Постанова

від 04.09.2007 по справі а4/301-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/301-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" вересня 2007 р.                                                                   Справа № А4/301-07

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В. розглянувши справу

За позовом           Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції

до                     Відкритого акціонерного товариства „Трібо”, м. Біла Церква

та                    Приватного підприємства „Ельта”, м. Біла Церква  

про           визнання недійсною угоди   

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаНовогребельська І.М. дов. від 9.08.2007р. № 5579\10

від відповідачів Дуб Н.М. дов. від 116.01.2007р. № 33\75–від відповідача 1 від ПП „Ельта” –не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 4.09.2007р. о 10 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 10.09.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Білоцерківська об'єднана  державна податкова інспекція Київської області (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Трібо” та Приватного підприємства „Ельта”  (далі - Відповідачі), про визнання недійсною угоди, укладеної між відповідачами на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України.  При цьому, ОДПІ просить суд стягнути з ПП „Ельта” на користь ВАТ „Трібо” кошти в сумі 545707,82 грн., а з ВАТ „Трібо” стягнути на користь державного бюджету кошти в сумі 545707,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.1 статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що при укладанні оспорюваного договору, з боку ВАТ „Трібо” та ПП „Ельта” був наявний умисел на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, а саме: ухилення від сплати податків. При цьому, ДПІ обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: постановою господарського суду Київської області від 18.01.2007р. у справі № 445\12-06 визнано недійсною угоду, укладену між ПП „Ельта” та ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД” та стягнуто до державного бюджету 426329,36 грн. Оскільки ПП „Ельта” знаючи про фіктивність ПП „Універсал-ПРО ЛТД” передбачало настання негативних наслідків, і відповідно укладаючи угоду з ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД”, мало на меті отримання бюджетного відшкодування для ВАТ „Трібо”. Також, позивач наголошує, що підставою для винесення постанови господарським судом в Київській області у справі № 445\12-06 були наступні обставини: рішенням Солом'янського районного суду від 16.02.2006р. у справі № 2-825-1\06 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД”. Як вбачається з рішення суду, ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД” було зареєстроване та здійснювало господарську діяльністю в інтересах невстановленої особи, фінансово-господарські документи складались невстановленою особою від імені Цирульнікова О.С. В результаті позапланової перевірки ВАТ „Трібо”, проведеної позивачем, податковою службою було встановлено, що ВАТ „Трібо” перебувало в договірних відносинах з ПП „Ельта” і відповідно отримувало від останнього податкові накладні на загальну суму 1976391,09 грн, з яких 329400,19 грн. ПДВ (про що складно відповідний акт від 18.09.2006р. № 309\23-4\05405578).

Під час судового засідання, 4.09.2007р. позивачем додатково залучено до матеріалів справи акт незнаходження ПП „Ельта” за юридичною адресою від 3.08.2007р.

Відповідач 1 –Відкрите акціонерне товариство „Трібо” надало відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити податковій службі у задоволенні позовних вимог. Присутній у судовому засіданні представник ВАТ „Трібо” наголошував на тому, що угода є реальною, виконана сторонами у повному обсязі, розрахунки проведені, і при його укладанні сторони не мали ніякого протиправного наміру з огляду на наступне:

- позивач, оспорюючи угоду, укладену між ВАТ „Трібо” та ПП „Ельта”, ніяким чином не ідентифікував, яку саму угоду слід визнати недійсною, і при цьому відсутнє будь-яке обґрунтування щодо стягнення за оспорюваною угодою саме 545707,82 грн.

- визнання недійсною угоди, укладеної між ПП „Ельта” та ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД”, не тягне за собою автоматичне скасування угод за ланцюгом.

-посилання позивача на акт перевірки, за наслідками якого ВАТ „Трібо” було визначено податкове зобов'язання з ПДВ, не доводить факт наявності умислу при укладанні оспорюваних договорів, рішення ОДПІ оскаржуються в суді.

Відповідач 2 –Приватне підприємство „Ельта” відзив на позовну заяву на надіслав, представники у судове засідання не з'являлись, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належно ухвалами та повістками суду.

 Згідно довідки з ЄДРПОУ станом на 31.07.2007р. ПП „Ельта” ідент. код ЄДРПОУ –30253495 включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, і відповідно це підприємство не є ліквідованим.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

1 липня 2005р. між ВАТ „Трібо” та ПП „Ельта” було укладено договір № 30/301-05, відповідно до умов якого ВАТ „Трібо” придбав хімічну сировину, паливно-мастильні матеріали, каркаси та допоміжні матеріали. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що прийом-передача постачальних товарів здійснюється за кількістю, вказаною в накладних в присутності представників сторін. Відповідно до п. 4.5. договору № 30/301-05 від 01.07.2005р. договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.01.2006р.(копія договору залучена до матеріалів справи).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП „Ельта”  передало, а ВАТ „Трібо” отримав товар, що підтверджується наступними прибутковими накладними: № 310 ЦМС від 01.07.2005р. на суму 4 102,57 грн.; № 311 ЦМС від 01.07.2005р. на суму 5 346,84 грн.; № 427 МУЗ від 01.07.2005р. на суму 151 965 грн.; № 429 МУЗ від 01.07.2005р. на суму 374 868 грн.; № 428 МУЗ від 01.07.2005р. на суму 362 388 грн.; № 430 МУЗ від 01.07.2005р. на суму 374 868 грн.; № 84 КАРКАСС від 04.07.2005р. на суму 90 000 грн.; № 24 скл-тар від 04.07.2005р. на суму 3 398,82 грн.; № 13 ВЗЭТ від 05.07.2005р. на суму 64 200 грн.; № 150 АЗС від 06.07.2005р. на суму 62 949,60 грн.; № 442 МУЗ від 06.07.2005р. на суму 1 360,32 грн.; № 441 МУЗ від 07.07.2005р. на суму 9 581,76 грн.; № 78 тар.діл від 11.07.2005р. на суму 1 238,56 грн.; № 151 АЗС від 12.07.2005р. на суму 22 540,80 грн.; № 351 ЦМС від 14.07.2005р. на суму 75 грн.; № 98 КАРКАСС від 14.07.2005р. на суму 18 000 грн.; № 354 ЦМС від 18.07.2005р. на суму 148,32 грн.; № 99 КАРКАСС від 15.07.2005р. на суму 18 000 грн.; № 452 МУЗ від 15.07.2005р. на суму 78 000 грн.; № 102 КАРКАСС від 18.07.2005р. на суму 74 635,20 грн.; № 80 тар.діл від 18.07.2005р. на суму 1 533,88 грн.; № 377 ЦМС від 21.07.2005р. на суму 31,80 грн.; № 153 АЗС від 26.07.2005р. на суму 11 700 грн.; № 105 КАРКАСС від 26.07.2005р. на суму 36 000 грн.; № 82 тар.діл від 27.07.2005р. на суму 1 703,62 грн.; № 108 КАРКАСС від 27.07.2005р. на суму 55 800 грн.; № 466 МУЗ від 28.07.2005р. на суму 151 965 грн.; видатковими накладними: № рн–07/01-01 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –4 102.57 грн.; № рн–07/01-02 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –5 346,84 грн.; № рн–07/01-06 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –151 965 грн.; № рн–07/01-05 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –374 868 грн.; № рн–07/01-05 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –362 388 грн.; № рн–07/01-04 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –374 868 грн.; № рн–07/04-02 від 04.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –90 000 грн.; № рн–07/04-01 від 04.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –3 398,82 грн.; № рн–07/05-01 від 05.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –64 200 грн.; № рн–07/06-01 від 06.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –62 949,60 грн.; № рн–07/06-02 від 06.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –1 360,32 грн.; № рн–07/07-01 від 07.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –9 581,76 грн.; № рн–07/11-01 від 11.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –1 238,56 грн.; № рн–07/12-01 від 12.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –22 540,80 грн.; № рн–07/14-01 від 14.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –75 грн.; № рн–07/14-02 від 14.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –18 000 грн.; № рн–07/15-03 від 15.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –148,32 грн.; № рн–07/15-02 від 15.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –18 000 грн.; № рн–07/15-01 від 15.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –78 000 грн.; № рн–07/18-02 від 18.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –74 635,20 грн.; № рн–07/18-01 від 18.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –1 533,88 грн.; № рн–07/21-01 від 21.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –31,80 грн.; № рн–07/26-01 від 26.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –11 700 грн.; № рн–07/26-03 від 26.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –36 000 грн.; № рн–07/26-02 від 26.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –1 703.62 грн.; № рн–07/27-01 від 27.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –55 800 грн.; № рн–07/28-01 від 28.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –151 965 грн. І відповідно на виконання умов оспорюваного договору ПП „Ельта” передало ВАТ „Трібо” товарно-матеріальні цінності загалом на суму 1976391,09 грн.

На виконання згаданого договору, Продавцем товару –ПП „Ельта”  були виписані відповідні податкові накладні: № 07/01-01 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –4 102.57 грн.; № 07/01-02 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –5 346,84 грн.; № 07/01-06 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –151 965 грн.; № 07/01-05 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –374 868 грн.; № 07/01-05 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –362 388 грн.; № 07/01-04 від 01.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –374 868 грн.; № 07/04-02 від 04.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –90 000 грн.; № 07/04-01 від 04.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –3 398,82 грн.; № 07/05-01 від 05.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –64 200 грн.; № 07/06-01 від 06.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –62 949,60 грн.; № 07/06-02 від 06.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –1 360,32 грн.; № 07/07-01 від 07.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –9 581,76 грн.; № 07/11-01 від 11.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –1 238,56 грн.; № 07/12-01 від 12.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –22 540,80 грн.; № 07/14-01 від 14.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –75 грн.; № 07/14-02 від 14.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –18 000 грн.; № 07/15-03 від 15.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –148,32 грн.; № 07/15-02 від 15.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –18 000 грн.; № 07/15-01 від 15.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –78 000 грн.; № 07/18-02 від 18.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –74 635,20 грн.; № 07/18-01 від 18.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –1 533,88 грн.; № 07/21-01 від 21.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –31,80 грн.; № 07/26-01 від 26.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –11 700 грн.; № 07/26-03 від 26.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –36 000 грн.; № 07/26-02 від 26.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –1 703.62 грн.; № 07/27-01 від 27.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –55 800 грн.; № 07/28-01 від 28.07.2005р. на загальну суму з ПДВ –151 965 грн.

На виконання договору № 30/301-05 від 01.07.2005р., ВАТ „Трібо” оплатив вартість отриманого товару від ПП „Ельта”, згідно наступних платіжних доручень: № 342 від 07.07.2005р. на суму 64 200 грн.; № 4075 від 12.08.2005р. на суму 10 000 грн.; № 4122 від 15.08.2005р. на суму 3 944 грн.; № 4576 від 16.09.2005р. на суму 2 583 грн.; № 4757 від 30.09.2005р. на суму 125 883,29 грн.; № 4731 від 30.09.2005р. на суму 500 000 грн.; № 4732 від 30.09.2005р. на суму 500 000 грн.; № 4733 від 30.09.2005р. на суму 500 000 грн.; № 4734 від 30.09.2005р. на суму 500 000 грн., всього на суму 1976391,09 грн.

Факт виконання згаданого договору обома сторонами підтверджується залученими до матеріалів справи завіреними належним чином копіями видаткових та прибуткових накладних, копіями платіжних доручень на оплату ВАТ „Трібо” отриманого від ПП „Ельта” товару за оспорюваним договором, та не заперечується податковою службою.

Також до матеріалів справи залучена довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якій міститься інформація стосовно того, що станом на 31.07.2007р. ПП „Ельта” ідент. код ЄДРПОУ –30253495 включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, місцезнаходження: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 64 кв. 111.

За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідачів умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-2 є постанова господарського суду Київської області від 18.01.2007р. у справі № 445\12-06, якою визнано недійсною угоду, укладену між ПП „Ельта” та ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД” та стягнуто з ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД” на користь ПП „Ельта” кошти в сумі 426329,36 грн., а з ПП „Ельта” стягнуто до державного бюджету України кошти в сумі 426329,36 грн. Як вбачається з залученої до матеріалів справи копії згаданої постанови, підставою для задоволення позову податкової служби про визнання недійсною зазначеної угоди, господарський суд визначив наступне: умисел та мета за відомо суперечна інтересам держави і суспільства були присутні в діях засновників ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД”. При цьому, господарським судом було взято до уваги рішення Солом'янського районного суду від 16.02.2006р. у справі № 2-825-1\06 визнано недійсними установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД” та не підтвердження включення ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД” до складу податкових зобов'язань суму ПДВ за червень та липень 2005р., зазначеної у податкових накладних, що були оформлені до ПП „Ельта”.

В обґрунтування позову ДПІ зроблено посилання на протиправність умислу не лише у ПП „Ельта”, а і ВАТ „Трібо”. Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак, залучена до матеріалів справи постанова  господарського суду Київської області від 18.01.2007р. у справі № 445\12-06, доводить лише факт наявності умислу та мети за відомо суперечної інтересам держави і суспільства б в діях засновників ТОВ „Універсал-ПРО ЛТД” при укладанні оспорюваної угоди з ПП „Ельта”,  і відповідно не може доводити наявність умислу в діях ПП „Ельта” при укладанні угоди, що мала місце в подальшому під час підприємницької діяльності. Залучений акт обстеження юридичної адреси від 3.08.2007р.  підтверджує відсутність ПП „Ельта” за своєю юридичною адресою у  серпні 2007р., проте не доводить протиправного умислу з боку  ПП „Ельта” при укладанні договорів протягом липня 2005р. із ВАТ „Трібо”.

Також Білоцерківська ОДПІ не надано доказів на підтвердження укладання оспорюваної угоди  з порушенням господарської компетенції з боку ПП „Ельта” чи ВАТ „Трібо”. З залученого до матеріалів справи договору від 1.07.2005р.  № 30/301-05 вбачаться, що останній підписаний з боку ПП „Ельта” директором Коноваловим С.В., з боку ВАТ „Трібо” – головою правління Іщенко П.Д, та скріплений печатками. Суд також враховує, що первинні документи, якими оформлено спірні угоди, від імені  ПП „Ельта” підписані його директором Коноваловим С.В.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені  ПП „Ельта”.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Залучений до матеріалів справи акт перевірки від 18.09.2006р. № 309\23-4\05405578 позапланової перевірки ВАТ „Трібо” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з 1.07.2005р. по 31.08.2005р., не свідчить про наявність умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, саме у відповідача-1, оскільки винесенні на підставі цього акта податкові повідомлення-рішення було скасована в судовому порядку (копія ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2007р. у справі № 403\3а-06 залучено до матеріалів справи).

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірних договорів у відповідача-1 наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоди, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення  сторонами  договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом  не  подано  доказів  спрямованості укладеної  угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою  для  визнання  угоди недійсною.

Отже,  твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваною угодою ПП „Ельта” поставляло ВАТ „Трібо” папір, канцелярські товари, азбест, каркаси, піддони дерев'яні, кашпо, бензин, каптакс,  заготовки для піддонів, такс, навантажувач дизельний, тощо. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі статей 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з  1 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірна угода була укладена відповідачами  у липні 2005р.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 13.06.2007р., тобто майже як через два роки після вчинення  відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації. При цьому, суд вважає необґрунтованим розмір позовних вимог податкової служби щодо стягнення з відповідача -2 на користь відповідача 1 –545707,82 грн., і відповідно стягнення з відповідача 1 в доход державного бюджету 545707,82 грн., за умови встановлення в судовому засіданні, що вартість одержаного сторонами за оспорюваною угодою становить 1976391,09 грн.(про що зокрема зазначено податковою службою в позовній заяві). Ніяких обґрунтувань щодо стягнення саме 545707,82 грн. позивачем не наведено.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача 1. Ухилення однієї з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому слід зазначити, що за умови встановлення під час перевірки посадовими особами ДПС порушень податкового законодавства,  неправомірне віднесення до складу валових непідтверджених витрат чи завищення податкового кредиту, позивач має повноваження щодо застосування фінансової відповідальності до такого суб'єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

              Суддя                                                                                                  

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –10.09.2007р.