МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв.
27 травня 2021 р.справа № 400/1753/20 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал-Мікс", вул. 8 Березня, 34-А, оф. 302, м. Миколаїв, 54029
до відповідачаЧорноморської митниці Держмитслужби, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, Херсонська область, 73003
провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA5508000/2020/000047/2 від 23.03.20 р. В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Марін Оілс", яке замінено на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Мінерал-Мікс" (а. с. 81-82) (надалі - позивач або Товариство) звернулось з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (надалі - відповідач або Митниця), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA508000/2020/000047/2 від 23 березня 2020 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на наступне: на підставі контракту, укладеного з компанією "Andeor Business LTD", Товариство закупило олію. 10 березня 2020 р. товар було задекларовано за електронною митною декларацією UA508290/2020/000950. Під час митного оформлення, відповідач поставив під сумнів заявлену позивачем митну вартість товару і витребував у позивача додаткові документи, які були надані в повному обсязі. Незважаючи на отримання всіх документів, 23 березня 2020 р. Митниця прийняла спірне рішення про коригування митної вартості товарів UA508000/2020/000047/2. Позивач вказує на подання ним до Митниці всіх документів, які підтверджують всі складові задекларованої митної вартості товару і які не містили будь-яких розбіжностей або неточностей. Наполягає на вірному визначенні митної вартості за основним методом, передбаченим Митним кодексом України (надалі - МК України), а саме за ціною договору.
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні та зазначив, що при виконанні митних формальностей за декларацією позивача, спрацювала система управління ризиками. За результатами оцінки ризиків модулем АСАУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), згенеровані обов`язкові митні процедури, при виконанні яких відповідач встановив, що надані позивачем для митного оформлення документи не містять інформації щодо всіх складових митної вартості, зокрема не надано бухгалтерську документацію про оплату вартості товару, а проформа-інвойс № 1 складений раніше укладення контракту. Ці обставини розцінені Митницею як достатня підстава для коригування митної вартості товару за другорядним методом (а. с. 40-44).
Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
22 січня 2020 р. Товариство уклало контракт № 2201 з "Andeor Business LTD" (Англія) на поставку судового мастила Sinopec марок 30005, 3012, 4012; кількість і ціна товару зазначається в інвойсі на кожну поставку (а. с. 16-19).
Відповідно до інвойсу № 1 від 7 лютого 2020 р. позивачу поставлена партія товару вагою 590,6 кг вартістю 860,0 євро (а. с. 26).
Цей товар задекларований за електронною митною декларацією UA508290/2020/000950 (а. с. 13-14).
10 березня 2020 р. Митниця надіслала Товариству електронне повідомлення, в якому вказано на відсутність в поданих документах відомостей щодо всіх числових значень складової митної вартості, зокрема не надано бухгалтерську документацію щодо оплати митної вартості, а також проформа-інвойс № 1 від 20 січня 2020 р. складений раніше контракту № 2201 від 22 січня 2020 р. У зв`язку з цим Митниця вимагала подати 1) договір з третіми особами, пов`язаний з договором на поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням договору; 3) виписку з бухгалтерської документації щодо числових значень складової митної вартості та їх оплати; 4) каталоги, специфікації виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товару; 6) митну декларацію країни відправлення (а. с. 15).
У відповідь позивач надіслав прайс листи "Andeor Business LTD", комерційну пропозицію, акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів та інвойси (а. с. 20-27).
За результатами опрацювання поданих позивачем документів, 23 березня 2020 р. Митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA508290/2020/00011 та винесла спірне рішення про коригування митної вартості товарів UA508000/2020/000047/2 (а. с. 9-10).
Рішення мотивоване Митницею тим, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а додатково подані позивачем документи неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, так як вони складені раніше від контракту і не містять ідентифікації з ним, не надані документи щодо страхування.
Як передбачено ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 57 ч. 2 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Стаття 54 ч. 6 МК України надає органу доходів і зборів право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ст. 55 ч. 1 МК України).
Згідно із ст. 53 ч. 3 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Вищенаведеною нормою законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть бути витребувані митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості товару і її не слід розуміти таким чином, що в кожному випадку митний орган повинен витребовувати всі перелічені документи - які саме документи витребовувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик товару що декларується.
В контракті № 2201 в розділі "Оплата" передбачено, що оплата 100% вартості товару проводиться протягом 365 днів після отримання-рахунку фактури, що об`єктивно пояснює відсутність у позивача бухгалтерських документів.
Проформа-інвойс № 1 від 20 січня 2020 р. виписана на всю вагу товару за контрактом, а інвойс № 1 від 7 лютого 2020 р. складений на частину товару (590 кг), і саме на цю частину подана електронна митна декларація.
Прайс-лист містить індивідуально визначені марки суднової олії і вказана в ньому ціна співпадає з ціною митної вартості, задекларованої позивачем.
Відповідно до ст. 57 ч. 1-3 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Стаття 77 ч. 2 КАС України покладає на відповідача обов`язок доведення правомірності свого рішення.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість визначення ним митної вартості товару позивача за основним методом. Інші наведені відповідачем обставини, такого висновку не спростовують, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 2 102,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 23 квітня 2020 р. (а. с. 1), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позивачем заявлена вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,0 грн.
На підтвердження таких витрат представником позивача надані договір про надання правничої (правової) допомоги від 22 квітня 2020 р., рахунок-фактура від 22 квітня 2020 р. і платіжне доручення № 30 від 23 квітня 2020 р. на суму 10 000,0 грн., акт виконаних послуг від 9 жовтня 2020 р., (а. с. 28-32, 64).
Як зазначено в акті, представником позивача надані такі правові послуги:
- складання та подання до суду процесуальних документів (позовної заяви) - ставка 1 000,0 грн./год., а всього 3 години;
- підготовка відповіді на відзив, заперечень інших заяв - 2 000,0 грн.,
- представництво інтересів в суді в незалежності від кількості судових засідань - 5 000,0 грн.
Як передбачено ст. 134 ч. 2 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 134 ч. 4 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ст. 134 ч. 5 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції, Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
В даному випадку, предмет спору у справі не є складним, обсяг доказів, які потребують подання позивачем і їх дослідження досить обмежений, справа розглянута в письмовому провадженні, а тому сума витрат позивача, пов`язаних з оплатою послуг адвоката не може бути співмірною та пропорційною 10 000,0 грн., у зв`язку з чим суд проходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,0 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал-Мікс" (вул. 8 Березня, 34-А, оф. 302, м. Миколаїв, 54029, ЄДРПОУ 43270478) до Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, Херсонська область, 73003, ЄДРПОУ 43335608) задовольнити.
2. Рішення про коригування митної вартості товарів № UA5508000/2020/000047/2 від 23 березня 2020 р. визнати протиправним та скасувати.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, Херсонська область, 73003, ЄДРПОУ 43335608) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мінерал-Мікс" (вул. 8 Березня, 34-А, оф. 302, м. Миколаїв, 54029, ЄДРПОУ 43270478) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 102,0 грн. (дві тисячі сто дві гривні) та судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,0 грн. (дві тисячі гривен).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз
Суд | Миколаївський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.05.2021 |
Оприлюднено | 31.05.2021 |
Номер документу | 97209622 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Миколаївський окружний адміністративний суд
Мороз А. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні