Постанова

від 27.05.2021 по справі 692/58/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/862/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 692/58/21 Категорія: 302090000 Чепурний О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Вініченка Б.Б. Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства Степове на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Чепурного О.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Степове про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати , -

в с т а н о в и в :

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є власником трьох земельних ділянок з кадастровими номерами 7120655100:02:001:0065, 7120655100:02:001:0066, 7120655100:02:001:0067, площею 3,4386 га кожна, що розташовані в адміністративних межах Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області, цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15 березня 2016 року між ним та ФГ Степове було укладено три договори оренди землі, згідно яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років.

07 грудня 2016 року вказані договори оренди пройшли державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 9 договорів, орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у грошовій або відробітковій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.

Пунктом 11 договорів передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня календарного року, за який вноситься орендна плата.

Посилаючись на те, що з моменту укладення договорів і по день подання позову орендну плату за договорами оренди не отримував, тому заборгованість за період з 2016 року становить за кожним договором 23 440,45 грн, загальна сума складає 70 321,35 грн.

Невиконання умов договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін ( п. 37 договору оренди).

Також договорами оренди передбачена пеня, яка згідно розрахунків становить 12 274,95 грн за кожним договором, а разом складає 36 824,85 грн.

На підставі наведеного, позивач просив суд розірвати договір оренди землі від 15 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Степове щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:02:001:0065 площею 3,4386 га, що розташована в адміністративних межах Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області; розірвати договір оренди землі від 15 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Степове щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:02:001:0066 площею 3,4386 га, що розташована в адміністративних межах Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області; розірвати договір оренди землі від 15 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Степове щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:02:001:0067 площею 3,4386 га, що розташована в адміністративних межах Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області та стягнути з ФГ Степове на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати згідно договорів оренди землі від 15 березня 2016 року в розмірі 107 146,20 грн, в тому числі заборгованість з орендної плати сукупно за трьома договорами оренди в розмірі 70 321,35 грн та пеню сукупно за трьома договорами оренди в розмірі 36 824,85 грн.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року позов задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ФГ Степове , кадастровий номер земельної ділянки 7120655100:02:001:0065, площа 3,4386 га, що розташована в адміністративних межах Драбівської селищної ради та скасовано його державну реєстрацію.

Розірвано договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ФГ Степове , кадастровий номер земельної ділянки 7120655100:02:001:0066, площа 3,4386 га, що розташована в адміністративних межах Драбівської селищної ради та скасовано його державну реєстрацію.

Розірвано договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ФГ Степове , кадастровий номер земельної ділянки 7120655100:02:001:0067, площа 3,4386 га, що розташована в адміністративних межах Драбівської селищної ради та скасовано його державну реєстрацію.

Стягнуто з ФГ Степове на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 33 124,98 грн, пеню за несвоєчасність внесення орендної плати в розмірі 27 475,51 грн, а всього 60 600,49 грн.

Стягнуто з ФГ Степове на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в розмірі 3 330,04 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи систематичне невиконання відповідачем умов трьох договорів оренди землі, укладених між позивачем та ФГ Степове підлягають до задоволення позовні вимоги про розірвання вказаних договорів.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення орендної плати та пені за договорами оренди, суд першої інстанції врахував заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ФГ Степове звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи рішення суду незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що суд першої інстанції невірно визначив розмір орендної плати, яку відповідач мав сплачувати на користь позивача за користування орендованої земельної ділянки, не було враховано, що відповідач сплачує обов`язкові податки з доходів фізичних осіб та військовий збір, тому сума орендної плати, визначеного в договорі оренди землі, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача повинна бути з вирахуванням ПДФО та за вирахуванням військового збору.

Також судом не було враховано, що ключовим для визначення розміру орендної плати являється саме нормативна грошова оцінка, на момент укладення договорів вона становила 156 269,68 грн.

На час розгляду справи відповідачем було надано лист ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Відділу у Драбівському районі від 05.02.2021 року, згідно якого нормативно грошова оцінка всіх трьох земельних ділянок позивача має грошову оцінку по 125 159,34 грн, проте суд на зазначене не звернув уваги і застосував нормативну грошову оцінку земельної ділянки на момент укладення договорів, тобто 156 269,68 грн.

Крім того, з урахуванням висновку Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі №525/301/16-ц, що орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати, і орендна плата мала становити за 2016 -2017 роки по 11 321,73 грн, за 2018-2020 роки по 9 067,80 грн.

Також судом першої інстанції під час розгляду справи не було враховано, що відповідач направив позивачу орендну плату поштою за 2018 та 2019 роки.

Вказує, що судом не враховано, що відповідач не сплачував орендну плату за договорами оренди з вини позивача, оскільки останній не надав даних банківського рахунку, а також сам не звертався на підприємство для отриманням орендної плати.

Суд безпідставно стягнув пеню за орендну плату у 2016 та 2017 роки, оскільки пеня є похідною від суми орендної плати, в стягненні якої судом за 2016-2017 роки було відмовлено.

Також судом було безпідставно розірвано договори оренди, оскільки відсутня вина відповідача щодо несплати орендної плати, відповідач мав намір в повному обсязі сплатити позивачу орендну плату, але орендодавець не з`являвся для її отримання, тому відсутні підстави вважати, що відповідач систематично не сплачував орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу ФГ Степове без задоволення, вважаючи рішення місцевого суду законним, обґрунтованим і відповідає зібраним доказам, а доводи апеляційної скарги безпідставні і без належного обґрунтування.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач є власником трьох земельних ділянок площею 3,4386 га кожна, з кадастровими номерами 7120655100:02:001:0065, 7120655100:02:001:0066, 7120655100:02:001:0067, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в смт Драбів, Драбівського району, Черкаської області, що підтверджується державними актами на земельні ділянки.

Між ОСОБА_1 та ФГ Степове було укладено три договори оренди землі від 15 березня 2016 року на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах населеного пункту Драбівської селищної ради Драбівського району Черкаської області, загальною площею 3,4386 га кожна. Згідно п. 8 договору оренди договір укладено на 7 років кожен.

Пунктом 9 вказаних договорів оренди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 156 269,68 грн (п.5 договору).

Пунктом 11 договору оренди встановлено, що орендна плата вноситься до 31 грудня календарного року, за який вноситься орендна плата.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 14 договору оренди).

Згідно п. 37 дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження, орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п.43 даний договір набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7120655100:02:001:0065 проведена 08.12.2016; державна реєстрація права оренди земельних ділянок з кадастровим номером 7120655100:02:001:0066 та 7120655100:02:001:0067 проведена 07.12.2016.

Звертаючись із позовом ОСОБА_1 вказував, що відповідач використовував земельні ділянки у вказаний в позовній заяві період, систематично не сплачує орендну плату за договорами оренди, тому є підстави для розірвання договорів оренди землі відповідно до статті 141 ЗК України та стягнення орендної плати.

Відповідач заперечує наявність заборгованості за вказаним договором оренди у поданій апеляційній скарзі, а також звертає увагу на відсутність систематичності несплати орендної плати, що в свою чергу свідчить про передчасність ухваленого рішення суду про розірвання договору оренди землі від 15 березня 2016 року.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доходить висновку про правильність рішення суду в частині розірвання договору оренди землі.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Стаття 22 Закону України Про оренду землі передбачає, що орендна плата справляється у грошовій формі.

Згідно з частиною другою статті 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної

плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився

не з його вини.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність .

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Також подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17.

Аналіз вищевикладеного дає підстави дійти висновку, що вказані норми закону , які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної ( два і більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором оренди, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельна ділянка використовується іншою особою.

При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов`язків по сплаті орендної плати з порушенням стоків сплати також є порушення умов договору оренди землі , яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість , оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено і сторонами не заперечувалось, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за трьома договорами оренди від 15 березня 2016 року, не здійснював виплату орендної плати у грошовій формі за 2016-2017 роки та несвоєчасно здійснював виплату орендної плати у грошовій формі за 2018-2019 роки, що свідчить про неналежність виконання умов договорів та систематичність порушення ним умов договорів, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання цих договорів.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду про те, що несплата орендної плати за 2016-2017 роки, несвоєчасна виплата орендної плати за 2018, 2019 роки, відповідно до положень ст. 141 ЗК України та ст. 32 Закону України Про оренду землі є підставою для його розірвання, оскільки носить системний характер та наявні істотні порушення умов договору.

Крім того, відповідач не спростовує заборгованості з виплати орендної плати за період за 2016 та 2017 роки, а лише просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Щодо вимоги про стягнення орендної плати , суд виходить із наступного.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідач не сплачував орендну плату за договорами оренди з вини позивача, оскільки останній не надав даних банківського рахунку, а також сам не звертався на підприємство для отриманням орендної плати не приймаються судом, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази про вчинення відповідачем будь-яких дій щодо сплати позивачу коштів за договорами оренди в період з 2016 року і до 31 грудня 2020 року , як передбачено умовами договорів оренди , а також не звернення позивача на підприємство для отримання орендної плати не звільняють відповідача від обов`язку виконувати умови договору, передбачених п.п. 9 - 13 договорів оренди .

Так, згідно п. 11 договору оренди, орендна плата вносить у такі строки - до 31 грудня календарного року, за який вноситься орендна плата.

Із змісту договору оренди вбачається, що порядок та місце виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю сторонами не встановлені.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов`язання провадиться за місцем проживання кредитора.

Отже, належним місцем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати є місце проживання позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договорів оренди землі від 15 березня 2016 року за 2018 та 2019 рік, відповідачем 16 лютого 2021 року на адресу місця проживання позивача було направлено поштовий переказ грошових коштів у розмірі 9 067,84 грн як виплату орендної плати за 2018 та 2019 рік по трьох договорах оренди.

Визначаючи розмір заборгованості зі сплати орендної плати, суд першої інстанції виходи із того, що за умовами договору оренди землі від 15 березня 2016 року, сторони у встановленій законом формі досягли згоди щодо сплати орендної плати у грошовій, натуральній або відробітковій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, обчислення якої має здійснюватися з урахуванням індексів інфляції, а також погодити, що розмір орендної плати переглядається, передбачених пунктом 13 договору оренди.

П. 13 договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, зміни коефіцієнта індексації; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, тлумачення змісту договору оренди землі від 15 березня 2016 року дає підстави для висновку, що зміна нормативної грошової оцінки, на яку посилається в апеляційній скарзі апелянт, є підставою для зміни розміру орендної плати, визначеної умовами договору оренди, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що орендна плата визначається із нормативної грошової оцінки на час укладення договору оренди і становить 4 688,09 грн. в рік.

Нормативно-грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати без внесення відповідних змін до договору у письмовій формі ( правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі №3-34гс13, від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс 13, постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 525/301/16-ц , від 31 липня 2019 року у справі № 732/1709/16-ц ).

Орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

При наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції.

Із наданих відповідачем доказів вбачається, що розмір орендної плати в період 2016-2017 роки не змінювався, оскільки не змінювався розмір нормативної грошова оцінка землі, проте з 2018 року змінився розмір нормативної грошової оцінки землі у зв`язку із індексацією нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підтвердження зазначеного відповідачем надавався лист від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Відділу у Драбівському районі від 05 .02.2021 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2018 року № 105 Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та внесення змін до деяких постанов кабінету Міністрів України у 2018 році проведено загальнонаціональну (всеукраїнську) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка всіх трьох земельних ділянок позивача становить 125 159,34 грн.

Тому посилання відповідача на здійснення судом першої інстанції неправильного розрахунку заборгованості зі сплати орендної плати за 2018 та 2019 рік та 2020 рік є обгрунтованими, і апеляційний суд погоджується із тим, що суд першої інстанції в цій частині помилково не врахував, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінився.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди землі від 15 березня 2016 року відповідачем 16 лютого 2021 року на адресу місця проживання позивача було направлено поштовий переказ грошових коштів у розмірі 9 067,84 грн. (з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки) як виплату орендної плати за 2018 та 2019 рік, що підтверджується копією згрупованих поштових переказів та квитанцією про перерахування коштів Укрпошта від 16.02.2021 року (а/с 87-89).

Орендна плата за 2020 рік у сумі 9 067,84 грн. ( з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки) була відправлена позивачу поштовим переказом 31 грудня 2020 року, що підтверджується копією договору № 28-1042 про направлення послуг з пересилання поштових переказів від 30 грудня 2020 року, копією виписки № 844 згрупованих поштових переказів від 31 грудня 2020 року з квитанцією від 31.12.2020 року, копією акту про надані послуги від АТ Укрпошта .

Отже, відповідачем були вчинені дії з виплати орендної плати, але порушено строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за 2018 рік, 2019 рік, оскільки поштовий переказ грошових коштів здійснений ним 16 лютого 2021 року, тобто з порушенням передбачених договорами строку, а за 2020 рік - поштовий переказ було здійснено 31.12.2020 року, тобто без порушення строків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в цій частині підлягає до скасування і ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки відповідачем з порушенням строків умов договору оренди було сплачено орендну плату за 2018-2019 роки та без порушення строків за 2020 рік у розмірі з урахуванням зміни нормативної грошової оцінки землі.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд виходить із наступного.

Пунктом 14 договору оренди землі встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

У постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України, аналізуючи приписи статей 266 і частини другоїстатті 258 ЦК України, дійшов висновку, що можливість стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається у межах позовної давності за основною вимогою з дня (місяця), з якого вона нараховується.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказував та розраховував розмір пені за невиплату орендної плати з 01 січня 2017 року по дату підготовки позовної заяви 11 січня 2021 року (за 2016-2020 роки).

Задовольняючи вимоги в цій частині суд першої інстанції виходив з врахування заяви відповідача про сплив позовної давності в частині стягнення пені за орендну плату лише за 2019 рік.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині не звернув уваги на заяву відповідача про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені, а також вчасну виплату орендної плати за 2020 рік і дійшов помилкового висновку про стягнення пені за період з 01 січня 2017 року по 11 січня 2021 року .

Враховуючи заяву відповідача про сплив позовної давності , а також, що орендна плата за 2020 рік відповідачем сплачена вчасно, тому відсутні підстави для стягнення пені .

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі та стягнення заборгованості по пені і ухвалення в цій частині ного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, до зміни.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Степове задовольнити частково.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року у частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_3 до Фермерського господарства Степове про стягнення заборгованості по орендній платі та пені скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі та пені відмовити..

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 березня 2021 року в частині розірвання договору оренди та скасування державної реєстрації залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 травня 2021 року.

Судді: