Рішення
від 28.05.2021 по справі 120/8307/20-а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 травня 2021 р. Справа № 120/8307/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи - ОСОБА_2 , Селянське (фермерське) господарство "Олімпія" про: визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправність наказу від 17.11.2020 № 2-16590/15-20-сг, яким відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу.

Ухвалою суду від 29.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вирішено клопотання щодо витребування доказів. Установлено строк для подання заяв по суті.

22.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. До відзиву долучені витребувані судом докази (а.с. 33-99).

Зазначено, що за результатом розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, відповідач спірним наказом від 17.11.2020 року відмовив у наданні такого дозволу, оскільки бажана позивачем земельна ділянка перебуває в постійному користуванні іншої особи.

Відповідно до положень статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок має включати нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні).

Разом з тим, в матеріалах доданих до клопотання, відсутня нотаріально посвідчена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, тому правові підстави для задоволення клопотання по суті, відсутні.

Що стосується зобов`язання Головного управління надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зауважив, що надання такого дозволу є дискреційними повноваженнями відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

29.01.2021 та 16.02.2021 представником позивача подано відповідь на відзив та письмові пояснення відповідно, у яких останній спростовує доводи відповідача, та наводить мотиви їх відхилення. Зокрема, вказує, що нотаріально завірена згода землекористувача на поділ земельної ділянки на етапі отримання дозволу не передбачається. Доказів виникнення права власності або користування земельною ділянкою відповідачем та третьою особою не надано. Крім того, не доведено, що саме на земельну ділянку, яка надана у користування гр. ОСОБА_2 позивачем подано клопотання про отримання дозволу на розробку технічної документації. Достовірно встановити чи спростувати факт накладення земельних ділянок, можливо лише за результатом проведення земельно - технічної експертизи.

29.01.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - гр. ОСОБА_2 , оскільки земельна ділянка, за кадастровим номером: 0525081300:05:000:0076, перебуває у користуванні останнього відповідно до державного акта на право постійного користування від 27.06.2000.

16.02.2021 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про перехід з спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження та призначення підготовчого засідання у справі. Крім того, подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - СФГ "Олімпія".

Ухвалою суду від 18.02.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_2 . Запропоновано третій особі подати до суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.02.2021 задоволено клопотання представника позивача про перехід з спрощеного позовного провадження в загальне позовне провадження. Призначено підготовче засідання на 30.03.2021. Розгляд клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача СФГ "Олімпія" постановлено здійснювати в підготовчому засіданні.

09.03.2021 на адресу суду надійшли пояснення від третьої особи ОСОБА_2 щодо вимог за змістом яких останній заперечує з підстав того, що земельна ділянка площею 50 га кадастровий номер 0525081300:05:000:0076 перебуває у нього в користуванні, відповідно до державного акту на право постійного користування, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18.

30.03.2021 учасники процесу в судове засідання не з`явились, в зв`язку з чим судове засідання відкладено на 13.04.2021, про що повідомлено сторін та третю особу гр. ОСОБА_2

13.04.2021 в судове засідання учасники процесу повторно не з`явились.

Представником позивача подано клопотання з проханням розглянути справу у відсутність останнього та позивача. Позовні вимоги підтримуються (вх. №19635/21).

В подальшому, 13.04.2021 на адресу суду за вх. №19973/21 представник позивача подав клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Відповідачем та третьою особою подано клопотання про розгляд справи без їх участі. Третя особа подала додаткові докази, а саме статут СФГ "Олімпія", засновником якого є гр. ОСОБА_2 , викопіювання із чергового кадастрового плану Бондурівської сільської ради з відомостями про земельну ділянку, площею 50 га кадастровий номер 0525081300:05:000:0076, де зазначено, що земельна ділянка перебуває в постійному користуванні для ведення фермерського господарства.

Ухвалою суду від 13.04.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Селянське (фермерське) господарство "Олімпія", якій запропоновано подати до суду у 10-денний строк письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог в порядку ст. 162 КАС України, а також всі наявні докази.

Відкладено підготовче засідання на 26.05.2021, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою суду від 26.05.2021 закрито підготовче провадження, постановлено судовий розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, про що повідомити учасників даною ухвалою.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені учасниками справи доводи, суд встановив наступне.

Позивач 08.07.2020 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0525081300:05:000:0076, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бондурівської сільської ради Чечельницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Наказом від 17.11.2020 № 2-16590/15-20-сг відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу з підстав того, що бажана ним земельна ділянка перебуває в постійному користуванні іншої особи. Також, у наказі зазначено, що в матеріалах доданих до клопотання, відсутня нотаріально посвідчена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, а тому підстави для задоволення клопотання по суті відсутні.

Вважаючи відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Приписами ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому, частина 6 ст. 118 ЗК України передбачає перелік документів, що має бути поданий до компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність.

Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, якщо особою яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу, підстави для відмови у його наданні (окрім встановлених ч. 7 ст. 118 ЗК України), відсутні.

Також, документи які подаються з метою отримання дозволу повинні бути належним чином оформлені, відповідати встановленим до них вимогам, а їх зміст повинен давати можливість перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу встановлених нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Приписами ч.7 ст. 118 ЗК України передбачено перелік підстав для відмови у наданні дозволу, за результатами розгляду належним чином оформленого клопотання та додатків до нього. До таких підстав належить: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недоліків які об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення документації із землеустрою є самостійною підставою для відмови.

Частина 5 ст. 116 ЗК України визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, допускається виключно після припинення користування такими особами земельними ділянками.

Підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою врегульовано главою 22 Земельного кодексу України, які поділяються на добровільні та примусові.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає вилучення, як підставу припинення права користування земельною ділянкою, що кореспондується із положеннями частини 6 статті 118 Земельного кодексу України та обов`язком заявника про додавання до клопотання погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Таким чином, згідно частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати до свого клопотання погодження відповідного землекористувача.

Тобто, зазначене погодження є обов`язковим у випадку якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.

Верховний Суд у постанові від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а зазначив, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу.

Представник позивача зазначає, що доказів виникнення права власності або користування бажаної позивачем земельної ділянки відповідачем та третьою особою не надано.

Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи є встановлення факту того, чи перебуває бажана позивачем земельна ділянка в постійному користуванні інших громадян.

Судом встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером: 0525081300:05:000:0076, частину якої позивач бажає отримати у власність, надано у постійне користування ОСОБА_2 для ведення сільського (фермерського) господарства, що підтверджується Актом на право постійного користування землею серії ВН від 27.06.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №18, виданого на підставі рішення Чечельницької районної ради народних депутатів Чечельницького району Вінницької області від 20.04.2000 року.

ОСОБА_2 зазначає, що після отримання в постійне користування земельної ділянки за кадастровим номером 0525081300:05:000:0076, ним було створено (зареєстровано) Селянське (фермерське) господарство "Олімпія", дата державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб 27.06.2000 року.

Так, згідно положень статті 9 Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20.12.1991 року №2009-XII (чинній на час видачі Акту на право постійного користування землею серії ВН від 27.06.2000 року), після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Разом з тим, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27.06.2000 року ОСОБА_2 зареєстровано Селянсько (фермерське) господарство "Олімпія" (код ЄДРПОУ 30808621).

Таким чином, після створення СФГ "Олімпія", надана ОСОБА_2 земельна ділянка використовується СФГ "Олімпія", оскільки земельна ділянка надавалась саме для ведення селянського (фермерського) господарства.

Разом з тим, Земельний кодекс України (який діяв на час створення СФГ "Олімпія") передбачав іншу підставу для виникнення у власника або землекористувача права власності чи користування.

Так, відповідно до статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

В той же час, згідно п. п. 1.1. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджено Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43 (чинного на час видачі ОСОБА_2 . Акту на право постійного користування землею серії ВН від 27.06.2000 року), право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: - на право приватної власності на землю; - на право колективної власності на землю; - на право власності на землю; - на право постійного користування землею.

Пункт 1.12 цієї Інструкції говорить, що складання державного акта на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Таким чином, право на постійне користування землею виникло у ОСОБА_2 з 27.06.2000 року та посвідчується актом на право постійного користування землею серії ВН від 27.06.2000 року.

Доводи представника позивача про необхідність акту про встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, як доказу, що підтверджує право постійного користування землею, суд вважає безпідставними, оскільки процедурі складання державного акту передує перенесення на місцевість меж земельної ділянки.

Суд враховує, що у редакції п. 6 Перехідних положень, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22 вересня 2005 року. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни, і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 1 січня 2002 р., можуть здійснювати таке переоформлення.

Разом з тим, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/799/17, від 13.08.2019 зі справи №908/1393/18, Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі №6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі №6-3113цс-16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 920/840/17.

Суд зауважує, що доказів припинення чи скасування державного акту на право постійного користування землею серії ВН від 27.06.2000 року, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд вважає твердження позивача про відсутність доказів виникнення права власності або користування бажаної земельної ділянки безпідставним.

Крім того, як вже зазначено судом вище, згідно частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати до свого клопотання погодження відповідного землекористувача.

В той же час, звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок та передачу у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач не надав погодження землекористувача цієї земельної ділянки, що згідно правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а, є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу.

Доводи позивача про відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про наявність у користуванні інших осіб спірної земельної ділянки суд вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 19.05.2020 по справі №369/5489/18, відсутність реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі земель не позбавляє особу права користування земельною ділянкою, а лише впливає на порядок внесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Більше того, факт відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про перебування земельної ділянки у користуванні третіх осіб, за наявності документу, який беззаперечно свідчить про належність такої ділянки на праві постійного користування, не може бути підставою, зокрема, для надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою на вказану земельну ділянку іншій особі.

Посилання представника позивача на те, що відповідачем не доведено, що саме на земельну ділянку, яка надана у користування ОСОБА_2 позивачем подано клопотання про отримання дозволу на розробку технічної документації, а достовірно встановити чи спростувати факт накладення земельних ділянок, можливо лише за результатом проведення земельно - технічної експертизи суд вважає необґрунтованими, оскільки в клопотанні позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га безоплатно у власність зазначено про бажання отримання земельної ділянки із вже сформованої земельної ділянку за кадастровим номером: 0525081300:05:000:0076, що виключає необхідність проведення земельно-технічної експертизи.

При цьому, позивач не позбавлений права вибрати іншу земельну ділянку сільськогосподарського призначення та звернутися до відповідача для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами частини першої та другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що у задоволені позову відмовлено, судові витрати на користь останнього не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ); Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39767547, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); Селянське (фермерське) господарство "Олімпія" (вул. Леніна, с. Бондурівка, Чечельницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30808621)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна

СудВінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення28.05.2021
Оприлюднено31.05.2021
Номер документу97259587
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —120/8307/20-а

Рішення від 28.05.2021

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Дмитришена Руслана Миколаївна

Ухвала від 26.05.2021

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Дмитришена Руслана Миколаївна

Ухвала від 13.04.2021

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Дмитришена Руслана Миколаївна

Ухвала від 18.02.2021

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Дмитришена Руслана Миколаївна

Ухвала від 29.12.2020

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Дмитришена Руслана Миколаївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні