Рішення

від 19.09.2007 по справі 4/261-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/261-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19.09.2007                                                                Справа №  4/261-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" м. Херсон    

до   приватного підприємства "Виробничо-житловий центр “Таврія” м. Херсон  

про   стягнення    12.794грн.06коп.

за участю   представників сторін:

від  позивача   - уповноважена особа  Кар'єва І.М.

від  відповідача  - директор Груньов Ю.П., юрист Мазанович В.В.

          Відповідно до ч.4 ст. 69 ГПК України  за клопотанням  сторін  спір  вирішено  за межами  строку, встановленого  ч.1 ст. 69ГПК України.

                                                  в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся з  заявою про  стягнення з  відповідача 12.794грн.06коп., в тому числі: 6.196грн.74коп. основного  боргу, 6.196грн.74коп. пені, 301грн.77коп.втрат від інфляції  та 98 грн.81коп. –3% річних, посилаючись на несвоєчасне  перерахування вартості наданих  послуг  за водопостачання та водовідведення відповідно до  договору від 01.04.2006року  № 8210.

          Заявою від 25.07.2007року позивач відповідно до  ст. 22 ГПК України зменшив розмір  позовних вимог  в частині стягнення пені та просить  стягнути  її в сумі 2.972грн.87коп., залишивши незмінними позовні вимоги в решті суми  позову.

          Відповідач позовні вимоги не  визнає, обґрунтовуючи  свої  заперечення тим, що  договір від 01.04.2006року №8210 підписано  сторонами  з  протоколом розбіжностей  по пункту 5.6 щодо  нарахування пені і він  залишився не  узгодженим  в установленому законом порядку, тому вважає  договір  неукладеним у зв'язку з неузгодженням істотних  умов договору до яких  він  відносить  пеню.  Крім  того, він  посилається на те, що сума боргу розрахована виходячи  із  обсягів водопостачання зазначених  в додатку №1 до  договору та вважає  їх  неузгодженими  через  не укладення  самого  договору.  Відповідач також  зазначає, що ним не  отримані  від  позивача  послуги, оскільки  позивачем не  надано актів   прийому-передачі  цих  послуг за підписом уповноваженої  особи  відповідача.

          Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представників сторін, суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги підлягають  задоволенню  частково з  урахуванням  наступного.

          01 квітня 2006 року між міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (позивач) та приватним підприємством "Виробничо-житловий центр “Таврія” (відповідач) укладено  договір  №8210  предметом якого  є  забезпечення відповідача водою відповідно до  додатку №1 та прийом стічних  вод .

          Зазначений договір  підписаний з  протоколом розбіжностей по  пункту  5.6 зазначеного  договору щодо  виключення із  тексту відповідальності в виді нарахування пені за несвоєчасні розрахунки за надані послуги, а тому відповідач, з  посиланням  на  пункти  3, 8  ст. 181ГК України вважає  договір  неукладеним, оскільки позивач не  звертався до  суду за врегулюванням  розбіжностей і  не  узгоджував з ним  розбіжностей, які залишилися неврегульованими. Зазначені посилання відповідача не  відповідають  вимогам  п.7 статті 181 ГК України відповідно до  якої, якщо  сторона, яка  одержала протокол  розбіжностей щодо  умов договору, заснованому на державному замовленні або  такого, укладення якого  є  обов'язковим для сторін на підставі закону, або  сторона –виконавець за договором, що  у встановленому законом порядку визнаний монополістом на певному  ринку  товарів  (робіт, послуг), яка  одержала протокол  розбіжностей, не передасть  у двадцятиденний строк  до  суду розбіжності, що  залишилися неврегульованими, то  пропозиції  другої  сторони вважаються прийнятими.

          Матеріали  справи  свідчать  про  те, що  отримавши протокол  розбіжностей до  договору від 01.04.2006року, яким відповідач запропонував виключити  із  тексту договору пункт 5.6 договору відповідальність по сплаті пені за несвоєчасні розрахунки за надані послуги, позивач не  врегулював ці розбіжності у встановленому законом порядку і не  звернувся до  суду   щодо їх врегулювання. Зазначений факт  не  оскаржував і присутній в засіданні суду представник позивача.  Таким чином, оскільки  укладення договорів щодо  постачання питної  води відповідно  до ч.3 ст.179 ГК України  є  обов'язком позивача і він  є  монополістом на ринку постачання питної  води та прийому стічних  стоків в м.Херсоні,  договір від 01.04.2006року  №8210  вважається укладеним  у урахуванням  пропозицій відповідача,  зазначених в протоколі розбіжностей щодо  виключення із  тексту договору відповідальності у виді сплати  пені в розмірі 1% від  суми  простроченого  платежу.

          Матеріалами  справи  підтверджується, що  в період  з 01.04.2006року по  01.06.2007року позивач, на виконання узгоджених  додатками № 1, 3  до  договору від  01.04.2006року обсягів, надавав відповідачу послуги по  постачанню  питної  води, в тому числі і на промив сміттєзбірних  камер, про  що  відповідачу надсилалися   акти-рахунки (аркуші справи 15-23). Загальна вартість  наданих послуг  відповідно до  діючих  тарифів становить  6.1965грн. 74коп.

          Відповідно до  ст. 526 ЦК України зобов'язання має  виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору та вимог  Цивільного  Кодексу, інших  актів  цивільного  законодавства, а за відсутності таких  умов та вимог –відповідно до  звичаїв ділового  обороту або  інших  вимог, що  звичайно  ставляться

Пунктом 2.2.1 договору від 01.04.2006року сторони встановили, що відповідач зобов'язаний  сплатити  надані послуги  не  пізніше 5 банківських  днів з  моменту вручення рахунків. В разі претензій до  пред'явлених  рахунків,  відповідач надсилає  про  це  письмові вимоги  не  пізніше 5 днів  з дня вручення рахунків.

Документального  підтвердження перерахування боргу, або  доказів надіслання претензій щодо  пред'явлених  рахунків відповідач суду не  надав, тому вимоги  позивача про  стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 6.1965грн. 74коп. підлягають  задоволенню.

Крім  того, відповідно до  частини  2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити   суму боргу з  урахуванням  інфляції  за весь  час прострочення, а також  три  проценти  річних від  простроченої суми, якщо  інший розмір  процентів не  встановлений договором або  законом, тому вимоги позивача про  стягнення  301грн.77коп. втрат від  інфляції  та 98 грн.81 коп. 3% річних за прострочку виконання грошового  зобов'язання  також  підлягають  задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені суду виходить  із  наступного.

Відповідно до  ст.230 ГК України  штрафними  санкціями  визнаються  господарські  санкції  у вигляді  грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку  учасник  господарських  відносин  зобов'язаний сплатити  у разі порушення ним   правил  здійснення господарської  діяльності, невиконання  або  неналежне  виконання  господарського  зобов'язання.

При  цьому статтею 547 ЦК України встановлено, що  правочин  щодо  забезпечення виконання зобов'язання  вчиняється  у письмовій формі. Зазначена стаття  має  імперативний характер  і сторони  не  можуть  відступити  від нього.  Виконання основного  зобов'язання відповідно до  ст. 548 ч.1 ЦК України забезпечується якщо  це  встановлено  договором або законом.

Матеріали  справи свідчать  про  те, сторони в договорі не  визначили розміру пені, яка підлягає  стягненню за порушення зобов'язання, оскільки  пункт 5.6 щодо  відповідальності відповідача  за несвоєчасне  перерахування коштів  виключено  із  умов договору відповідно до  протоколу розбіжностей, про  що  зазначено  вище. Таким чином не  визначено відповідальності у виді  нарахування пені,  тому суд  вважає, що  відповідальність   за несвоєчасне  перерахування коштів договором не  встановлена,  у зв'язку з  чим  відсутні підстави  забезпечення зобов'язання шляхом стягнення  пені.

          Крім  того,  матеріалами  справи  підтверджується, що  відповідач відноситься до  суб'єктів підприємницької  діяльності, які надають  житлово-комунальні послуги населенню,  тому суд  враховує  положення Закону  України "Про  реструктуризацію  заборгованості з  квартирної  плати, плати  за житлово-комунальні послуги, спожиті газ  та електроенергію" від  20.02.2003року №554-1У, статтею  1 якого  передбачено, що  заборгованість  з  квартирної  плати та плати  за комунальні послуги (водо-тепло-газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового  сміття та рідких  нечистот) наймачів житлових  будинків та власників житлових  будинків або  квартир, яка  склалася на дату набрання чинності цим Законом перед  надавачами житлово-комунальних  послуг, реструктуризується на термін до  60 місяців залежно  від  суми  боргу та рівня доходів  громадян  на дату реструктуризації.

          Статтею  5 цього Закону встановлено, що  на суму реструктуризованої заборгованості не  нараховується пеня  житлово-комунальним  підприємствам на їхню заборгованість  перед  постачальниками  енергоносіїв, інших  матеріальних  цінностей, що використовуються  для надання послуг.

          Зазначене  свідчить  про  відсутність  правових  підстав для стягнення з  відповідача пені нарахованої  позивачем.

          На  підставі викладеного, позовні вимоги підлягають  задоволенню  частково.

          Судові витрати відповідно до  ст.49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених  позовних  вимог.

          В засіданні за згодою представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

          На підставі  п. 7 ст. 181, п. 1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526, ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України  та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд  

                                                  в и р і ш и в:

          1. Позовні   вимоги  задовольнити  частково.

          2. Стягнути з приватного підприємства "Виробничо-житловий центр “Таврія”"

м. Херсон пр.Сенявіна, 154 “А”  р/р 26008870815211 в Херсонському відділенні АКБ “Укрсоцбанк”   МФО 352015 код 31917602   на користь міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м. Херсон Жовтнева площа, 9  р/р 2600610778 в ХОД ВАТ “Райффайзен банк “Аваль”  МФО 352093 код 03355726 -  6.196грн.74коп.  основного боргу, 301грн.77коп. втрат від інфляції,  98грн.81коп. –3% річних,  65грн.97коп.   витрат по сплаті  державного мита  та  60грн.84коп.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Наказ   видати  після набрання рішенням   законної сили.

          3. В задоволенні позовних   вимог  про стягнення пені відмовити.

                    Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                                    Рішення оформлено  відповідно до

                                                                                          ст. 84 ГПК України 24.09.2007року.