Ухвала

від 24.12.2020 по справі 757/55333/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55333/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповернені майна під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201700000000423,-

ВСТАНОВИВ:

14.12.2020 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповернені майна під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201700000000423.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 29.11.2019 Головним слідчим управлінням Національної поліції України, було проведено обшук за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено речі та документи, дозвіл на вилучення яких ухвалою слідчого надано не було та в подальшому арешт, на які накладено, теж не було.

З огляду на викладене, на думку заявника вилучені речі та документи є такими, що не входили до переліку, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення вищевказаною ухвалою слідчого судді та не мають жодного відношення до кримінального провадження, а відтак підлягають поверненню його законному володільцю.

Особа, що подала скаргу в судове засідання не з`явилася, про місце і час розгляду скарги повідомлена належним чином, через канцелярію суду представником було подано заяву про те, що скаргу підтримує та просить розглядати у його відсутність.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження приходжу до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017040000000423 від 13.04.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України.

Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2019, було надано дозвіл на проведення обшуку житла (квартири) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з метою виявлення, фіксації і вилучення: копій статутних, фінансово-господарських, бухгалтерських документів ТОВ «ВПТ-УКРАЇНА» (код 32833513), ТОВ «САН БІЛД» (код 40007059), ТОВ «ТК «ВІН-ТОРГ» (код 40815677), ТОВ «ІН-ТЕКС» (код 41158897), ПП «АСГАРД-ОХОРОНА» (код 32291805), ТОВ «КИЇВТЕХЦЕНТР» (код 34351886), ТОВ «АКЦЕНТ-ТРЕЙД» (код 40108452), ТОВ «МОНОМО» (код 38748743), ТОВ «ОПТІМА 3 000» (код 40703324), ТОВ «СЕЛІНКС УКРАЇНА» (код 40086172), ПАТ «Укрзалізниця» (код 40075815), регіональна філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (код 40081237), структурний підрозділ «Служба матеріально-технічного забезпечення» регіональної філії «Придніпровська залізниця», структурний підрозділ «Дніпровський головний матеріально-технічний склад» регіональної філії «Придніпровська залізниця»; документів суб`єктів підприємницької діяльності, які можуть використовуватись фігурантом кримінального правопорушення для легалізації походження значних сум грошових коштів;знаряддя вчинення кримінального правопорушення: комп`ютерної техніки (системні блоки персональних комп`ютерів, моноблоки, сервери, планшети, ноутбуки); мобільних телефонів та інших мобільних терміналів зв`язку зі встановленими sim-картками, шляхом зняття копії інформації;переносних носіїв інформації (магнітні носії інформації, жорсткі диски, флеш-накопичувачі, флеш-карти, СD-диски), на яких відображено відомості про обставини вчинення злочину, шляхом зняття копії інформації; різців чашкових та тангенційних пластин, які використовуються для обточення колісних пар.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Так, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що відповідно до протоколу обшуку, майно на поверненні якого наполягає володілець, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2019, протилежного не було доведено слідчому судді, оскільки прохальна частина заявника є не конкретизованою, не вказано, які саме речі підпадають під критерії тимчасово вилученого майна, не надано доказів, які спростовували необхідність у вилучені речей та документів, на поверненні яких наполягає заявник.

Таким чином, ОСОБА_3 звернувся зі скаргою, без необхідного обґрунтування, без конкретизації своїх вимог, а оскільки на сторону процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки, слідчий суддя прийшов до висновку про відмову у задоволенні скарги.

Відтак, на думку суду вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповернені майна під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201700000000423 залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1