Рішення

від 08.04.2021 по справі 921/181/16-г/10 (921/795/20)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/181/16-г/10 (921/795/20)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу за правилами загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стач " (вул. Князя Володимира Великого, 31, офіс 26, м. Чортків, Тернопільська область) в особі ліквідатора Гусара Івана Олексійовича (вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40 офіс 1005, м. Київ)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Миколаївські лани", вул. Іллієнка, 12/37, м. Київ

про стягнення коштів у розмірі 6 756 530,21 грн.

За участю учасників судового процесу:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: Розанова О.З. - адвокат,

від кредитора: Сторожук В.Г. - представник .

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.

Для розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку використовуються засоби для здійснення фіксації судового процесу в режимі відеоконференц-прийому "EASYCON".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №921/181/16-г/10 за заявою кредитора Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Стач".

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 02.08.2016 у справі №921/181/16-г/10 ТОВ "Стач" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гусар І.О.

Ухвалою суду від 30.09.2019 справу № 921/181/16-г/10 за заявою кредитора: Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стач" про визнання банкрутом прийнято до провадження на стадії ліквідаційної процедури. Призначено судове засідання у справі № 921/181/16-г/10 по заслуховуванню звіту ліквідатора про вчинені дії в ході здійснення ліквідаційної процедури .

22 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стач " в особі ліквідатора Гусара Івана Олексійовича звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Миколаївські лани" про стягнення коштів у розмірі 6 756 530,21 грн.

Відкриття провадження у справі.

22.12.2020 Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №921/181/16-г/10(921/795/20), визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 28.12.2020 відкрито провадження у справі №921/181/16-г/10(921/795/20) в межах справи №921/181/16-г/10 про банкрутство ТОВ "Стач "; розгляд справи відкрито за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 26.01.2021.

Також, ухвалою суду від 28.12.2020 задоволено клопотання ТОВ "Стач" про відстрочення сплати судового збору. Відстрочено ТОВ "Стач" сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення. Задоволено клопотання ТОВ "Стач" про витребування доказів. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївські лани" оригінал Договору про надання поворотної фінансової допомоги №23/12/2014-МЛ-С, укладений між ТОВ "Стач" та ТОВ "Миколаївські лани".

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначено на 26.01.2021.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольною ухвалою від 26.01.2021 підготовче засідання відкладалося на 09.02.2021 з підстав, викладених в ній.

В підготовчому засіданні 09.02.2021 оголошувалось перерва до 23.02.2021 про, що відображено в протоколі судового засідання.

Протокольною ухвалою від 23.02.2021 підготовче засідання відкладалося на 11.03.2021 з підстав, викладених в ній.

Згідно статті 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Ухвалою суду від 23.02.2021 строк підготовчого провадження у справі №921/181/16-г/10(921/795/20) продовжувався, відповідно до вимог статті 177 ГПК України.

Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/181/16-г/10(921/795/20) до судового розгляду по суті на 25.03.2021.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні - 25.03.2021 розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 25.03.2021 оголошена протокольна ухвала про відкладення судового розгляду по суті на 08.04.2021.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав заперечення позовних вимог представника відповідача, її вступне та заключне слово.

21.10.2019 введений в дію Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно п.п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень даного Кодексу з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки, даний позов розглядається в межах справи про банкрутство ТОВ "Стач", то відповідно за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У судовому засіданні 08.04.2021, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 28.12.2020 задоволено клопотання ТОВ "Стач" про відстрочення сплати судового збору. Відстрочено ТОВ "Стач" сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення. Задоволено клопотання ТОВ "Стач" про витребування доказів. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївські лани" оригінал Договору про надання поворотної фінансової допомоги №23/12/2014-МЛ-С, укладений між ТОВ "Стач" та ТОВ "Миколаївські лани".

На виконання вимог ухвали суду від 28.12.2020, відповідачем надано витребувані документи (вх.№ 1502 від 22.02.2021).

Ухвалою суду від 22.01.2021 клопотання (вх. №501 від 20.01.2021) ТОВ "Стач" (арбітражного керуючого Гусар І.О.) про участь у судовому засіданні 26.01.2021 в режимі відеоконференції, задоволено.

Ухвалою суду від 05.02.2021 клопотання (вх. №1010 від 04.02.2021) ТОВ "Стач" (арбітражного керуючого Гусар І.О.) про участь у судовому засіданні 09.02.2021 в режимі відеоконференції, задоволено.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання, що виникли на підставі договору поворотної фінансової допомоги №23/12/2014-МЛ-С від 23.12.2014, в частині повернення позики.

Представник позивача (арбітражний керуючий Гусар І.О.) у судове засідання 08.04.2021 не з"явився. Однак, надіслав клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв"язку з відсутністю предмету спору (вх. № 2886 від 06.04.2021).

Заперечення відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача заперечує щодо позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №1502 від 22.02.2021), просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник кредитора ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в судове засідання 08.04.2021 з"явився.

Фактичні обставини, встановлені судом.

23 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївські Лани" (як, Позикодавець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стач" (як, Позичальник/позивач) укладено договір поворотної фінансової допомоги №23/12/2014-МЛ-С, відповідно до умов якого Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов"язується повернути Позикодавцю таку саму суму грошових коштів в порядку, на умовах та в строки (терміни) , визначені цим Договором (п.1 Договору).

Пунктом 2 Договору, сторони домовились, що загальна сума позики становить 29 000 000,00 грн.

Позичальник зобов"язується повернути надану позику до 23.12.2015 ( п.6 Договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 7 368 705,21 грн в якості надання поворотної фінансової допомоги, про що свідчить виписка по особових рахунках ТОВ "Стач".

Як стверджує позивач, відповідач свій обов`язок щодо своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги виконав частково в розмірі 612 175,00 грн, про що свідчить виписка по особових рахунках ТОВ "Стач".

Таким чином, 15.12.2020 позивачем надіслано лист/вимогу за №02-01/01-91 про повернення решту суми позики у розмірі 6 756 530,21 грн.

Однак, вказана вимога відповідачем залишена без задоволення.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору поворотної фінансової допомоги №23/12/2014-МЛ-С від 23.12.2014, який за своєю правовою природою є договором поворотної фінансової допомоги та які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Норми права, які застосував суд.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасниками справи.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

В обґрунтування позову позивач посилається на Договір поворотної фінансової допомоги №23/12-2014-МЛ-С від 23.12.2014, який за правовою природою є договором позики.

Як визначено статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п.14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України).

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поворотної фінансової допомоги за №23/12/2014-МЛ-С від 23.12.2014, ТОВ "Миколаївські Лани", як Позикодавець передав у власність / перерахував ТОВ "Стач", як Позичальнику грошові кошти в сумі 24 348 210,55 грн, в якості надання поворотної фінансової допомоги (позики).

В свою чергу, Позичальник прийняв суму позики та повернув Позикодавцю суму грошових коштів на суму 11 001 396,45 грн та 13 346 814,10 грн у строки та на умовах викладених в спірному Договорі.

Дані факти підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків станом на 2014 та 2015 роки, які підписані повноважними представниками сторін та містять відтиски печаток юридичних осіб ( знаходяться в матеріалах справи).

Отже, вказані обставини свідчать, що між сторонами ТОВ "Миколаївські Лани" та ТОВ "Стач" заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги №23/12/2014-МЛ-С від 23.12.2014, відсутня.

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Зі змісту договору поворотної фінансової допомоги №23/12/2014-МЛ-С від 23.12.2014 вбачається, що Позикодавцем було Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївські лани", а Позичальником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стач", отже заявлення вимог ТОВ "Стач" про стягнення заборгованості по спірному договору до Позикодавця не відповідає суті зобов"язальних відносин між сторонами та є безпідставними.

Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Встановлення наявності чи відсутності порушення прав особи, що звертається до суду, характеру та суб`єктів порушення - здійснюється господарським судом під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 11.06.2019 у справі №917/1338/18.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення позики у розмірі 6 756 530,21 грн, не обґрунтовано заявлені та не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, суд позовні вимоги визнає не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стач " (вул. Князя Володимира Великого, 31, офіс 26, м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 34696393) ) в особі ліквідатора Гусара Івана Олексійовича (вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40 офіс 1005, м. Київ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю " Миколаївські лани", вул. Іллієнка, 12/37, м. Київ , код ЄДРПОУ 37753092) про стягнення коштів у розмірі 6 756 530,21 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Позивачу : Товариству з обмеженою відповідальністю "Стач " / ліквідатору Гусару І.О. (вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40 офіс 1005, м. Київ).

Відповідачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївські лани", вул. Іллієнка, 12, офіс 37, м. Київ.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "28" травня 2021 року (з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. з 12.04.2021 по 16.04.2021 перебував у відрядженні (онлайн навчанні), з 05.05.2021 по 07.05.2021 у відпустці та вихідних і святкових днів).

Суддя Я.Я. Боровець