Постанова

від 19.05.2021 по справі 921/427/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2021 р. Справа №921/427/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,

Суддів: Кордюк Г.Т.,

Зварич О.В.,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , б/н від 09.04.2020 (вх.№ 01-05/1613/20 від 08.05.2020)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2020 (суддя Гевко Л.В., повний текст рішення складено 26.03.2020)

у справі №921/427/19

за позовом ОСОБА_1 , м. Тернопіль

до відповідача Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю Україна Ресторан, м. Тернопіль;

2) Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, м. Тернопіль;

3) Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, м. Тернопіль;

про визнання незаконним рішення позачергової 29 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради від 14.11.2018 №7/п29/3,

за участю представників сторін:

від позивача - Кузь А.В. (ордер № 1056305 від 26.01.2021);

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи 1 - Дубовий А.М. (довіреність б/н від 09.01.2020 , свідоцтво № 000332 від 30.11.2018);

від третьої особи 2 - не з`явився;

від третьої особи 3 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2020 у справі №921/427/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання незаконним рішення позачергової 29 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради від 14.11.2018 №7/п29/3.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою суду від 13.05.2020 (головуючий суддя: Дубник О.П., судді Гриців В.М. та Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , б/н від 09.04.2020 (вх.№ 01-05/1613/20 від 08.05.2020) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2020 у справі №921/427/19.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Розпорядженням керівника апарату суду №248 від 07.04.2021 у зв`язку зі смертю головуючого судді Дубник О.П. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Бонк Т.Б. та Зварич О.В.

13.04.2021 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді члена колегії Бонк Т.Б., здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 921/427/19, відповідно до якого до складу колегії замість судді Бонк Т.Б. введено суддю Кордюк Г.Т.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 справу №921/427/19 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Кордюк Г.Т. та Зварич О.В.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та безпідставним, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи, та яке прийняте при неповному з`ясуванні та неправильній оцінці обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та мають значення для правильного вирішення справи, із порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а саме положення частини 2 статті 18 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна .

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно вирішив, що висновок, здійснений оцінювачем - ТОВ Орієнтир-реформа від 20.08.2018 на замовлення орендаря, а не власника об`єкту оренди, є належним доказом того, що орендарем здійснено невід`ємні поліпшення, в розмірі не менше 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.

На переконання апелянта, оцінка вартості невід`ємних поліпшень об`єкту оренди повинна була здійснюватися суб`єктом оціночної діяльності за замовленням управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради.

Апелянт стверджує, що суд міг прийняти в якості належного доказу виключно висновок суб`єкта оціночної діяльності про відповідність вартості невід`ємних поліпшень, здійснених орендарем в розмірі не менше як 25 відсотків ринкової вартості майна, здійснений на замовлення власника комунального майна в особі його уповноваженого органу управління комунальним майном та затверджений виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а не оцінку, проведену на замовлення орендаря.

Натомість, як вважає апелянт, суд першої інстанції в порушення вимог Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Тернополя, затвердженого рішенням міської ради від 20.06.2011 №6/9/14 Про удосконалення порядку оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м Тернополя (далі - Положення), взяв в обґрунтування нібито відповідності вартості невід`ємних поліпшень, здійснених орендарем в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, посилання на висновок оцінювача - ТОВ Орієнтир-Реформа , який був замовлений зацікавленою особою, тобто самим орендарем - третьою особою 1, а не власником комунального майна та його уповноваженого органу управління комунальним майном.

Апелянт вважає, що орендар об`єкту оренди об`єктивно зацікавлений у завищенні вартості понесених ним витрат на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкту оренди. Натомість в матеріалах справи відсутні будь-які докази контролю перевірки реальності вартості витрат, понесених орендарем на здійснення невід`ємних поліпшень з боку власника об`єкту оренди в особі уповноваженого органу управління комунальним майном.

Таким чином, на думку апелянта, висновок від 20.08.2018 оцінювача - ТОВ Орієнтир-Реформа про вартість виконаних невідомо коли та невідомо ким, невідомо із ким погоджених невід`ємних поліпшень не може бути документом, який щось підтверджує, до нього не приєднано первинні документи, які в 2018 році нібито досліджував оцінювач, без яких його висновок підтвердженням будь-якого факту і доказом у розумінні статей 76 і 78 ГПК України бути не може.

Крім того, на переконання апелянта, суд безпідставно вирішив, що рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.08.2013 за №903 Про надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого комунального майна нібито підтверджує, що орендар належним чином отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу.

Апелянт зазначає, що співставлення двох дат 01.05.2013 (дата, станом на яку, за думкою суду, ремонтні роботи в об`єкті оренди нібито вже були завершені) та 21.08.2013 (дата надання дозволу на проведення ремонтних робіт) говорять про безапеляційний факт порушення частини 2 статті 18 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна та Положення, і відповідно підтверджують факт того, що проведені орендарем роботи, без дозволу власника майна, не можуть бути зараховані, як невід`ємні поліпшення. А порушення при проведенні таких робіт унеможливлюють застосування норми про право викупу орендарем приміщення із невиконанням ряду умов, зазначених в Законі та Положенні.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно вирішив, що невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладення договору оренди або для цілей продовження договору оренди. Крім того, суд першої інстанції проігнорував доводи позивача про те, що Закон не дозволяє приватизацію шляхом викупу єдиних майнових комплексів. Відтак спірне рішення відповідача було прийнято з порушенням вимог частини 1 статті 21 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна .

На думку апелянта, наведене вище свідчить про те, що рішення суду першої інстанції винесено незаконно, протиправно, за неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права.

Відтак, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2020 у справі №921/427/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа 1 зазначає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з чим Західним апеляційним господарським судом за результатами розгляду справи №921/427/19 повинно бути прийняте рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Третя особа 1 вважає, що спірне рішення відповідача від 14.11.2018 прийнято у повній відповідності із вимогами чинного законодавства, в тому числі вимог ст.. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , а твердження позивача про зворотне є абсолютно необґрунтованими.

Так, третя особа 1 зазначає, що зі змісту поданої апеляційної скарги випливає, що апелянт вважає безпідставним висновок суду про те, що висновок, здійснений ТОВ Орієнтир-Реформа від 20.08.2018 є неналежним доказом того, що орендарем здійснено невід`ємні поліпшення в розмірі не менш 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна. При цьому, причиною безпідставності такого висновку, на думку апелянта, є те, що висновок складено на замовлення наймача, а не власника майна, яке є об`єктом оренди відповідно до Договору найму від 08.09.2010.

Третя особа 1 вважає, що такі доводи апелянта не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а є лише результатом неправильного розуміння норм права. Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Наявність дійсного Договору найму від 08.09.2010 однозначно свідчить про те, що об`єкт оренди на законних підставах перебував у володінні орендаря.

На переконання третьої особи 1, матеріалами справи №921/427/19 підтверджується, що при прийнятті рішення від 14.11.2018 відповідачем враховано виконання усіх умов, передбачених ч. 2 ст. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна . Аналіз змісту рішення суду від 10.03.2020 дозволяє зробити висновок, що Господарським судом Тернопільської області належним чином надано оцінку Рішенню від 14.11.2018 та документам, якими учасниками справи №921/427/19 обґрунтовано свою правову позицію, а твердження апелянта про зворотне є нічим іншим як необґрунтованими припущеннями, які не підтверджені жодним доказом, який би відповідав вимогам ГПК України, встановленим ст.ст. 76-79 ГПК України, а саме: належності, допустимості, достовірності та достатності.

Третя особа 1 погоджується із позицією суду першої інстанції щодо того, що рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №903 від 21.08.2013 є рішенням, яким наймачу надано дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень. Доводи апеляційної скарги абсолютно не спростовують законності висновків, що містяться у рішенні суду від 10.03.2020.

Твердження апелянта про те, що майно, набуте покупцем на підставі Договору від 18.01.2019, підлягало продажу виключно шляхом аукціону, на думку третьої особи 1, спростовується нормами чинного законодавства.

Також третя особа 1 переконана, що доводи апелянта про те, що Рішення від 14.11.2018 прийнято з порушенням вимог ч. 1 ст. 21 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , не мають значення, адже вказана норма не вказує на обов`язок публікувати відомості про майно, щодо якого розглядатиметься питання про приватизацію, адже до прийняття відповідного рішення невідомо, яким чином відбуватиметься приватизація майна.

З огляду на вищенаведене апелянт просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2020 у справі №921/427/19.

Третя особа 3 у відзиві на апеляційну скаргу вважає таку безпідставною та необґрунтованою та зазначає про хибність твердження апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме положення ч. 2 ст. 18 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна .

Зокрема, апелянт зазначає, що висновок, здійснений оцінювачем - ТОВ Орієнтир-Реформа від 20.08.2018 на замовлення орендаря, а не власника об`єкту оренди, не є належним доказом того, що орендарем здійснено невід`ємні поліпшення. Третя особа 3 вказує, що в обґрунтування свого висновку апелянт помилково посилається на пункти 10.5 та 10.6 Положення про оренду комунального майна територіальної громади м. Тернополя, затвердженого рішенням міської ради від 20.06.2011 №6/9/14 Про удосконалення порядку оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Тернополя . Вказані апелянтом пункти відносяться до 10 розділу Положення під назвою Порядок надання дозволу на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкту оренди за рахунок власних коштів орендаря, врахування цих витрат та способи їх відшкодування .

Третя особа зазначає, що умови, за яких орендар отримує право на викуп, чітко визначені ч. 2 ст. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , про що зазначено як у рішенні суду так і в поясненнях учасників справи. у даній нормі вказано, що орендар одержує право на викуп за ціною, визначеною за результатами незалежної оцінки, при цьому у Законі не визначено хто саме має виступати її замовником. Цілком законно, звертаючись із заявою про викуп, орендар додав документи, які підтверджують виконання ним вимог ч. 2 ст. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна . Разом з тим, Законом не передбачено обов`язку орендодавця здійснювати додаткову експертизу доданих документів. Окрім того, у ході підготовки об`єкта до приватизації, було проведено його незалежну оцінку, замовником якої виступало управління.

З огляду на вищенаведене, на думку третьої особи 3, судом першої інстанції вірно взято до уваги докази, надані відповідачем та управлінням на підтвердження виконання орендарем вимог ч. 2 ст. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна .

Також третя особа 3 вказує, що висловлюючи думку про недостовірність того чи іншого доказу, апелянт мав би надати документальні докази на їх підтвердження (як от результати експертизи, рішення суду про визнання недійсним того чи іншого документа). Таким чином, оскільки позивачем не подано жодних доказів (а лише наведено свої міркування та припущення), які б спростовували твердження та докази відповідача та третіх осіб на стороні відповідача, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та законно визнав їх більш вірогідними.

На переконання третьої особи 3, наведені у апеляційній скарзі міркування апелянта щодо порядку отримання згоди на невід`ємні поліпшення також не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявне чинне рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.08.2013 №903 Про надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого комунального майна , окрім того, дане рішення не є предметом розгляду у даній справі.

Також, третя особа 3 вважає хибним твердження апелянта про те, що Закон не дозволяє приватизацію шляхом викупу єдиних майнових комплексів.

Стосовно посилання апелянта на те, що судом проігноровано доводи позивача про те, що спірне Рішення відповідача було прийнято з порушенням вимог частини 1 статті 21 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , то третя особа 3 зазначає, що у позовній заяві позивач посилався лише на ст..ст. 5, 1, 18 та 30 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , а в заяві про зміну підстав позову позивач вказував, що підставами даного позову є недотримання та порушення вимог ст. 8, ч. 1 ст. 15, ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна , Постанови Кабінету Міністрів України №432 від 10.05.2018 . жодних посилання позивачем на таку підставу позову як недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення ч. 1 ст. 21 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна під час розгляду справи судом першої інстанції не було.

Щодо витягу з Аудиторського звіту, поданого апелянтом в якості додаткового доказу, третя особа 3 вказує, що будь-які висновки чи припущення, викладені аудитором (який не є фахівцем чи експертом у галузі оренди чи приватизації, а отже некомпетентний у цій сфері), є лише його суб`єктивною думкою та не можуть мати для суду заздалегідь встановленої сили.

На думку третьої особи 3, усе вищенаведене свідчить, що позивачем не надано суду першої інстанції чи апеляційної інстанції жодних аргументованих доказів на підтвердження порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення чинного законодавства чи законних прав та інтересів позивача, а отже відсутні передбачені ст.. 21 ЦК України підстави для визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування.

Третя особа 3 вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2020 у справі №921/427/19 ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим, відтак просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, 14.05.2020 від апелянта надійшло клопотання (01-04/2777/20 від 14.05.2021) про приєднання додаткових доказів, а саме: копію аркушів 1, 28-35 та 37 з Аудиторського звіту №08-19/1 від 26.03.2020, копію протоколу узгодження цього звіту від 26.03.2020 та копію акту про відмову від підпису від 26.03.2020.

В судовому засіданні 04.11.2020, колегією суддів у складі: головуючого судді Дубник О.П., суддів Гриців В.М. та Зварич О.В., протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено в задоволенні клопотання апелянта про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Відтак, витяг Аудиторського звіту №08-19/1 від 26.03.2020, копія протоколу узгодження цього звіту від 26.03.2020 та копія акту про відмову від підпису від 26.03.2020, колегією суддів при розгляді апеляційної скарги до уваги не приймаються та таким доказам не надається правова оцінка.

В судове засідання 21.04.2021 з`явилися представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги, та представник третьої особи 1, який заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач та треті особи 2 та 3 в судове засідання не з`явилися, про судове засідання повідомлялися на офіційну електронну адресу. Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи 3 про розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до оголошення на офіційному веб-сайті Західного апеляційного господарського суду, 25.02.2021 судом тимчасово припинено відправку поштової кореспонденції у зв`язку із відсутністю достатнього фінансування.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач та треті особи належним чином повідомлялися про розгляд справи, поважності причин неявки суду не повідомили, а відтак колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи 1, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Матеріалами справи встановлено такі обставини.

08.09.2010 між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (Наймодавець) та ТОВ "Україна" Ресторан (Наймач) було укладено договір найму цілісного майнового комплексу філії "Ресторан Україна" комунального підприємства "Еней" Тернопільської міської ради, згідно п.1.1. якого Наймодавець на підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 10 червня 2010 року за № 941 передає, а Наймач приймає в строкове платне користування терміном на десять років цілісний майновий комплекс філії Ресторан Україна комунального підприємства Еней Тернопільської міської ради (надалі - Філія), що знаходиться за адресою: місто Тернопіль, бульвар Шевченка, 23 (двадцять три), а саме: касовий апарат МІNI 500 МЕ - І одиниця, колонка Юнкере - 1 одиниця та нежилі приміщення літери А за адресою бульвар Шевченка, 23, загальною площею 374,4 кв.м, що становить 98/1000 частини нежилого приміщення літ. А , а саме: 4-1 хол пл.45,7 кв.м, 4-2 умивальник пл. 10.3 кв.м; 4-3 туалет пл. 1,1 кв.м; 4-4 туалет пл. 1,1 кв.м; 4-5 умивальник пл. 9,6 кв.м; 4-6 туалет пл. 1,3 кв.м; 4-7 туалет пл. 1,3 кв.м; 4-8 коридор пл. 7,8 кв.м: 4-9 приміщення пл. 8,0 кв.м; 4-10 зал пл.278,1. кв.м; 4-11 приміщення пл. 10,1 кв.м. та нежилі приміщення літери А' за адресою бульвар Шевченка,23, загальною площею 830,8 кв. м, що становить 69/100 частини нежилого приміщення літ. А' , а саме: 1-1 кладова пл. 60.5 кв.м: 1-3 кладова пл. 72,4 кв.м; 1-4 кладова пл. 24.3 кв.м; 1-5 кладова пл. 46,6 кв.м; 1-6 кладова пл. 9,2 кв.м; 1-7 кладова пл. 46,5 кв.м; 1-8 кладова пл. 20,2 кв.м; 1-9 кладова пл. 4.9 кв.м:1-10 кладова пл. 9,6 кв.м; 1-І 1 коридор пл. 42.4 кв.м; LХХІ- сходова клітка пл.8,2 кв.м; 2-І коридор пл. 6.4 кв.м: 2-2 кабінет пл. 8,1 кв.м; 2-3 кладова пл. 8.6 кв.м; 2-4 коридор пл. 49.9 кв.м; 2-5 кухня пл. 76,1 кв.м: 2-6 посудомийна пл. 23.6 кв.м: 2-7 кабінет пл. 39,6 кв.м: 2-8 кладова пл. 6.5 кв.м: 2-9 цех пл. 28,7 кв.м: 2-Ю кладова пл. 16,9 кіз.м: 2-11 цех пл. 20.7 кв.м; 2-12 санвузол пл. 15,8 кв.м; 2-13 гардероб пл. 17,9 кв.м; 2-14 коридор пл 9.5 кв.м: 2-15 посудомийка пл. 25.7 кв.м; 2-16 посудомийка пл. 29.0 кв.м; 2-17 коридор пл. 1,4 кв.м; 2-18 буфет пл.20.9 кв.м: 2-19 кладова пл. 10.1 кв.м: 2-20 кладова пл. 11.8 кв.м: 2-21 коридор пл. 46,8 кв.м; 2-22 кладова пл. 6,8 кв.м; І.XXIII коридор пл. 5.2 кв.м.

