Постанова

від 17.05.2021 по справі 908/2018/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2018/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання: Бойчук А. П.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача -Казначеєвої Г. Л. (адвоката),

прокуратури - Савицької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 (колегія суддів: Мороз В. Ф. - головуючий, Коваль Л. А., Верхогляд Т. А.) ) у справі

за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Бердянської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті"

про стягнення доходу в сумі 1 542 655,45 грн, отриманого від безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Бердянської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Бердянської міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Проперті" (далі - ТОВ "БС Проперті") про стягнення доходу, отриманого від безпідставного набутого майна в сумі 1 542 655,45 грн.

1.2. Прокурор зазначав, що з моменту виникнення у відповідача права власності на нерухоме майно виник і обовязок зареєструвати відповідні речові права на земельну ділянку, проте відповідач не оформив права користування земельною ділянкою та не сплачує орендну плату за користування нею. Тому, на думку прокурора, відповідач збільшує вартість свого майна, а Бердянська міська рада не отримує коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності, тобто має місце безпідставне збереження орендної плати за рахунок міської ради.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2019 у справі № 908/2018/19 позовні вимоги задоволено та стягнуто з ТОВ "БС Проперті" на користь Бердянської міської ради до місцевого бюджету дохід (збитки), отриманий від фактичного користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування у сумі 1 542 655,45 грн.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач набув право власності на об`єкт нерухомості у 2016 році, проте з січня 2017 до жовтня 2018 користувався земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів, а звернення відповідача із заявою про передання земельної ділянки в оренду та відмова позивача в переданні земельної ділянки в оренду не надає ТОВ "БС Проперті" права безоплатного користування.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2019 у справі № 908/2018/19 скасовано, позовну заяву керівника Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бердянської міської ради до ТОВ "БС Проперті" залишено без розгляду.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурор при зверненні з позовом до суду не обґрунтував причин неможливості здійснення позивачем захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та не надав доказів того, що міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та самостійно звернутися до суду із відповідним позовом. Суд зауважив, що Бердянська міська рада вживала заходів щодо встановлення обставин порушення відповідачем земельного законодавства, а тому сама по собі обставина незвернення міської ради упродовж певного часового періоду з моменту з`ясування обставин порушення земельного законодавства до подання прокурором позову, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів територіальної громади. Зазначивши, що з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави прокурор звернувся 30.07.2019, а з позовом до суду - 06.08.2019, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначений прокурором строк не міг забезпечити права позивача на відповідь, надання якої може бути пов`язане зі з`ясуванням обставин стверджуваних прокурором порушень з боку відповідача та призначенням перевірки таких обставин. За таких обставин суд зазначив про відсутність законних підстав для представництва інтересів держави прокурором.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020, а рішення Господарського суду Запорізької області від 11.11.2019 залишити в силі.

3.2. Прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків касаційного суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 02.04.2020 у справі № 645/7199/18 (щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "БС Проперті" просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 - без змін. Вважає доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими, та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Як установлено судом першої інстанції, відповідач набув право власності на об`єкт нерухомості 28.12.2016 та звернувся 30.03.2018 до міського голови та Центру надання адміністративних послуг Бердянської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 3,0281 га (кадастровий номер 2310400000:09:003:0193), яка розташована: м. Бердянськ, вулиця Консульська,75-з (далі - спірна земельна ділянка).

4.2. 30.08.2018 сорок дев`ятою сесією VІІ скликання Бердянської міської ради Запорізької області прийнято рішення № 25 "Про передачу в оренду земельних ділянок", яким у пункті 11 вирішено: відмовити у передачі у короткострокову оренду ТОВ "БС Проперті" спірної земельної ділянки для розміщення та обслуговування суспільно-торгового центру строком до 01.08.2023 на підставі статті 60 Земельного кодексу України та статей 88, 90 Водного кодексу України.

4.2. 03.12.2018 комісією з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді міста внаслідок порушення земельного законодавства, складений акт № 1/2018 про визначення збитків власника земельної ділянки.

4.3 11.12.2018 виконавчий комітет Бердянської міської ради прийняв рішення № 445 "Про затвердження протоколу комісії з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді міста внаслідок порушення земельного законодавства, та актів про визначення збитків власнику землі", згідно з яким:

1. Затверджено протокол засідання комісії з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства від 15.11.2018 № 03/18.

2. Затверджено акти про визначення збитків власнику землі від 03.12.2018 №№ 1/2018, 2/2018, 3/2018, 4/2018. Боржникам, які зазначені в актах про визначення збитків власнику землі, вирішено відшкодувати визначені збитки в повному обсязі не пізніше 30-ти денного терміну з дня прийняття цього рішення.

4.4. Комісія з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді міста внаслідок порушень земельного законодавства встановила, що спірна земельна ділянка за функціональним призначенням віднесена до категорії: землі житлової та громадської забудови. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником майна, що знаходиться на земельній ділянці є ТОВ "БС "Проперті", номер запису про право власності 18362074 від 28.12.2016. Згідно з інформацією управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Бердянської міської ради від 11.05.2018 № 636 робочою комісією з огляду земельних ділянок, створеною на підставі розпорядження міського голови від 04.01.2018 № 2-р, проведено візуальний огляд спірної земельної ділянки та встановлено, що на земельній ділянці розташований супермаркет "Сільпо" (колишній "Амстор"). Станом на 03.12.2018 в управлінні земельних відносин виконавчого комітету Бердянської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування земельною ділянкою.

За результатами перевірки встановлено, що використання спірної земельної ділянки без оформлення відповідного документу, що посвідчує право на земельну ділянку, та державної реєстрації спричинило неодержання Бердянською міською радою доходу у вигляді орендної плати, що, за висновками комісії, є підставою для стягнення збитків. За розрахунком комісії, загальний розмір збитків за період з січня 2017 до жовтня 2018 року становить 1 542 65,45 грн.

4.5. 14.12.2018 комісією з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді міста Бердянська внаслідок порушень земельного законодавства, на адресу відповідача було направлено претензію № 04-8310/10 про здійснення до 11.01.2019 оплати заподіяних збитків, внаслідок безоплатного користування спірною земельною ділянкою для розташування супермаркету "Сільпо" за період з 01.01.2017 по 01.11.2018 у сумі 1 542 655,45 грн.

4.6. Спір виник у зв`язку з наявністю/відсутністю підстав для стягнення безпідставно збережених коштів через використання земельної ділянки безоплатно та без правовстановлюючих документів.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

5.2. Як підставу касаційного оскарження скаржником визначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків касаційного суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 02.04.2020 у справі № 645/7199/18 (щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави).

5.3. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.4. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.5. Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення доходу, отриманого від безпідставного набутого майна у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення речових прав на неї. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду позовної заяви прокурора на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. У справі, яка розглядається, прокурор при зверненні з позовом, обґрунтовуючи необхідність самостійного захисту інтересів держави, зазначав про тривалу бездіяльність Бердянської міської ради, яка полягала у невжитті нею заходів із стягнення з відповідача коштів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення відповідного правовстановлюючого документу в судовому порядку. На думку прокурора, позивач, як орган уповноважений на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, не вжив належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, у тому числі шляхом звернення до суду протягом розумного строку, що підтверджується листами № 01-0451/37 від 31.01.2019 та № 05-2848/37 від 19.07.2019.

5.7. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора, виходив із того, що прокурор при зверненні з позовом до суду не зазначив причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, та не надав доказів того, що міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом до товариства. Суд акцентував увагу і на тому, що міська рада вживала заходи щодо встановлення обставин порушення відповідачем земельного законодавства, про що свідчать вчинені дії, спрямовані на встановлення розміру неотриманого доходу, створення комісії з визначення збитків, проведення огляду земельної ділянки тощо. Суд зазначив, що сама по собі обставина незвернення міської ради з позовом упродовж певного часового періоду з моменту з`ясування обставин порушення земельного законодавства до подання прокурором позову, який з урахування даного конкретного спору не може бути визначений як значний, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів територіальної громади.

Суд апеляційної інстанції мотивував свій висновок про недотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" тим, що з повідомленням про встановлення підстав для здійснення представництва інтересів держави прокурор звернувся 30.07.2019, а з позовом до суду - 06.08.2019. З огляду на право позивача на відповідь, надання якої може бути пов`язане зі з`ясуванням обставин стверджуваних прокурором порушень, призначенням перевірки таких обставин, вчиненням дій для виправлення допущеної бездіяльності, поданням позову або наданням аргументованих заперечень, суд зазначив, що визначений прокурором строк не відповідає критеріям розумності.

5.8. У справах за позовами прокурорів, на які посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та Верховний Суд у постановах від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 02.04.2020 у справі № 645/7199/18, сформували висновок за яким, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

5.9. Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

5.10. Під час з`ясування судом наявності підстав для такого представництва суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи мав місце факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав.

5.11. Як уже зазначалося, прокурор, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Бердянської міської ради, навів підставу для представництва інтересів держави (нездійснення захисту інтересів держави позивачем протягом розумного строку, що підтверджується листами від 31.01.2019 № 01-0451/37 та від 19.07.2019 № 05-2848/37); зазначив підстави для звернення з позовом (використання комунальної земельної ділянки без оформлення речових прав та без сплати орендної плати за таке використання). Проте суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки наведеним листам від 31.01.2019 № 01-0451/37 та від 19.07.2019 № 05-2848/37, та не з`ясував фактичні обставини нездійснення позивачем, після встановлення у грудні 2018 року порушень відповідачем земельного законодавства, належних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади міста Бердянськ шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

5.12. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.13. З огляду на викладене у пунктах 5.6, 5.11 цієї постанови, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає наведеним в частині 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України критеріям обґрунтованості рішення. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи без розгляду позовну заяву прокурора, не надав правової оцінки наявним у справі листам Бердянської міської ради від 31.01.2019 № 01-0451/37 та від 19.07.2019 № 05-2848/37, та відповідно не встановив обставин обізнаності Бердянської міської ради про допущені порушення інтересів держави, дотримання/недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звернення до суду із позовом, підтвердження/непідтвердження факту бездіяльності Бердянської міської ради. Наведене свідчить про порушення судом норм процесуального права та, відповідно, тягне за собою скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

5.14. За таких обставин, доводи скаржника про ненадання правової оцінки усім наявним у матеріалах справи доказам, наслідком чого стало невстановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, знайшли своє підтвердження, про що зазначено у пунктах 5.11, 5.13 постанови, тому викладені скаржником підстави касаційного оскарження, частково отримали підтвердження під час касаційного провадження. Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване судове рішення наведеним вимогам не відповідає.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6.4. Під час розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 908/2018/19 скасувати, справу передати до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак