Постанова

від 27.05.2021 по справі 145/631/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/631/21

Провадження № 22-ц/801/1156/2021

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 рокуСправа № 145/631/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О.С., Сала Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю Еко Ніка , державний реєстратор Заремба Сергій Володимирович,

розглянув апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Сарафанюка Олександра Петровича на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року, постановлену місцевим судом під головуванням судді Ратушняка І.О., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ТОВ "Еко Ніка", державного реєстратора Заремби Сергія Володимировича про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, за заявою представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Сарафанюка Олександра Петровича про забезпечення позову,

встановив:

14 квітня 2021 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Сарафанюк Олександр Петрович звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "Еко Ніка", державного реєстратора Заремби Сергія Володимировича про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

14 квітня 2021 року разом з позовною заявою, представником позивачів подано заяву про забезпечення позову в якій просив суд заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (ЄДРПОУ: 40553790, юридична адреса: 23340, Вінницька область, Тиврівський район, с. Строїнці, вул. 50-річчя Жовтня, буд. 18 А) вчиняти будь які дії по використанню земельних ділянок, а саме на:

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:002:0289, площею 0,4598 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:002:0274, площею 0,5668 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:002:0576, площею 0,5384 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою:Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:003:0221, площею 0,5378 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:003:0223, площею 0,5273 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:002:0575, площею 0,5808 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_2 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:002:0273, площею 0,5667 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_2 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:002:0427, площею 0,5447 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_3 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:002:0125, площею 0,9510 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_3 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:002:0124, площею 0,9511 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_4 ;

-земельній ділянці кадастровий номер 0524586500:01:002:0426, площею 0,5357 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Строїнецька сільська рада Тиврівського району Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_4 .

Заява мотивована тим, що у разі задоволення позовних вимог у позивачів можуть виникнути складнощі при виконанні рішення суду, адже товариство з обмеженою відповідальністю Еко Ніка безпідставно користується вказаними земельними ділянками, обробляє їх, вносить сільськогосподарську хімію тощо, що може заподіяти шкоду самим земельним ділянкам та насадженням на них.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвокат Сарафанюк Олександр Петрович подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просив суд скасувати ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ті ж самі обставини, що викладені ним у заяві про забезпечення позову. Поряд з цим звертає увагу на те, що по факту підроблення та використання завідомо підроблених документів відкриті два кримінальних провадження.

11 травня 2021 року від ТОВ Еко Ніка надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вони заперечили аргументи представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Сарафанюка Олександра Петровича викладені в апеляційній скарзі вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказують, що земельні ділянки позивачів перебувають в оренді у ТОВ Еко Ніка з 2016 року, на яких були проведені весняно-польові роботи в повному обсязі.

Інші сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені в відзиві на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду відповідає.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачені статтею 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться чи буде знаходитися справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пленум Верховного Суду України у пункті 4 Постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При встановлені зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №331/3944/18 (провадження №61-11311св19), і підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає.

Як вбачається з матеріалів справи за заявою про забезпечення позову, між сторонами цієї справи існує спір про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, в якому зокрема підлягає з`ясуванню належність права оренди земельних ділянок та дійсність укладених щодо них договорів.

Проте, наявність самого по собі вказаного позову не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони проводити вчиняти будь які дії по використанню земельних ділянок.

Разом з тим, заявлені вимоги про які просить позивач не узгоджується із співмірністю та адекватністю заявленим позовним вимогам, оскільки жодних доказів, які б свідчили про наявність обґрунтованих припущень, щодо заподіяння шкоди земельним ділянкам та насадженням на них матеріали справи не містять.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець.

Покликання заявника в апеляційній скарзі, як на підставу скасування оскаржуваної ухвали суду, що по факту підроблення та використання завідомо підроблених документів відкриті два кримінальних провадження не заслуговують на увагу, оскільки сам по собі факт відкриття кримінальних проваджень не є підтвердженням протиправної діяльності, зокрема відповідача ТОВ Еко Ніка та не може бути беззаперечною підставою для забезпечення позову.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що заявником не наведено достатніх підстав, як і не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Відтак, вказані вимоги скаржника у аспекті доводів ч.2 ст.149 ЦПК України (яка регламентує мету вжиття заходів забезпечення позову) не можуть свідчити про можливість забезпечення позову у спосіб, про який просить заявник, для того щоб забезпечити подальше виконання рішення по суті спору у справі, та про те, що без такого забезпечення позову судове рішення неможливо буде виконати.

Інші доводи скарги, щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни судового рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала відповідає вимогам ст. 153, 263, 264 ЦПК України, і її слід залишити без змін.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

На підставі ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Сарафанюка Олександра Петровича залишити без задоволення.

Ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

Т.Б. Сало