Постанова

від 24.05.2021 по справі 910/15268/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. Справа№ 910/15268/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

представників сторін:

позивача: Кінько О.В. (в режимі відеоконференції);

відповідача: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу

Фермерського господарства "Ранок-Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 (повний текст складений 21.01.2021)

у справі № 910/15268/20 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Фермерського господарства "Ранок-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна"

про стягнення 383.088,00 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/15268/20 відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства "Ранок Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" про стягнення попередньої оплати за договором поставки №2135 від 28.08.2019 у розмірі 383.088,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Ранок-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/15268/20; розгляд справи призначено на 22.03.2021.

У судовому засіданні 22.03.2021 суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 12.04.2021.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Ходаківська І.П., Корсак В.А. (у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В. на лікарняному).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ранок-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/15268/20 до провадження у визначеному складі суду.

У судовому засіданні 12.04.2021, в якому був присутній представник позивача Кінько О.В., суд протокольно ухвалив оголосити перерву до 24.05.2021.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Попікова О.В., Корсак В.А. (у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства Ранок-Агро на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/15268/20 до провадження у визначеному складі суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що: позивач звертався до відповідача з електронним листом №42 від 18.08.2020 та листом №47 від 07.09.2020, у яких просив повернути спірні кошти; вимога про повернення цих коштів також викладена у позовній заяві, копія якої отримана відповідачем; відповідач товар у визначений п. 3.5 договору строк не поставив, а тому його відмова у поверненні передоплати є неправомірною.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.

У судовому засіданні 24.05.2021 представник позивача (в режимі відеоконференції) надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представники відповідача справи в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0411634224262, згідно з яким ухвалу суду було вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" 16.04.2021.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників.

Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 28 серпня 2019 року між Фермерським господарством "Ранок Агро" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (постачальник) був укладений договір постачання нафтопродуктів № 2135 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується відповідно до замовлення передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець - прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору кількість, асортимент і ціна товару вказуються в накладних. Загальна сума договору складає суму всіх підписаних обома сторонами накладних.

Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється погодженими партіями відповідно до заявок покупця на постачання партії товару. Належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунку-фактури. Постачання товару підтверджується первинними документами (видатковою накладною), які підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно п. 3.5 договору постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 4.1 договору).

Згідно з п. 4.2 договору оплата покупцем вартості товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати вартості товару або з відстрочкою вартості поставленого товару протягом трьох банківських днів. Порядок розрахунків по кожній партії товару вказується в додатковій угоді на отримання товару.

Пунктом 4.12 договору передбачено, що якщо за результатами взаєморозрахунків буде встановлено, що сума, яка надійшло від покупця в порядку передплати за партію товару, яка підлягає отриманню згідно з відповідною заявкою покупця, перевищує вартість поставленого товару, постачальних зобов`язується повернути надмірно сплачену суму грошових коштів протягом 3 робочих днів згідно умов договору.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їх повного проведення. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору, договір вважається автоматично пролонгованим на тих самих умовах (п. 10.1 договору).

На виконання зазначених умов договору поставки позивач перерахував попередню оплату на підставі рахунків:

- № МУ 000003142 від 13 липня 2020 року на суму 499.680,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №846 від 13.07.2020 з відповідним призначенням платежу;

- № МУ 000003147 від 13 липня 2020 року на суму 33.312,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №847 від 13.07.2020 з відповідним призначенням платежу.

На виконання своїх зобов`язань відповідач частково здійснив поставку палива дизельного у кількості 9000,00 л на суму 149.904,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 4202 від 21 липня 2020 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № МУ 4202.

Позивач зазначає, що відповідач повинен повернути отриману попередню оплату в розмірі 383.088,00 грн.

Як вказує позивач, у зв`язку з невиконанням умов договору № 2135 від 28.08.2019 Фермерське господарство "Ранок Агро" листами № 42 від 18.08.2020 та № 47 від 09.09.2020 зверталось до відповідача з вимогою про повернення сплаченої попередньої оплати у сумі 383.088,00 грн. Однак відповідач як не поставив товар, так і не повернув попередньо сплачені кошти.

З огляду на вищевикладене, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що:

- позивачем не було повідомлено відповідача про одностороннє розірвання договору;

- договір не був розірваний позивачем в односторонньому порядку і продовжує діяти відповідно до п.10.1 договору;

- у матеріалах справи відсутні належні докази надсилання відповідачу листів з вимогою щодо повернення сплаченої попередньої оплати у сумі 383.088,00 грн;

- у матеріалах справи відсутній доказ того, що між сторонами на виконання п. 4.2 договору була оформлена додаткова угода;

- позивач не довів того, що він звертався до відповідача з вимогою поставити оплачений товар, а відповідач йому відмовив.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалось вище, згідно з п. 3.1 договору належним чином оформлена заявка є підставою для оформлення постачальником рахунка-фактури.

Апеляційний суд встановив, що відповідач виставив позивачу рахунки-фактури №МУ 000003142 від 13 липня 2020 року на суму 499.680,00 грн, №МУ 000003147 від 13 липня 2020 року на суму 33.312,00 грн.

Очевидним є той факт, що відповідач мав виставити зазначені рахунки-фактури на підставі заявок позивача, навіть якщо такі заявки були усними. Відтак, відсутність у матеріалах справи письмових заявок жодним чином не спростовує того, що відповідач виставив відповідні рахунки-фактури, а позивач їх оплатив.

Відповідно п. 3.5 договору постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.

Оскільки виставлення заявок має передувати видачі рахунків-фактур, беручи до уваги, що з матеріалів справи неможливо встановити, за скільки саме днів до виставлення рахунків-фактур були подані відповідні заявки, колегія суддів відзначає, що крайній строк їх подання має збігатися із днем видачі рахунків-фактур.

Вказаний факт є очевидним.

А тому колегія суддів вважає, що відповідно п. 3.5 договору відповідач мав забезпечити поставку товару протягом 5 (п`яти) робочих днів після видачі рахунків-фактур.

На виконання умов договору поставки позивач перерахував попередню оплату на підставі рахунків:

- № МУ 000003142 від 13 липня 2020 року на суму 499.680,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №846 від 13.07.2020 з відповідним призначенням платежу;

- № МУ 000003147 від 13 липня 2020 року на суму 33.312,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №847 від 13.07.2020 з відповідним призначенням платежу.

На виконання своїх зобов`язань відповідач частково здійснив поставку палива дизельного у кількості 9000,00 л на суму 149.904,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 4202 від 21 липня 2020 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № МУ 4202.

Решту палива відповідач протягом встановленого договором строку не поставив.

При цьому посилання місцевого суду на те, що позивач не довів того, що він звертався до відповідача з вимогою поставити оплачений товар, а відповідач йому відмовив, колегія суддів вважає помилковим, оскілки позивач не мав обов`язку звертатися до відповідача з такою вимогою, адже згідно з умовами договору, як встановлено апеляційним судом вище, відповідач зобов`язаний постави паливо протягом 5 (п`яти) робочих днів після видачі рахунків-фактур без будь-яких додаткових звернень.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

У даному випадку позивач звертався до відповідача з електронним листом №42 від 18.08.2020 та листом №47 від 07.09.2020, у яких просив повернути спірні кошти; вимога про повернення цих коштів також викладена у позовній заяві, копія якої отримана відповідачем.

У якості доказів надсилання листа №47 від 07.09.2020 позивач подав фіскальний чек, який датований 08.09.2020, та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.09.2020, з якого вбачається, що відповідачем отримано поштове відправлення 15.09.2020.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що лист №47 від 07.09.2020 помилково датований 09.09.2020, що, як пояснив позивач, є друкарською помилкою і у разі розгляду справи місцевим судом з викликом сторін позивач мав би змогу пояснити та надати суду журнал реєстрації листів, копію якого долучено до апеляційної скарги.

Водночас колегія суддів відзначає, що у будь-якому разі вимога про повернення спірних коштів викладена у позовній заяві, копія якої отримана відповідачем, що останнім не заперечується.

Як зазначалось вище, пунктом 4.12 договору передбачено, що якщо за результатами взаєморозрахунків буде встановлено, що сума, яка надійшла від покупця в порядку передплати за партію товару, яка підлягає отриманню згідно з відповідною заявкою покупця, перевищує вартість поставленого товару, постачальних зобов`язується повернути надмірно сплачену суму грошових коштів протягом 3 робочих днів згідно умов договору.

Апеляційний суд встановив, що станом на момент розгляду спору місцевим судом належних доказів поставки решти товару на суму 383.088,00 грн або повернення грошових коштів у вказаній сумі відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Окремо колегія суддів відзначає, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, посилання відповідача на домовленість сторін про постачання товару виключно на підставі листів-замовлень на кожну окрему партію товару, що мали б складатися позивачем, однак ним не складалися та не направлялися, не свідчить про те, у відповідача не виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару. Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки, який, виходячи із суті зобов`язання сторін, є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Беручи до уваги встановлене, колегія суддів вважає, що у відповідача виник обов`язок повернути позивачу отриману попередню оплату у розмірі 383.088,00 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи місцевим судом покладається на відповідача.

Також позивач в орієнтовному розрахунку судових витрат (т. 1 а.с. 34) просив місцевий суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8.784,00 грн за розгляд справи місцевим судом.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Колегія суддів відзначає, що позивач не надав місцевому суду ані договору на правову допомогу, ані акта прийому-передачі робіт (наданих послуг), ані опису таких робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Наведене унеможливлює встановлення того, які саме послуги та у якому обсязі надавались позивачу під час розгляду справи судом першої інстанції, у зв`язку із чим вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8.784,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на апеляційну скаргу відповідач суду апеляційної інстанції не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не надав вичерпної відповіді на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки колегія суддів встановила наявність підстав для задоволення позовних вимог, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Колегія суддів відзначає, що позивач не надав апеляційному суду ані акта прийому-передачі робіт (наданих послуг), ані опису таких робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час апеляційного розгляду справи.

Наведене унеможливлює встановлення того, які саме послуги надавались позивачу та у якому обсязі, у зв`язку із чим вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в ході апеляційного розгляду справи у розмірі 10.000,00 грн на час прийняття постанови апеляційним судом не підтверджені.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ранок-Агро" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/15268/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/15268/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 3, код ЄДРПОУ 02094) на користь Фермерського господарства "Ранок-Агро" (87060, Донецька обл. Нікольський район, с. Бойове, пров. Южний, буд. 1А, кв. 7, код ЄДРПОУ 34064230) попередню оплату за договором у розмірі 383.088,00 грн та судовий збір у розмірі 5.746,32 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 3, код ЄДРПОУ 02094) на користь Фермерського господарства "Ранок-Агро" (87060, Донецька обл. Нікольський район, с. Бойове, пров. Южний, буд. 1А, кв. 7, код ЄДРПОУ 34064230) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8.619,00 грн.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15268/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 26.05.2021.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

О.В. Попікова