протягом трьох років.

Згідно відмітки державного виконавця про виконання рішення, вироку або повернення вбачається, що виконавче провадження завершено 29 травня 2017 року згідно з п.2 ч. 1 ст. 47 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції на 28 червня 2013 року).

Частиною 5 статті 37 ЗУ Про виконавче провадження передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до ч.6 ст.19 ЗУ "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Матеріалами справи встановлено, що з заявою про поновлення строків на пред`явлення виконавчого листа до виконання ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН звернулося до суду 25 січня 2021 року, тобто після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який встановлено як чинною так і попередньою редакцією ЗУ Про виконавче провадження .

Вказане на думку суду свідчить про не сумлінне використання ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН його прав.

Зважаючи на викладене, ТОВ ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН звертаючись до суду першої інстанції з цією заявою не надало доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Як на думку колегії, саме безвідповідальні дії працівників ВАТ КБ Надра привели до пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа. Названі ж особою, яка подала апеляційну скаргу, причини пропуску не можна вважати поважними і на цій підставі строк поновити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання не підлягала задоволенню.

Оскільки суд І інстанції дійшов такого ж висновку, то оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів до Верховного Суду, починаючи з дня складення повного судового рішення

Головуючий: П.П. Лисенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В.Серебрякова

Повний текст постанови складено 26 травня 2021 року.