Постанова

від 11.05.2021 по справі 523/5584/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3697/21

Номер справи місцевого суду: 523/5584/14-ц

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси про заміну сторони у виконавчому провадженні, постановлену під головуванням судді ОСОБА_3 11 листопада 2020 року у м. Одеса, -

встановила:

У серпні 2020 року ТОВ ФК Фінрайт звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме: ПАТ Імексбанк на його правонаступника, ТОВ ФК Фінрайт , у виконанні рішення суду у цивільній справі № 523/5584/14-ц за позовом ПАТ Імексбанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №999-00049184/1 від 07 червня 2013 року в розмірі 65 220,51 грн. та судові витрати у розмірі 652,20грн. ( а.с. 12-13).

Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2014 року по цивільній справі № 523/5584/14-ц, позов ПАТ Імексбанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №999-00049184/1 від 07 червня 2013 року в розмірі 65 220,51грн., та судові витрати у розмірі 652,20 грн., - було задоволено.

31 березня 2020 року між ПАТ Імексбанк та ТОВ ФК Фінрайт було укладено Договір про відступлення прав вимоги №126, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №999-00049184/1 від 07 червня 2013року перейшло до ТОВ ФК Фінрайт . Сторонами у повному обсязі виконані зобов`язання за договором про відступлення прав вимоги №126 від 31 березня 2020 року, таким чином, відповідно до ст. ст. 512,514,517,1077 Цивільного кодексу України, Публічне акціонерне товариство Імексбанк відступило права вимоги за кредитним договором №999-00049184/1 від 07 червня 2013 року, а отже, вибуло із договірних відносин за вказаними договорами.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2020 року заяву ТОВ ФК Фінрайт про заміну сторони у виконавчому провадженні було задоволено. Замінено сторону у виконавчому провадженні - стягувача ПАТ Імексбанк на його правонаступника - ТОВ ФК Фінрайт у виконанні рішення суду у цивільній справі № 523/5584/14-ц за позовом ПАТ Імексбанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №999-00049184/1 від 07 червня 2013 року в розмірі 65 220,51грн., та судові витрати у розмірі 652,20 грн. (47)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 було у повному обсязі виконано рішення суду у цивільній справі № 523/5584/14-ц шляхом повної сплати суми заборгованості (а.с. 50-54).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Імексбанк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Імексбанк заборгованість за кредитним договором №999-00049184/1 від 07 червня 2013 року в розмірі 65 220,51грн., та судові витрати у розмірі 652,20грн.

31 березня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Імексбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт було укладено Договір про відступлення прав вимоги №126, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №999-00049184/1 від 07 червня 2013 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт .

Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України Про виконавче провадження , у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження , у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження , з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України Про виконавче провадження .

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність заміни стягувача по цивільній справі №523/5584/14-ц з Публічного акціонерного товариства Імексбанк на його правонаступника, нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінрайт .

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_1 було у повному обсязі виконано рішення суду у цивільній справі № 523/5584/14-ц шляхом повної сплати суми заборгованості.

Колегія суддів зауважує, що вказаний довід апеляційної скарги не має правового значення для вирішення питання про необхідність заміни стягувача у справі. Крім того, апелянтом не надано жодного належного доказу (а саме - постанови державного/приватного виконавця про закриття виконавчого провадження у зв`язку із сплатою суми боргу), який би свідчив про повне виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2014 року.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2020 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 25 травня 2021 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді О.М. Таварткіладзе

О.В. Князюк