Ухвала

від 27.05.2021 по справі 520/8765/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 520/8765/2020

адміністративне провадження № К/9901/17148/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. (далі - Суд) , перевіривши касаційну скаргу адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 520/8765/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У 2020 році ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 02.10.2019 П-12298/0-6117/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні позивачеві дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);

- зобов`язати відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, позов задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 02.10.2019 П-12298/0-6117/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);

- зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 05.09.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 та для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182000:03:000:0433, з урахуванням висновків суду.

- в іншій частині задоволення позову відмовлено.

11.05.2021 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, надійшла касаційна скарга адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - скаржник), у якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, скасувати частково рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 та постановити у цій частині нове рішення, яким виключити висновки суду, про відсутність у відповідача підстав для відмови позивачеві у наданні дозволу.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Оцінюючи цю касаційну скаргу, Суд досліджує чи наведені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1-4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України):

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Так, скаржник підставою для оскарження рішення судів попередніх інстанцій вказує, що касаційна скарга подається з підстав визначених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки суд у оскаржуваних рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 та постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 826/765/17 та від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а.

Суд критично оцінює наведені посилання, з огляду на таке.

Подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Указаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 та від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16.

Отже, оскільки у справах на, які скаржник посилається у поданій касаційній скарзі різні обставини справи внаслідок яких виникли спірні правовідносини, Суд не приймає до уваги наведені підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник не навів, у чому саме він вбачає подібність правовідносин у справах (у яких викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Інших обґрунтованих підстав передбачених пунктами 1- 4 частини 4 статті 328 КАС України скаржником не зазначено.

Суд також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom", пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає у запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" № 26737/95).

За приписами частини 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, зокрема, не наведено доводів, які є підставами для відкриття касаційного провадження, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Щеглова Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 у справі № 520/8765/20 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції у порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко