Рішення

від 27.05.2021 по справі 443/1521/19

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1521/19

Провадження №2/443/511/21

РІШЕННЯ

іменем України

27 травня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань - Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Яременка Ігоря Олеговаича в інтересах ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради Львівської області про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом, у якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) площею 1,84 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №8621, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 28.05.1997 року №325 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №812.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на земельні ділянки площею 1,84 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства, згідно Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Серія ЛВ №8621, виданого Вільховецькою сільською радою 31.05.1997 року на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 28.05.1997 року №325 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №812. Заповіту ОСОБА_2 щодо розпорядження своїм майном не залишила. Згідно довідки Вільховецької сільської ради №1150 від 30.09.2019 року, ОСОБА_2 була постійно зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 більше п`яти років до моменту смерті ОСОБА_2 проживала і була зареєстрована разом із померлою, вели спільне господарство. ОСОБА_2 була одинокою жінкою та на момент її смерті не було осіб, які б могли спадкувати за законом у спосіб передбачений ст.1261-1263 ЦК (перша, друга та третя черга спадкування). Позивачка стверджує, що оскільки спадщину юридично не оформлено ніким, вона не визнана відумерлою, а тому вона має право на її юридичне оформлення. Крім того, вказує, що займалася похоронами ОСОБА_2 , не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її фактично прийняла, проте юридично не оформила.

07.10.2019 року позивачка звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі, у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), що належала померлій. Відтак, змушена звертатися до суду із даним позовом з метою захисту своїх прав на спадкове майно.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 08.09.2020 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 05.11.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті. Крім того, в порядку витребування доказів, зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 01 січня 2021 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області інформацію про те, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і якщо так, то надати спадкову справу для огляду в судовому засіданні.

12.11.2020 року листом-відповіддю завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. повідомлено суд про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у Жидачівській ДНК не заводилася.

Ухвалою від 15.02.2021 року замінено відповідача на належного - Жидачівську міську раду Львівської області.

Позивача та її представник в судовому засіданні підтримали позов, з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої позов визнає, просить розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим Вільховецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 02.10.2000 року (а.с. 10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на земельні ділянки площею 1,84 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства, згідно Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) Серія ЛВ №8621, виданого Вільховецькою сільською радою 31.05.1997 року на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 28.05.1997 року №325 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №812.

Заповіту ОСОБА_2 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала, що стверджується довідкою №1150, виданою виконавчим комітетом Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 30.09.2019 року (а.с.11).

Також цей факт підтверджується витягом із спадкового реєстру від 07.10.2019 року, де відсутня інформація про зареєстровані заповіти чи спадкові договори (а.с.12-13).

Згідно довідки Вільховецької сільської ради №1150 від 30.09.2019 року, ОСОБА_2 була постійно зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 більше п`яти років до моменту смерті ОСОБА_2 проживала і була зареєстрована разом із померлою, вели спільне господарство (а.с.11).

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні, кожна окремо, дали покази про те, що вони є сусідами ОСОБА_6 , що ОСОБА_7 з народження постійно проживала із ОСОБА_8 , та вважала її своєю бабцею.

Згідно інформаційної довідки із спадкового реєстру №57821874 від 07.10.2019 року, після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася та не видавалися свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, спадкова маса, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається із земельної частки (паю) площею 1,84 умовних кадастрових гектари, залишається юридично не прийнятою ніким.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 більше п`яти років проживала і була зареєстрована разом із ОСОБА_2 , що окрім вищенаведених доказів, підтверджується і копією паспорта ОСОБА_1 , з якого видно, що остання зареєстрована у АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до ст.1264 у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відтак, оскільки спадщину юридично не оформлено ніким, вона не визнана відумерлою, то позивачка, як спадкоємець четветої черги, має право на її юридичне оформлення.

ОСОБА_1 займалася похоронами ОСОБА_2 , не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її фактично прийняла, проте юридично не оформила.

Предметом спору у даній справі є земельна частка (пай) площею 1,84 умовних кадастрових гектари, розташована на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району.

Оскільки, правовідносини з приводу спадкування виникли у лютому 2000 році то відповідно до Перехідних положень ЦК України 2003 року регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Листом-відповіддю приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Посацькою А.О. від 07.10.2019 року (а.с.17) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкодавця, який не одержав свідоцтва про право на майно.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач позбавлений можливості вирішити питання оформлення спадщини у позасудовому порядку.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у неї правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно із ст .ст. 81,126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Позивачка стверджує, що Сертифікат Серія ЛВ №8621, виданий Вільховецькою сільською радою 31.05.1997 року нею втрачено, і вона має лише його копію (а.с.14).

11.10.2019 року ОСОБА_9 звернулася у Відділ у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про надання інформації про реєстрацію сертифіката на середню земельну частку (пай) за ОСОБА_8 .

21.10.2019 року листом-відповіддю відділу Держгеокадастру (а.с.15) повідомлено , що згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Вільховецькій сільській раді зареєстрований сертифікат ЛВ №8621 від 31.05.1997 року на ОСОБА_2 . Реєстраційний номер 812. Площа земельної ділянки - 1,84 умовних кадастрових гектари. Підстава для видачі сертифіката: розпорядження голови Жидачівської РДА від 28.05.1997 року №325.

Державні акти на право приватної власності на землю взамін вищевказаного сертифіката не видавалися.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Відтак, відсутність у позивача оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно, перешкоджає йому в реалізації спадкових прав, зокрема - оформленню спадщини нотаріусом.

Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 , беручи до уваги, що позивачка згідно із ст. 549 ЦК УРСР прийняла спадщину у строки, визначені у цій статті та у ч. 1 ст. 1270 ЦК України, суд вважає що її позовні вимоги щодо визнання за нею в порядку спадкування права на земельну ділянку ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_7 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай) площею 1,84 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ №8621, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА від 28.05.1997 року №325 та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №812.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.05.2021 року.

Головуючий суддя С.І Сливка