Постанова

від 28.05.2021 по справі 904/1414/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1414/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді: Подобєд І.М., Кощеєв І.М.

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 р., повне рішення складене 17.08.2020р., суддя Новікова Р.Г. та набрало законної сили 08.09.2020, у справі № 904/1414/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Люкс", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни, м. Дніпро

про стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 82500грн., пені в розмірі 63020грн.89коп., 3% річних, нарахованих на суму боргу з орендної плати, в розмірі 5825грн.96коп., суми компенсації витрат на утримання будинку в розмірі 2849грн.93коп. 3% річних, нарахованих на суму компенсації витрат на утримання будинку, в розмірі 140грн.08коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Люкс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни суми боргу з орендної плати в розмірі 82500 грн., пені в розмірі 63020 грн. 89 коп., 3% річних, нарахованих на суму боргу з орендної плати, в розмірі 5825 грн. 96 коп., суми компенсації витрат на утримання будинку в розмірі 2849 грн. 93 коп., 3% річних, нарахованих на суму компенсації витрат на утримання будинку, в розмірі 140 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати та компенсації витрат позивача на утримання будинку за договором оренди № 4 від 15.07.2016 за період березень 2017 року - липень 2018 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі №904/1414/20 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Люкс" суму боргу з орендної плати в розмірі 82500 грн., пеню в розмірі 63020 грн. 89 коп., 3% річних, нарахованих на суму боргу з орендної плати, в розмірі 5825 грн.13 коп. та судовий збір у розмірі 2270 грн.19 коп.

У решті позову про стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу з орендної плати, в розмірі 00 грн. 83 коп., суми компенсації витрат на утримання будинку в розмірі 2849 грн. 93 коп., 3% річних, нарахованих на суму компенсації витрат на утримання будинку, в розмірі 140 грн. 08 коп. відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що обставини про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 82 500 грн., підтверджено матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача суми компенсації витрат на утримання будинку в розмірі 2849 грн. 93 коп., місцевий господарський суд встановив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо направлення на адресу відповідача рахунків про оплату компенсацій витрат на утримання будинку, у зв`язку з чим на вказану заборгованість не підлягають нарахуванню відсотки річних.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець Герасько Олена Вікторівна звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/1414/20 та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ Дніпро-Люкс в задоволенні позову у зв`язку із його безпідставністю та необґрунтованістю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення рішення від 11.08.2020 року у справі № 904/1414/20 господарський суд Дніпропетровської області допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, визнав встановленими недоведені позивачем обставини, порушив норми процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає про безпідставність нарахування позивачем орендної плати за період з 01.03.2017 року по 15.07.2018 року, оскільки орендоване майно було передано позивачу 06.02.2017 року згідно з Актом виконаних робіт, наданих послуг від 06 лютого 2017 року, в якому визначено остаточну орендну оплату та зафіксовано відсутність претензій сторін договору одна до одної.

Відповідач вказує, що за домовленістю з позивачем 06.02.2017 року приміщення було повністю звільнено від належного їй майна та передане позивачу.

Судом залишено поза увагою, той факт що рахунки на оплату 5000,00 грн. за період з 01.03.2017 року по 15.07.2018 року у розмірі 82500,00 грн. відповідачу не виставлялися, докази направлення їх позивачем відповідачу відсутні.

Також скаржник стверджує, що стягнення пені за загальний період з 06.03.2017 року по 05.03.2020 року у розмірі 63 020,89 грн. є безпідставним, оскільки відповідачем не було порушено зобов`язань перед позивачем, а її нарахування після спливу шести місяців від дати початку нарахування пені суперечить частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що фізичною особою-підприємцем Герасько Оленою Вікторівною порушено строк звернення до Центрального апеляційного господарського суду щодо оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/1414/20.

Стосовно доводів апеляційної скарги про закінчення користування відповідачем орендованим приміщенням 06.02.2017 року, позивач зазначив, що відповідач надала суду підроблений документ, а саме Акт виконаних робіт, наданих послуг від 06 лютого 2017 року, в якому фізична особа-підприємець Герасько Олена Вікторівна особисто в односторонньому порядку кульковою ручкою зазначила про повернення орендованого приміщення позивачу.

У відзиві відповідач звертає увагу, що Договором оренди № 4 від 15.07.2016 року не передбачено обов`язку направлення Орендодавцем рахунків Орендарю, жодних звернень, з моменту підписання Договору, щодо неможливості виконати свій обов`язок щодо сплати орендної плати у зв`язку з неотриманням рахунків відповідач до ТОВ Дніпро-Люкс не направляла.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/1414/20 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання доказів сплати судового збору у сумі 66,09 грн.

Недоліки апеляційної скарги скаржником усунуто.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2021 року у справі № 904/1414/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року, повне рішення складене 17.08.2020 року, суддя Новікова Р.Г. у справі №904/1414/20 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

15.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Люкс" (далі - орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Герасько Оленою Вікторівною (далі - орендар) укладено договір оренди №4 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування наступне майно: частина нежитлового приміщення № ІІІ площею 48 кв.м. у житловому будинку літера А-4 на першому поверсі, яка розташована за адресою: Україна, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 13 з обладнанням розташованим у ньому.

Згідно з пункту 3.1 договору передача об`єкту в оренду проводиться за актом прийому - передачі двосторонньої комісії, яка складається з представників обох сторін.

Пунктом 3.3 договору визначено, що об`єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому - передачі.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк оренди починається з моменту підписання сторонами актів прийому - передачі і складає один рік з моменту передачі об`єкта в оренду.

За умовами пункту 4.2 договору строк оренда може бути змінено тільки з письмовою згодою сторін, окрім випадків, передбачених договором.

Відповідно до пункту 5.1 договору комунальні та експлуатаційні послуги (в тому числі послуги за електроенергію, газ, воду, вивіз ТПВ, експлуатаційні витрати ЖЕКу, сплата послуг зв`язку та інші), у плату за оренду не враховуються та сплачуються орендарем додатково, на підставі рахунків орендодавця, який надсилається факсом не пізніше 10-го числа місяця, за який вноситься орендна плата.

За приписами пункту 5.2 договору за користування об`єктом оренди, орендар сплачує орендну плату, щомісяця у розмірі 5000 грн. Усі інші витрати понад плати за користування об`єктом оренди, пов`язані зі своєю господарською діяльністю, орендар сплачує самостійно або компенсує їх орендодавцю у повному обсязі.

Орендна плата сплачується орендарем у розмірі, передбаченому в пункті 5.2 договору, в безготівковому порядку на підставі рахунку орендодавця з 1 по 5, але не пізніше 5 числа місяця, за який вноситься орендна плата. У разі, якщо дата платежу співпадає зі святковим або вихідним днем, сплата відбувається не пізніше наступного робочого дня.

Компенсація та авансові платежі з комунальних та інших послуг сплачуються у безготівковому вигляді у терміни не пізніше термінів, що вказані у відповідних угодах. У подальшому вид сплати платежів між сторонами може бути змінено при додатковому письмовому узгодженні ними (пункт 5.3 договору).

Згідно пункту 7.1.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за об`єкт оренди.

За умовами пункту 7.1.3 договору орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі компенсувати комунальні та послуги з спеціалізованими підприємствами (водопостачання, електропостачання, газопостачання, послуги зв`язку), потрібні авансові платежі та самостійно укласти та своєчасно у повному обсязі сплачувати експлуатаційні витрати ЖЕКу на утримання будинку та прибудинкової території, вивіз ТПВ та інші додатково до плати за оренду згідно рахунків цих підприємств та рахунків орендодавця.

Пунктом 7.1.4 договору передбачено, що орендар зобов`язаний утримувати територію об`єкту та прилеглу до нього територію у належному санітарному, екологічному, протипожежному стані згідно законодавства України, а також виконувати умови розміщення об`єкту оренди у житловому будинку. Сплатити орендодавцю у повному обсязі збитки, якщо такі настануть у разі порушення цього пункту договору, винної діяльності (або бездіяльності) орендаря.

Відповідно до пункту 8.1 договору повернення орендарем орендодавцю об`єкту оренди проводиться двосторонньою комісією.

За приписами пункту 8.4 договору при поверненні об`єкту оренди орендодавцю складається акт передачі - прийому об`єкту оренди, котрий підписується двосторонньою комісією.

Пунктом 9.5 договору передбачено, якщо орендар затримує передачу (повернення) об`єкту оренди орендодавцеві, в разі закінчення строку оренди або дострокового припинення чи розірвання цього договору, він зобов`язаний здійснювати оплату всіх платежів, передбачених цим договором, до моменту фактичного звільнення приміщення, що орендується, і його повернення орендодавцеві на умовах, передбачених цим договором, а також сплатити орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди за час прострочення.

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір оренди № 4 від 15.07.2016 визнавався недійсним в судовому порядку.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення № ІІІ площею 48 кв.м. у житловому будинку літера А-4 на першому поверсі, яка розташована за адресою: Україна, м. Дніпропетровськ, вул. К. Лібкнехта, 13 з обладнанням розташованим у ньому. Наведене підтверджується підписаним сторонами актом прийому - передачі нежитлового приміщення від 15.07.2016.

Позивач зазначає, що внаслідок несплати відповідачем орендної плати у період з 01.03.2017 по 15.07.2018 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 82 500грн.

Як вбачається зі змісту пункту 4.1 договору, строк оренди починається з моменту підписання сторонами актів прийому - передачі і складає один рік з моменту передачі об`єкта в оренду.

Таким чином, строк оренди за договором оренди №4 від 15.07.2016 закінчився 16.07.2017.

Враховуючи той факт, що орендоване майно не було повернуто відповідачем позивачу у встановленому договором порядку, фізична особа - підприємець Герасько Олена Вікторівна мала сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку письмового позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Як встановлено судом, спір виник у даній справі внаслідок невиконання відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної плати за Договором оренди № 4 від 15.07.2016 року у період з березня 2017 року по липень 2018 року.

Як встановлено частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За користуванням Об`єктом оренди, Орендар сплачує орендну плату, щомісяця, в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. (пункт 5.2. договору)

Умовами пункту 5.3. Договору оренди сторони встановили, що орендна плата сплачується орендарем у розмірі, передбаченому в пункті 5.2 договору, в безготівковому порядку на підставі рахунку орендодавця з 1 по 5, але не пізніше 5 числа місяця, за який вноситься орендна плата. У разі, якщо дата платежу співпадає зі святковим або вихідним днем, сплата відбувається не пізніше наступного робочого дня.

Позивачем подані суду рахунки зі сплати за оренду приміщення за період з 01.03.2017 року по 01.07.2018 року.

Підтвердження направлення цих рахунків на адресу відповідача відсутні.

Однак, суд зазначає, що оскільки в Договорі оренди № 4 від 15.07.2016 року сторони погодили розмір та строки орендної плати, а також реквізити для оплати, відповідач фактично був обізнаний про розмір орендної плати, що підлягав оплаті позивачеві та строки її оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати орендної плати за період з 01.03.2017 року по 01.07.2018 року у строки, встановлені пунктом 5.3. Договору оренди.

Оцінюючи доводи скаржника із посиланнями на безпідставність вимог позивача про стягнення орендної плати за період з 01.03.2017 року по 15.07.2018 року, зважаючи на те, що зобов`язання за Договором оренди № 4 від 15.07.2016 року припинилися відповідно до Акта виконаних робіт, наданих послуг від 06.02.2017 року, яким, як вважає відповідач, підтверджено повернення майна 06.02.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

Так, при укладенні Договору оренди № 4 від 15.07.2016 року сторонами у пункті 4.3. договору було узгоджено, що Орендар має право відмовитись від Договору оренди, попередивши Орендодавця письмово.

Також у підпункті 7.2.12. пункту 7.2. визначено право Орендаря на дострокове розірвання цього Договору за умови письмового повідомлення Орендодавця за 60 (шістдесят) днів.

Відповідачем не надано суду письмової угоди про розірвання Договору оренди № 4 від 15.07.2016 року чи його розірванням за рішенням суду.

Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин та на момент вирішення спору судом першої інстанції Договір оренди № 4 від 15.07.2016 року був чинним.

У пунктах 8.4., 8.5. Договору сторони погодили, що при поверненні об`єкту оренди Орендодавцю складається акт передачі-прийому об`єкту оренди, котрий підписується двосторонньою комісією. Об`єкт оренди вважається фактично поверненим Орендодавцю від дати підписання Актів передачі-прийому.

Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду підписаного повноважними представниками обох сторін Акту передачі-прийому за Договором № 4 від 15.07.2016 року, а отже не доведено належними та достатніми доказами фактичне припинення користування орендованим приміщенням у спірний період.

Таким чином, Акт виконаних робіт, надання послуг від 06.02.2017 року на який посилається відповідач, як на підставу припинення зобов`язань в даних правовідносинах жодного доказового значення не має, оскільки не відповідає їх суті.

Виходячи з положень договору, між сторонами виникли правовідносини з оренди (найму), що регулюються статтями 283-291 Господарського кодексу України, статтями 759-786, 793-797 Цивільного кодексу України. Положення зазначених норм не передбачають оформлення між сторонами актів виконаних робіт, наданих послуг. Складанням таких актів засвідчується виконання зобов`язань у правовідносинах підряду, будівельного підряду, надання послуг (перевезення, експедирування, зберігання).

Згідно з загальними положеннями у правовідносинах оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Розмір орендної плати та строки її внесення встановлюються договором. Тобто виконання орендних зобов`язань підтверджується фактами передачі майна (для орендодавця) та сплатою орендної плати (для орендаря). Відповідно доказове значення мають акти приймання-передачі майна та платіжні доручення (прибуткові касові ордери, тощо).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із урахуванням вищенаведених обставин справи, судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення заборгованість фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни перед позивачем по орендній платі за Договором оренди № 4 від 15.07.2016 року за період з 01.03.2017 року по 15.07.2018 року становить 82500 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування вказаної заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Що стосується пені у сумі 63020 грн. 89 коп. за період з 06.03.2017 року по 06.07.2018 року, нарахованої ТОВ Дніпро-Плюс у зв`язку з простроченням відповідачем строку сплати орендної плати розмірі 82 500 грн., судова колегія зазначає наступне.

Одним із наслідків порушення зобов`язання, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, є сплата неустойки.

Положеннями статті 216 та частини першої статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд задовольнив вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 63 020 грн. 89 коп. за період з 06.03.2017 року по 06.07.2018 року.

Однак, згідно з перевіреним судом апеляційної інстанції розрахунком, загальна сума пені, нарахованої на заборгованість по орендній платі складає 26 458,64 грн. за період з 06.03.2017 року по 06.09.2017 року, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 63020 грн. 89 коп. підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5825 грн. 96 коп. підлягають задоволенню.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню щодо зменшення нарахування пені на суму заборгованості з орендної плати.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/1414/20 в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни пені у розмірі в розмірі 63 020 грн. 89 коп. скасуванню.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/1414/20 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/1414/20 в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни пені у розмірі в розмірі 63 020 грн. 89 коп. - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/1414/20 викласти в наступній редакції: "Стягнути з Фізичної особи-підприємця Герасько Олени Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Люкс" суму боргу з орендної плати в розмірі 82 500 грн., пеню в розмірі 26 458 грн. 64 коп., 3% річних, нарахованих на суму боргу з орендної плати, в розмірі 5 825 грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн.19 коп.".

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 року у справі № 904/1414/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу-підприємця Герасько Олену Вікторівну.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв