Постанова

від 25.05.2021 по справі 805/2905/15-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року справа №805/2905/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Міронової Г.М., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представників відповідача 4 Сагайдак Л.Ю., Безбородової В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 р. (повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 805/2905/15-а (головуючий І інстанції суддя Кравченко Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Донецької обласної ради, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про стягнення заборгованості з заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 21.07.2015 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецької міської ради, Управління державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Донецької обласної ради, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (далі - відповідачі), в якій просив:

- стягнути з Донецької міськради на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 26 074,67 грн.;

- стягнути з Донецької міськради на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення у розмірі 135 852,74 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Управління ДКСУ у м. Донецьку щодо виконання покладених на останнє чинним законодавством функцій та обов`язків, внаслідок чого перед позивачем утворилася заборгованість із заробітної плати (т. 1 а.с. 3-11).

26 серпня 2015 року позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Донецької міськради середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 165 314,78 грн. (т. 1 а.с. 41).

26 серпня 2015 року позивач подав заяву про відкликання позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління ДКСУ у м. Донецьку (т. 1 а.с. 42).

Ухвалою від 26 серпня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління ДКСУ у м. Донецьку - залишена без розгляду (т. 1 а.с. 54).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю (т. 1 а.с. 116-118).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову ДОАС від 08 вересня 2015 року задоволена частково; постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - скасована; позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - залишені без розгляду (т. 1 а.с. 141-142).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову ДОАС від 08 вересня 2015 року задоволена частково; постанова ДОАС від 08 вересня 2015 року - змінена; з абзацу першого резолютивної частини постанови виключені слова середній заробіток за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення та слово повністю ; в решті постанова залишена без змін (т. 1 а.с. 143-144).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 21 вересня 2017 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково; постанова Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, постанова та ухвала ДААС від 20 жовтня 2015 року - скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1 а.с. 223-229).

30 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів середній заробіток за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення у сумі 595 787,92 грн. (т. 1 а.с. 230-231).

23 жовтня 2017 року Донецький окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття до провадження адміністративної справи № 805/2905/15-а (т. 1 а.с. 237).

1 листопада 2017 року позивач звернувся з заявою про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, в якій просив додатково залучити у якості відповідачів Донецьку обласну раду, Донецьку обласну державну адміністрацію, Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію; збільшив розмір позовних вимог, а саме: в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення - 612 974,11 грн.; в частині стягнення заборгованості по заробітній платі - ці вимоги залишити незмінними у розмірі 26 074,67 грн. (т. 2 а.с. 1-11).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року позов задоволено; вирішено стягнути з Донецької міськради на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 26 074,67 грн.; стягнуто з Донецької міськради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення у розмірі 595 787,92 грн.; визнано протиправною бездіяльність Управління ДКС України у м. Донецьку щодо виконання покладених на останнє чинним законодавством функцій та обов`язків, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість із заробітної плати (т. 2 а.с. 58-62).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову ДОАС від 20 листопада 2017 року задоволена частково; постанова ДОАС від 20 листопада 2017 року змінена; в абзаці третьому постанови ДОАС від 20 листопада 2017 року вислів 595 787 (п`ятсот дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн.. 92 коп. змінено на 612 974 (шістсот дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн.. 11 коп. ; в решті постанова ДОАС від 20 листопада 2017 року залишена без змін (т. 2 а.с. 100-104).

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково; постанова Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанова ДААС від 06 лютого 2018 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду (т. 2 а.с. 161-167).

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зазначив:

27. Як встановлено судами, між сторонами немає спору про розмір суми, належної, але не виплаченої ОСОБА_1 при звільненні, яка становить 26 074,67 грн.

28. Отже, з дня звільнення (03 листопада 2014 року) порушено право позивача на отримання зароблених коштів та виникло право на пред`явлення позову про їх стягнення.

34. Скасовуючи попередні рішення судів у цій справі, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що суди не встановили дату переміщення Донецької міської ради з тимчасово неконтрольованої території Донецької області на контрольовану Україною територію, не дослідили, чи відновилось відповідне фінансування установи у місячний строк після її переміщення на контрольовану Україною територію відповідно до пункту 6 Тимчасового порядку, оскільки пунктом 10 рішення Донецької міської ради від 29.01.2014 р. № 44/1 Про міський бюджет на 2014 рік затверджений перелік захищених видатків загального фонду міського бюджету на 2014 рік, у тому числі на оплату праці робітників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, та з`ясували, з якої причини ОСОБА_1 не була виплачена заробітна плата до звернення позивача з даним позовом у липні 2015 року.

35. Однак при новому розгляді справи суд першої інстанції не встановив жодної з обставин, наведених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року, а суд апеляційної інстанції встановив лише дату реєстрації Донецької міської ради в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із місцезнаходженням у м. Краматорську Донецької області - 04 грудня 2014 року.

36. Таким чином, суди обох інстанцій знову не з`ясували всі обставини, необхідні для встановлення вини Донецької міської ради або визначення іншої особи, відповідальної за непроведення своєчасного розрахунку з працівником, для вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

37. Крім того, суд першої інстанції не розглянув заяву ОСОБА_1 від 01 листопада 2017 року про додаткове залучення відповідачів у справі, зміну предмету адміністративного позову та збільшення розміру позовних вимог.

39. Не наведено в судових рішеннях і мотивів задоволення позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності УДКСУ у м. Донецьку, зважаючи на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року позовні вимоги в цій частині були залишені без розгляду.

40. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, то прийняті судами рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції за приписами частин другої і четвертої статті 353 КАС України.

41. При новому розгляді судам слід врахувати наведене, повно і всебічно встановити обставини справи та в залежності від встановленого вирішити спір .

06 листопада 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 01 листопада 2019 року № 1/2019 про залучення додаткових відповідачів, зміну предмета адміністративного позову та збільшення позовних вимог (т. 3 а.с. 32-43).

09 грудня 2019 року суд постановив ухвалу про залучення співвідповідачів, прийняття заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, якою задовольнив клопотання позивача; залучив до участі у справі як відповідачів Донецьку обласну раду (далі - відповідач 3, Донецька облрада), Донецьку обласну державну адміністрацію - Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію (далі - відповідач 4, Донецька ОДА - Донецька обласна ВЦА); прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог та про зміну предмета позову.

Після зміни предмета позову та збільшення позовних вимог позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецької міськради, Управління ДКСУ у м. Донецьку, Донецької облради, Донецької ОДА - Донецької обласної ВЦА стали такими:

- стягнути солідарно з Донецької міськради, з Донецької облради, з Донецької ОДА, Донецької обласної ВЦА на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 26 074,67 грн.;

- стягнути солідарно з Донецької міськради, з Донецької облради, з Донецької ОДА, Донецької обласної ВЦА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення у розмірі 1 022 987,50 грн. (т. 5 а.с. 191-192).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Донецької міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 26 074 (двадцять шість тисяч сімдесят чотири) гривні 67 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (т. 6 а.с. 84-96).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме: стягнути солідарно з Донецької міськради, з Донецької облради, з Донецької ОДА, Донецької обласної ВЦА на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 26 074,67 грн.; стягнути солідарно з Донецької міськради, з Донецької облради, з Донецької ОДА, Донецької обласної ВЦА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення у розмірі 1 296 329, 76 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що захоплення адміністративної будівлі не означає захоплення посадових осіб місцевого самоврядування, які продовжували виконувати свої посадові обов`язки; існування платіжних доручень для погашення заробітної плати не вказує на факт їх отримання відповідними органами казначейства у встановленому законодавством порядку; функціонування/не функціонування юридичної особи само по собі не звільняє від обов`язків своєчасної сплати заробітної плати та не спростовує вину Донецької міської ради з цього питання; Донецька міська рада не припинила, а продовжила свою діяльність як юридична особа, оскільки не внесено відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення діяльності юридичної особи; при встановленні відсутності вини Донецької міської ради не можна користуватись положеннями Постанови № 595, оскільки її було прийнято 07.11.2014.

Також позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, а саме просив стягнути солідарно з Донецької міськради, з Донецької облради, з Донецької ОДА, Донецької обласної ВЦА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення у розмірі 1 296 329,76 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Донецької обласної ради, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач, представники відповідачів 1, 2, 3 в судове засідання не прибули, повідомлені належним чином (т. 6 а.с. 198-204, 209-210).

Представники відповідача 4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що подавав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог. Але за матеріалами справи така заява надійшла вже після прийняття рішення у справі, тому у відповідності до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача 4, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, надані відзиви на апеляційну скаргу, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги за унормуванням частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 13 листопада 1997 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 12- 13).

