Рішення

від 29.04.2021 по справі 375/279/20

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 375/279/20

Провадження № 2/379/91/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі в порядку загального позовного провадження справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-цукор про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки звернувся до суду з даним уточненим позовом, просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки № б/н від 18 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА РОКИТНЕ-ЦУКОР щодо земельної ділянки площею 3,9848 га з кадастровим номером 3223784000:08:012:0018, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 23.09.2016, номер запису про інше речове право 16609671 та стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачка є власником земельної ділянки площею 3,9848 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3223784000:08:012:0018, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області.

18.12.2015 між позивачкою та відповідачем було укладено договір оренди № б/н земельної ділянки, що належить позивачці, терміном на 10 років до 31.12.2025, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 23.09.2016, номер запису про інше речове право 16609671.

Пунктом 12.5 договору оренди сторони вільно та на власний розсуд визначили дві окремі незалежні від умов ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі підстави для розірвання спірного договору оренди: реорганізація юридичної особи, а також зміна директора підприємства-орендаря.

Згідно договору оренди № б/н від 18.12.2015, на момент його укладення, директором ТОВ АФ РОКИТНЕ-ЦУКОР був ОСОБА_2 .

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 06.03.2018 керівником ТОВ АФ Рокитне-цукор є ОСОБА_3 .

Керуючись п. 12.3 договору оренди, листом від 31.10.20219 орендодавець, з посиланням на пункт 12.5 договору оренди земельної ділянки, просила орендаря розірвати даний договір за згодою сторін. Однак, відповідач не надав відповіді на даний лист.

За змістом п. 9.5 договору оренди, орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Однак, в порушення п. 4.2, 4.3 спірного договору оренди землі, відповідач вчасно не сплатив позивачу належну останньому орендну плату за 2019 та 2020 роки. Отже, в зв`язку зі зміною особи керівника відповідач, позивач зазнав шкоди, тобто значною мірою позбувся того, на що він розраховував при укладенні договору.

Враховуючи, що відповідач двічі підряд вчасно не сплатив орендну плату, яка передбачена умовами договору та після укладення спірного договору змінився керівник відповідача, а договір оренди не було розірвано за згодою сторін, вважає, що наявні правові підстави для розірвання спірного договору оренди.

У подану відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що вважає позовні вимоги несправедливими, а заявлені позивачем порушення такими, що не відповідають критеріям ст. 651 ЦК України, яка дає підстави змінити або розірвати договір за рішенням суду. Застосовуючи ч. 1 ст. 2 ЦК України та ч. 2 ст. 651 ЦК України вважає, що позивач з метою отримання судового захисту зобов`язаний довести, що зміна особи керівника відповідач дійсно мала місце та такою зміною позивач зазнав шкоди, тобто значною мірою позбувся того, на що він розраховував при укладенні договору. Позивачка не надала доказів того, що від зміни керівника змінилася суть правовідносин, розмір чи порядок виплати орендної плати та інші обставини, внаслідок яких вона зазнала шкоди, а тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Крім того, просить стягнути з позивачки на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Представником позивачки подано відповідь на відзив, у якому він зазначає, що позивач просить суд розірвати договір оренди з інших підстав, встановлених договором, а не з підстав істотного порушення договору відповідачем. Вважає наявними правові підстави для задоволення вимог позову, оскільки у пункті 12.5 договору оренди передбачено можливість розірвання договору оренди землі на вимогу позивача, але відповідач відмовляється та/або ухиляється його розірвати, що передбачене умовами ч. 2 ст. 651 ЦК України та не суперечить ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , а відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Крім того, вважає, що наданий представником відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката, з метою розподілу судових витрат, є неспівмірним, а тому позивачка клопоче, у випадку відмови суду в задоволенні її позовних вимог, зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача подано відзив на уточнену позовну заяву (заяву про зміну підстав позову), у якому він просить відмовити в позові в повному обсязі, оскільки відповідач, як добросовісний орендар, вчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату. Зазначає, що виплата коштів за 2019 рік здійснювалася поштовими переказами, відповідно до списку згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 455 від 26.12.2019 на загальну суму 291036,31 грн, квитанцією про оплату з АТ Укрпошта № 000117124 00093 від 27.12.2019 та списком згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року.

Виплата коштів за 2020 рік також здійснювалася поштовими переказами, відповідно до списку згрупованих поштових переказів за грудень 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 30.12.2020 на загальну суму 312422,72 грн, квитанцією про оплату з АТ Укрпошта № 0081213 0068367 від 30.12.2020 та списком згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року.

Про причину неотримання позивачем орендної плати за 2019-2020 роки відповідачу невідомо, проте свої зобов`язання по виплаті орендної плати, у визначені договором строки, відповідач виконав.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому він зазначає, що за правовим аналізом статтей 509, 530, 255, 528 ЦК України та пунктів 9.5, 4.2, 4.3 договору оренди, орендар або інша особа за його дорученням зобов`язані до 31 грудня поточного року виконати дію, а саме сплатити (вручити, перерахувати) орендодавцю відповідну орендну плату шляхом вручення готівки під розписку або перерахувати на його банківських рахунок.

Відповідач доручив установі поштового зв`язку ПАТ Укрпошта вручити (виплатити) орендодавцю належну йому орендну плату за 2019 та 2020 роки шляхом направлення поштового переказу 28 грудня 2019 року та 30 грудня 2020 року відповідно.

Звертає увагу суду, що направлення поштового переказу на адресу орендодавця не є тотожною дією з перерахуванням на банківський рахунок орендодавця , але в даному випадку отримання поштового переказу є тотожним з отриманням під розписку . Однак, представник ПАТ Укрпошта вручив позивачу орендні плати лише в січні наступного року, який слідував за розрахунковим, а саме 08.01.2020 орендну плату за 2019 рік і 08.01.2021 - орендну плату за 2020 рік, отже відповідачем порушено зобов`язання в частині своєчасної сплати орендної плати.

Представник позивачки - адвокат Плаксій Р.В. у судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, уточнений позов підтримав у повному обсязі прохав його задовоьнити.

Представник відповідача - адвокат Квітін Р.В. у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки до суду не повідомив.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України).

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачка, на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області Калітенко Л.Б. 13.12.2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 3381, є власником земельної ділянки площею 3,9848 га, кадастровий номер: 3223784000:08:012:0018, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області, номер запису про право власності: 8062857 (а.с.4, 7-8).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 69140516 від 27.09.2016, 18.12.2015 між позивачкою та ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор укладено договір № б/н оренди землі строком дії до 31.12.2025, номер запису про інше речове право: 16609671 (а.с.7-8).

На момент укладення зазначеного договору оренди землі керівником ТОВ АФ Рокитне-цукор був ОСОБА_2 .

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.01.2020, з 06.03.2018 керівником ТОВ АФ Рокитне-цукор був ОСОБА_3 (а.с. 9-11, 13-14).

Позивачка, в зв`язку із зміною керівника підприємства-орендаря, з посиланням на пункт 12.5 договору оренди земельної ділянки, направляла відповідачу заяву від 11.03.2020 з проханням розірвати даний договір за взаємною згодою сторін (а.с.52).

В зв`язку з тим, що відповіді на вказану заяву не отримала, а договір оренди не було розірвано за згодою сторін, позивачка все ж бажаючи розірвати договір, звернулася через свого представника до суду з даним позовом.

Крім того, згодом уточнивши підстави позову, підставою розірвання договору оренди також позивачка зазначає порушення відповідачем пунктів 9.5, 4.2, 4.3 договору оренди, за якими орендар або інша особа за його дорученням зобов`язані до 31 грудня поточного року виконати дію, а саме сплатити (вручити, перерахувати) орендодавцю відповідну орендну плату шляхом вручення готівки під розписку або перерахувати на його банківських рахунок. Проте, представник ПАТ Укрпошта вручив її орендні плати лише в січні наступного року, який слідував за розрахунковим, а саме 08.01.2020 орендну плату за 2019 рік і 08.01.2021 - орендну плату за 2020 рік, отже, вважає, що відповідачем порушено зобов`язання в частині своєчасної сплати орендної плати.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (згідно із частиною першою статті 203 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України).

Свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Позивачка в своєму уточненому позові, як на підставу для задоволення її вимог, вказує саме на зміну керівника відповідача та на невчасну сплату орендної плати за 2019-2020 роки.

Так, за умов п. 12.3 договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 12.5 договору оренди, реорганізація юридичної особи-орендаря чи зміна його керівника (директора) є підставою для розірвання договору.

За змістом п. 9.5 договору оренди, орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умов п. 4.2 договору оренди, річна орендна плата за використання об`єкта оренди зазначеного в даному договорі складає 4 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням індексації грошової оцінки земель станом на 01 січня щороку згідно з Постановами Кабінету Міністрів України та Порядку проведення індексації грошової оцінки земель , затвердженого постановою КМУ, але не може бути меншою ніж 12 000,00 гривень. З орендної плати, зазначеної в цьому пункті, вираховуються необхідні до сплати податки згідно вимог Податкового кодексу України. Орендна плата сплачуються у національній валюті України. Орендна плата вноситься шляхом її виплати орендодавцю у грошовій формі, а саме готівкою під розписку або безготівково шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця за вказаними ним реквізитами.

Згідно п. 4.3 договору оренди, орендар вносить орендну плату один раз на рік. За перший рік оренди, орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичної кількості днів оренди, в подальшому орендна плата сплачується один раз на рік до 31 грудня поточного року.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно положень ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, з наведених вище норм вбачається, що суд захищає лише порушене, невизнане або оспорюване право і позивач при зверненні до суду зобов`язаний довести наявність порушення такого права.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Застосовуючи дану норму процесуального законодавства з урахуванням положень ч. 2 ст. 651 ЦК України суд враховує те, що з метою отримання судового захисту позивач зобов`язаний довести, що в зв`язку із зміною особи керівника відповідача позивач зазнав шкоди, тобто значною мірою позбувся того, на що він розраховував при укладенні договору.

Проте, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами того факту, що від зміни керівника змінилась суть правовідносин сторін, розмір чи порядок виплати орендної плати та інші обставини, внаслідок яких позивачка зазнала шкоди та значною мірою позбулася того, на що розраховувала при укладенні договору.

Натомість відповідач надав докази на підтвердження того, що він вносив орендну плату за спірним договором за 2019 рік (платіжне доручення № 455 від 26.12.2019, квитанція про оплату з АТ Укрпошта № 000117124 00093 від 27.12.2019, список згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року) та за 2020 рік (платіжне доручення № 51 від 30.12.2020, квитанція про оплату з АТ Укрпошта № 0081213 0068367 від 30.12.2020, список згрупованих поштових переказів за грудень 2019 року).

Отже, суд не вбачає порушення терміну виплати орендної плати та порушення умов спірного договору. Крім того, представник позивачки зазначив, що вона є особою похилого віку і не має банківського рахунку, отже відповідач вжив заходів для виплати орендної плати вчасно.

Аналогічна позиція висловлена Київським апеляційним судом в постанові від 12 січня 2021 року № 375/274/20, а також від 05 лютого 2020 року № 358/1655/18.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази у справі, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, суд дійшов висновку, що в позові необхідно відмовити повністю, оскільки в судовому засіданні не доведено, що законні права позивачки істотно порушені відповідачем та має місце систематичне порушення відповідачем умов договору.

В п. 6.44 постанови № 920/418/19 від 8 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду наголосила, що право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

До автономного поняття майно Європейський суд з прав людини у своїй практиці відносить і право на продовження строку оренди (справа Stretch проти Сполученого Королівства , рішення від 24.06.2003 року, заява № 44277/98).

На думку суду, розірвання договору оренди землі на підставі лише зміни керівника підприємства буде непропорційним втручанням в право мирного володіння майном відповідачем, тобто не буде забезпечений справедливий баланс інтересів, і на ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор буде покладений надмірний індивідуальний тягар .

З у рахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності та вказаних обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачки.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України. ст.ст. 24, 32 Закону України Про оренду землі , суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Рокитне-цукор про розірвання договору оренди землі - відмовити в повному обсязі.

Повне рішення суду складено 07.05.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін