Ухвала

від 25.05.2021 по справі 728/965/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/195/21 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові апеляційну скаргу представника ТОВ «Агроенерготорф+» директора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2021 року про накладення арешту на майно,

з участю учасників кримінального провадження:

представника ТОВ «Агроенерготорф+» ОСОБА_6

У С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2021 року накладено арешт на Накласти арешт на земельну ділянку без кадастрового номеру, розташовану між земельними ділянками з кадастровими номерами 7420881200:13:000:0009; 7420810100:13:000:0041; 7420881200:13:000:0004, (біля с. Високе Борзнянського району, лівий берег р. Доч) та внутрішньогосподарську меліоративну мережу осушувальної системи «Доч-Гали» включно з її смугою відведення, протяжністю відкритих бічних каналів 20,15 км, що знаходяться на території Шаповалівського старостинського округу Борзнянської ОТГ, заборонивши будь-яким особам будь-яким способом розпоряджатися, користуватися вказаними об`єктами, проводити на них будь-які роботи та відчужувати їх.

Задовольняючи клопотання слідчого слідчий суддя вказав, що з метою запобігання можливості знищення, перетворення, чи відчуження вказаних об`єктів слід накласти арешт у виді заборони розпоряджатися, користуватися, проводити роботи та відчужувати.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агроенерготорф+» ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати частково, а саме, скасувати заборону будь-яким особам будь-яким способом проводити роботи на вказаній земельній ділянці.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ухвала слідчого суді є необґрунтованою, так як слідчим суддею не було взято до уваги те, що кримінальне провадження було розпочато 26.12.2020 року за ч. 1 ст. 254 КК України. Роботи з очищення русел каналів, відповідно до Договору №1 не припинялися і проводилися відповідно до технологічних карт. В даному випадку має місце виконання договірних зобов`язань.

З часу проведення провадження не було здобуто достатньо доказів, що вказують на вчинення злочину і як наслідок, відсутність обґрунтованої підозри.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні.

Заслухавши доповідача, доводи апелянта, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених підстав, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна, окрім іншого, допускається з метою збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Приймаючи рішення, слідчий суддя суду 1 інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, СД відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020275090000114 від 26.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що 12.03.2018 року між Шаповалівською сільською радою та ТОВ «Агроенерготорф+» був укладений договір №1, згідно з яким, товариство здійснює за власні кошти роботи з очищення русел каналів на об`єкті виконання робіт від наносів та приведення їх до вимог проектної документації на осушувальну систему «Доч-Гали». Об`єктом виконання робіт є відкриті канали внутрішньогосподарської меліоративної осушувальної системи «Доч Гали», які перебувають у комунальній власності Шаповалівської сільської ради.

Разом з тим, у ході огляду земельної ділянки було виявлено, що на земельній ділянці без кадастрового номеру, розташованій на землях Шаповалівського старостинського округу Борзнянської ОТГ (біля с. Високе, лівий берег р. Доч), роботи по очищенню русел відкритих каналів внутрішньогосподарської меліоративної мережі осушувальної системи «Доч- Гали» фактично не проводилися, а по всій території знаходяться штучно розриті ями різного розміру та глибини.

Допитом свідків встановлено, що вони працюють на підприємстві, яке здійснює видобуток торфу.

Постановою дізнавача від 06.05.2021 року земельна ділянка без кадастрового номеру, розташована між земельними ділянками з кадастровими номерами 7420881200:13:000:0009; 7420810100:13:000:0041; 7420881200:13:000:0004, (біля с. Високе Борзнянського району, лівий берег р. Доч) та внутрішньогосподарська меліоративна мережа осушувальної системи «Доч-Гали» включно з її смугою відведення, протяжністю відкритих бічних каналів 20,15 км, що знаходяться на території Шаповалівського старостиноського округу Борзнянської ОТГ визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020275090000114 від 26.12.2020.

Задовольняючи клопотання дізнавача, внесене в межах вказаного кримінального провадження, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на вищезазначені об`єкти з метою забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням цього слідчий суддя, встановив належну правову підставу, передбачену ч.1 ст.170 КПК України, для задоволення клопотання дізнавача та накладення арешту на вище вказані об`єкти, оскільки вони, як встановила і колегія суддів, відповідають критеріям ст.98 КПК України.

Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси користувача майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання дізнавача, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Твердження апелянта, що судове рішення не містить обґрунтовані доводи на підтвердження необхідності накладення арешту, оскільки про підозру у кримінальному провадженні нікому не повідомлено, не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно до п.3 ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.3,4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що арешт було накладено з метою збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст. 170 КПК України), а тому в даному випадку наявність обґрунтованої підозри конкретній особі не враховується.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Також колегія суддів звертає увагу, що земельні ділянки, на які накладено арешт, перебувають у комунальній власності Борзнянської ОТГ, у користування ТОВ «Агроенерготорф+», які здійснюють свою діяльність на підставі договору виконання робіт, не передавались. Крім того, апелянт не підтвердив відповідними документами право користування даними земельними ділянками у межах, визначених законом.

На підставі вище викладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для зміни або скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Агроенерготорф+» директора ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бахмацького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2021 року про накладення арешту на майно - без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4