Рішення

від 20.05.2021 по справі 904/1286/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2021м. ДніпроСправа № 904/1286/21 За позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Випсгагро", м. Дніпро

про скасування державної реєстрації права оренди та витребування земельної ділянки, площею 88,5603 га

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

В засіданні брали участь: ОСОБА_1 , прокурор відділу прокуратури

С У Т Ь С П О Р У:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 88,5603га, кадастровий номер 1223284500:02:150:1001, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" (код ЄДРПОУ 42925317), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Святовасилівської сільської ради Попова О.О. № 54651808 від 19.10.2020 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" (код ЄДРПОУ 42925317) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 38729866);

- витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" (код ЄДРПОУ 42925317) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 88,5603га, кадастровий номер 1223284500:02:150:1001, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Прокурор зазначає, що відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2021 №10-4-0.61-800/2-21 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області довіреність на укладання договору оренди спірної земельної ділянки не надавалась, договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не оформлявся та підписом не засвідчувався. Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №38/03-01/20ДО від 03.01.2020, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Омельницькою О.Д. та ТОВ "Випсгагро" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

За наведеного, прокурор вбачає відсутність підстав для здійснення державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою за Товариством з обмеженою відповідальністю "Випсгагро", відповідно наявність підстав для захисту інтересів держави.

Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позовні вимоги заступника керівника обласної прокуратури підтримує в повному обсязі, надало до суду письмові пояснення по справі.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2021 справу №904/1286/21 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2021 відкладено підготовче засідання на 22.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2021 закрито підготовче провадження у справі №904/1286/21 та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 20.05.2021.

Відповідач у підготовчі та судове засідання не з`являвся, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача повернулися з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою", "за закінченням терміну зберігання", проставленими органом поштового зв`язку (містяться в матеріалах справи).

За частиною третьою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ч. 10 статті 242 цього Кодексу).

За змістом статей 9, 14, 17 Закону України № 755-IV від 15.05.2003 (зі змінами та доповненнями) "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи у Єдиному державному реєстрі зазначаються на підставі поданих нею документів.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації з нею, зв`язку зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Правила надання послуг поштового зв`язку затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила). Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п. 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень покладається саме на юридичну особу.

Процедура вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає, окрім іншого, повідомлення одержувача через абонентську поштову скриньку (ст.ст. 19, 23 Закону України "Про поштовий зв`язок", п.п. 101, 110 Правил).

У разі неможливості вручення одержувачам поштових відправлень останні зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення (п. 116 Правил).

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення повертаються відправнику (п. 117 Правил).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення судової ухвали з викликом відповідача у судове засідання відбулося через незабезпечення ними вимог законодавства щодо можливості реального вручення йому поштових відправлень за його офіційним місцезнаходженням.

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідача в підготовчі та судове засідання у цій справі.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, справа підлягає розгляду за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача та відповідача.

18 травня 2021 року до господарського суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 20.05.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення прокурора відділу прокуратури області, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

19.10.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Святовасилівської сільської ради Поповим Олександром Олександровичем (далі - державний реєстратор) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54651808.

На підставі цього рішення державним реєстратором вчинено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 38729866 від 19.10.2010 про реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" (код ЄДРПОУ 42925317) земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 88,5603 га.

Підставою виникнення речового права зазначено договір оренди №38/03-01/20ДО від 03.01.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Випсгагро". Строк дії - 10 років, з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с.21).

Згідно договору оренди земельної ділянки № 38/03-01/20ДО від 03.01.2020, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Омельницької О.Д., яка діє на підставі довіреності від 01.04.2019 № 18-2-5.77-006/04-19 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" в особі директора Чус А.І. (орендар) орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту біля території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1223284500:02:150:1001, загальною площею 88,5603 га (п.п.1.1., 2.1- 2.3. договору оренди).

Строк дії договору оренди - 10 років (п.3.1. договору).

За пунктом 3.2. договору право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації цього права відповідно до законодавства.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 02.02.2021 № 10-4-0.61-800/2-21, довіреність від 01.04.2019 на укладання договору оренди спірної земельної ділянки на ім`я начальника відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Омельницької О.Д., не видавалась (а.с.18-19).

05.03.2021 до суду надані письмові пояснення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та зазначено, що договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не оформлявся, підписом не засвідчувався. Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 38/03-01/20ДО від 03.01.2020, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Омельницької О.Д. та ТОВ "Випсгагро" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Прокурор просить скасувати державну реєстрацію права оренди за рішенням державного реєстратора та витребувати земельну ділянку площею 88,5603 га, яка вибула із володіння та користування державою за відсутності волі його повноваженого органу та всупереч встановленому законом порядку.

Наведене і є причиною спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення правомірності державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем, встановлення обставин правомірності вибуття спірної земельної ділянки із користування власника та наявність правових підстав для повернення земельної ділянки її власнику.

Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права оренди за рішенням державного реєстратора суд зазначає таке.

Оцінюючи обраний прокурором спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є нотаріус.

За частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Прокурор стверджує, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який ним не укладався.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В порушення статей 116, 122 Земельного кодексу України відповідач з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення для надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не звертався, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримував. Проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу не розроблялася, в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою не погоджувався. Рішення відповідного органу щодо передачі у користування відповідачу спірної земельної ділянки не приймалося. Акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався.

Відповідних доказів сторонами до суду не надано.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина 1 статті 407 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Істотні умови договору оренди визначені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, в наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Судом при розгляді даної справи установлено, що довіреність № 18-2-5.77-006/04-19 від 01.04.2019 начальнику відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Омельницької О.Д. на укладення з відповідачем договору №38/03-01/20ДО від 03.01.2020 оренди спірної земельної ділянки не видавалась, договір оренди земельної ділянки не оформлявся та не підписувався, печаткою не скріплювався.

Таким чином, слід дійти висновку, що такий договір між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" не укладався.

Тож підстави для державної реєстрації права оренди, суборенди на підставі рішення державного реєстратора, у приватного нотаріуса були відсутні.

Відтак вимога прокурора про скасування державної реєстрації права оренди на підставі рішення державного реєстратора щодо спірної земельної ділянки відповідає належному способу захисту та є законною й обґрунтованою та підлягає задоволенню щодо відповідача.

Щодо вимоги прокурора про витребування із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 88,5603га, кадастровий номер 1223284500:02:150:1001, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст.1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що договір оренди між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" не укладався, оскільки довіреність від 01.04.2019 на укладання з відповідачем договору оренди земельної ділянки № 38/03-01/20ДО від 03.01.2020 оренди спірної земельної ділянки на ім`я начальника відділу у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Омельницької О.Д., не видавалась, договір оренди земельної ділянки не оформлявся та не підписувався, печаткою не скріплювався.

Як зазначено у пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Доказів повернення спірної земельної ділянки відповідачем матеріали справи не містять. А тому вимога прокурора про витребування земельної ділянки на користь держави заявлена правомірно та підлягає задоволенню.

Таким чином, за встановлених судом обставин справи, позов прокурора підлягає задоволенню повністю.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності Держгеокадастру для втручання прокурора є достатньо.

Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ним не здійснюються, прокурор обґрунтовує підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який не вжив заходів до повернення спірної земельної ділянки у судовому порядку.

На підтвердження прокурор надав належним чином засвідчені докази надсилання ним на адресу позивача у справі запиту від 18.01.2021 № 15/1-101вих-21 про надання інформації щодо власника спірної земельної ділянки, передачі її у користування та вжитих позивачем заходів до її повернення із незаконного володіння, користування суб`єктів господарювання.

Проте, згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №10-4-0.61-800/2-21 від 02.02.2021, заходів, направлених на скасування незаконних записів у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння, ним не вживалось.

Листом № 15/1-247вих21 від 09.02.2021 прокурор повідомив Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про прийняте рішення про представництво інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про витребування від відповідача у цій справі спірної земельної ділянки (а.с. 34-35).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Вирішуючи питання розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, господарський суд враховує таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 270,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурором заявлено дві немайнові вимоги (скасування державної реєстрації та витребування земельної ділянки). Судовий збір, який підлягає сплаті за розгляд цих позовних вимог, складає 4 540,00 грн. (2270,00грн.х2).

Однак, при зверненні до господарського суду прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 6 810,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №116 від 27.01.2021 (а.с. 33).

Таким чином, зайво сплачена позивачем сума судового збору складає 2 270,00 грн., яка повертається заявникові за його клопотанням відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір". Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Станом на дату прийняття рішення клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору від прокуратури не надходило.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача у розмірі 4540,00 грн. відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" про скасування державної реєстрації права оренди та витребування земельної ділянки, площею 88,5603 га - задовольнити повністю.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 88,5603га, кадастровий номер 1223284500:02:150:1001, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" (49061, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 84-А, кв. 144; ідентифікаційний код 42925317), на підставі рішення Державного реєстратора виконавчого комітету Святовасилівської сільської ради Попова О.О. № 54651808 від 19.10.2020 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" (49061, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 84-А, кв. 144; ідентифікаційний код 42925317) на вказану земельну ділянку (номер запису 38729866).

Витребувати із незаконного володіння та користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" (49061, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 84-А, кв. 144; ідентифікаційний код 42925317) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 88,5603га, кадастровий номер 1223284500:02:150:1001, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Випсгагро" (49061, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 84-А, кв. 144; ідентифікаційний код 42925317) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49001, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, буд. 38, ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у сумі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп., видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено - 28.05.2021.

Суддя Н.М. Євстигнеєва