Рішення

від 22.04.2021 по справі 120/6398/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 квітня 2021 р. Справа № 120/6398/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кобильняк А.О.,

представника позивача: Балтака О.О.,

представника відповідача: Македонського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд"

до: Подільської митниці Державної митної служби

про: визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліла-Трейд» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Подільської митниці Державної митної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу марки JEEP, ідентифікаційний номер VIN: НОМЕР_1 , позивач звернувся до митного органу із електронною митною декларацією № UА401020/2020/043899, в якій митна вартість визначена за ціною договору (контракту).

В результаті опрацювання поданої митної декларації та документів відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/00181 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.09.2020 №UА401000/2020/000036/1, відповідно до якого митний орган визначив митну вартість імпортованого транспортного засобу за другорядним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

На переконання позивача, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2020/000036/1 від 23.09.2020, яким визначено митну вартість імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, митний орган не довів існування визначених Митним кодексом України підстав, що підтверджують обґрунтованість сумніву в заявленій декларантом митній вартості товару. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.11.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 17.11.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Також даною ухвалою встановлено сторонам строк для подання заяв по суті позову.

22.09.2020 на адресу суду від представника Подільської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідно до ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані:

- заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

- подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 3 ст.53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, подані до митного оформлення товару позивачем, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В даному випадку, для митного оформлення до Подільської митниці Держмитслужби декларантом було подано електронну митну декларацію UA401020/2020/043899 від 21.09.2020 року з товаро-супровідними документами щодо митного оформлення товару, разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товару подано ряд документів.

В ході здійснення митного контролю було здійснено перевірку заявленої декларантом митної вартості товару та встановлено, що надані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а саме: що в поданих до митного оформлення документах відсутня калькуляція транспортних витрат та документальне підтвердження страхування товару на умовах поставки EXW Taucha, відповідно до Інкотермс 2010. Також в результаті опрацювання наданих документів наявні розбіжності у вартості товару, яку зазначено в рахунку фактурі - 11600 євро та декларації країни відправлення - 11700 євро.

Разом з тим, в митній декларації декларантом заявлено митну вартість з урахуванням витрат на транспортування та страхування в сумі 11730 євро.

Також, під час порівняння заявленої ціни у інвойсі з наявною інформацією в мережі Інтернет встановлено, що ціна продажу ідентичних моделей в Європі значно вища, ніж заявлено в рахунку - фактурі, у зв`язку з цим є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення, не містить достовірної інформації щодо дійсної вартості даних автомобілів відповідно до статті VII ГАТТ.

Враховуючи вищевикладене, декларанту були направлені повідомлення щодо надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару.

На письмову вимогу митного органу декларант додатково надав рахунок, за яким контрагент придбав товар, платіжне доручення в іноземній валюті та листом від 22.09.2020 повідомив, що інші документи надаватись не будуть.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість визнна за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами ( ст.59 МКУ) та ( ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами ( ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 15.07.2020 №UA10050/2020/220526, за якою випущено у вільний обіг схожий транспортний засіб марки JEEP, модель COMPASS, тип - МХ, ідентифікаційний номер (VIN ) НОМЕР_2 , 2019 календарного року виготовлення.

Враховуючи вищезазначене, митну вартість поданого до митного оформлення товару було скориговано.

На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що дії митниці відповідають вимогам чинного митного законодавства, натомість вимоги адміністративного позову є безпідставними та необгрунтованими, а тому просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

27.01.2021 від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання про витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 28.01.2021 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Київської митниці Державної митної служби України належним чином засвідчену копію електронної митної декларації від 15.07.2020 року №UA100050/2020/220526.

16.02.2021 на адресу суду від Київської митниці Державної митної служби України надійшли витребуванні судом докази.

Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 23.03.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 12.04.2021.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, встановив наступні фактичні обставини.

01.09.2019 між ТОВ «Ліла-Трейд» (покупець) та KFZ - Handel Pidina Leonid (продавець) укладено контракт №01092019. Відповідно до пункту 1 вказаного контракту, продавець шукатиме в Німеччині та європейських країнах утримані та нові транспортні засоби і запасні частини до них та поставляти їх покупцю.

Відповідно до рахунку №2020-037 від 31.08.2020 ТОВ «Ліла-Трейд» придбало у KFZ - Handel Pidina Leonid автомобіль марки - JEEP - модель COMPASS, календарний рік виготовлення 2019, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 за ціною 11600 євро.

З метою здійснення митного оформлення транспортного засобу бувшого у використанні із запчастинами, позивач звернувся до Подільської митниці Держмитслужби із електронною митною декларацією № UА 401020/2020/043899 від 21.09.2020, в якій митна вартість визначена за ціною договору (контракту), з товаро-супровідними документами щодо митного оформлення товару: легковий автомобіль, що був у використанні - марки JEEP - модель COMPASS, тип - МХ, календарний рік виготовлення 2019, дата першої реєстрації 01.04.2019, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1956 см3, потужність двигуна - 125 kW, колісна форма - 4х4, кількість місць для сидіння - 5, тип кузова - універсал. Призначений для використання на дорогах загального користування. Виробник - CHRYSLER. Країна виробництва - MX. Загальна сума за розрахунком (фактурна вартість товару) 11730 євро.

Для митного оформлення разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товару подано зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактуру (інвойс), копію митної декларації країни відправлення, декларацію про походження товару, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, висновок про якісні характеристики товарів, інші некласифіковані документи ( фото транспортного засобу ).

В ході здійснення митного контролю було здійснено перевірку заявленої декларантом митної вартості товару та встановлено, що надані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а саме: що в поданих до митного оформлення документах відсутня калькуляція транспортних витрат та документальне підтвердження страхування товару на умовах поставки EXW Taucha, відповідно до Інкотермс 2010. Також в результаті опрацювання наданих документів наявні розбіжності у вартості товару, яку зазначено в рахунку фактурі - 11600 євро та декларації країни відправлення - 11700 євро. Разом з тим, в митній декларації декларантом заявлено митну вартість з урахуванням витрат на транспортування та страхування в сумі 11730 євро.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем декларанту були направлені повідомлення щодо надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Документи, що містять достовірні відомості про суму транспортних витрат, а також, за власною ініціативою надати інші документи.

На письмову вимогу митного органу декларант додатково надав автотранспортну накладну, банківські платіжні документи, доручення на водія та листом від 22.09.2020 повідомив, що інші документи надаватись не будуть.

Відповідачем за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації № UА401020/2020/043899 від 21.09.2020 року та доданих до неї документів, листа - повідомлення декларанта відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401020/2020/00181, в якій зазначено, що в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару.

23.09.2020 Подільською митницею Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 401000/2020/000036/1, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у сумі 20001,75 євро.

В ній відповідач вказав, що для цілей визначення митної вартості товару декларантом не подано всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: відсутня калькуляція транспортних витрат та документальне підтвердження страхування товару на умовах EXW Taucha, а також, в наданих документах, наявні розбіжності в вартості товару.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до п.п. 2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ.

Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами ( ст.59 МКУ) та ( ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу інформації про ідентичні товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами ( ст. 62 МКУ) та (ст. 63 МКУ ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 15.07.2020 №UA10050/2020/220526, за якою випущено у вільний обіг схожий транспортний засіб марки JEEP, модель COMPASS, тип - МХ, ідентифікаційний номер (VIN ) НОМЕР_2 , 2019 календарного року виготовлення.

Враховуючи вищезазначене, митну вартість поданого до митного оформлення товару було скориговано.

Позивач не погоджується з прийнятими відповідачем рішеннями, а саме карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2020/00181 та рішенням про коригування митної вартості товарів від 23.09.2020 №UА401000/2020/000036/1, відповідно до якого митний орган визначив митну вартість імпортованого транспортного засобу за другорядним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, вважає їх необгрунтованими та протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою і шостою статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених в статті 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої і другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що свідчать про заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Слід зазначити, що обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 804/16271/15, від 15 травня 2018 року № 809/1260/17.

Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) №2020-037 від 31.08.2020, автотранспортна накладна від 31.08.2020, декларація про походження товару 2020-037 від 31.08.2020, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , довідка про розмір транспортних витрат №401/2109-1 від 21.09.2020, висновок про якісні характеристики товарів №4422-1 від 21.09.2020, зовнішньоекономічний договір (контракт) №01092019 від 01.09.2019, копія митної декларації країни відправлення MRN 20DE560333518474E9 від 02.09.2020.

За результатами опрацювання наданих документів щодо транспортних витрат, які є складовими митної вартості по МД №UA401020/2020/043899 від 21.09.2020, відповідачем виявлено наступні невідповідності: декларантом не було подано всіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ (в тому числі калькуляцію транспортних витрат та документальне підтвердження страхування товару на умовах EXW Taucha відповідно до Інкотермс 2010). Також в результаті опрацювання наданих документів наявні розбіжності у вартості товару, яку зазначено в рахунку фактурі - 11600 євро та декларації країни відправлення - 11700 євро. Разом з тим, в митній декларації декларантом заявлено митну вартість з урахуванням витрат на транспортування та страхування в сумі 11730 євро.

Суд зазначає, що Подільська митниця Держмитслужби засобами електронного зв`язку надсилала декларанту пропозицію, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Так, відповідачем пропонувалося надати, зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Отже, суд вказує, що Подільська митниця Держмитслужби, направляючи електронні повідомлення, пропонувала позивачу подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, шляхом подання визначеного переліку документів, а також інших документів, які, на думку позивача, можуть підтвердити заявлену ним митну вартість. Однак, на зазначену вимогу митного органу декларантом додатково надано лише рахунок, за яким контрагент придбав товар, платіжне доручення в іноземній валюті та листом від 22.09.2020 повідомлено, що ТОВ «Ліла-Трейд» інші документи подаватись не будуть.

Щодо підтвердження позивачем розміру транспортних витрат суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що за умовами контракту №01092019 від 01.09.2019 року продавець здійснює поставку товару на умовах EXW Taucha у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 р.

При цьому позивачем в митній декларації, наданій до митного оформлення, було зазначено про поставку товару за умовою EXW DE Taucha. Згідно міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010 р. за умовою поставки EXW покупець несе всі витрати та ризики в зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення та зобов`язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну та імпортну ліцензію або інший офіційний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Як встановлено з пояснень представника позивача та вбачається з наданих документів, позивачем перевезення товарів здійснювалось з використанням власного транспортного засобу, водієм ОСОБА_1 , на ім`я якого було видано довіреність ( а.с. 26 ).

Позивачем на підтвердження витрат на транспортування при поданні митної декларації було надано довідку ТОВ «Ліла-Трейд №401/2109-1 від 21.09.2020 ( а.с. 25 ).

Дослідивши зміст довідки від 21/09/2020 №401/2109-1 від 21.09.2020, виданої за підписом директора ТОВ Ліла - Трейд , суд встановив, що вказана довідка не містить всіх відомостей, що підтверджують витрати на транспортування для визначення складових митної вартості товару, а саме: не містять відомостей про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України та розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Зазначена довідка містить лише загальну фразу, що витрати до кордону України складають 130 євро ( митне оформлення, транспортування, страхування ).

Зазначені обставини свідчать про обґрунтованість висновку відповідача щодо відсутності належних документів на підтвердження витрат на транспортування та страхування товару, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України та наказом МФУ від 24.05.2012 №599.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей у вартості товару, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 53 МКУ у випадку якщо рахунок сплачено, декларант для підтвердження заявленої митної вартості подає банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойс) вартість автомобілю становить 11600 євро, в той же час у митній декларації країни відправлення MRN 20DE560333518474E9 ціна становить 11700 євро ( а.с. 12 - 12 зворот, 21 ).

Ціна товару заявлена позивачем у митній декларації №UA401020/2020/043899 складає 11600 євро, а заявлена митна вартість ( з урахуванням витрат на транспортування, страхування) - 11730 євро ( а.с. 10 ).

В той же час, згідно з рахунком 08 - 025 до договору купівлі - продажу 000617 ціна складає 13000 євро.

Крім того, позивачем до митного органу подано банківську виписку від 16.09.2020, відповідно до якого ТОВ «Ліла-Трейд» здійснено передплату за автомобіль (prepayment for car) в сумі 12800 євро, бенефіціар коштів - KFZ- ОСОБА_2 ( а.с. 22 ).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що митний орган дійшов вірного висновку про те, що вищевказані документи дійсно містять суттєві розбіжності щодо вартості товару, що постачається, і обґрунтовано вказав на необхідність надання додаткових документів, які б вказували на дійсну вартість товару.

При цьому суд наголошує, що виявлені митним органом вищевказані розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах є суттєвими для обчислення ціни, у зв`язку із чим у відповідача були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення заявленої митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у декларанта додаткові документи.

Отже, незважаючи на те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом. Додаткових документів які б усували вказані розбіжності та давали змогу достовірно встановити митну вартість товару позивачем не надано.

Вказаний факт унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 53 МКУ документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Із цим положенням узгоджується вимога пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару.

Однак, як вбачається з співставлення документів, наданих до позову, сума коштів, вказана у банківському документі, не відповідає вартості автомобіля, вказаній у фактурі та зазначеній в митній декларації.

Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки, як зазначає митний орган, неможливо застосувати інші методи, з підстав детально викладених у рішенні про коригування митної вартості товару ( а.с. 27 ).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митний орган навів достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований жоден з методів, що передують методу, обраному митним органом. А рішенню про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості транспортного засобу відповідно до вимог Митного кодексу України, як це встановлено частиною 4 статті 57 цього Кодексу, а також витребувано відомості на підтвердження митної вартості вказаного товару.

Досліджуючи питання обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, суд встановив, що в якості джерела цінової інформації для рішення про коригування митної вартості митним органом було використано значення митної вартості автомобіля, визначене у митній декларації UA100050/2020/220526 від 15.07.2020 року.

При цьому суд зауважує, що обраний для порівняння транспортний засіб повністю співпадає з оцінюваним транспортним засобом за такими критеріями, як виробник, модельний ряд, комплектність, тип кузова, тип двигуна, конструкція привода, місце збірки тощо.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та на підставі вищенаведених правових норм, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про наявность у митного органу правових підстав для коригування митної вартості заявленого позивачем до митного оформлення транспортного засобу та, як наслідок, прийняття оскаржуваного у цій справі рішення від 23.09.2020 №UA401000/2020/000036/1.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наявні в матеріалах справі, та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що за вище наведених мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для їх відшкодування.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліла-Трейд" (вул. Максимовича, 10-А, оф. 9, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 41722636);

Відповідач: Подільська митниця Державної митної служби (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43350542);

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна