Рішення

від 27.05.2021 по справі 383/1320/20

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1320/20

Номер провадження 2/383/245/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Могиленко В.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому з урахуванням уточнень (а.с.71-79) просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно збережені кошти за оренду землі у розмірі 79470 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що має у власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 3520810100:02:001:5329, якій 28.03.2019 року присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.06.2017 року №90497106.

08.10.2018 року між ним та приватним акціонерним товариством Кіровоградобленерго укладено договір про приєднання до електричних мереж, що свідчить про активне використання ним вказаної земельної ділянки. У травні 2018 року йому відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з чим 03.05.2018 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

03.02.2020 року на вказаній земельній ділянці замовлено проект на електропостачання будівельного майданчика.

Вказує, що протягом тривалого часу і по сьогоднішній день належна йому земельна ділянка без належних правових підстав використовується відповідачем.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16.05.2019 року по справі №383/221/19 частково задоволено його позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути порушене право ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, а саме ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище шляхом вивезення будівельного сміття, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3520810100:02:001:5329.

Станом на день звернення до суду виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду не закінчене, що свідчить про те, що відповідач продовжує протиправно використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку. Відповідач з моменту розміщення на спірній земельній ділянці свого майна (сміття) з січня 2019 року по даний час право користування (оренди) земельної ділянки не оформив та не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати йому безпідставно збережені кошти, розрахованих як орендна плата за землю за період з січня 2019 року по 31.10.2020 року в сумі 60000 грн., а з 01.11.2020 року виходячи з розрахунку 330 грн. за добу користування земельною ділянкою за 59 календарних днів.

Окрім того, у зв`язку із неправомірним фактичним використанням відповідачем належною позивачу земельної ділянки та неможливістю розпоряджатися нею позивачу завдано немайнових втрат, спричинених фізичними стражданнями, що потягнули за собою моральні переживання. Вказані обставини потягли негативні зміни в його житті: щоденний психологічний біль, постій ні думки про ситуацію, що склалась, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, переживання незручностей та психологічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, обурення протиправною поведінкою відповідача. Наслідки таких дій відповідача потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу на звернення за захистом своїх прав, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів. Враховуючи викладене оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

08.02.2021 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.100-101), згідно якої просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно збережені кошти за оренду землі за період з січня 2019 року по 31.10.2020 року в сумі 60000 грн., та з 01.11.2020 року в сумі 31350 грн. за 95 днів користування земельною ділянкою, виходячи з розрахунку 330 грн. за день користування земельною ділянкою, на загальну суму 91350 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16.01.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.34-35).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.02.2021 року після відкриття провадження у справі позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу строк для виправлення недоліків позову (а.с.45-46).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.02.2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про припинення будь-якого руху та дій по справі. Цією ж ухвалою позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та моральної шкоди залишено без розгляду (а.с.116-118).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01.04.2021 року ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10.02.2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.154-156).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21.04.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів, з моменту закінчення шістдесятиденного строку (а.с.164-165).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21.04.2021 року визнано необґрунтованим заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід судді Бондаренко В.В. Заяву про відвід судді передано до канцелярії Бобринецького районного суду Кіровоградської області для визначення в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Бондаренко В.В. (а.с.167-168).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області в складі головуючої судді Адаменко І.М. від 22.04.2021 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Бондаренко В.В. відмовлено (а.с.174-175).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.04.2021 року заяву позивача ОСОБА_1 від 27 квітня 2021 року про відвід судді Бондаренко В.В. залишено без розгляду (а.с.182-183).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29.04.2021 року заяву позивача ОСОБА_1 від 29 квітня 2021 року про відвід судді Бондаренко В.В. залишено без розгляду (а.с.191-193).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 05.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.205-206).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги з урахуванням збільшення підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву не подав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 3520810100:02:001:5329 призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою Кіровоградська область, Бобринецький район, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №90497106 від 26.06.2017 року (а.с.10).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2019 року по справі №383/221/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути порушене право ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, а саме ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище шляхом вивезення будівельного сміття, що знаходиться на земельній ділянці за адресою Кіровоградська область Бобринецький район кадастровий номер 3520810100:02:001:5329. В частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 50000 гривень відмовлено (а.с.105-109).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2019 року, в частині вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.110-112).

Згідно ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, у відповідності до вимог ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно сторін рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2019 року по цивільній справі №383/221/19, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи.

01 листопада 2019 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області на виконання рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2019 року по справі №383/221/19 видано виконавчий лист, яким зобов`язано ОСОБА_2 усунути порушене право ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, а саме ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище шляхом вивезення будівельного сміття, що знаходиться на земельній ділянці за адресою Кіровоградська область Бобринецький район кадастровий номер 3520810100:02:001:5329 (а.с.84). Згідно вказаного виконавчого листа рішення суду набрало законної сили 01 жовтня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи станом на сьогоднішній день виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду не закінчене, про що свідчать копії: постанови начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Почкай М.О. про закінчення виконавчого провадження серії ВП №60504369 від 19.06.2020 року (а.с.12); листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 25.08.2020 року №Д-432/02 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 (а.с.13); листа Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 26.08.2020 року №1758 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 з приводу виконання виконавчого листа (а.с.14); заяви ОСОБА_1 від 15.09.2020 року адресованої Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.15); листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 23.09.2020 року №Д-481/02, Д-3445-04 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.09.2020 року (а.с.16); постанови начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Почкай М.О. про скасування процесуально документа від 24.09.2020 року, згідно якої скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2020 року серії ВП №60504369 (а.с.17); постанови начальника Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Почкай М.О. від 09.11.2020 року про накладення штрафу (а.с.22).

Згідно копії повідомлення від 15.10.2020 року, направленого засобами поштового звязку на адресу відповідача, позивач пропронував відповідачу сплати 60000 грн. до 01.11.2020 року в якості орендної плати за використання під сміттєзвалище його земельної ділянки, кадастровий номер 3520810100:02:001:5329. Також повідомив, що з 01.11.2020 року вартість орендної плати становить 330 грн. за добу (а.с. 8-10).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з п. д ч.1 ст.156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою належною позивачу на праві власності.

Частина перша статті 93 ЗК України та частина перша статті 1 Закону України Про оренду землі встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. в ч.1 ст.96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст.125 ЗК України).

Отже, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування належною позивачу на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер 3520810100:02:001:5329, зокрема, докази укладення відповідних договорів оренди та докази державної реєстрації такого права в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відповідач користується спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 08.01.2019 року у справі № 916/2927/17, від 29.01.2019 року у справі № 922/536/18 та у справі № 922/595/18.

Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщено сміття відповідача.

Як встановлено з пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, а також викладених обставин в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог, наведеного розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, позивач визначив розмір орендної плати за період з січня 2 019 року по 31.10.2020 року на власний розсуд, виходячи з принципу розумності та справедливості в сумі 60000 грн., а за період з 01.11.2020 року по 03.02.2021 року в сумі 31350 грн. з розрахунку 330 грн. за день використання земельної ділянки (95 днів * 330грн.=31350 грн.).

Згідно з абз. 2, 3 ч.1 ст.13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приписами абз.1 п.289.1 ст.289 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст.288 ПК України.

Положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст.288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно ч.1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно ч.2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Однак, позивачем не надано витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, або дані про нормативну грошову оцінку одиниці площі ріллі по Кіровоградській області, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено .

При цьому позивач не вказав, чи проведено нормативну грошову оцінку земельної ділянки - кадастровий номер 3520810100:02:001:5329, призначеної для ведення особистого селянського господарства, інформацію про її належність до сільськогосподарських угідь, та не надав доказів для з`ясування вказаної обставин, обмежившись наявними у справі доказами, чим позбавив суд можливості з`ясувати вказані обставини.

За правилами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Оскільки сума заборгованості з орендної плати, визначена позивачем одноособово на власний розсуд та ґрунтується лише на його припущеннях і уявленні про розумність і справедливість, без урахування вимог цивільного законодавства, суд приходить до висновку про недоведеність належними та допустимими доказами розміру безпідставно збережених коштів, які мав сплатити відповідач за користування земельною ділянкою за період з січня 2019 року по 03.02.2021 року .

Позивачем також не доведено обставина того, що земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 3520810100:02:001:5329, на якій знаходиться несанкціоноване сміттєзвалище, розташована за адресою АДРЕСА_1 , на що мається посилання в позовній заяві, адже згідно копії рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради від 28 березня 2019 року №43 зазначену адресу присвоєно іншій земельній ділянці площею 2,00 га, кадастровий номер 3520810100:02:000:5303 (а.с.28).

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 91350 гривень є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Копії договору про приєднання до електричних мереж спірної земельної ділянки від 08.10.2018 року №598/48 (а.с.24), робочого проекту електропостачання будівельного майданчика на спірній земельній ділянці (а.с.26), робочого проекту землеустрою (а.с.114), а також роздруківки анкет земельних ділянок із сайту https://bobrynecka-gromada (а.с.87-90), рішення Бобринецької міської ради №327 від 28.01.2021 року (а.с.91-96), судом до уваги не приймаються, оскільки не містять відомостей нормативної грошової оцінки, чи іншої інформації щодо предмета доказування, а тому значення для розгляду справи не мають.

Копії листів Бобринецького відділення поліції на звернення позивача з приводу виконання судового рішення та погроз фізичною розправою з боку ОСОБА_2 (а.с.18-21, 23), копія адміністративного позову (а.с. 27), також не містятя інформації щодо предмета доказування, а тому значення також не мають.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Власник земельної ділянки, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч.3 ст.386 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно ч.1, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004).

Пленум Верховного Суду України у роз`ясненнях, викладених у п.2 постанови №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , звертає увагу судів на те, що розглядаючи позови вказаної категорії, необхідно мати на увазі, що шкода підлягає відшкодуванню за наявності неправомірних дій, причинного зв`язку між шкодою і діями та вини особи, що завдала шкоду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що незаконним використанням відповідачем належною позивачу земельної ділянки відповідачем було завдано позивачу моральну шкоду, що полягала у моральних стражданнях, спричинених неможливістю розпоряджатися нею, негативними змінами в його житті: щоденний психологічний біль, постійні думки про ситуацію, що склалась, негативні переживання та спогади, насторога, тривога, переживання незручностей та психологічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, обурення протиправною поведінкою відповідача, що потягло за собою нераціональне витрачання життєвого часу на звернення за захистом своїх прав.

Виходячи з конкретних обставин справи, принципів справедливості і розумності, приймаючи до уваги характер та глибину моральних страждань позивача, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, усні посилання позивача на застосування до нього насильства з боку відповідача в якості підстави для стягнення моральної шкоди суд до уваги не приймає, оскільки виклад вказаних обставин не міститься в позовній заяві, тобто із зазначених підстав вимога про її відшкодування не заявлена.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач відповідно до положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового за позовні вимоги майнового характеру, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави 30 грн. 41 коп. в рахунок компенсації судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 386, 1166, 1167, 1212 ЦК України, ст.ст. 93, 125, 152, 156, 206 ЗК України, ст.ст. 14, 288, 289 ПК України, ст.ст. 13, 20, 23 Закону України Про оцінку земель, ст.ст. 12, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову в частині стягнення безпідставно збережених коштів за оренду землі у розмірі 91350 гривень - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 30 (тридцять) гривень 41 (сорок одна) копійок в рахунок компенсації судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 28.05.2021 року.

Суддя В.В. Бондаренко