Рішення

від 28.05.2021 по справі 911/3446/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3446/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Сонекс Україна (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, корпус А, офіс 208, код 37868561)

до

товариства з обмеженою відповідальністю Кінд Вей Транс (61000, місто Харків, пров. Мало-Панасівський, буд. 4/7, код 40396317)

про стягнення 51984,00 гривень

30.11.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариство з обмеженою відповідальністю Сонекс Україна (далі по тексту - ТОВ Сонекс Україна /позивач) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Кінд Вей Транс (далі по тексту - ТОВ Кінд Вей Транс /відповідач) заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу згідно договору-заявкою від 15.01.2020 № 15/01 в розмірі 51984,00 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на підставі укладеного договору-заявки від 15.01.2020 № 15/01 здійснив перевезення вантажу, що підтверджується відповідною міжнародною товарно-транспортною накладною, однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за надані позивачем послуги не розрахувався, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3446/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на день відкриття провадження у справі, ухвалу про відкриття провадження від 02.12.2020 у справі № 911/3446/20, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою про його невручення.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом.

Проте, відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що в перебігу розгляду справи відповідачем здійснено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, відбулася зміна місцезнаходження відповідача з 09200, Київська обл., м. Кагарлик, вул. Південна, буд. 109 на 61000, місто Харків, пров. Мало-Панасівський, буд. 4/7 (запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу № 1003381070003001041 від 05.02.2021).

Відповідно до ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Враховуючи, що після відкриття провадження у справі № 911/3446/20 вона стала підсудна Господарському суду Харківської області у зв`язку зі зміною відповідачем місця реєстрації, а також те, що справа не відноситься до виключної підсудності іншого суду, тому справа підлягає розгляду Господарським судом Київської області.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Сонекс Україна (виконавець/перевізник) та ТОВ Кінд Вей Транс (замовник) 15.01.2020 підписано договір-заявку № 15/01 (далі по тексту - договір № 15/01), за умовами якого перевізник надасть автомобіль в справному стані, без сторонніх запахів, який виконає перевезення вантажу по даному маршруту, а експедитор оплатить послуги на наступних умовах:

- маршрут: Фабріано-Оспедалетті-Нововолинськ;

- дата завантаження: 16.01.2020;

- адреса завантаження: Фабріано/Оспедалетто (Італія);

- дата розвантаження: Згідно графіка проходження митного контролю;

- адреса розвантаження: Нововолинськ, вул. Княгині Ольги, 64;

- ставка та форма оплати: 1900 (по курсу НБУ на момент завантаження), софт на карту;

- марка та номер автомобіля: Мерседес 2 НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .

З метою виконання транспортно-експедиторських послуг згідно з договором № 15/01 позивачем на підставі договору № 020118/1 залучено транспортну компанію SONEX Europe s.r.o. (Чеська республіка), авто держ. № НОМЕР_3 / НОМЕР_2 .

За умовами укладеного договору від 02.01.2018 № 020118/1 експедитор - ТОВ Сонекс Україна доручає, а перевізник - SONEX Europe s.r.o бере на себе зобов`язання здійснювати своїми засобами або з залученням третіх осіб, перевезення експортно-імпортних вантажів, а також надання інших послуг експедитору, узгоджених у додатках до цього договору (заявках) (п. 1.1.).

Перелік послуг, що надаються узгоджуються сторонами шляхом підписання тижневої заявки встановленої форми, які є невід`ємною частиною даного договору. Заявка містить інформацію про маршрут і вартість перевезення вантажів. Рахунки, що виставляються перевізником, включають в себе вартість перевезення та додаткових витрат на його здійснення (пункт 1.2 договору № 020118/1 від 02.01.2018).

На підставі договору № 020118/1 ТОВ Сонекс Україна та SONEX Europe s.r.o була складена транспортна заявка на 3-тій тиждень 2020 року, яка містить наступну інформацію: маршрут: Італія - Україна; дата завантаження: 16.01.2020; місце завантаження: 1) Фабріано (Італія); 2) Оспедалетто (Італія); дата доставки: 4-5 тиждень; місце розвантаження: Нововолинськ, згідно СМR; митне очищення згідно ПП; найменування і характеристика вантажу: ТНП; марка і держ. номер автомобіля: НОМЕР_4 ; сума, євро: 1850 + дод. витрати.

У матеріалах справи наявний лист позивача від 20.01.2020 № 2/200120 адресований ТОВ Кінд Вей Транс , в якому позивач повідомив, що у зв`язку із технічною поломкою автомобіля із держ. номером НОМЕР_3 /5AJ0772, вантаж буде перевантажено на автомобіль із держ. номером НОМЕР_5 /2AP на складі у Порденоне, Італія.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного листа на адресу відповідача.

Позивач вказує, що покладені на нього обов`язки ним виконано у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями транспортних накладних CMR від 15.01.2020 № 62502 та від 16.01.2020 № 425165 та у відповідності до умов договору вартість наданих позивачем послуг становить 1900 євро за перевезення вантажу та 45 євро за митне оформлення.

В зв`язку із невиконанням відповідачем обов`язку по оплаті наданих позивачем послуг перевезення, позивач звернувся до відповідача із претензією від 02.10.2020 № 1/021020, в якій просив відповідача у строк до 15.10.2020 погасити обліковану заборгованість. До цієї претензії позивач долучив: копію договору № 15/01; рахунок-фактуру від 15.01.2020 № СУНФ-000031; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № СУНФ-000031 від 27.01.2020; копії CMR накладних №№ 62502, 425165.

Факт направлення вказаної претензії на належну адресу відповідача (станом на 03.10.2020) підтверджується описом вкладення у лист.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом стало неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання по оплаті наданих позивачем послуг по перевезенню вантажу у розмірі 51984,00 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 2, 5 статті 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, (далі - Конвенція) ратифікованою Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів Україною від 01.08.2006, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За змістом частин 11, 12, 13 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За приписами ст. ст. 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, і є підтвердженням прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, а відповідачем не заперечувалось, що позивачем у відповідності до умов договору № 15/01 здійснено погоджене сторонами міжнародне перевезення, внаслідок чого, у відповідності з ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, складено міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №№ 62502, 425165, з відмітками митного контролю, в яких відображені відомості, аналогічні інформації, викладеній у договорі-заявці від 15.01.2020 № 15/01.

Отже, факт виконання позивачем на замовлення відповідача перевезень по маршруту Фабріано-Оспедалетті (Італія) - Нововолинськ (Україна) підтверджується заявкою, підписаною обома сторонами та міжнародними товарно-транспортними накладними CMR.

З огляду на здійснене перевезення, позивач сформував рахунок-фактуру від 27.01.2020 № СУНФ-000031 та Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.01.2020 № СУНФ-000031 на суму 51984 гривень, які 03.10.2020, одночасно із претензією № 1/021020, надіслано на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами направлення таких документів, зокрема описом вкладення у лист.

З матеріалів справи вбачається, що вказане поштове відправлення повернулось відправникові з відміткою поштового зв`язку від 27.10.2020 про неотримання адресатом (за закінченням терміну зберігання) вказаного відправлення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З огляду на те, що сторонами у договорі не встановлено строку виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг по перевезенню, суд дійшов висновку, що з 27.10.2020 розпочався перебіг семиденного строку для здійснення відповідачем оплати вартості наданих позивачем транспортних послуг в сумі 51984,00 гривень.

Отже станом на день звернення позивачем до суду із позовом строк оплати наданих останнім транспортних послуг у розмірі 51984,00 гривень є таким, що настав, однак, як підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою банку по рахунку позивача від 23.11.2020, відповідач не здійснив таку оплату.

Доводи позивача стосовно того, що пакет документів, що підтверджують виконання позивачем перевезення, відповідний їм акт надання послуг та рахунок на оплату, надіслано відповідачу 24.03.2020, суд відхиляє з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази направлення таких документів, а саме опис вкладення у лист з відповідним переліком додатків.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за отримані послуги по перевезенню не надав, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо наданих позивачем послуг за договором перевезення також не надано, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 51984,00 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Кінд Вей Транс на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сонекс Україна 51984,00 гривень боргу.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Сонекс Україна задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Кінд Вей Транс (61000, місто Харків, пров. Мало-Панасівський, буд. 4/7, код 40396317) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Сонекс Україна (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, місто Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, корпус А, офіс 208, код 37868561) 51984,00 гривень боргу та 2102,00 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 28.05.2021.

Суддя Р.М. Колесник