Рішення

від 26.05.2021 по справі 396/354/21

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/354/21

Провадження № 2/396/294/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26.05.2021 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання - Пасічник І.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/354/21 за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє представни - адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний реєстратор прав на нерухоме майно Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області Феденюк Світлана Петрівна про визнання права власності шляхом виділення його частки в натурі в праві спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Дмитрух Д.М. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності шляхом виділення його частки в натурі в праві спільної часткової власності.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом Ѕ частки земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 6,5157 га, кадастровий номер№ 3524082800:02:000:0436, що знаходиться на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту серії КР № 0655107 виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією 01.08.2007 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №27.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 липня 2009 року зареєстрованого в реєстрі за № 1345, ОСОБА_2 , є спадкоємцем за законом 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 6,5157 га, кадастровий номер № 3524082800:02:000:0436, що знаходиться на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту серії КР № 0655107 виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією 01.08.2007 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №27.

29 квітня 2010 року відповідач провів державну реєстрацію права власності успадкованої земельної ділянки та державним кадастровим реєстратором було присвоєно кадастровий номер: 3524082800:02:000:0580 на земельну ділянку площею 3,2600 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серіяЯИ №762352 від 29.04.2010 року виданого управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області.

04.03.2021 року позивач звернувся до Кропивницької філії Державного підприємства Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру на належну йому 1/2 земельну ділянку. В подальшому на підставі технічної документації дані відомості було внесено до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3524082800:02:001:1081, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3512488142021 від 04.03.2021 року.

З метою державної реєстрації права власності в державному реєстрі на нерухоме майно на новосформовану земельну ділянку площею 3,2581 га, кадастровий номер: 3524082800:02:001:1081, що знаходиться на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Новоукраїнської РДА Кіровоградської області Феденюк С.П., але йому було відмовлено у державній реєстрації права власності у зв`язку з відсутністю договору про поділ спільного майна, або відповідного рішення суду, в зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою від 30.03.2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого розгляду.

В підготовче судове засідання позивач та його представник не з`явилися, подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився, на адресу суду 24.05.2021 року надійшла заява, відповідно до якої, останній позовні вимоги повністю визнав.

Представник третьої особи в підготовче судове засідання не з`явився, подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Судове засідання проводиться без фіксації за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України , завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу .

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 липня 2009 року зареєстрованого в реєстрі за № 1345, ОСОБА_2 , є спадкоємцем за законом 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 6,5157 га, кадастровий номер № 3524082800:02:000:0436, що знаходиться на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту серії КР № 0655107 виданого Новоукраїнською районною державною адміністрацією 01.08.2007 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №27 (а.с.9).

29 квітня 2010 року відповідач, який є також спадкоємцем за законом Ѕ частки вищезазначеної земельної ділянки, без укладення договору про поділ спільного майна, провів державну реєстрацію права власності успадкованої земельної ділянки та державним кадастровим реєстратором було присвоєно кадастровий номер: 3524082800:02:000:0580 на земельну ділянку площею 3,2600 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серіяЯИ №762352 від 29.04.2010 року виданого управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі Кіровоградської області (а.с.11).

04.03.2021 року позивач звернувся до Кропивницької філії Державного підприємства Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру на належну йому 1/2 земельну ділянку. В подальшому на підставі технічної документації дані відомості було внесено до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 3524082800:02:001:1081, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.03.2021 року (а.с.12).

З метою державної реєстрації права власності в державному реєстрі на нерухоме майно на новосформовану земельну ділянку площею 3,2581 га, кадастровий номер: 3524082800:02:001:1081, що знаходиться на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Новоукраїнської РДА Кіровоградської області Феденюк С.П., але йому було відмовлено у державній реєстрації права власності у зв`язку з відсутністю письмової згоди всіх співвласників, яка засвідчена нотаріально (а.с.18).

Враховуючи те, що за змістом статей 316 , 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах норм чинного законодавства, які позивач не порушує, частка позивача в спільній частковій власності складається із конкретних приміщень, що розподілили власники добровільно та підтверджується технічним паспортом, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 1 Першого Протоколу від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13 кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. У відповідності до ч.1, ч.3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. До такого висновку дійшов Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-1443цс16. Вказавши також, що Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 провів державну реєстрацію права власності належної йому земельної ділянки з кадастровим номером 3524082800:02:000:0580, площею 3,2600 га та отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серіяЯИ №762352 від 29.04.2010 року.

Натомість позивачу державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_4 відмовила у державній реєстрації права власності на новосформовану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відповідно до статті 126 того ж кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 88 Земельного кодексуУкраїни встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник у спільній частковій власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому частка яка залишається у іншого власника (власників) має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України . Тобто, з певної точки зору, при будь-якому виділі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на два самостійних об`єкта.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25 грудня 2015 №1127.

Вчинення нотаріальних дій щодо порядку володіння та користування спільним майном або конкретними його частинами та укладення договорів про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі присвячено пункт 6, глави 1, розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Відповідно до пункту 6, глави 1, розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, зазначено, що договір про виділення частки в натурі може бути укладений між усіма учасниками спільної часткової власності або між кількома з них. Учасники спільної часткової власності вправі укладати договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі (поділу). Договори про виділ частки в натурі майна (поділ), право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що посвідчують право власності на таке майно, або на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено без видачі документа, що посвідчує таке право.

З матеріалів справи вбачається, що поділ земельної ділянки спадкодавця площею 6,5157 га вже проведено, шляхом реального її поділу на дві окремі земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номера, але право власності позивач за собою не може зареєструвати.

Частиною 3 статті 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15.05.05.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Також, у справі № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічних висновків дійшов і 15 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в контексті справи № 345/2723/17, провадження № 61-5032св18 (ЄДРСРУ № 72793666) досліджував питання щодо критеріїв припинення права на частку в спільному майні.

Суд вказав, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності , крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Окрім цього, право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників і при цьому суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Разом з тим, статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, враховуючи, що відповідач позов визнав та визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи, інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову може бути прийнято судом.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наявність можливості виділення частки в натурі в праві спільної часткової власності, визнання відповідачем позову, а також наявність законних підстав для визнання права власності на земельну ділянку за позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок позивача, оскільки ним не заявлено вимоги про їх стягнення.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 319, 328, 358, 364, 365 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 13, 81-82, 89 , 141 , 206, 263-265 , 354-355 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер № 3524082800:02:001:1081, загатьною площею 3,2581 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, шляхом виділення ОСОБА_1 частки в натурі в праві спільної часткової власності із земельної ділянки площею 6,5157 га кадастровий № 3524082800:02:000:0436, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка за життя належала його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту серія КР № 0655107 виданого Новоукраїнською райдержадміністрацією 01.08.2007 року.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в спадковому майні, на земельну ділянку загальною площею 6,5157 га, кадастровий номер: 3524082800:02:000:0436 , яка знаходиться на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області .

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: А. А. Русіна