Постанова

від 28.04.2021 по справі 357/8261/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №357/8261/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/4357/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мостової Г.І., Суханової Є.М., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційними скаргами Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року у справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства Пролісок , Фермерського господарства Дари Ланів , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі ,

В С Т А Н О В И В :

29 липня 2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство Сидори звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, де просило визнати недійсним договір оренди землі від 10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,договір оренди землі від 10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Фермерським господарством Дари Ланів , скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за індексними номерами 44618682 та 44618969 від 14 грудня 2018 року, витребувати з незаконного володіння та користування Фермерського господарства Пролісок на користь позивача земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0114, витребувати з незаконного володіння та користування Фермерського господарства Дари Ланів на користь позивача земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0110, внести зміни до договору оренди землі, укладеному 15 жовтня 2013 року між позивачем та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та викласти його в запропонованій позивачем редакції.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ПОСП Сидори було укладено договір оренди землі №155, за яким ОСОБА_3 передав позивачу земельну ділянку, площею 2,847 га, з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037, строком на десять років.

28 квітня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди.

15 вересня 2017 року на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-2555 від 15.09.2017 року, виданого Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці ОСОБА_3 , зареєстрували за собою право власності на вказану земельну ділянку.

Протягом усього часу дії договору оренди позивач користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату.

Окрім цього, позивач зазначив, що з лютого 2018 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняють дії, спрямовані на позбавлення ПОСП Сидори права користування за договором оренди.

Так, за скаргою, поданою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншими особами 28.02.2018 року, Міністерство юстиції України своїм наказом №728/5 від 15.03.2018 року скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на вказану земельну за ПОСП Сидори .

Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили поділ вказаної земельної ділянки на дві земельні ділянки, щодо яких 11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на вказані сформовані земельні ділянки за ОСОБА_1 та ОСОБА_2

10 грудня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договори оренди вказаних двох земельних ділянок, за яким одну земельну ділянку передали в оренду Фермерському господарству Пролісок , а іншу земельну ділянку передали в оренду Фермерському господарству Дари Ланів . 14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди цих земельних ділянок за ФГ Дари ланів та ФГ Пролісок .

Позивач вважає, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за підприємством права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037, що виникло на підставі договору оренди, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність, договір оренди є дійсним, а тому права ПОСП Сидори , як законного орендаря, підлягають судовому захисту.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, зокрема про те, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 2,847 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220486000:04:010:0037.

15 жовтня 2013 року між ПОСП Сидори та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №155, за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку, площею 2,847 га, строком на 10 років.

Згідно п. 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

28 квітня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем.

15 вересня 2017 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці ОСОБА_3 , зареєстрували за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037, на підставі свідоцтв про право на спадщину №1-2555 та №1-2567 від 15.09.2017 року, виданого Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Київської області.

Встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №728/5 задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП Сидори на належну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3220486000:04:010:0037, яке було зареєстроване на підставі договору оренди від 15 жовтня 2013 року №155.

11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки, площею 2,847 га з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037, індексний номер рішення: 44540088, підстава: поділ об`єкта нерухомого майна, заяви про розподіл земельної ділянки, серія та номер: 3126, 3127, виданий 28.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік І.В.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037 на дві - площею по 1,4235 га кожна з кадастровими номерами 3220486000:04:010:0110 та 3220486000:04:010:0114.

11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 та ОСОБА_2

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Фермерським господарством Дари Ланів було укладено договір №17С оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0110, загальною площею 1,4235 га.

В цей же день, було укладено договір №17С оренди земельної ділянки з кадастровим номерам 3220486000:04:010:0114, загальною площею 1,4235 га, з Фермерським господарством Пролісок .

14 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ Дари ланів та ФГ Пролісок .

На підставі наведеного, суд першої інстанції зробив висновок про те, що скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди, оскільки відповідні відомості виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Окрім цього, додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року задоволено заяву ФГ Дари Ланів в особі представника - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни про стягнення судових витрат.

На його обґрунтування судом першої інстанції зазначено таке.

11 грудня 2020 року Фермерське господарство Дари Ланів , в особі представника - адвоката Марценюк Лесі Анатоліївни, звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі №357/8261/19 за вказаним позовом.

Заява мотивована тим, що в зв`язку з розглядом цієї справи відповідач ФГ Дари Ланів понесло витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

А тому, представник відповідача просила ухвалити додаткове рішення яким вирішити питання про судові витрати, стягнувши з ПОСП Сидори на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

На виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник відповідача ФГ Дари Ланів - адвокат Марценюк Л.А. 09.12.2020 року подала письмову заяву про відшкодування витрат.

Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу представником відповідача ФГ Дари Ланів - адвокатом Марценюк Л.А. надано договір про надання правової допомоги 11/20 від 01.12.2020 року, укладеного між Фермерським господарством Дари Ланів та адвокатом Марценюк Л.А., додаток №1 до договору про надання правової допомоги 11/20 від 01.12.2020 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 до договору про надання правової допомоги 11/20 від 01.12.2020 року, укладений 09.12.2020 року, детальний опис наданих послуг у справі №357/8261/19 від 11 грудня 2020 року, платіжне доручення №289 від 10.12.2020 року на суму 10 000 грн.

Враховуючи те, що судом при ухваленні рішення від 09 грудня 2020 року по цій справі питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідно ст. 141 ЦПК України не вирішувалось та з урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, а також враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено повністю, з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника відповідача ФГ Дари Ланів - адвоката Марценюк Л.А., та стягнення з ПОСП Сидори витрати на професійну правничу допомогу на користь ФГ Дари Ланів в розмірі 10 000,00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями місцевого суду, позивач подав апеляційні скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.

В апеляційних скаргах позивач просить скасувати зазначені судові рішення місцевого суду та ухвалити по справі нове - про задоволення позовних вимог.

Щодо додаткового рішення, позивач просив скасувати додаткове рішення місцевого суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, поданої адвокатом Марценюк Л.А. в інтересах ФГ Дари Ланів .

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційні скарги позивача залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 2,847 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220486000:04:010:0037, розташована у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №148109, який виданий 20.04.2005 ( а.с. 20, 22 т. 1 ).

15 жовтня 2013 року між ПОСП Сидори та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №155, за яким останній передав позивачу в оренду земельну ділянку, площею 2,847 га з кадастровим номером: 3220486000:04:010:0037 строком на 10 років, зі сплатою орендної плати, яка нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 381,44 грн.

Згідно п. 37 договору оренди цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації ( а.с. 15-16 т. 1 ).

28 квітня 2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. здійснила державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку за позивачем ( а.с. 23 т. 1 ).

15 вересня 2017 року, на підставі свідоцтв про право на спадщину №№1-2555, 1-2567 від 15.09.2017 року, виданого Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Київської області, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємці ОСОБА_3 , зареєстрували за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037 ( а.с. 24 зв., 25 т. 1 ).

Наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року №728/5 задоволена колективна скарга громадян, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та, серед іншого, скасовано рішення про державну реєстрацію права оренди за ПОСП Сидори на належну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 3220486000:04:010:0037, яке було зареєстроване на підставі договору оренди №155 від 15 жовтня 2013 року ( а.с. 37 т. 1 ).

Підставою для скасування рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ПОСП Сидори стало звернення власників земельних ділянок до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України із скаргою, яка обґрунтована тим, що договори оренди із ПОСП Сидори були зареєстровані за відсутності необхідних на те документів, зокрема, без підписаних власниками земельних ділянок договорів, заяв на вчинення реєстраційних дій, відповідних проплат за вчинення реєстраційних дій та інше ( а.с. 28 -36 т. 1 ).

Скасування іншого речового права ПОСП Сидори на вищезазначену земельну ділянку здійснено державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Аврамченко С.С. 15 березня 2018 року, індексний номер рішення 40128149 ( а.с. 26 зв. т. 1 ).

05 березня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ Еліта-2010 було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки № 90 , строком до 05.03.2028 року, з правом пролонгації, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40138133 від 15.03.2018, здійснила державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав Мироненко Ю.Ю. ( а.с. 26 т. 1 ).

30 липня 2018 року ПОСП Сидори звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі №90 від 05.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ТОВ Еліта-2010 та скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно ( а.с. 38-43, 45 т. 1 ).

04 грудня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ Еліта-2010 уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05 березня 2018 року ( а.с. 26 т. 1 ).

Встановлено, що 07 грудня 2018 року об'єкт нерухомого майна закрито, а 11 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про закриття об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки, площею 2,847 га, з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037, індексний номер рішення 44540088, підстава: поділ об`єкта нерухомого майна, заяви про розподіл земельної ділянки, серія та номер: 3126, 3127, виданий 28.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. ( а.с. 24 т. 1 ).

Унаслідок цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037 на дві - площею по 1,4235 га, кожна, з кадастровими номерами, відповідно, 3220486000:04:010:0110 та 3220486000:04:010:0114.

Відтак, 11.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийняті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с. 48-51 т. 1 ).

При цьому, 10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Фермерським господарством Дари Ланів було укладено договір №17С оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0110, загальною площею 1,4235 га ( а.с. 158-160 т. 1 ).

Окрім того, того дня між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Фермерським господарством Пролісок було укладено договір №17С оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0114, загальною площею 1,4235 га ( а.с. 155-157 т. 1 ).

14 грудня 2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди за ФГ Дари ланів та ФГ Пролісок ( а.с. 161-162 т. 1 ).

19 квітня 2019 року ПОСП Сидори направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пропозицію (оферту) про внесення змін до договору оренди землі від 15 жовтня 2013 року, в якій посилалось на істотні зміни договору оренди, наявність підстав для внесення змін в частині, що ідентифікують об`єкт оренди, а саме: кадастрових номерів та площі орендованих земельних ділянок, сформованих внаслідок поділу земельної ділянки, яка була першочергово передана в оренду підприємству, документів, які підтверджують право власності орендодавця на такі земельні ділянки, нормативної грошової оцінки кожної із земельних ділянок та залежного від неї розміру орендної плати та направило проект додаткової угоди №1 для підписання, акт приймання-передачі об`єкта оренди ( а.с. 53-55, 55 зв.-57, 58 т. 1 ).

Однак, відповіді на зазначену пропозицію (оферту) позивач від відповідачів не отримав, а тому 15 липня 2019 року звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами ( а.с. 2-13, 109 т. 1 ).

При вирішенні заявлених апеляційних вимог суд другої інстанції вважає за необхідне зазначити наступне правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( ч.1 ст.638 ЦК України ).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Аналогічні положення містить ст. 6 Закону України Про оренду землі , згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст.124 ЗК України , ст.13 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч. 5 ст .6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно положень ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ж ч. 4 ст. 3 цього Закону, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону .

Відтак, як встановлено апеляційним судом, скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди, держава офіційно не визнає і не підтверджує факту набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки відповідні відомості виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, у відповідності до п. 37 укладеного між ПОСП Сидори та ОСОБА_3 договору оренди, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

За умови відсутності здійснення державної реєстрації договору, як і за умови скасування незаконно проведеної реєстрації, зазначений договір оренди землі є таким, що не набрав чинності, а відтак ПОСП Сидори не набуло прав орендаря за таким договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 13 червня 2016 року у справі 6-643цс16, постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 532/384/16-ц та постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 917/67/18.

Отже, наявність договору оренди землі, який не набув чинності, не свідчить про те, що його сторони набули прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору, а відтак не є перешкодою для власників земельних ділянок для їх поділу, укладення та державної реєстрації іншого договору оренди землі з іншим орендарем.

За таких обставин, поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037 на дві з кадастровими номерами 3220486000:04:010:0110 та 3220486000:04:010:0114, державна реєстрація цих земельних ділянок за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та передача їх в оренду ФГ Дари ланів та ФГ Пролісок , після скасування реєстрації права оренди позивача ПОСП Сидори , не порушує прав останнього, оскільки такі права відсутні, які виникають виключно з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди земельної ділянки відповідно до положень ч.1 ст. 210 ЦК України , ст. 125 ЗК України , ч. 5 ст . 6, ст.17 Закону України Про оренду землі , ч. 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є вчиненим з моменту державної реєстрації цих прав, а саме право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно, земельна ділянка за договором оренди вважається переданою орендодавцем орендареві теж з моменту державної реєстрації права оренди ( ст.17 Закону України Про оренду землі ).

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17, де зазначено, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18.

Таким чином, оскільки державна реєстрація права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:010:0037 за позивачем ПОСП Сидори була скасована, що свідчить про відсутність у позивача права оренди і, як наслідок, відсутність порушення його прав оспорюваними договорами оренди як на момент реєстрації зазначених договорів так і на момент пред`явлення позову.

Крім того, відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частинами першою-другою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною десятою статті 79-1 ЗК України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до частини четвертої статті 79-1 ЗК України .

Таким чином, станом на час розгляду справи земельна ділянка, яка була предметом договору оренди, поділена, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та які передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Тобто земельна ділянка не існує як об`єкт цивільних прав, оскільки в її межах шляхом поділу утворені інші земельні ділянки.

Отже, у зв`язку з поділом земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєно кадастрові номери, об`єктивно відбулась зміна меж земельних ділянок та їх площі, припинилось існування цих земельних ділянок у дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди, укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 912/1616/18).

Відповідні правові висновків містяться в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 20.02.2019 року у справі №904/792/18, від 03.06.2020 року у справі №686/2073/19-ц.

Крім того, ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України .

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України убачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

ПОСП Сидори в обґрунтування позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення права ПОСП Сидори оренди та державної реєстрації права ФГ Пролісок та ФГ Дари Ланів оренди спірних земельних ділянок, посилається на порушення його прав як дійсного орендаря зазначених земельних ділянок.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положення про необхідність державної реєстрації права оренди земельної ділянки закріплене також і в частині п`ятій статті 6 Закону України Про оренду землі .

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державній реєстрації підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

Зазначеного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі 367/2022/15-ц (провадження №14-376цс18).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - скасування рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію, не веде до поновлення його прав, а тому є неналежним способом захисту, а відтак - відсутні підстави для задоволення позову ПОСП Сидори .

Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року, на переконання апеляційного суду, також ухвалено з додержанням вимог ст.ст. 134, 141, 270 ЦПК України, унаслідок чого стягнуто з позивача 10 000 грн. витрат Фермерського господарства Дари Ланів , з урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та витраченим ним часом на їх виконання.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційних скарг позивача, на переконання апеляційного суду, не підтвердилися, тому ухвалене судом першої інстанції рішення і додаткове рішення необхідно залишити без змін, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, оскільки вказані судові рішення ухвалені місцевим судом з додержанням норм матеріального та процесуального права на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів згідно положень ст.ст. 76-81 ЦПК України, яким надана оцінка у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України.

Твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість судових рішень, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 27, 30 Закону України №161-ХІV, ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 110, 152 ЗК України, ст. 263 ЦПК України, помилковість висновку суду про відсутність порушених прав та інтересів позивача та спосіб захисту, обраний позивачем, є неналежним, неправильне тлумачення п. 37 договору оренди землі, не враховані зазначені ним висновки Верховного Суду, з точки зору суду другої інстанції, не відповідають дійсності та спростовуються названими доказами по справі.

Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2020 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2020 року у справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства Пролісок , Фермерського господарства Дари Ланів , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: Г.І. Мостова

Є.М. Суханова