Постанова

від 18.05.2021 по справі 640/17734/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17734/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Коротких А.Ю.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" та Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КПД-Універсал (далі - позивач, ТОВ КПД-Універсал ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2019 року №0039711406, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0039851404, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0039851404 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю КПД-Універсал грошових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 339 793, 70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 84 948, 43 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

Позивач, у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що відповідач не довів,що висновок про завищення товариством витрат у зв`язку з відображенням в податковому обліку операцій по взаємовідносинах з ТОВ Інтеррос МТ є правомірним.

Так, позивач вказує про те, що товариство не зобов`язано надавати суду першої інстанції усі первинні документи по взаємовідносинах із вказаним контрагентом, оскільки їх зміст, правильність оформлення чи достатність не ставилися під сумнів жодною зі сторін.

Однак, якщо суд вважав за доцільне додатково дослідити первинні документи, він мав можливість запропонувати позивачеві надати такі документи, керуючись ч.4-6 ст.77 КАС України.

Також, позивач вказує на те, що контролюючим органом та судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано, що порушення строків розрахунків за договором відбулося не з вини позивача, а з вини нерезидента, а також не враховано ту обставину, що ТОВ КПД-Універсал вживало заходів для звернення з позовом до нерезидента.

Також, суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував також і той факт, що позивач зазначав, що сума пені за порушення валютного законодавства є непомірним тягарем для підприємства і не надав оцінку проханню позивача розглянути можливість розстрочення погашення пені за порушення валютного законодавства.

Також, вказує про те, що позивачем усунуто триваюче порушення валютного законодавства, що стало підставою для винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Так, на думку позивача, вищевикладене свідчить про те, що суд першої інстанції не здійснив необхідних дій для винесення справедливого та обґрунтованого рішення, не в повній мірі дослідив обставини справи та надані позивачем докази, що свідчить про необхідність скасування рішення суд першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідач, свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач стверджує про те, що позивачем невірно відображено дані фінансово-господарської діяльності в декларації з податку на прибуток та в звіті про фінансові результати за 2018 рік, так як показники декларації та звіту не відповідають даним бухгалтерського обліку.

Відтак, відповідач просить скасувати в частині задоволення позовних вимог оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову товариства відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача - не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ КПД-Універсал з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік, валютного - за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 рік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 рік та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 27.05.2019 року №529/26-15-14-04-04/23380181(далі - Акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 549 179 грн., в тому числі у сумі 549 179, 00 грн.

- статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме не надходження на рахунок ТОВ КПД-Універсал валютної виручки в сумі 31711,45 євро від нерезидента Vesta LTD (з січня 2018 року нова назва - Omegs Motor Grjup LLC ) за контрактом від 16.09.2016 року №GM09092016.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 25.06.2019 року №0039711406, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 905 572, 91 грн.;

- від 26.06.2019 року №0039851404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 549 179, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 137 295, 00 грн.

Не погоджуючись із спірним рішенням ТОВ КПД-Універсал подано скаргу, за результатами розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 09.09.2019 року №1083//6/99-00-08-0501 оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.

Як зафіксовано в акті перевірки позивачем порушено статтю 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , а саме не надходження на рахунок ТОВ КПД-Універсал валютної виручки в сумі 31 711, 45 євро від нерезидента Vesta LTD (з січня 2018 року нова назва - Omegа Motor Grоup LLC ) за контрактом від 16.09.2016 року №GM09092016.

Згідно ч. 1ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З введенням в дію Закону України Про валюту і валютні операції від 21.06.2018 року № 2473-VIII (далі Закон № 2473) з 07.02.2019 року Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 року № 185/94-ВР втратив чинність.

Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Пунктом 2 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Таким чином, якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені Законом №185 було порушено до дати введення в дію Закону № 2473, то застосовуються строки й відповідальність визначені Законом №185.

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 року №0039711406, останнє було прийнято з огляду на встановлення порушень ст. 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, ст. 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та п. 5 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції .

Частинами 2, 4 статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

З системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що дата звернення резидента з позовом до суду про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статями 1, 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , та пеня за їх порушення не сплачується.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №815/3991/16.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач з метою стягнення з нерезидента "Vesta LTD" (з січня 2018 року нова назва - Omegа Motor Grоup LLC ) заборгованості по зовнішньоекономічному контракту від 16.09.2016 року №GM09092016 подав позовну заяву від 10.04.2018 року №63/1-18аб до Господарського суду міста Києва (відмітка суду 02.05.2018 року).

Крім того, позивач звертався до Господарського суду Харківської області ще раніше - 28.08.2017 року, однак, у зв`язку із неможливістю сплати позивачем суми судового збору, позовну заяву було повернуто.

З наданого відповідачем розрахунку пені за порушення позивачем строків надходження валютної виручки, вбачається, що такий розрахунок проведений за 382 дні (з 15.04.2017 року по 01.05.2018 рік).

Відтак, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом, провадження по якому було відкрито, з урахуванням встановлених в ході розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку пеня за порушення строків проведення розрахунків застосована відповідачем правомірно.

Доводи апелянта стосовно відсутності матеріальних можливостей для звернення до суду за захистом своїх прав у разі неповернення валютної виручки, як і те, що порушення строків розрахунків відбулося не з вини позивача, а з вини нерезидента не впливають на факт наявності порушення валютного законодавства.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0039851404 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

З наведених положень законодавства вбачається про наявність у підприємства права на відображення у даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності відповідних сум на підставі первинних документів, складених відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які відображають факт вчинення господарських операцій.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ ІНТЕРРОС МТ було укладено договір підряду від 01.11.2016 року №0111-2016.

Відповідно до умов вказаного договору підрядник (ТОВ ІНТЕРРОС МТ ), зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення Замовника (ТОВ КПД-Універсал ) виконати роботи, передбачені цим Договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити фактично виконані роботи.(п.1.1. Договору).

Всі ресурси, необхідні для виконання Робіт, в тому числі інструменти, обладнання, конструкції, робоча сила забезпечуються Підрядником (п.4.1 Договору).

Пунктом 5.5.1 Договору передбачено, що Підрядник має право у випадку необхідності залучати до виконання інших (третіх) осіб по окремим цивільним та господарсько-правовим договорам. При цьому Підрядник гарантує якість виконання робіт на умовах даного Договору іншою (третьою) особою та несе відповідальність за неналежне виконання іншою (третьою) особою покладених на нього зобов`язань як сторона, що притягнула іншу (третю) особу до виконання робіт.

Так, до перевірки позивачем було надано: Договір підряду від 01.11.2016 №0111-2016, Додаток №1 до договору підряду Проект на виконання робіт , Додаток №2 до договору підряду Технічні умови , Додаток №3 до договору підряду Інструкція по монтажу , Договірна ціна, Локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, Акт №78 приймання виконаних будівельних робіт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкова відомість ресурсів за лютий 2017 року, банківські виписки.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ КПД-Універсал завищено витрати у зв`язку із відображенням в податковому обліку операцій отриманих послуг по взаємовідносинам з ТОВ ІНТЕРРОС МТ у сумі 1163,25 тис. грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 1163,25 тис.грн.

Так, податковим органом, зокрема вказано про те, що за 2017-2019 роки ТОВ ІНТЕРРОС МТ звітність, яка б підтверджувала ведення фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання відсутня, а звітність за 2016 рік свідчить про відсутність матеріальних, технічних та будь-яких інших можливостей щодо надання послуг.

Також, відповідачем здійснено аналіз кількості затрачених людиногодин для надання послуг та зазначено про відсутність будь-яких трудових ресурсів.

Крім того, зазначено, що до перевірки позивачем не надано ліцензію ТОВ ІНТЕРРОС МТ на проведення монтажу протипожежних дверей та перелік спеціалістів, що мають необхідну кваліфікацію та входили до спеціалізованої групи по монтажу роти пожежних дверей, а основною діяльністю підприємства є неспеціалізована оптова торгівля.

Також, контролюючий орган вказав, що сума операцій з ТОВ ІНТЕРРОС МТ становить більше 1 000 000, однак останній не зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Відтак, з урахуванням інформації, що наведена в акті, на переконання контролюючого органу, перевіркою не підтверджено факт отриманих послуг ТОВ Інтеррос МТ для ТОВ КПД-Універсал , оскільки зазначені господарські операції фактично не могли здійснюватись.

Разом з тим, вказаним актом перевірки не встановлено жодних невідповідностей в первинних документах ТОВ КПД-Універсал .

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині з огляду на те, що позивачем на підтвердження обґрунтування своєї позиції не надано жодних належних та достатніх доказів, а в матеріалах справи відсутні первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ ІНТЕРРОС МТ .

Колегією суддів враховано доводи позивача щодо неподання вказаних документів до суду першої інстанції. Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що в останньому не встановлено зауважень до первинних документів, оформлених в результаті господарських правовідносин з ТОВ ІНТЕРРОС МТ .

Разом з тим, висновки податкового органу ґрунтуються на інформації що міститься у податкових базах даних.

З приводу вказаного колегія суддів, звертає увагу на постанову Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17, відповідно до висновків якої податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Разом з тим, відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірної операції, невідповідність її дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагента позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеним договором.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується в твердженням апелянта - позивача, що висновок інспекторів про відсутність господарської операції як певної дії або події у визначенні абз.5 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , через те, що контрагент не дотримує положення податкового законодавства, є недопустимим і порушує принцип персональної відповідальності платника податку.

Відтак, ТОВ КПД-Універсал були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на віднесення сум по взаємовідносинах з ТОВ ІНТЕРРОС МТ в розмірі 1163,25 тис. грн. за 2017 рік до витрат, оскільки правовідносини позивача із вказаним контрагентом оформлені договором та підтверджені необхідними первинними документами.

Водночас, висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ ІНТЕРРОС МТ є безпідставними та непідтвердженими належними доказами.

Також, відповідач у висновках акту перевірки вказує про те, що позивачем невірно відображено дані фінансово-господарської діяльності в декларації з податку на прибуток та в звіті про фінансові результати за 2018 рік, так як показники декларації та звіту не відповідають даним бухгалтерського обліку, чим порушено вимоги пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1.1 пункту 134.1 статі 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, що призвело до заниження доходів підприємства за 2017 рік у сумі 1 887 743 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції, досліджуючи надані позивачем Звіти про фінансові результати дійшов висновку, що у первинному звіті було допущено помилки, які, в свою чергу, були скореговані у новому Звіті про фінансові результати, зокрема, позивачем зменшено суми рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) з 18 772, 1 тис. грн. на 18 276, 5 тис. грн. та збільшено рядок 2180 Інші операційні витрати з 914, 3 тис. грн. до 3 297, 6 тис.грн.

В результаті, як у первинному Звіті про фінансові результати, так і в новому Звіті про фінансові результати розмір рядку 2350 Чистий прибуток (збиток) та рядок 2300 Податок на прибуток є ідентичними.

За таких обставин, без дослідження обставин наявності технічної помилки, у тому числі правомірності зменшення позивачем рядку 2050 та збільшення рядку 2180 стверджувати про заниження ТОВ КПД-Універсал доходів підприємства за 2017 рік у сумі 1 887 743 грн. не вбачається за можливе.

З урахуванням наведеного судом першої інстанції вірно встановлено безпідставність висновку контролюючого органу в частині порушення ТОВ КПД-Універсал пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, що призвело до заниження доходів підприємства за 2017 рік у сумі 1 887 743 грн.

Таким чином, викладене в сукупності свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 26.06.2019 №0039851404 в повному обсязі.

Оцінюючи доводи апелянта-відповідача, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Разом з тим, в ході апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено наявність підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на неповне дослідження судом матеріалів справи та встановлення її фактичних обставин.

Так, доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду в частині.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КПД-Універсал" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року №0039851404 скасувати, та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов у цій частині задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 26 червня 2019 року №0039851404 визнати протиправним та скасувати.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 24.05.2021 року.