Постанова

від 18.09.2007 по справі 177/15-05/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

177/15-05/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"18" вересня 2007 р.                                                                   Справа № 177/15-05/4

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу

за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трініті”

про стягнення 5818 грн.

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаКубишкіна Н.Г. дов. від 17.09.2007р. № 03-239\468

від відповідачаСкрипко Т.Ю. 25.02.2005р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.09.2007р. об 11 год. 20 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.09.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 28.09.2005р. у цій справі, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 1.12.2005р., позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволені, стягнуто з ТОВ „Трініті” 5818 грн. штрафних санкцій.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2007р., рішення господарського суду Київської області від 28.09.2005р  та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду скасовано, а справу скеровано до господарського суду Київської області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою від 10.09.2007р. справа прийнята до провадження суддею Попіковою О.В., та відкрито провадження в адміністративній справі. Судове засідання призначене на 18.09.2007р.

Позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) до Товариства з обмежено відповідальністю «Трініті»(далі-відповідач) про стягнення 5818  грн. штрафних санкцій обґрунтовані тим, що відповідач недотримувався в 2004 році встановленого у відповідності  зі статтями 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) та  Постановою  КМУ від 28.12.01 № 1767 нормативу робочих місць для інвалідів на підприємстві відповідача.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Трініті” надав відзив  на позовну заяву, в якому просить відмовити Фонду у задоволенні позову, з огляду на вимоги статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Також посилаючись на норми  Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, наголошує на тому, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органам и Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Відповідач зауважує на тому, що на підприємство покладено обовязок по створенню за власні кошти робочих місць для інвалідів, а не їх працевлаштування. Також наголошючи на вимогах ч. 1 статті 218 Господарського кодексу, наголошує на тому, що не доведено склад правопорушення, за умови якого і можливе застосування до відповідача відповідних санкцій.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, визначено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Здійснювати же зазначений контроль неможливо без стягнення Фондом соціального захисту інвалідів (його територіальними відділеннями) штрафних санкцій з підприємств, установ і організацій.  

З огляду на наведене Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні відділення мають право на звернення до господарських судів з позовами про стягнення відповідних штрафних санкцій.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з частиною 1 статті 19 згаданого Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону.

Разом з тим, на підприємство покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів в силу приписів Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314.

Так, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів (пункт 14 Положення); розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів (пункт 3).

Отже, хоча чинне законодавство України обов'язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів й покладає на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.  

Зокрема, наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників” (далі –Інструкція).  

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції:

- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

- в графі 4 звіту за  формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

Зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2004 рік, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становила 103 працівників, у зв'язку з чим  норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до статті 19 Закону, становить 3 робочих місць. При цьому фактично, згідно з тим самим звітом, на підприємстві  працює один інвалід.

Як вбачається з матеріалів справи, середньорічний розмір заробітної плати на підприємстві відповідача у 2004р. склав 2909 грн., в зв'язку з чим розмір штрафних санкцій за санкції за 2 робочі місця не зайнятих інвалідами в сумі становить 5818 грн. (2909 грн. Х 2 (не зайняті інвалідами робочі місця).

Щодо дій відповідача по створенню  робочих місць для інвалідів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження здійснення останнім будь-яких заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у межах визначеного Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу. Також відповідачем не доведено належного виконання свого обов‘язку щодо інформування державної служби зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення фонду соціального захисту інвалід про створення робочих місць для інвалідів, а також інформування останніх про вільні робочі місця та вакантні посади на які може використовуватися праця інвалідів, як того вимагають приписи пунктів 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314.

Проте, згідно з залученої до матеріалів справи довідки Ірпінського міського центру зайнятості від 25.11.2005р. № 345, вбачається, що в 2004р. у наявній щомісячній статистичній звітності ф. З-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць” ТОВ „Трініті” заявки на працевлаштування інвалідів не подавало. У листі Бучанської селищної ради (копія у матеріалах справи) від 28.11.2005р. № 04-08\1589 зазначено, що ТОВ „Трініті” у 2004р. не зверталось до Бучанської селищної ради щодо сприяння у працевлаштуванні інвалідів.

З урахуванням викладеного, підстави вважати виконаним обов'язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів та інформування про це центру зайнятості,  місцевих органів соціального захисту населення, чи відділення Фонду соціального захисту інвалідів є відсутніми.

Пунктами 3, 4, 5 Постанови КМУ від 28.12.2001 № 1767 “Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” встановлено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сплачують самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, суми яких визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Визначені статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є видом господарських санкцій, які застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб'єктів господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на те, що відповідачем не надано доказів стосовно того, що ним вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, і відповідно ним не дотримано в 2004 році встановлений у відповідності  зі статтями 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та  Постановою  КМУ від 28.12.01 № 1767 норматив робочих місць для інвалідів,  або самостійної сплати фінансових санкцій, вимоги позивача визнаються судом правомірними та обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що строк сплати штрафних санкцій за невиконання встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів в 2004р. закінчився 15 квітня 2005р., а Фонд звернувся до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій 26 липня 2005р., господарським судом встановлено відсутність пропуску строку застосування адміністративно-господарських санкцій, згідно з приписами статті 250 Господарського кодексу України

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи  викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                       п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті» (Київська обл., смт. Буча, вул. Комсомольська, 12 код ЄДРПОУ 32504398) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ (04050, м. Київ-50, вул. Глибочицька, 72, код ЄДРПОУ 24074109)  5818 (п'ять тисяч вісімсот вісімнадцять ) грн. 00 коп. штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для інвалідів.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

              Суддя                                                                                                  

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі – 21.09.2007р.