Рішення

від 24.05.2021 по справі 559/2712/20

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/2712/20

Провадження № 2/559/469/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Протас Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною власністю подружжя та поділ майна, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку площею 0, 2500 га спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та провести поділ даного майна, визнавши за нею право власності на 1/2 частину майна.

В обґрунтування позову покликається на те, що з 26.11.2015 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25.09.2018. Ними усиновлена дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку після розірвання шлюбу залишено проживати з нею. Під час перебування у шлюбі за спільні сімейні кошти ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га. Вказане підтверджується Договором купівлі-продажу житлового будинку від 29 липня 2016 року, посвідченими приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Бадаліс Ж.П., зареєстрованими в реєстрі за № 2829, та Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29 липня 2016 року, посвідченими приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Бадаліс Ж.П., зареєстрованими в реєстрі за № 2830. Договори купівлі-продажу за спільною згодою подружжя було укладено на ім`я ОСОБА_2 .

У добровільному порядку вони не домовилися про поділ майна, тому вона змушена звернутись до суду з позовною заявою про визнання майна спільною власністю подружжя та його поділ. Просить поділити набуте за час шлюбу майно в рівних долях.

Позивачка, згідно поданої заяви, просить провести розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзиву на позовну заяву не подав, заяв та клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Як встановлено судом, сторони перебували в шлюбі з 26.11.2015 року, який розірвано рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 25.09.2018 (а.с. 11-12).

У свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначені батьками (а.с. 13).

Як свідчить довідка №734 від 23.10.2020, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом з дочкою ОСОБА_3 (а.с. 8).

Під час шлюбу сторони придбали нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га., що підтверджується Договором купівлі-продажу житлового будинку від 29 липня 2016 року, посвідченими приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Бадаліс Ж.П., зареєстрованими в реєстрі за № 2829, та Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29 липня 2016 року, посвідченими приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Бадаліс Ж.П., зареєстрованими в реєстрі за № 2830. Договори купівлі-продажу за спільною згодою подружжя було укладено на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 6-7, 9, 10).

Згідно висновку про вартість нерухомого майна, вартість 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 складає 49100 грн. (а.с. 14-18).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , в п. 18 2 зазначено: Відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК .

Оскільки, вищевказане майно придбано сторонами під час перебування у шлюбі, а отже є спільною сумісною власністю подружжя, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та поділ спільного майна подружжя, визнавши за позивачкою право власності на нерухоме майно, а саме: на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку (присадибна ділянка) площею 0,2500 га.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, ст. 120 ЗК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання майна спільною власністю подружжя та поділ майна - задовольнити.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку площею 0, 2500 га спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Провести поділ майна подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий номер 5621684700:05:023:0002, за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Р.В. Ралець