Постанова

від 27.05.2021 по справі 640/29683/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 640/29683/20

адміністративне провадження № К/9901/9423/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерголайт Компані"

про стягнення штрафних санкцій,

за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2020 року (постановлену у складі судді Огурцова О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Земляної Г.В., Файдюка В.В.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі також - позивач, НКРЕКП) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерголайт Компані" (далі також - відповідач, ТОВ "Енерголайт Компані") про стягнення коштів у розмірі 170 000 гривень, що складається з суми штрафу у розмірі 85 000 гривень за порушення Ліцензійних умов з перепродажу електричної енергії та Ліцензійних умов з постачання електричної енергії споживачу згідно постанови від 15 липня 2020 року № 1411 та пені за несвоєчасну сплату зазначеного штрафу у розмірі 85 000 гривень.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, позовну заяву повернуто.

Повертаючи позовну заяву особі, яка її подала, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався пунктом 8 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яким передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, НКРЕКП звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підтвердження своїх доводів, у касаційній скарзі зазначено, що в оскаржуваних ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2020 року та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року суди неправильно застосували положення статей 122 та 169 КАС України, а також не застосували частину п`яту статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII), що призвело до невірних висновків про можливість виникнення у суб`єкта владних повноважень права на звернення до суду з позовом про стягнення коштів на підставі відповідного рішення виключно після закінчення строку на оскарження такого рішення, а у випадку його оскарження - після набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому, скаржник також звертає увагу і на те, що суди попередніх інстанцій помилково зазначили про відповідність застосованої ними позиції у спірних правовідносинах висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 лютого 2019 року в адміністративній справі № 826/14908/18, оскільки, на думку скаржника, у вказаній постанові Верховного Суду жодних аналогічних висновків не міститься.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Касаційна скарга надійшла до суду 18 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 7 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі №640/29683/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 27 травня 2021 року.

З касаційною скаргою скаржником заявлено клопотання про розгляд касаційної скарги в судовому засіданні за участі представника, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року.

Позиція інших учасників справи

26 квітня 2021 року до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерголайт Компані" на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року не відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, яким передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб. Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог . Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Однак, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України не звернув увагу на положення частини п`ятої статті 22 Закону № 1540-VIII, при тому, що позивач в позовній заяві та апеляційній скарзі посилався на вказані норми.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону № 1540-VIII суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу , крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За заявою суб`єкта господарювання, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора , крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

З аналізу вказаних вище норм Закону № 1540-VIII вбачається, що перебіг тримісячного строку звернення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою НКРЕКП та пені за невиконання та/або несвоєчасне виконання постанови про накладення штрафу, починається після спливу 30-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення Регулятора.

Так, судами попередні інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що копія постанови про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерголайт Компані" отримана відповідачем 31 липня 2020 року.

З 31 липня 2020 року почався 30-денний перебіг строку на оплату штрафу. Зважаючи на те, що останній день припав на 30 серпня 2020 року, який є неділею, тобто вихідним днем, то останнім днем оплати штрафу був 31 серпня 2020 року.

Таким чином, з 1 вересня 2020 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг мала право на звернення до суду за примусовим стягненням сум штрафу та пені.

Крім того, частиною другою статті 5 Закону № 1540-VIII передбачено, що рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскарження рішень Регулятора не зупиняє їх виконання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Енерголайт Компані" оскаржила до суду постанову НКРЕКП від 15 липня 2020 року № 1411. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/19912/20 за позовом ТОВ "Енерголайт Компані" до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови від 15 липня 2020 року № 1411, однак дія спірної постанови не зупинена, заходи забезпечення позову не вжиті.

Суд зазначає, що відсутність судового рішення у справі №640/19912/20, яке набрало законної сили із висновком про правомірність/протиправність постанови НКРЕКП від 15 липня 2020 року № 1411 на час вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі № 640/29693/20 за позовом НКРЕКП про стягнення штрафу та пені, не є підставою для повернення позовної заяви.

Таким чином, доводи касаційної інстанції щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статей 122 та 169 КАС України та не застосування положень статей 5 та 22 Закону № 1540-VIII знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

Також, правильними є доводи касаційної скарги щодо помилкового застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 лютого 2019 року у справі №826/14908/18, оскільки рішення у вказаній справі прийняті за різних обставин та стосуються відмінного правового регулювання (статт 74 Закону України Про Національний банк України , пункт 3.5 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 8 лютого 2000 року № 49).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що помилкове тлумачення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме частини другої статті 122 КАС України, в частині початку відліку строку звернення до суду з позовом про стягнення суми, яке ґрунтується на рішенні суб`єкта владних повноважень, а також незастосування положень абзацу другого частини третьої статті 5, частини п`ятої статті 22 Закону № 1540-VIII, призвело до безпідставного повернення позовної заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на підставі пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та протиправно відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2020 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року - скасуванню, а справа - поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року скасувати, а справу № 640/29693/20 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

С.М. Чиркін