Постанова

від 11.05.2021 по справі 927/799/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2021 р. Справа№ 927/799/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко В.І. орд. від 23.02.2021р; Козаченко О.О. орд. від 23.02.2021р.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - 2016"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2020 (повний текст складено 02.12.2020)

у справі №927/799/20 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мена - Авангард"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - 2016"

про заборону вчинення дій,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мена - Авангард" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - 2016" (далі - відповідач), у якому просила заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії на земельних ділянках загальною площею 84,4264 га (25 земельних ділянок, кадастрові номери яких наведені у прохальній частині позовної заяви).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.02.2020 між позивачем та Троїцькою сільською радою Новгород-Сіверського району Чернігівської області 03.02.2020 були укладені договори земельних ділянок загальною площею, однак у травні 2020 року позивачем було виявлено, що ці земельні ділянки використовуються відповідачем, у зв`язку із чим було подано повідомлення про злочин і в ході досудового розслідування було встановлено, що відповідач незаконної користується цими земельними ділянками, а при проведенні огляду посівів 21.07.2020 позивачем встановлено, що відповідач фактично продовжує використовувати площі загальним розміром 82,4264 га, тому, на підставі положень ч.2 ст. 386 ЦК України, позивач звернувся до суду із вимогою про заборону вчинення відповідачем дій, які можуть порушити право позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що на підставі розпоряджень Новгород-Сіверської районної державної адміністрації від 11.11.2016 №290 та від 31.03.2017 №119 відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою та передано в оренду терміном на 10 років 85 не витребуваних земельних паїв загальної площею 349,7421 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Троїцької сільської ради, у зв`язку із чим укладені відповідні договори оренди, зареєстровані в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних частко (паїв). Вказані земельні ділянки перебувають в оренді відповідача і ним сплачується орендна плата у грошовій формі, тому відсутні підстави вважати незаконним здійснення відповідачем господарської діяльності на цих земельних ділянках. При цьому, позивачем були вчинені протиправні дії, направлені на збирання сільськогосподарських культур, які вирощувались відповідачем на орендованим ним земельних паях.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17 листопада 2020 року позов задоволено.

Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Світанок - 2016" вчиняти будь-які дії на двадцяти п`яти земельних ділянках загальною площею 82,4264 га (згідно наведеного у рішенні переліку).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок - 2016" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши, що укладені відповідачем договори оренди земельних часток (паїв) є неукладеними та не залучивши при цьому до участі у справі інші сторони цих договорів; не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання, а відсутність у договорах оренди дати їх укладання, за наявності реєстрації в Книзі записів, та після їх виконання, не свідчить про неукладеність зазначених правочинів; на час їх укладання державна реєстрація таких договорів не проводилась; позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки у даному випадку належним способом захисту є пред`явлення негаторного позову в порядку ст. 391 ЦК України, а не превентивного позову про заборону вчинення дій на підставі ст. 386 ЦК України, оскільки на час розгляд справи земельні ділянки перебувають у фактичному користуванні позивача.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що з наданих відповідачем копій технічної документації вбачається, що земельні ділянки не були сформовані, оскільки їм не було присвоєно кадастрових номерів, а технічна документація не подавалась до органів Держгеокадастру; у наданих відповідачем копіях договорів оренди земельних ділянок відсутні кадастрові номери цих ділянок та дати укладання договорів, тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вони є неукладеними; право користування земельними ділянками у відповідача не виникло; позивачем обрано належний спосіб захисту шляхом заборони відповідачу вчинення будь-яких дій на орендованих позивачем земельних ділянках є законним і ефективним.

У письмових поясненнях щодо відзиву на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти доводів позивача, посилаючись на те, що позивачем не спростовані наведені у скарзі підстави її подання.

Крім цього, відповідачем було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - адвокатських запитів та відповіді Новгород-Сіверської районної державної адміністрації щодо обставин укладання договорів оренди земельних часток (паю).

Згідно з ч.3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач у клопотанні вказав, що після ознайомлення з повним текстом рішення він дізнався про вихід судом за межі позовних вимог та визнання неукладеними договорів, у зв`язку із чим направив відповідні адвокатські запити. Позивач у позові не зазначав про неукладеність правочинів, а відповідач не міг перебачити вихід суду за межі позовних вимог, тому просить поновити строк подання зазначених доказів на стадії апеляційного розгляду та долучити їх до матеріалів справи.

Апеляційний господарський суд вважає даний випадок винятковим, у зв`язку із чим приймає зазначені докази.

11.05.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви у зв`язку із її участю в іншому судовому засіданні.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, оскільки частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 03 лютого 2020 року між позивачем, як орендарем, та Троїцькою сільською радою Новогород-Сіверського району Чернігівської області було укладено 40 договорів оренди невитребуваних земельних ділянок (паю) загальною площею 145,5765 га зі строком дії до 31.12.2030, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 7423684300:07:000:0711, 7423684300:07:000:0714, 7423684300:07:000:0712, 7423684300:07:000:0713, 7423684300:07:000:0715, 7423684300:07:000:0716, 7423684300:07:000:0717, 7423684300:07:000:0718, 7423684300:07:000:0721, 7423684300:07:000:0720, 7423684300:07:000:0722, 7423684300:07:000:0723, 7423684300:07:000:0719, 7423684300:07:000:0729, 7423684300:07:000:0728, 7423684300:07:000:0727, 7423684300:07:000:0726, 7423684300:07:000:0725, 7423684300:07:000:0724, 7423684300:07:000:0701, 7423684300:07:000:0699, 7423684300:07:000:0698, 7423684300:07:000:0700, 7423684300:07:000:0697, 7423684300:07:000:0696.

Позивач вказує, що у травні 2020 року ним було встановлено, що частина вказаних земельних ділянок (з кадастровими номерами 7423684300:07:000:0711, 7423684300:07:000:0714, 7423684300:07:000:0712, 7423684300:07:000:0713, 7423684300:07:000:0715, 7423684300:07:000:0716, 7423684300:07:000:0717, 7423684300:07:000:0718, 7423684300:07:000:0721, 7423684300:07:000:0720, 7423684300:07:000:0722, 7423684300:07:000:0723, 7423684300:07:000:0719, 7423684300:07:000:0729, 7423684300:07:000:0728, 7423684300:07:000:0727, 7423684300:07:000:0726, 7423684300:07:000:0725, 7423684300:07:000:0724, 7423684300:07:000:0701, 7423684300:07:000:0699, 7423684300:07:000:0698, 7423684300:07:000:0700, 7423684300:07:000:0697, 7423684300:07:000:0696) використовується відповідачем, у зв`язку із чим ним було подано повідомлення про злочин до Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівськіій області, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12020270190000150).

03 липня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою та встановлено, що вказані земельні ділянки були надані ТОВ "Світанок-2016" на підставі розпорядження Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області від 11.11.2016 №290, від 31.03.2017, з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передача нерозподілених земельних часток (паїв) мала здійснюватись лише після повного формування їх у земельні ділянки з присвоєнням кадастрового номеру, договори оренди, укладені на підставі цих розпоряджень, не містять дати укладання, строку дії та кадастрових номерів, отже, не відповідають Закону України "Про оренду землі", тому ТОВ "Світанок-2016" приступило до обробітку землі незаконно, у той час як ТОВ "Мена-Авангард" уклало договори у відповідності до вимог законодавства.

20 липня 2020 року представники позивача провели огляд посівів ТОВ "Світанок-20216" на земельних ділянках, що перебувають в оренді позивача, та встановили що земельні ділянки загальною площею 82,4264 га на момент обстеження засіяно соняшником ТОВ "Світанок-2016" без відома та згоди позивача, про що було складено відповідний акт.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії на двадцяти п`яти земельних ділянках загальною площею 84,4264 га, згідно переліку.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що він користується цими земельними ділянками на законних підставах, оскільки відповідно до розпорядження Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області від 11.11.2016 за №290 ТОВ "Світанок - 2016" з метою ефективного та раціонального використання земель на території Троїцької сільської ради відповідно до положень статті 17 Земельного кодексу України, статей 5, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статей 6, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж 108 невитребуваних земельних ділянок (паїв) орієнтовною площею 449,9269 га, ріллі та оформлення права їх оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в адміністративних межах Троїцької сільської ради, за межами населених пунктів; пунктом 2 даного розпорядження ТОВ "Світанок-2016" рекомендовано виготовити технічну документацію із землеустрою у встановленому законодавством порядку та подати її на затвердження до районної державної адміністрації.

На виконання вказаного розпорядження відповідачем було замовлено технічну документацію із землеустрою, яка була виготовлена ДП "Чергігівській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", що підтверджується Титульним аркушем "Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) з наданням в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ "Світанок - 2016" за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП "Н-Сіверське" на території Троїцької сільської ради Новгород-Сіверського району за межами населених пунктів", а також кадастровими планами земельних ділянок (паїв) під номерами 140, 141, 143, 152, 154, 157, 168, 171, 174, 175, 176, 180, 256, 260, 266, 279, 291, 292, 293, 296, 298, 301, 303, 305, 307, 310, 313, 315, 316 та схемами розміщення земельних ділянок (паїв).

Розпорядженням Новгород-Сіверської районної державної адміністрації Чернігівської області від 31.03.2017 №119 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) з надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ "Світанок - 2016" за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП "Н-Сіверське" на території Троїцької сільської ради Новгород-Сіверського району. Передано ТОВ "Світанок-2016" в оренду, терміном на 10 років до моменту отримання їх власниками права власності на земельну ділянку, 85 паїв загальною площею 349,74 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Встановлено орендну плату на 2017, 2018 роки в розмірі 5%, на 2019, 2020 роки в розмірі 6%, на 2021,2022 роки в розмірі 7%, на наступні роки 9% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

На виконання вказаного розпорядження між Новгород-Сіверською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та ТОВ "Світано-2016", як орендарем, були укладені договори оренди земельної ділянки (паю), відповідно до яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди не витребувані земельні ділянки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які розташовані на території Троїцької сільської ради, за межами населених пунктів, Новгород-Сіверського району.

За умовами цих договорів у платне користування (оренду) орендаря передані невитребувані земельні ділянки (паї) під номерами на проекті "Поділу…" 138, 140, 141, 143, 147, 152, 154, 157, 168, 171, 174, 175, 176, 180, 256, 260, 266, 279, 291, 292, 293, 296, 298, 301, 303, 305, 307, 310, 312, 313, 314, 315, 316.

По кожній земельній частці (паю) укладений окремий договір, які мають ідентичний зміст (крім розділу "Об`єкт оренди", договори укладені на 10 років (або до отримання власником земельної ділянки або його спадкоємцями правовстановлюючих документів щодо права власності на земельну ділянку, яка є предметом договору), а також вказано, що договори набирають чинності після їх державної реєстрації.

Договори підписані в.о.голови Новгород-Сіверської РДА ВеремієнкомР.М. та директором ТОВ "Світанок-2016" Марусом В.М., підписи яких скріплені печатками.

Договори не мають дати укладання, однак на останній сторінці кожного договору зазначено, що вони зареєстровані у Троїцькій сільській раді, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) вчинено запис 03.05.2017 за №07 (номер запису у всіх договорах однаковий), секретар сільради Лось М.П., підпис якого скріплений печаткою.

Також до кожного з договорів додано акти про передачу та прийом земельної ділянки (без зазначення їх дати), згідно яких в.о.голови Новгород-Сіверської РДА Веремієнко Р.М. передав, а директор ТОВ "Світанок-2016" Марус В.М. прийняв відповідні земельні ділянки (паї). Акти підписані зазначеними особами, підписи яких скріплені печатками.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем були надані копії платіжних доручень та банківських квитанцій щодо сплати орендної плати за невитребувані земельні паї за період з травня 2017 року по вересень 2020 року та лист Троїцької сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 15.07.2019 № 02-15/226 щодо розміру орендної плати, однак вказані докази не були прийняті судом першої інстанції до розгляду, оскільки подані відповідачем після початку розгляду судом справи по суті, без клопотання про поновлення строку для подання доказів їх обґрунтуванням причини пропуску їх подання.

Під час апеляційного розгляду справи відповідачем було надано лист Новгород-Сіверської районної державної адміністрації від 31.12.2020- №01-29/4920, у якому вона підтверджує, що у квітні 2017 року було укладено 72 договори оренди на загальну площу 302,9389 га терміном на 10 років, які 03.05.2017 зареєстровані Троїцькою сільською радою, факти щодо неналежного виконання та порушень умов укладених договорів оренди в райдержадміністрації відсутні, з відповідним обґрунтуванням щодо строків подачі, на які суд апеляційної інстанції зважає та приймає лист до розгляду.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що надані відповідачем договори оренди земельних ділянок (паїв) є неукладеними, оскільки порушено порядок їх реєстрації, вони не містять дати укладання і відсутній факт формування земельних ділянок з присвоєнням кадастрових номерів.

Також суд визнав обґрунтованими та доведеними позовні вимоги позивача, у зв`язку із чим задовольнив позов.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Позивач та відповідач свої вимоги і заперечення обґрунтовують тим, що ними укладені відповідні договори оренди невитребуваних земельних ділянок (паїв), та частина з цих ділянок співпадає.

Позивач вказує, що набув право оренди цих земельних ділянок на підставі договорів від 03.02.2020, укладених із Троїцькою сільською радою, які зареєстровані у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач, у свою чергу, вказує, що набув право оренди цих земельних ділянок на підставі договорів, укладених із Новгород-Сіверською районною державною адміністрацією, які зареєстровані у Троїцькій сільській раді, про що у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) вчинено запис від 03.05.2017 за №07.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 Земельного кодексу України).

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом та сторонами і мають різне правове регулювання.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV (далі - Закон №899).

Відповідно до статті 13 Закону №899 (в редакції, чинній станом на момент прийняття Новгород-Сіверською РДА розпорядження від 31.03.2017 №119 та укладення договорів оренди) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 30 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній станом на момент укладання відповідачем договорів оренди) право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Умови та процедуру реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) визначав Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2000 №119 (далі - Порядок №119).

Згідно з пунктом 2 Порядку №119 реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) проводиться виконавчими комітетами сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Пунктом 3 Порядку №119 визначено, що для реєстрації договору оренди земельної частки (паю) орендодавець подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування договір оренди у двох примірниках, сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Відповідно до пункту 4 Порядку №119 договір оренди земельної частки (паю) реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди земельної частки (паю) є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

Згідно з пунктом 5 Порядку №119 на обох примірниках договору оренди земельної частки (паю) ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номера запису, а також з підписом особи, яка зареєструвала договір.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що договори оренди підписані повноважними особами з боку орендаря - відповідача і орендодавця та були зареєстровані 03.05.2017 у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв); згідно розділу "Прикінцеві положення" ці договори набрали чинності з дати реєстрації. Зазначення посадовою особою сільської ради (секретарем) одного реєстраційного номеру "07" для всіх договорів не впливає на їх чинність, а кадастровий номер земельним часткам (паям) на час укладення договорів оренди з відповідачем не присвоювався.

Також матеріалами справи підтверджується факт виконання цих договорів як орендодавцем (Новгород-Сіверською районною державною адміністрацією), яка передала земельні частки (паї) відповідачу, так і відповідачем, який прийняв ці земельні ділянки, веде на них товарне сільськогосподарське виробництво, що підтверджується, зокрема, складеним позивачем Актом огляду посівів, та сплачує орендну плату.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неукладеності цих договорів.

Щодо суті позовних вимог позивача про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії на земельних ділянках, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Згідно сталих правових позицій Верховного Суду, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому, вирішуючи господарський спір, суд повинен дотримуватися певного алгоритму дій, а саме, з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Згідно сталих правових позицій Великої Палати Верховного Суду, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, на підставі вказаного договору оренди, укладеного уповноваженими особами, з відповідною державною реєстрацією, позивач є орендарем сформованих земельних ділянок, частина з яких перебуває у володінні і користуванні відповідача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, як орендар невитребуваних земельних ділянок (паїв), вважає, що відповідач порушує його права на користування частиною земельних ділянок та просить захистити це право шляхом заборони вчинення дій.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України, на яку посилається позивач, встановлено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже, зазначений спосіб захисту права власності спрямований на попередження можливому порушенню, якого на момент подання позову немає, але при цьому у власника є всі підстави вважати, що дії відповідних осіб неминуче призведуть до порушень його права.

Для захисту права власності особи в порядку частини 2 статті 386 ЦК України суд повинен установити наявність реальної можливості порушення вказаного права в майбутньому внаслідок протиправного впливу іншої особи.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №910/15651/17, від 10.11.2020 у справі №910/9305/20, від 02.02.2021 у справі №908/3129/19.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, позивачу надані в оренду земельні ділянки, частина з яких раніше була надана в оренду відповідачу і відповідач їх використовував на момент укладення договору між позивачем та власником, отже, на момент подання позову право позивача на користування цими земельними ділянками вже було порушено, що, зокрема, підтверджується актом огляду посівів, згідно якого відповідач здійснює обробку цих земельних ділянок та вирощує на них соняшник, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин правової конструкції, передбаченої ст. 386 ЦК України.

Частинами 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Способами захисту права власності можуть бути, також: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України); право власника на витребування майна від добросовісного набувача (стаття 388 Цивільного кодексу України); власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України); визнання права власності (стаття 392 Цивільного кодексу України); визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (стаття 393 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 5 ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України), здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту фактично не призводить до відновлення порушеного (як стверджує позивач) права, що виключає можливість задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 17 листопада 2020 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок - 2016" задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17 листопада 2020 року.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мена - Авангард" (вул. Піщанівська, 28 м. Мена, Чернігівської області, 15600, ідентифікаційний код 30481568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок -2016 (вул. Базарна, 17 м. Новгород - Сіверський Чернігівської області, 16000, ідентифікаційний код 40258479) - 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарського суду Чернігівської області.

6. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.05.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко