Рішення

від 27.05.2021 по справі 629/1072/20

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/1072/20

Номер провадження 2/629/68/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача-адвоката Плугатирьової Н.В., представника відповідача-адвоката Здєльника С.І., третьої особи ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади Марини Володимирівни про визнання договору міни (обміну) земельних ділянок недійсним , -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третьої особи приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади Марини Володимирівни про визнання договору міни (обміну) земельних ділянок недійсним, посилаючись на те, що їй на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 7,8976 га, розташованої на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6323987000:01:000:0024. На підставі договору оренди землі від 11.04.2014 року зазначена земельна ділянка була передана в оренду фермерському господарству Чайка-8 , засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_3 , відповідач по справі. Однак фактично земельна ділянка була передана в оренду ОСОБА_3 в серпні 2011 року, коли та заснувала своє фермерське господарство. Тоді в якості плати за оренду землі вона отримала від відповідача грошові кошти в розмірі 50000 гривень. Підписання договору оренди землі в 2014 році стало документальним оформленням тих відносин, які вже існували, а тому не викликало жодних питань та сумнівів в доброчесності ОСОБА_3 10 березня 2017 року ОСОБА_3 запропонувала їй і декільком односельцям внести зміни в договори оренди землі, для чого попросила підійти до офісу приватного нотаріуса Завада М.В. В приймальні нотаріуса в присутності секретаря вони підписали запропоновані їм документи в повній впевненості, що вони стосуються існуючого договору оренди землі. На підтвердження саме цього змісту документів ОСОБА_3 сплатила їй 20000 гривень, які вона вважала орендною платою за користування належною їй земельною ділянкою. В кінці 2019 року вона звернулася до відповідача з питанням про подальшу сплату грошових коштів за оренду земельної ділянки. Проте ОСОБА_3 відмовилась від будь-яких сплат, мотивуючи тим, що відтепер вона не має ніякого відношення до земельної ділянки, а її власником є саме відповідач. 26.12.2019 року з отриманої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта їй стало відомо, що 10 березня 2017 року нею фактично був підписаний договір міни (обміну) земельних ділянок, згідно з яким належна їй земельна ділянка площею 7,8976 га, кадастровий номер 6323987000:01:000:0024 перейшла у власність ОСОБА_3 , а в її власність перейшла, відповідно, земельна ділянка площею 0,7628 га, кадастровий номер 6323987000:02:000:0375. Однак, ніяких домовленостей між нею та відповідачем, окрім передачі належної їй земельної ділянки площею 7,8976 га в оренду ФГ Чайка-8 не було, проведення міни земельних ділянок між ними не оговорювалось. Вважає, що відповідач обманним шляхом організувала підписання нею документу, який виявився договором міни (обміну) земельних ділянок. На підставі викладеного, позивач просить визнати недійсним договір міни (обміну) земельних ділянок площею 7,8976 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля 7,8976 га, розташованої на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6323987000:01:000:0024, яка належала позивачу на підставі Державного акту серії Р2 № 742682 на право приватної власності на землю, виданого Лозівською райдержадміністрацією Харківської області 28 грудня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів про право приватної власності на землю за № 189, на земельну ділянку площею 0,7628 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: пасовища всього 0,7628 га, розташованої на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6323987000:02:000:0375, яка належала відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Завадою М.В., приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 16 грудня 2015 року, зареєстрованим в реєстрі за № 3179, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В. 10 березня 2017 року, за реєстровим номером 434.

29 липня 2020 року представник відповідача - адвокат Здєльник С.І. надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначив, що дійсно 11.04.2014 року між ФГ Чайка-8 та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки (паю), площею 7,8976 га, кадастровий номер 6323987000:01:000:0024, строком на 49 років. Умови договору виконувались належним чином, орендодавець кожного року отримував оренду плату у розмірі, визначеному договором та чинним законодавством. 01.12.2015 року орендодавець звернулася до орендаря із заявою, якою просила видати орендну плату наперед, за період 2016-2035 роки. Так, за видатковим касовим ордером від 02.12.2015 року орендодавець отримала від орендаря орендну плату за земельний пай за 2016-2035 роки у розмірі 122400 гривень. 10.03.2017 року між власником земельної ділянки (паю) сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6323987000:01:000:0024 ОСОБА_1 та власником земельної ділянки (паю) кадастровий номер 6323987000:02:000:0375, сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_3 був укладений договір міни земельних ділянок. Даний договір був підписаний в присутності приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Завади М.В. та посвідчений останньою. Вказаний договір укладено у трьох примірниках, один з яких залишився у нотаріуса, а два інші було видано сторонам, про що в книзі реєстрації нотаріальних дій вчинено відповідний запис. 10.03.2017 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 . У зв`язку з переходом права власності на об`єкт нерухомого майна 24.04.2017 року укладено додаткову угоду до договору оренди від 11.04.2014 року, якою внесено зміни до договору оренди, а саме змінено орендодавця ОСОБА_1 на орендодавця ОСОБА_3 та внесено відповідний запис у реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323987000:01:000:0024, орендар - ФГ Чайка-8 , орендодавець - ОСОБА_3 . У зв`язку з вибуттям позивача з 10.03.2017 року як орендодавця у договорі оренди земельної ділянки (паю) з кадастровим номером 6323987000:01:000:0024, припинилися її права та обов`язки за вказаним договором, у тому числі право на отримання орендної плати за надані у користування ФГ Чайка-8 земельні ділянки. Натомість, відповідно до п.38 договору, новий власник - ОСОБА_3 набула права та обов`язки орендодавця за вказаним договором. Таким чином, оскільки укладання 10.03.2017 року договору міни земельної ділянки з кадастровим номером 6323987000:01:000:0024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідало їх справжній волі за всіма істотними умовами договору, підписуючи його позивач отримала роз`яснення нотаріуса щодо правової природи правочину та наслідків його укладання, отримала належним чином копію договору, про що свідчить її підпис у реєстрі нотаріальних дій, тому підстав для визнання його недійсним немає.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила визнати недійсним договір міни земельних ділянок , укладений 10 березня 2017 року між нею та ОСОБА_3 , оскільки вважає, що вказаний договір був укладений оманним шляхом зі сторони ОСОБА_3 , так як останньою не виплачено грошові кошти відповідно до договору міни у розмірі 260000 гривень, згідно грошової оцінки земельної ділянки, не надано екземпляр договору після його підписання сторонами у приватного нотаріуса Завади М.В. , а також не виплачено орендну плату за 10 років. Крім того пояснила, що про існування договору міни їй стало відомо після того, як вона звернулася в 2019 році до ОСОБА_3 з питанням про доплату за оренду спірної земельної ділянки, але остання повідомила, що земельна ділянка належить їй, тому жодних доплат не буде. Хоча згідно документації, яка була їй видана в Лозівській райдержадміністрації спірна земельна ділянка до 2020 року належала саме їй. Пояснила, що дійсно в березні 2017 року їй зателефонувала ОСОБА_3 і попросила прийти до приватного нотаріуса Завади М.В. підписати договір, що саме за договір вона не говорила. В кінці робочого дня, вона разом зі своїм чоловіком та онуком прийшли до приміщення нотаріальної контори, де в присутності ОСОБА_3 та секретаря нотаріуса нею був підписаний спірний договір. Зауважила, що нотаріуса під час підписання договору не було, умови договору сторонами не оговорювалися, права не зачитувалися, зі змістом договору вона не ознайомлювалася. Підписала договір не читаючи, так як довіряла ОСОБА_3 , яка її запевнила в законності та справедливості своїх дій. Після підписання документів в нотаріуса Шульгою В.К. їй було виплачено 20000 гривень, але за що саме ці кошти були виплачені їй не відомо, як пояснювала ОСОБА_3 це доплата. Проте, онук, який був присутнім під час передачі грошей, сказав, що в документах зазначена сума 260000 гривень, а ОСОБА_3 дала лише 20000 гривень і говорила, що в подальшому доплатить. Не заперечувала, що в договорі міни земельних ділянок та в журналі реєстрації нотаріальних дій стоїть її підпис.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючи на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомила.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Здєльник С.І. заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вважав обставини, на які посилається позивач, необґрунтованими та безпідставними. Вказав, що на час підписання договору міни земельних ділянок позивач чітко усвідомлювала, що підписує договір міни. Умовами договору доплата не передбачена. Спірний договір укладений без порушень земельного та цивільного законодавства.

В судовому засіданні третя особа приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завада М.В. проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала. Пояснила, що до неї звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо укладання договору міни земельних ділянок. Їм була надана консультація з цього приводу, роз`яснено які саме необхідно зібрати та надати документи. Так, сторони прийшли до нотаріальної контори з документами, необхідними для укладання даної угоди. Після чого був підготовлений проект договору, який був вручений сторонам для ознайомлення. Враховуючи вік ОСОБА_1 , всі пункти спірного договору були прочитані останній вголос, їй роз`яснені права згідно норм чинного законодавства, наслідки укладення договору та з`ясовано її думку щодо умов договору. ОСОБА_1 особисто і в її присутності проставила свій підпис в договорі. Пояснила, що нею були провірені відомості щодо заборон на нерухоме майно. Після підписання сторонами договору, договір був нею засвідчений та відомості в той же день внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказала, що договір був укладений згідно чинного на той час законодавства. Пояснила, що особисто нею другий екземпляр договору був вручений ОСОБА_1 , про що було зазначено в реєстрі нотаріальних дій. При укладанні спірного договору були дотримані всі умови, передбачені для посвідчення таких договорів. Коли саме сторони прийшли для укладання спірного договору не пам`ятає, але зазначила, що видача договору відбувалася після обіду. Крім того зазначила, що заборон щодо посвідчення договорів обміну земельних ділянок різних за площиною без доплат діючим на той час законодавством не було передбачено. Пояснила, що ОСОБА_1 особисто до неї не зверталася за отриманням копії спірного договору. Вказала, що ОСОБА_1 в 2015 році зверталася до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини на майно.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.41 Конституції України , ч.1 ст.319 ЦК України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року, відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 8,6157 га в межах згідно планом, з них ріллі - 7,8976 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6323987000:01:000:0024 належала позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №742682, виданого 28 грудня 2002 року Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №189.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.03.2017 року за №82190446, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 06.03.2017 року за № НВ-6303929022017, належна на праві приватної власності ОСОБА_1 земельна ділянка площею 7,8976 га, кадастровий номер 6323987000:01:000:0024 , призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, згідно договору оренди землі від 11.04.2014 року перебувала в оренді, орендодавець - ОСОБА_1 , орендар - фермерське господарство Чайка-8 , строк дії оренди - 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,7628 га, кадастровий номер 6323987000:02:000:0375 , призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстрованого в реєстрі за №3179, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.12.2015 року №50006036.

10 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір міни (обміну) земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., зареєстрований в реєстрі за №434.

Вказане підтверджується копією запису з реєстру для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим №434, де містяться підписи сторін.

За договором міни (обміну) земельних ділянок від 10 березня 2017 року сторони вчинили обмін належних їм на праві власності земельних ділянок. Відповідно до вказаного спірного договору земельна ділянка, площею 7,8976 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: рілля 7,8976 га, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6323987000:01:000:0024, належна ОСОБА_1 , перейшла у власність ОСОБА_3 , а земельна ділянка площею 0,7628 га, у тому числі за земельними угіддями, гектарів: пасовища всього 0,7628 га, розташована на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6323987000:02:000:0375, належна ОСОБА_3 , перейшла у власність ОСОБА_1 . Обмеження на зазначені земельні ділянки були відсутні, що було перевірено нотаріусом на підставі відповідних витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.3 спірного договору міни від 10 березня 2017 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , склала 258719,65 грн, згідно розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданого сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_5 13 лютого 2017 року. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , склала 12790,55 грн, згідно розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданого сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_5 13 лютого 2017 року.

Згідно п.5 спірного договору міна (обмін) земельних ділянок, за домовленістю Сторін, проведена без доплат. Такий обмін земельними ділянками визначений Сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу будь-якого із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Своїм підписом під вказаними договорами Сторони підтвердили відсутність претензії буд-якого фінансового характеру одна до одної.

Відповідно до п.8 спірного договору міни (обміну) земельних ділянок сторони засвідчили та гарантували, що вказаний договір не укладено під впливом тяжкої для них обставини.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності за №82202297 від 10.03.2017 року, приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., у відповідності до договору міни, серія та номер: 434, виданий 10.03.2017 року, за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,7628 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6323987000:02:000:0375, розташовану на території Тихопільської сільської ради Лозівського району Харківської області.

За приписами ч.ч. 1-4 ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 716 ЦК України ).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений правочин під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Звертаючись в суд з позовом ОСОБА_1 як на підставу недійсності правочину посилалася на укладення договору міни земельних ділянок обманним шляхом з боку відповідача.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України ).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З роз`яснень, які викладені в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними , убачається, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14 зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю .

Однією із засад судочинства, регламентованих п.3 ст.129 Конституції України , є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обравши способом захисту своїх прав визнання договору міни недійсним із підстав, передбачених статтею 230 ЦК України , позивач в силу положення ЦПК України щодо змагальності сторін зобов`язаний був довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

В п.27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст.81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст.ст. 76 , 77 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 79 , 80 ЦПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України , обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається зі змісту договору, його підписано в присутності нотаріуса, встановлено особи сторін правочину, перевірено їх дієздатність та належність сторонам земельних ділянок, що в подальшому були обміняні. Особиста присутність сторін у нотаріуса давала їм можливість запитати відомості стосовно документа, який їм належить підписати. Той факт, що позивач добровільно підписавши наданий їй на підпис документ - договір міни земельних ділянок, не ознайомилася з його змістом, не свідчить про вчинення договору під впливом обману зі сторони відповідача. Підписуючи оспорюваний договір, позивач як дієздатна особа знала або ж мала знати (була зобов`язана) його зміст. Обставини, які є наслідком недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін договору не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, пред`являючи позов про визнання договору міни недійсним, позивач вказувала, що після укладення спірного правочину отримала від відповідача 20000 гривень, які вважала орендною платою за користування належною їй земельною ділянкою , проте, вказані обставини не можуть слугувати підставою для визнання договору міни недійсним. Крім того, посилання на вказану обставину не підтверджується жодними доказами та суперечить п.5 спірного договору, підписаного сторонами, який визначив, що міна земельних ділянок за домовленістю Сторін проведена без доплат та своїм підписом Сторони підтвердили відсутність претензій будь-якого фінансового характеру одна до одної.

Доказів, що підтверджували б доводи позивача, що сторони погодили внесення змін до раніше укладеного договору оренди, стороною позивача надано не було.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту укладення оспорюваного договору міни під впливом обману з боку відповідача, що нею неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волевиявлення, тобто позивач не довела належними та допустимими доказами обставини, на які посилалася як на підставу своїх вимог, а посилання на те, що вона вважала, що вносить зміни до раніше укладеного договору оренди землі, є безпідставними та не є підставою для визнання недійсним договору міни, та вказане не можна розцінювати як обман.

Вищенаведені доводи спростовуються встановленими судом обставинами про те, що договір міни, який є предметом даного спору, підписаний сторонами угоди, про що свідчать їх підписи в тексті угоди. Крім того, цей факт не заперечується ними самими. Нотаріусом у повному обсязі було роз`яснено сторонам при укладанні договору їхні права та обов`язки, що засвідчено у спірному договорі. За змістом спірного договору сторони засвідчили, що договір міни земельних ділянок укладено вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, не порушуючи прав третіх осіб, бажаючи настання правових наслідків, обумовлених нижче, перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючись ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених нижче, діючи без впливу обману, попередньо ознайомившись з приписами цивільного та земельного законодавства України, що регулюють укладений договір ( у тому числі з вимогами щодо недійсності правочину).

З п.9 спірного договору міни вбачається, що сторони підтвердили, зокрема, що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому, а також те, що він не має характеру фіктивного та удаваного правочину; договір ними прочитаний особисто, кожною стороною окремо, зрозумілий і схвалений.

Тобто, спірний договір міни був підписаний його сторонами у присутності нотаріуса, і на час його підписання ними було досягнуто згоди з усіх істотних його умов, на момент укладання договору сторони володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.

Також слід зазначити про те, що сам текст договору викладено чітко, однозначно, без можливості двоякого розуміння його змісту. Позивач на час посвідчення договору міни не виявила себе як безграмотна та неписьменна, власноруч зазначила своє прізвище та ініціали, поставила свій підпис, тим самим засвідчивши, що текст договору їй повністю зрозумілий і її воля була направлена саме на укладення договору міни.

Належних та допустимих доказів про те, що позивач була введена в оману саме відповідачем щодо обставин, які мають істотне значення (невідповідність природи правочину намірам позивача), суду не надано. Посилання позивача про те, що укладаючи договір міни, була впевнена, що вносить зміни до укладеного раніше договору оренди, є безпідставними та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач не посилалася на наявність умислу в діях відповідача ОСОБА_3 . У той час, як саме позивач повинен довести в суді, як наявність умислу в діях відповідача, так і сам факт обману, оскільки такий обов`язок покладається на особу, яка діяла під впливом обману.

З огляду на відсутність доказів обману відповідача щодо укладеного спірного договору міни (обміну) земельних ділянок, відсутні правові підстави для визнання його недійсним відповідно до ст.230 ЦК України .

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що всупереч вимог процесуального закону позивачем не представлено суду доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про недійсність договору міни, суд приходить до висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, в зв`язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

В силу ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, суд відносить на її рахунок.

Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 203, 215-216, 230, 391, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади Марини Володимирівни про визнання договору міни (обміну) земельних ділянок недійсним - відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу .

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи також до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу , якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Тихопілля, Лозівського району, Харківської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 17 жовтня 1997 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Плугатирьова Наталія Вікторівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1208 від 07.07.2004 року, адреса офісу: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м.Лозова, Харківської області, громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 18 лютого 1997 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача - адвокат Здєльник Сергій Іванович, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1501 від 12.12.2007 року та ордеру серія ХВ № 000094 від 04.06.2020 року, адреса офісу: АДРЕСА_3 .

Третя особа - приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, робоча адреса: м.Лозова, Харківська область, бульвар Шевченка, буд.2.

Повний текст рішення виготовлено 28 травня 2021 року.

Суддя Н.А. Смірнова