Факт проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування підтверджений записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_3 .

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника управління - начальника відділу по роботі з проектами розпорядчих актів юридичного управління Донецької міськради; мав 9 ранг V категорії посадової особи місцевого самоврядування, про що свідчать записи №№ 18, 20 в трудовій книжці (т. 1 а.с. 14-16, 60-63).

03 листопада 2014 року на підставі розпорядження від 03 листопада 2014 року № 276/4к ОСОБА_1 звільнений за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджено записом № 21 в трудовій книжці (т. 1 а.с. 14-16, 60-63).

Заборгованість із заробітної плати, яка утворилася у позивача за липень, жовтень і листопад 2014 року, і становить 26 074,67 грн., не виплачена.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ст. 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ Про службу в органах місцевого самоврядування (далі - Закон № 2493) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону № 2493 визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Основні принципи служби в органах місцевого самоврядування визначає ст. 4 Закону № 2493. Фінансове забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету є одним із таких принципів.

Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування визначає ст. 7 Закону № 2493, відповідно до ч. 3 якої на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється законодавство України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

За унормуванням п. 2 розділу VII Закону № 2493 дія Закону України Про державну службу поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Право посадової особи місцевого самоврядування на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, рангу, якості, досвіду та стажу роботи, належить до її основних прав (ст. 9 Закону № 2493).

Оплату праці посадових осіб місцевого самоврядування регламентує ст. 21 Закону № 2493.

Посадові особи відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону № 2493 одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет (ч. 4 ст. 21 Закону № 2493).

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) установлено, що у день звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми слід виплатити не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при звільненні позивача 3 листопада 2014 року йому не виплачена заборгованість по заробітній платі у розмірі 26074,67 грн., що підтверджується довідкою відповідача 1 про заборгованість від 25 листопада 2014 року № 269 (т. 1 а.с. 18).

Таким чином, з 03 листопада 2014 року порушено право позивача на отримання зароблених коштів та виникло право для пред`явлення позову про їх стягнення.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з Донецької міськради на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати, яка утворилася за липень, жовтень і листопад 2014 року, і становить 26 074,67 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена ст. 117 КЗпП України.

За правилами ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України зумовлює висновок, що підставою для застосування до роботодавця відповідальності за затримку розрахунку, є наявність сукупності таких умов: 1) невиплата належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу; 2) вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум; 3) відсутність спору про їх розмір.

Як встановлено судами обох інстанцій, між сторонами немає спору про розмір суми, належної, але не виплаченої ОСОБА_1 при звільненні, розмір якої становить 26 074,67 грн.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд окреслив, що суди не з`ясували всі обставини, необхідні для встановлення вини Донецької міськради або визначення іншої особи, відповідальної за непроведення своєчасного розрахунку з працівником, для вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішуючи питання щодо наявності вини Донецької міськради у затримці розрахунку, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України введено в дію вказане рішення 14 квітня 2014 року.

Ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції установлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Місто Донецьк включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 квітня 2014 року № 1085-р.

Заборгованість з виплати ОСОБА_1 заробітної плати виникла за липень, жовтень та листопад 2014 року.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Донецької міськради від 25 листопада 2014 року № 269, станом на 03 листопада 2014 року заборгованість з виплати ОСОБА_1 заробітної плати становила 26 074,67 грн.

Так, за липень 2014 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 9 374,14 грн.; заборгованість склала 6 433,10 грн., платіжне доручення від 08 жовтня 2014 року № 825 для її погашення передано до Головного управління ДКС України в Донецькій області.

За жовтень 2014 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 6 577,29 грн.; фактично сплачено позивачу 0 грн.; заборгованість склала 5 085,24 грн., платіжні доручення № 954 від 15 жовтня 2014 року № 954 та від 29 жовтня 2014 року № 1004 для її погашення передані до Головного управління ДКС України в Донецькій області.

За листопад 2014 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в сумі 18 973,10 грн.; фактично сплачено 0 грн.; заборгованість склала 14 556,33 грн., в якості причини її виникнення зазначено: немає фінансування (т. 1 а.с. 17).

Довідка від 25 листопада 2014 року № 269 видана за підписом першого заступника міського голови Волкова М.І. та начальника відділу бухгалтерського обліку Вінської С.В. і скріплена печаткою виконавчого комітету Донецької міськради.

Відомості про доходи ОСОБА_1 , наведені у довідці від 25 листопада 2014 року № 269, узгоджуються з інформацією про його доходи, вказаною виконавчим комітетом Донецької міськради у довідці від 25 листопада 2014 року № 250 (т. 1 а.с. 18).

Виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 , відкритому у ПАТ Укрсоцбанк , сформована за період з 01 липня 2014 року по 07 липня 2015 року, свідчить про зарахування на рахунок позивача заробітної плати, а саме: 29 липня 2014 року зарахована заробітна плата за першу половину липня 2014 року 1 000,00 грн.; 08 жовтня 2014 року - за серпень 20014 року 4 095,62 грн.; 08 жовтня 2014 року - за вересень 2014 року 5 387,50 грн. (т. 1 а.с. 19-20).

Докази виплати ОСОБА_1 заробітної плати за липень 2014 року в сумі 6 433,10 грн., за жовтень 2014 року в сумі 5 085,24 грн. та за листопад 2014 року в сумі 14 556,33 грн. суду не надані і цей факт є беззаперечним.

Донецька міськрада здійснила нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , утримала з неї податки, збори та обов`язкові платежі та передала платіжні доручення органу Казначейства для проведення відповідної виплати. Платіжні доручення не були виконані. Як наслідок, з незалежних від Донецької міськради причин заробітна плата ОСОБА_1 не була виплачена.

На час виникнення спірних правовідносин Донецька міськрада знаходилась на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція.

16 квітня 2014 року невстановлені особи в результаті масових заворушень захопили адміністративну будівлю Донецької міськради, розташовану за адресою: Донецька обл., м. Донецьк, вул. Артема, 98.

Це слугувало підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне провадження № 12014050810001035 від 16 квітня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 294 Кримінального кодексу України (масові заворушення), про що свідчить інформація слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області, надана суду на виконання ухвали про витребування доказів (т. 6 а. с. 44-47, 66-69).

Починаючи з 24 липня 2014 року на території Донецької області запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, а з 06 серпня 2014 року банкам України доручено призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, про що свідчать постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 та від 06 серпня 2014 року № 466.

07 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Постанова КМУ № 595).

Пунктом 1 Постанови КМУ № 595 затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок № 595).

П. п. 3-4 Постанови КМУ № 595 міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям доручено забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам місцевих державних адміністрацій і керівникам бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, забезпечити у місячний строк з дня набрання чинності цією постановою внесення змін до штатних розписів, кошторисів (планів використання бюджетних коштів) та до статутів (інших установчих документів) установ, підприємств та організацій, які на момент набрання чинності цією постановою переміщені з тимчасово неконтрольованої території, з урахуванням зміни чисельності працівників та наявних умов для здійснення їх функцій.

Тимчасовий порядок № 595 визначає процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям (далі - установи), здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей.

Згідно з п. 2 Тимчасового порядку № 595 у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи за період, коли установа розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа була переміщена в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи (п. 3 Тимчасового порядку № 595).

Пунктом 4 Тимчасового порядку № 595 обумовлено: заробітна плата (грошове забезпечення, суддівська винагорода) виплачується та виплати за час щорічної відпустки працівникам (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу) установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються, якщо установа продовжує функціонувати і працівники (військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу) виконують свої обов`язки.

Переміщення установи на контрольовану територію, а також її функціонування на цій території здійснюється за рішенням органу вищого рівня (у разі переміщення органу місцевого самоврядування - за рішенням відповідної місцевої ради).

У разі переміщення установи з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію після набрання чинності цим Порядком видатки на забезпечення діяльності такої установи, у тому числі на оплату праці (грошове забезпечення), протягом місяця з дня переміщення здійснюються згідно із затвердженим кошторисом (планом використання бюджетних коштів) (п. 6 Тимчасового порядку № 595).

Протягом місяця з дня переміщення установи на контрольовану територію до положення, штатного розпису та кошторису (плану використання бюджетних коштів) такої установи в установленому порядку вносяться зміни з урахуванням зміни чисельності працівників та наявних умов для здійснення їх функцій.

Після закінчення місячного строку видатки на забезпечення діяльності установи, яка переміщена на контрольовану територію, здійснюються лише відповідно до кошторису (плану використання бюджетних коштів) з урахуванням внесених змін.

За текстом п. 11 Тимчасового порядку № 595 установи, які переміщені на контрольовану територію, відкривають рахунки в органах Казначейства за місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством.

04 грудня 2014 року проведена державна реєстрація зміни місцезнаходження Донецької міськради на підконтрольну українській владі територію (в м. Краматорську Донецької області).

Разом з тим, фактично Донецька міськрада на контрольованою українською владою територію не була переміщена, відповідне рішення радою не приймалося. Донецька міськрада не відновила свою діяльність на підконтрольній території, не продовжила функціонувати, а її працівники - виконувати свої обов`язки. Донецькою міськрадою не були відкриті рахунки в органах Казначейства за новим місцезнаходженням.

Оскільки вимоги п. п. 4, 6, 11 Тимчасового порядку № 595 Донецькою міськрадою не були виконані, її бюджетне фінансування не було відновлено.

На теперішній час Донецька міськрада не включена до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, не має відкритих рахунків в органах Казначейства та договорів на її розрахунково-касове обслуговування.

Донецька міськрада є представницьким органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м. Донецька.

Оскільки територіальна громада м. Донецька залишається на території, непідконтрольній українській владі, відновлення функціонування її представницького органу на підконтрольній території об`єктивно ускладнене, про що, зокрема, зазначили Донецька облрада та Донецька ОДА - Донецька обласна ВЦА.

Як свідчить лист Донецької міськради від 26 серпня 2015 року б/н, з метою вирішення питання виплати нарахованої заробітної плати та компенсаційних виплат колишнім працівникам та посадовим особам міської ради, Донецька міськрада зверталася з листами до Верховної Ради України та Міністерства фінансів України, пропонувала вжити дієві заходи, спрямовані на нормативне врегулювання питання щодо запровадженням того особливого порядку діяльності органів Казначейства та належного фінансування казначейських рахунків місцевого бюджету м. Донецька, зокрема шляхом внесення змін до порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів.

Доцільність позитивного вирішення питання, пов`язаного з ліквідацією заборгованості із заробітної плати та розрахункових виплат колишнім працівникам органів місцевого самоврядування, поділяв Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення (лист від 30 липня 2015 року № 04-34/10-193145, наданий у відповідь на лист Донецької міської ради від 15 червня 2015 року № 01/6-456) (т. 1 а.с. 44).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність вини Донецької міськради у непроведенні остаточного розрахунку з ОСОБА_1 у зв`язку з його звільненням зі служби в органах місцевого самоврядування, що мало місце 03 листопада 2014 року.

Відсутність вини Донецької міськради унеможливлює застосування до неї відповідальності за ч. 1 ст. 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Донецької міськради середнього заробітку за час затримки розрахунку.

За інформацією, наданою Управлінням ДКСУ у м. Донецьку, Донецька міськради та Юридичне управління Донецької міськради ніколи не мали статусу розпорядника та одержувача бюджетних коштів; не були включені до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; не мали рахунків в органах Казначейства; не укладали договори на розрахунково-касове обслуговування.

Виконавчий комітет Донецької міськради на час виникнення спірних правовідносин мав статус розпорядника бюджетних коштів; був включений до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів; мав договір на розрахунково-касове обслуговування та відкриті рахунки в органах Казначейства, про що свідчить лист Управління ДКСУ у м. Донецьку від 14 листопада 2019 року № 02-35-06/252 (т. 3 а.с. 52-53).

Повноваження Донецької міськради не були передані будь-якому іншому органу чи посадовій особі.

Верховна Рада України шляхом внесення змін та доповнень до Бюджетного кодексу України вирішила питання залишків коштів місцевих бюджетів населених пунктів Донецької області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюються свої повноваження, в тому числі м. Донецька.

За визначенням пп. 4 п. 24 розділу VI Бюджетного кодексу України ці кошти зараховуються до спеціального фонду обласного бюджету Донецької області і використовуються на відновлення об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності, включаючи їх утримання, на території Донецької області, а також на її соціально-економічний розвиток.

Можливість використання цих коштів на виплату заробітної плати (погашення заборгованості) посадовим особам і працівникам Донецької міськради та її виконавчих органів Бюджетний кодекс України не передбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 67-2 Бюджетного кодексу України у разі припинення діяльності органів місцевого самоврядування Донецької та Луганської областей їх функції в частині бюджетних повноважень здійснюються місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами міських рад за окремим рішенням Кабінету Міністрів України, що приймається на підставі звернення відповідної обласної державної адміністрації.

Судами встановлено, що у зв`язку з припиненням діяльності Донецької облради Кабінет Міністрів України постановив погодився з пропозицією Донецької ОДА щодо здійснення зазначеною адміністрацією на період проведення антитерористичної операції функцій Донецької облради в частині бюджетних повноважень. Аналогічних рішень щодо Донецької міськради прийнято не було.

Бюджетного фінансування Донецької міськради після зміни її місцезнаходження у грудні 2014 року не відбувалося, про що свідчить лист Управління ДКСУ у м. Донецьку від 14 листопада 2019 року № 02-35-06/252 (т. 3 а.с. 52-53).

Суд зауважує, що той факт, що кошти міського бюджету м. Донецька, за рахунок яких здійснювалася виплата заробітної плати ОСОБА_1 як посадової особи місцевого самоврядування, перераховані до спеціального фонду обласного бюджету Донецької області, а повноваженнями щодо розпорядження цими коштами наділена Донецька ОДА - Донецька обласна ВЦА, не є підставою для стягнення заборгованості із заробітної плати на користь позивача солідарно з Донецької міськради, Донецької облради, Донецької ОДА - Донецької обласної ВЦА, оскільки розрахунок із звільненим працівником має проводити власник або уповноважений ним орган, тобто саме Донецька міськрада як орган, в якому позивач проходив службу. Донецька облрада і Донецька ОДА - Донецька обласна ВЦА в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язані діяти лише в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією і законами України. При цьому в частині використання бюджетних коштів пріоритетними є норми Бюджетного кодексу України.

Донецька облрада припинила своє функціонування. Донецька ОДА - Донецька обласна ВЦА наділена окремими повноваженнями Донецької облради в бюджетній сфері і може розпоряджатися коштами обласного бюджету Донецької області виключно в порядку, визначеному бюджетним законодавством.

Залишки коштів місцевих бюджетів населених пунктів Донецької області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюються свої повноваження, зараховані до спеціального фонду обласного бюджету Донецької області, Донецька ОДА - Донецька обласна ВЦА може використовувати лише на цілі, визначені пп. 4 ст. 24 розділу VI Бюджетного кодексу України, тобто на відновлення об`єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності, включаючи їх утримання, на території Донецької області, а також на її соціально-економічний розвиток.

Бюджетний кодекс України не передбачає можливості використання цих коштів на виплату заробітної плати (заборгованості із заробітної плати) посадовим особам і працівникам органів місцевого самоврядування Донецької міськради і її виконавчих органів.

Донецька ОДА - Донецька обласна ВЦА не може самостійно змінювати напрямок використання цих коштів всупереч приписам Бюджетного кодексу України.

Донецька ОДА - Донецька обласна ВЦА повідомила, що за рахунок залишків коштів місцевих бюджетів населених пунктів Донецької області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюються свої повноваження, що зараховуються до спеціального фонду обласного бюджету, видатки на оплату праці посадових осіб і працівників органів місцевого самоврядування, в тому числі Донецької міськради та її виконавчих органів, або на проведення розрахунків із звільненими працівниками з цих органів не здійснювалися, оскільки спрямування цих коштів на такі цілі не передбачено пп. 4 ст. 24 розділу розділу VI Бюджетного кодексу України (т. 3 а.с. 60-62, т. 4 а.с. 121-124).

Такими чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецької облради, Донецької ОДА - Донецької обласної ВЦА судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Підпунктом 1 п. 9 розділу VI Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Донецька міськрада є бюджетною установою в розумінні п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, виконання рішення суду про стягнення коштів з Донецької міськради має виконуватися органами Казначейства відповідно до Законів України Про виконавче провадження , Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. При цьому, забезпечення реального та повного виконання рішення суду покладатиметься на державу в особі її органів, оскільки ефективна організація система виконання рішень є позитивним обов`язком держави.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, підстави для застосування такого способу захисту як солідарне стягнення заборгованості з Донецької міськради, Донецької облради та Донецької ОДА - Донецької обласної ВЦА відсутні.

За унормуванням ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції при розгляді цієї справи в повній мірі виконав всі вказівки суду касаційної інстанції, ретельно дослідив всі обставини у справі, надав об`єктивну оцінку доказам.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскарженого судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 р. у справі № 805/2905/15-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 27 травня 2021 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць