Постанова

від 31.08.2007 по справі а4/312-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/312-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"31" серпня 2007 р.                                                                   Справа № А4/312-07

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В. розглянувши справу

За позовом           Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції  

до             Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські макарони”, Київська обл., смт. Іванків

та          Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірбіс”,  Вишгородський р-н, с. Хотянівка

про           визнання недійсними договорів поставки  

секретар судового засідання: Свириденко І.А.

за участю представників:

від позивачаКоваленко О.В. дор. від 9.01.2007р. № 104\10\25

від відповідачів Румша А.Л. дов від 25.06.2007р–від відповідача 1 від ТОВ „Ірбіс” –не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.08.2007р. о 15 год. 40 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 6.09.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області (далі –Позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українські макарони” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Ірбіс” (далі - Відповідачі), про визнання недійсними договорів поставки № 5 від 4.01.2006р., № 05\12\2, № 05\12\1 від 5.12.2005р., № 02\12\1 від 2.12.2005р., № 01\12\1 від 1.12.2005р., № 15\11\1 від 15.11.2005р., № 14\11\1 від 14.11.2005р., № 08\11\1 від 8.11.2005р., № 07\11\1 від 7.11.2005р., № 04\11\1 від 4.11.2005р., № 03\11\1 від 3.11.2005р., № 02\11\1 від 2.11.2005р., № 01\11\1 від 1.11.2005р., № 05\10\1 від 5.10.2005р., № 04\10\1 від 4.10.2005р., № 03\10\1 від 3.10.2005р., № 27\09\1 від 27.09.2005р., № 23\09\1 від 27.09.2005р, № 23\09\1 від 23.09.2005р., № 05\09\1 від 5.09.2005р., № 02\09\1 від 2.09.2005р., № 23\08\1 від 23.08.2005р., № 17\08\1 від 17.08.2005р., №15\08\1 від 15.08.2005р.,  № 25\07\1 від 25.07.2005р., № 22\07\1 від 22.07.2005р., № 23\06\2, № 23\06\1 від 23.06.2005р., № 01\06\1 від 1.06.2005р., № 04\05\1 від 4.05.2005р,, № 28\04\1 від 28.04.2005р.. № 27\04\1 від 27.04.2005р., № 05\04\1 від 5.04.2005р., на загальну суму 4945813,84 грн.,  які були укладені між відповідачами на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України.  При цьому, МДПІ просить суд стягнути з ТОВ „Ірбіс” на користь ТОВ „Українські макарони” вартість отриману за згаданими договорами в сумі 4945813,84 грн.,  та стягнути з ТОВ „Українські макарони” на користь держави вартість отриману за згаданими договорами в сумі 44945813,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.1 статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що при укладанні оспорюваних договорів, з боку ТОВ „Ірбіс” був наявний умисел на досягнення мети, суперечної інтересам держави і суспільства, а саме: ухилення від сплати податків. При цьому, ДПІ обґрунтовує свої позовні вимоги наступним: рішенням Вишгородського районного суду від 3.05.2006р. у справі № 8\2-81-2006р. визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію, установчий договір та статут ТОВ „Ірбіс” з моменту його реєстрації, та свідоцтво платника ПДВ. Як вбачається з рішення суду, ТОВ „Ірбіс” займалось підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства України, було зареєстроване та здійснювало господарську діяльністю в інтересах невстановленої особи, фінансово-господарські документи складались невстановленою особою від імені Львинського М.Л. В результаті планової перевірки ТОВ „Українські макарони”, проведеної позивачем, податковою службою було встановлено, що ТОВ „Українські макарони” до складу податкового кредиту віднесло суми ПДВ за податковими накладними, отриманими від ТОВ „Ірбіс” загалом на суму 824302,31 грн. (про що складно відповідний акт від 9.02.2007р. № 96-23\31239749). За наслідками перевірки, враховуючи рішення Вишгородського районного суду, Іванківська МДПІ вважає неправомірним віднесення ТОВ „Українські макарони” до складу податкового кредиту за податковий період з квітня 2005р. по січень 2006р. суму ПДВ у розмірі 824302,31 грн., за накладними, отриманими від ТОВ „Ірбіс”, що є порушенням вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Під час судового засідання, 31.08.2007р. позивачем додатково залучено до матеріалів справи рішення Вишгородського районного суду від 10.04.2007р. у справі № 3\2-887, яким визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Ірбіс” та свідоцтво платника ПДВ та скасовано його державну реєстрацію. Також позивачем залучено акти незнаходження ТОВ „Ірбіс” за юридичною адресою від 10.01.2006р. та від 7.09.2006р.

Відповідача 1 –Товариство з обмеженою відповідальністю „Українські макарони” надало відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити податковій службі у задоволенні позовних вимог. Присутній у судовому засіданні представник ТОВ „Українські макарони” наголошував на тому, що договори є реальними, виконані сторонами у повному обсязі, розрахунки проведені, і при його укладанні сторони не мали ніякого протиправного наміру з огляду на наступне:

- рішення Вишгородського районного суду від 3.05.2006р. було скасоване рішенням Апеляційного суду Київської області

посилання позивача на акт перевірки, за наслідками якого ТОВ „Українські макарони” було визначено податкове зобов'язання з ПДВ, не доводить факт наявності умислу при укладанні оспорюваних договорів, рішення МДПІ оскаржуються в суді.

Згідно довідки з ЄДРПОУ станом на 17.07.2007р. ТОВ „Ірбіс” включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, і відповідно це підприємство не є ліквідованим.

Наголошує на тому, що оспорювані договори укладені в період  з квітня 2005р. по січень 2006р., а передбачені вимогами статті 208 Господарського кодексу України санкції є конфіскаційними, і відповідно є адміністративно-господарськими, і можуть застосовуватись лише протягом строку, встановленого статтею 250 ГК України.

Відповідач 2 –Товариство з обмеженою відповідальністю „Ірбіс” відзив на позовну заяву на надіслав, представники у судове засідання не з'являлись, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належно ухвалами та повістками суду.

 Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Протягом квітня 2005р. по січень 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українські макарони” (код ЄДПОУ 31239749) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ірбіс” (код ЄДПОУ 32925792) були укладені наступні договори поставки:  № 5 від 4.01.2006р., № 05\12\2, № 05\12\1 від 5.12.2005р., № 02\12\1 від 2.12.2005р., № 01\12\1 від 1.12.2005р., № 15\11\1 від 15.11.2005р., № 14\11\1 від 14.11.2005р., № 08\11\1 від 8.11.2005р., № 07\11\1 від 7.11.2005р., № 04\11\1 від 4.11.2005р., № 03\11\1 від 3.11.2005р., № 02\11\1 від 2.11.2005р., № 01\11\1 від 1.11.2005р., № 05\10\1 від 5.10.2005р., № 04\10\1 від 4.10.2005р., № 03\10\1 від 3.10.2005р., № 27\09\1 від 27.09.2005р., № 23\09\1 від 27.09.2005р, № 23\09\1 від 23.09.2005р., № 05\09\1 від 5.09.2005р., № 02\09\1 від 2.09.2005р., № 23\08\1 від 23.08.2005р., № 17\08\1 від 17.08.2005р., №15\08\1 від 15.08.2005р.,  № 25\07\1 від 25.07.2005р., № 22\07\1 від 22.07.2005р., № 23\06\2, № 23\06\1 від 23.06.2005р., № 01\06\1 від 1.06.2005р., № 04\05\1 від 4.05.2005р,, № 28\04\1 від 28.04.2005р.. № 27\04\1 від 27.04.2005р., № 05\04\1 від 5.04.2005р., на загальну суму 4945813,84 грн., згідно умов якого ТОВ „Ірбіс”” постачає товар (упаковку рулонну, плівку полімерну) в кількості та асортименті, визначену в договорі, а  ТОВ „Українські макарони”   приймає та оплачує товар.  

Факт виконання згаданих договорів обома сторонами підтверджується залученими до матеріалів справи завіреними належним чином копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, копіями платіжних доручень на оплату ТОВ „Українські макарони” отриманого від ТОВ „Ірбіс” товару за оспорюваним договорами, та не заперечується податковою службою.

На виконання згаданого договору, Продавцем товару –ТОВ „Ірбіс” були виписані відповідні податкові накладні: № 52 від 19.04.2005р., № 89 від 23.05.2005р., № 92 від 25.05.2005р., № 91 від 25.05.2005р., № 90 від 26.05.2005р., № 100 від 13.06.2005р., № 101 від 23.06.2005р., № 103 від 19.07.2005р., № 102 від 19.07.2005р., № 104 від 27.07.2005р., № 105 від 9.08.2005р., № 106 від 9.08.2005р., № 107 від 18.08.2005р., № 108 від 31.08.2005р., № 111 від 7.09.2005р.. № 110 від 12.09.2005р., № 113 від 16.09.2005р., № 112 від 16.09.2005р., № 114 від 19.09.2005р., № 115 від 26.09.2005р., № 121 від 4.10.2005р., № 124 від 5.10.2005р., № 125 від 10.10.2005р., № 126 від 17.10.2005р., № 130 від 28.10.2005р., № 127 від 28.10.2005р., № 129 від 28.10.2005р., № 128 від 28.10.2005р., № 134 від 8.11.2005р., № 135 від 10.11.2005р., № 140 від 22.11.2005р., № 142 від 25.11.2005р., № 141 від 25.11.2005р., № 144 від 29.11.2005р., № 143 від 29.11.2005р., № 145 від 29.11.2005р., № 146 від 30.11.2005р., № 147 від 6.12.2005р., № 150 від 20.12.2005р., № 152 від 28.12.2005р., № 153 від 28.12.2005р., № 1 від 17.01.2006р., № 2 від 19.01.2006р, № 3 від 25.01.2006р., № 4 від 26.01.2006р., № 6 від 30.01.2006р., № 5 від 30.01.2006р., № 8 від 31.01.2006р., № 7 від 31.01.2006р.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи копій договорів поставки № 5 від 4.01.2006р., № 05\12\2, № 05\12\1 від 5.12.2005р., № 02\12\1 від 2.12.2005р., № 01\12\1 від 1.12.2005р., № 15\11\1 від 15.11.2005р., № 14\11\1 від 14.11.2005р., № 08\11\1 від 8.11.2005р., № 07\11\1 від 7.11.2005р., № 04\11\1 від 4.11.2005р., № 03\11\1 від 3.11.2005р., № 02\11\1 від 2.11.2005р., № 01\11\1 від 1.11.2005р., № 05\10\1 від 5.10.2005р., № 04\10\1 від 4.10.2005р., № 03\10\1 від 3.10.2005р., № 27\09\1 від 27.09.2005р., № 23\09\1 від 27.09.2005р, № 23\09\1 від 23.09.2005р., № 05\09\1 від 5.09.2005р., № 02\09\1 від 2.09.2005р., № 23\08\1 від 23.08.2005р., № 17\08\1 від 17.08.2005р., №15\08\1 від 15.08.2005р.,  № 25\07\1 від 25.07.2005р., № 22\07\1 від 22.07.2005р., № 23\06\2, № 23\06\1 від 23.06.2005р., № 01\06\1 від 1.06.2005р., № 04\05\1 від 4.05.2005р,, № 28\04\1 від 28.04.2005р.. № 27\04\1 від 27.04.2005р., № 05\04\1 від 5.04.2005р, останні підписані обома сторонами та скріплені печатками, з боку ТОВ „Ірбіс”  директором Романчук С.А., з боку ТОВ „Українські макарони”   генеральним директором Верх А.М.  

Також до матеріалів справи залучена довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якій міститься інформація стосовно того, що станом на 17.07.2007р. у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Київській області значиться: Товариство з обмеженою відповідальністю „Ірбіс” ід.код 32925792, місцезнаходження: Київська обл., Вишгородський р-н, с Хотянівка, вул. Деснянська, 9.

За змістом ст. 207 ГК України недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості діяльності відповідача-2 є рішення Вишгородського районного суду від 3.05.2006р. у справі № 8\2-81-2006р., яким визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію, установчий договір та статут ТОВ „Ірбіс” з моменту його реєстрації, та свідоцтво платника ПДВ. Як вбачається з рішення суду, ТОВ „Ірбіс” займалось підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства України, було зареєстроване та здійснювало господарську діяльністю в інтересах невстановленої особи, фінансово-господарські документи складались невстановленою особою від імені Львинського М.Л. Проте, згадане рішення було скасоване Апеляційним судом Київської області, рішенням від 28.12.2006р. апеляційну скаргу ТОВ „Ірбіс” задоволено, а в задоволенні позову ДПІ у Густинському районі Тернопільської області до Львинського М.Л., Пархоменко О.А., ТОВ „Ірбіс”, третя особа Вишгородська райдержадміністрація про визнання установчих документів та свідоцтва платника ПДВ недійсними відмовлено (копія рішення Апеляційного суду залучено до матеріалів справи).

До матеріалів справи позивачем залучено також рішення Вишгородського районного суду від 10.04.2007р. у справі № 3\2-887, за позовом Пархоменко О.А. до Львинського М.Л., ТОВ „Ірбіс”, третя особа –Вишгородська районна держадміністрація, яким визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ „Ірбіс” серії А00 № 096151 від 29.03.2004р., свідоцтво платника ПДВ № 13699555 від 24.09.2004р., видане ДПІ у Вишгородському районі та зобов'язано виключити ТОВ „Ірбіс” з ЄДРПОУ. Підставою для винесення рішення, Вишгородським районним судом були визнані наступні обставини, позивач –Пархоменко О.А. є одним із засновників ТОВ „Ірбіс”, проте остання тривалий час нічого невідомо  про фінансово-господарську діяльність товариства та його фактичне місцезнаходження. При цьому, ДПІ також залучено акти незнаходження ТОВ „Ірбіс” за юридичною адресою від 10.01.2006р. та від 7.09.2006р.

В обґрунтування позову ДПІ зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ «Ірбіс». Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише  рішенням районного суду про визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ, оскільки у рішенні Вишгородського районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності. Сам факт визнання недійсними свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації. Залучені акти обстеження юридичної адреси від 10.01.2006р. та від 7.09.2006р. підтверджує відсутність ТОВ „Ірбіс” за своєю юридичною адресою у  січні та вересні 2006р., проте не доводить протиправного умислу з боку  ТОВ „Ірбіс” при укладанні договорів протягом квітня 2005р. по січень 2006р. із ТОВ „Українські макарони”.

Також Іванківською МДПІ не надано доказів на підтвердження укладання оспорюваних договорів  з порушенням господарської компетенції з боку ТОВ „Ірбіс”. Суд також враховує, що первинні документи, якими оформлено спірні договори, від імені ТОВ „Ірбіс” підписані його директором Романчук С.А.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ „Ірбіс”.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Залучений до матеріалів справи акт перевірки від 9.02.2007р. № 96-23\31239749 планової перевірки ТОВ „Українські макарони” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2005р. по 30.09.2006р., на підставі якого МДПІ було визначено ТОВ „Українські макарони” податкове зобов'язання з ПДВ, свідчить про те, що підставою для висновку податкової служби про заниження з боку відповідача -1 ПДВ, позивач визначив наступні обставини: досліджувалось питання правомірності віднесення до податкового кредиту ТОВ „Українські макарони” ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ „Ірбіс”. За умови винесення Вишгородським районним судом рішення від 3.05.2006р. у справі № 8\2-81-2006р., яким  визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію, установчий договір та статут ТОВ „Ірбіс” з моменту його реєстрації, та свідоцтво платника ПДВ, Іванківська МДПІ встановила порушення з боку ТОВ „Українські макарони” вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Однак, залучений акт перевірки не свідчить про наявність умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, саме у відповідача-2, оскільки 1) станом на час проведення перевірки - згадане рішення Вишгородського районного суду було скасоване Апеляційним судом Київської області, 2) винесенні на підставі цього акта податкові повідомлення-рішення оскаржуються відповідачем - 1 у суді, і відповідно не можуть визнаватись як беззаперечний доказ.

За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірних договорів у відповідача-2 наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження позивача про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоди, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Також судом враховується, що на момент укладення та виконання спірної угоди ТОВ „Ірбіс” було належним чином зареєстрованим підприємством та платником податків. До матеріалів справи, також залучено акт № 90 від 24.11.2006р. про анулювання реєстрації платника ПДВ –ТОВ „Ірбіс”, у якому зазначено, що платник податків –ТОВ „Ірбіс” подавав податкові декларації протягом з листопада 2005р. по жовтень 2006р., які містять за останні 12 міс. обсяги оподатковуваних операцій 7531695 грн., а розмір податкової заборгованості з ПДВ на дату складання акта становить –0 грн., акт підписано комісією посадових осіб ДПІ у Вишгородському районі та скріплено печаткою.

При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення  сторонами  договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом  не  подано  доказів  спрямованості укладеної  угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою  для  визнання  угоди недійсною.

Отже,  твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Самі по собі досліджувані судом угоди не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваними договорами ТОВ „Ірбіс” поставляв ТОВ „Українські макарони” упаковку рулонну, плівку полімерну. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Окрім того, беручи до уваги, що позов заявлено на підставі статей 207 та 208 Господарського кодексу України, суд відзначає наступне.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей кодекс набрав чинності з  1 січня 2004 року.

Відповідно до вимог ч. статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що  вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні статей  238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як підтверджено матеріалами справи, спірні угоди були укладені відповідачами  протягом  квітня 2005р. по січень 2006р.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 18.06.2007р., тобто більш як через півтора року після вчинення  відповідачем-2, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд дійшов висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення від сплати податків у відповідача 2.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

              Суддя                                                                                                  

      Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –6.09.2007р.