Склад і вартість Філії визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Філії, складеного станом па 31.06.2010 року, вартість якого становить 3 548 329 (три мільйони п`ятсот сорок вісім тисяч) гривень, у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 3946 (три тисячі дев`ятсот сорок шість) гривень.

Відповідно до п.1.2. договору оборотні матеріальні засоби в сумі 58 000 (п`ятдесят вісім тисяч) гривень Наймач викуповує на підставі договору купівлі-продажу, що укладається у простій письмовій формі між ним та Наймодавцем одночасно з підписанням цього Договору.

Угода укладена строком на 10 років та відповідно до п.10.1. договору найму від 08.09.2010, договір діє з 08.09.2010 по 01.09.2020 включно. Договір найму ВРА №474571 нотаріально посвідчений і зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за №1460.

27.08.2018 ТОВ "Україна" Ресторан звернулось до Управління обліку та контролю за використанням комунального майна із заявою №16 про включення орендованого цілісного комплексу в перелік об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу Наймачем.

Позивач - Білан Тарас Богданович, як суб`єкт приватизації виявивши намір взяти участь у процедурі приватизації, звернувся до міського голови із заявою від 25.09.2018 про участь в електронному аукціоні з придбання спірного приміщення.

Як зазначив позивач, його заява була подана на розгляд постійної комісії з питань економіки, промисловості, транспорту і зв`язку, контролю за використанням комунального майна, зовнішніх зв`язків, підприємницької діяльності, захисту прав споживачів та туризму.

04.10.2018 із врахуванням заяв позивача та ще двох осіб, управління обліку та контролю за використанням комунального майна відповідача, підготувало на розгляд сесії проект рішення про приватизацію вказаного об`єкту комунальної власності - шляхом його продажу на аукціоні.

Управлінням, як органом приватизації Тернопільської міської ради було підготовлено два проекти рішення щодо приватизації об`єкта шляхом викупу орендарем та шляхом аукціону.

Рішенням №903 від 21.08.2013, на підставі клопотання ТОВ "Україна" Ресторан №17 від 21.06.2013, представлених матеріалів роботи постійно діючої комісії, утвореної рішенням Виконкому №1636 від 10.10.2012, Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради вирішено надати дозвіл ТОВ "Україна" Ресторан здійснити невід`ємні поліпшення орендованого майна комунальної власності, нежитлових приміщень, за адресою м. Тернопіль, бул. Шевченка, 23, згідно представлених кошторисів.

Дане рішення опубліковане на офіційному сайті Тернопільської міської ради у розділі Виконавчий комітет , Рішення виконавчого комітету 2005- 2013 , знаходиться у вільному доступі.

Згідно змісту Висновку про вартість невід`ємних поліпшень, які здійснені орендарем в будівлі ресторану Україна цілісного майнового комплексу філії Ресторан Україна комунального підприємства Еней Тернопільської міської ради, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, бульвар Шевченка,23, зазначено таке:

- відповідно до замовлення товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНА РЕСТОРАН, товариством з обмеженою відповідальністю Орієнтир-Реформа , яке діє на підставі Статуту та Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 286/17 від 07.04.2017, виданого Фондом державного майна України, проведена незалежна оцінка невід`ємних поліпшень, які здійснені орендарем в будівлі ресторану Україна цілісного майнового комплексу філії Ресторан Україна комунального підприємства Еней Тернопільської міської ради, що знаходиться за адресою: м.Тернопіль, бульвар Шевченка, 23;

- здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

- згідно Висновку вартість об`єкту оцінки склала 1 085 800 грн, що становить 27,5% вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на 31.07.2010.

Датою обстеження об`єкта є 10.08.2018. Закінченням складання Звіту зазначено 20.08.2018.

Крім того, у Технічному висновку будівельної експертизи - технічного обстеження орендованих приміщень по договору найму на предмет визначення невід`ємних поліпшень, які зроблені у приміщеннях громадської будівлі за адресою бульвар Шевченка, 23 в м. Тернополі, на замовлення ТОВ "Україна Ресторан" зазначено, що на підставі аналізу наявної документації, досліджень і обстежень зроблено висновок про необхідність виконаних покращень, потребам доведення до нормативних вимог адміністративно-побутових та допоміжних приміщень на підставі погоджених з місцевими органами влади та контролюючими органами проектних рішень по забезпеченню ліквідації визначених обстеженням та дефектними актами недоліків орендованих приміщень.

Зокрема, у Технічному висновку експерти підтверджують невід`ємність виконаних Замовником - орендарем ТзОВ УКРАЇНА РЕСТОРАН згідно договору строкового найму цілісного майнового комплексу філії РЕСТОРАН УКРАЇНА комунального підприємства ЕНЕЙ Тернопільської міської ради зареєстрованого за №1460 згідно рішень ТМР від 21.08.2008, рішення Виконкому ТМР від 10.06.2010 покращень орендованих приміщень в обсягах визначених проектно-кошторисною документацією (розробник - ТзОВ "Корс-Буд-Проект") в 2012-2013 роках.

Належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна Ресторан" умов договору оренди №7Ц ЦМК від 08.09.2010 підтверджується довідкою Управління від 26.04.2019, договір оренди є чинним на момент приватизації.

Враховуючи, що майно, яке було предметом Договору найму від 08.09.2010 тривалий час використовувалося Наймачем без порушень його умов, тому на підставі заяви Третьої особи 1, відповідачем прийнято Рішення від 14.11.2018, щодо включення в перелік об`єктів, що підлягають приватизації та затвердження до приватизації єдиний майновий комплекс філії Ресторан Україна КП Еней , за адресою: бульв. Т. Шевченка, 23, шляхом викупу його Наймачем.

Рішенням позачергової 29 сесії 7 скликання Тернопільської міської ради від 14.11.2018 №7/п29/3 "Про надання дозволу", вирішено:

- включити в перелік об`єктів, що підлягають приватизації та затвердити до приватизації єдиний майновий комплекс філії "Ресторан Україна" комунального підприємства "Еней", за адресою бульвар Т.Шевченка,23, шляхом викупу орендарем товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан. Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна здійснити продаж об`єкта, зазначеного в п. 1 рішення, за ціною не менше 30000000 грн без відшкодування вартості невід`ємних поліпшень. Контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію міської ради з питань економіки, промисловості, транспорту і зв`язку, контроль за використанням комунального майна, зовнішніх зв`язків, підприємницької діяльності, захисту прав споживачів та туризму.

Із змісту Рішення від 14.11.2018 №7/п29/3 "Про надання дозволу", вбачається, що правовими підставами для його прийняття є:

- ч. 4 ст. 11 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна ;

- ст. 18 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна ;

- ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Пунктом 2 Рішення від 14.11.2018 вирішено здійснити продаж об`єкта приватизації за ціною не менше 30000000,00 грн.

На виконання Рішення від 14.11.2018 між Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради та Третьою особою 1 укладено договір купівлі-продажу від 18.01.2019 (далі - Договір від 18.01.2019 ).

Відповідно до п. 1.1. Договору від 18.01.2019 Продавець зобов`язується передати у власність Покупця майно єдиного майнового комплексу філії Ресторан Україна КП Еней належне Відповідачу 1 майно, а саме:

- Нежиле приміщення А ;

- Нежиле приміщення А' ;

- касовий апарат МІNI 500 МЕ;

- колонка Юнкере.

П.п 1.4., 1.5. Договору від 18.01.2019 визначено, що ціна продажу майна становить 30010800,00 грн, яку покупець, відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору від 18.01.2019, зобов`язаний сплатити протягом 30 календарних днів з моменту його нотаріального посвідчення.

Даний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевичем О.О. і зареєстрований у реєстрі за №44.

Згідно Акту передачі комунального майна №135/9-у від 14.02.2019 Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради в особі начальника управління Мединського В.В. передано покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю "Україна Ресторан" в особі директора Заставної М.Й., шляхом викупу, комунальне майно єдиного майнового комплексу філії "Ресторан Україна" комунального підприємства "Еней" згідно договору купівлі-продажу від 18.01.2019, вартістю 30010800,00 грн, в тому числі ПДВ 5001800,00 грн.

З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожен також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відсутність обставин, які підтверджували би факт порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно із п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності, зокрема, органу місцевого самоврядування.

Позивач у позовній заяві вказав на те, що прийняте відповідачем рішення №7/п29/3 від 14.11.2018 порушує його права та інтереси, оскільки позивач 25.09.2018 звернувся до міського голови із заявою про участь в електронному аукціоні з придбання об`єкта приватизації - комунальної власності - єдиного майнового комплексу філії Ресторан Україна комунального підприємства Еней за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 23. Однак, 14.11.2018 позачергова 29 сесія Тернопільської міської ради 7 скликання прийняла оскаржуване рішення.

Таким чином, вимоги позивача у даній справі фактично зводяться до встановлення факту невідповідності прийнятого відповідачем рішення №7/п29/3 від 14.11.2018 вимогам законодавства України та правам і інтересам позивача з підстав наведених позивачем.

За змістом статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом судового захисту порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.

Так, за ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницьким органом територіальної громади є відповідно сільські, селищні, міські ради, які здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Тобто представницьким органом територіальної громади міста Тернополя є відповідна рада.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Приписами ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам міст, серед іншого, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, підприємства, установи та організації, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно із п.30 ч.1 ст.26 цього ж Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Таким чином, вище переліченими нормами підтверджується право Тернопільської міської ради на прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" до об`єктів малої приватизації належать, зокрема, єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації.

Згідно п.2 ч.1 ст.13 цього ж Закону приватизація державного або комунального майна здійснюється, серед іншого, шляхом викупу об`єктів приватизації.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах.

Разом з тим, об`єкт, який є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, перебував в оренді ТОВ "Україна" Ресторан, на підставі договору найму від 08.09.2010.

За приписами ч.1 ст.18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", приватизація об`єктів державної та комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.

Окрім цього, пункт 3 статті 146 Господарського кодексу України містить правову норму, за якою приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється шляхом: купівлі - продажу об`єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців; викупу цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства, зданого в оренду, у випадках та порядку, передбачених законом.

Таким чином твердження апелянта про те, що приватизація спірного єдиного майнового комплексу була можлива лише шляхом проведення аукціону суперечать вище зазначеним законодавчим приписам.

Частиною 2 ст.18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" встановлено, що орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

- орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна. Відповідно до висновку від 20.08.2018 року, виконаного оцінювачем ТОВ "Орієнтир-Реформа" (далі - Висновок про вартість), вартість невід`ємних поліпшень становить 27,5 відсотків ринкової вартості майна, визначеної для цілей оренди. На час вирішення даного спору цей висновок є чинним та жодним уповноваженим органом недійсним не визнаний;

- орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.08.2013 №903 третій особі надано згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна. Суд, зважаючи на посилання позивача про те, що при прийнятті цього акту ненормативного характеру не дотримано ряд законодавчих приписів та вимог, констатує, що рішення №903 від 21.08.2013 не є предметом розгляду у даній справі та не оскаржується позивачем у цьому судовому процесі. Оскільки зазначений документ у встановленому порядку не скасований, то його відомості суд враховує при вирішенні спору. При цьому суд зазначає, що відповідність рішення №903 від 21.08.2013 року може бути самостійною матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача. Саме в ході її розгляду суд вправі досліджувати документи, що слугували підставою для прийняття такого рішення (дефектні акти, акти виконаних робіт, документи, що підтверджують оплату, тощо). Предмет спору ж у даній справі є іншим, а відтак перелічені вище письмові докази, очевидно, що його не стосуються. Тому посилання позивача на них суд оцінює критично;

- невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди; здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, що визначена суб`єктом оціночної діяльності. Дотримання зазначених правових норм засвідчується Висновком про вартість та Технічним висновком будівельної експертизи від 10.08.2018;

- орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати. Дотримання цього припису підтверджується довідкою відповідача 3 від 27.04.2019 року, відомості якої нічим не спростовані;

- договір оренди є чинним на момент приватизації. У спірних правовідносинах, відповідно до п.10.1 Договору найму від 08.09.2010, останній діє до 01.09.2020.

Щодо посилання апелянта не те, що висновок здійснений оцінювачем - ТОВ Орієнтир-Реформа від 20.08.2018, є неналежним доказом здійснення невід`ємних поліпшень, оскільки такий виконано на замовлення орендаря, а не власника комунального майна, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.

Враховуючи, що Договір найму від 08.09.2010 ніким не оспорювався та не визнавався недійсним, та на момент приватизації майна шляхом викупу був чинним, відтак об`єкт оренди на законних підставах перебував у володінні орендаря.

А тому, на підставі ч. 2 ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні орендар мав право виступати замовником оцінки майна.

Щодо тверджень апелянта, що невід`ємні поліпшення виконані не в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або цілей продовження договору оренди, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснення невід`ємних поліпшень у межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей оренди, підтверджується висновком про вартість невід`ємних поліпшень. Із змісту висновку вбачається, що датою оцінки є дата - станом на 01.05.2013. Таким чином, вказана дата підтверджує, що поліпшення уже мали місце станом на 01.05.2013 і, відповідно, їх здійснення відбулось у межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей оренди (з 31.07.2010 - 31.07.2013 (3роки)).

Посилання апелянта на те, що Рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 21.08.2013 №903 Про надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого комунального майна не підтверджує, що орендар належним чином отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, не знайшли свого підтвердження з огляду на наступне.

Положення частини 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" і Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686 (далі - Порядок №686) встановлюють, що передумовою приватизації об`єкту оренди шляхом викупу, зокрема, є умова щодо отримання письмової згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень орендарем.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що зі змісту наведених положень не вбачається імперативної вимоги щодо попереднього отримання орендарем письмової згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції інстанцій про те, що надання орендодавцем згоди орендарю уже після здійснення останнім невід`ємних поліпшень орендованого майна свідчить про подальше схвалення радою невід`ємних поліпшень і не суперечить положенням Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та Порядку № 686.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені скаржником підстави апеляційного оскарження не отримали свого підтвердження, а суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в задоволенні позовної заяви.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , зміни чи скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2020 у справі №921/427/19. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , б/н від 09.04.2020 (вх.№ 01-05/1613/20 від 08.05.2020) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2020 у справі № 921/427/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.05.2021

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Зварич О.В.