Рішення

від 28.05.2021 по справі 400/1881/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 р. № 400/1881/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод імені Шмідта", вул. Ювілейна, 11, Рівне, Очаківський район, Миколаївська область, 57530

до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034

про:визнання протиправним та скасування припису від 20.10.2020 № 671-ДК/352/Пр/03/01-20,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод імені Шмідта" (далі позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати припис від 27.10.2020 р. № 671-ДК/352/Пр/03/01-20.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем з порушенням встановленого порядку складено Припис, який порушує права позивача, оскільки обстеження земельної ділянки зазначені в акті та зафіксовані факти у приписі здійснено без участі представника ТОВ Племзавод імені Шмідта , також жодним з наданих документів перевірки не підтверджено факт самовільного використання саме позивачем зазначених у приписі земельних ділянок загальної площею 19,05 га. Позивач вказує, що висновок відповідача, що ним використовуються земельні ділянки без наявності правовстановлюючих документів не відповідає дійсності. Крім того в акті така обставина лише констатована, але не підтверджена. Земельні ділянки, які обробляються позивачем, використовуються на підставі зареєстрованих належним чином з власниками договорами оренди. Тому позивач вважає, що відповідачем не встановлено всіх обставин, а в матеріалах перевірки відсутні будь-які дані, які б підтверджували вчинення позивачем порушення вимог чинного земельного законодавства.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що здійснюючи перевірку та складаючи Припис, він діяв в межах чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд -

ВСТАНОВИВ:

На підставі інформації органів місцевого самоврядування в особі Чорноморської сільської ради наведеної в листі від 05.06.2020 року №/04.02 та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 12.10.2020 року №671-ДК здійснено державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельних ділянок, як об`єктів перевірки, щодо використання земель в межах території Очаківського району, а саме: - земель сільськогосподарського призначення в межах Чорноморської об`єднаної територіальної громади (Рівненський старостинський округ) Очаківського району Миколаївської області.

На виконання наказу державними інспекторами здійснено державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки земельних ділянок, з кадастровими номерами: 4825183700:02:000:2862, 4825183700:02:000:2867, 4825183700:02:000:2857, 4825183700:02:000:2822, 4825183700:02:000:2792, 4825183700:02:000:2802, 4825183700:02:000:2915, 4825183700:02:000:2906, 4825183700:02:000:2881, 4825183700:02:000:2893, 4825183700:02:000:2845, 4825183700:02:000:2891, 4825183700:02:000:2853, 4825183700:02:000:2889, 4825183700:02:000:2811, 4825183700:02:000:2883, 4825183700:02:000:2851, 4825183700:02:000:2884, 4825183700:02:000:2814, 4825183700:02:000:2900, 4825183700:02:000:2886, 4825183700:02:000:2810, 4825183700:02:000:2863, 4825183700:02:000:2864, 4825183700:02:000:2816, 4825183700:02:000:2819 розташованими в межах Чорноморської об`єднаної територіальної громади (Рівненський старостинський округ) Очаківського району Миколаївської області.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 09.10.2020 року №28-14-0.166-7120/2-20 повідомлено та запрошено представників позивача для участі у проведенні обстеження земельних ділянок, як землекористувача суміжних з об`єктами перевірки земельних ділянок та надання іншої інформації, що стосується об`єктів перевірки.

Зазначений лист направлено на адресу позивача рекомендованим листом, який відповідно до повідомлення про вручення отриманий позивачем 12.10.2020 року.

Відповідь на Лист №28-14-0.166-7120/2-20 позивачем не надано.

В ході проведення перевірки заходів державного контролю, згідно наявної інформації, викладеної у зверненні органів місцевого самоврядування в особі Чорноморської ОТГ Очаківського району Миколаївської області, державними інспекторами встановлено певну кількість земельних ділянок, які відповідно до інформації з Державного земельного кадастру належать до державної власності, цільове призначення - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

За результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) складено Акт обстеження земельної ділянки від 20.10.2020 №671-ДК/356/Ао/10/01/-20 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 21.10.2020 №671-ДК/668/АП/09/01/-20.

Перевіркою встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4825183700:02:000:2862, 4825183700:02:000:2867, 4825183700:02:000:2857, 4825183700:02:000:2822, 4825183700:02:000:2792, 4825183700:02:000:2802, 4825183700:02:000:2915, 4825183700:02:000:2906, 4825183700:02:000:2881, 4825183700:02:000:2893, 4825183700:02:000:2845, 4825183700:02:000:2891, 4825183700:02:000:2853, 4825183700:02:000:2889, 4825183700:02:000:2811, 4825183700:02:000:2883, 4825183700:02:000:2851, 4825183700:02:000:2884, 4825183700:02:000:2814, 4825183700:02:000:2900, 4825183700:02:000:2886, 4825183700:02:000:2810, 4825183700:02:000:2863, 4825183700:02:000:2864, 4825183700:02:000:2816, 4825183700:02:000:2819, обробляються позивачем без укладання договору оренди, в Акті перевірки встановлено, що позивач використовує земельні ділянки в межах Очаківського району Миколаївської області без наявності правовстановлюючих документів (відповідь Чорноморської сільської ради на клопотання від 15.10.2020 року №820/04.02).

Під час обстеження земельних ділянок встановлено, що земельні ділянки, які знаходяться в державній власності сформовані і визначені як об`єкт цивільних прав та, які мали використовуватися як проїзд до земельних ділянок (земельних паїв) розпахані та оброблені сільськогосподарською технікою, містять пожнивні рештки та сход сільськогосподарських культур. Таким чином, позиція відповідача полягає в тому, що в діях позивача вбачається самовільне використання земельних ділянок загальною площею 19,05 га, використання земельних ділянок здійснюється шляхом обробітку для сільськогосподарського виробництва, без наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки, що є порушенням, відповідальність за яке передбачена пунктом б статті 211 Земельного кодексу України та статтею 53-1 КУпАП, у зв`язку з чим приписано у тридцяти денний строк усунути виявлене правопорушення.

20.10.2020 року державним інспектором - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Березанському, Веселинівському, Миколаївському, Очаківському районах, містах Миколаєві та Очакові управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Максименком Віталієм Михайловичем складено протокол про адміністративне правопорушення №671-ДК/252/П/07/01-20.

Згідно змісту вказаного протоколу при перевірці дотримання вимог земельного законодавства згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 12.10.2020 року №671-ДК встановлено, що 21.10.2020 року ТОВ Племзавод імені Шмідта в особі директора ОСОБА_1 самовільно використовує земельні ділянки загальною площею 19,05 га (кадастрові номери вказані в акті перевірки від 20.10.2020 року №671-ДК/356/АП/09/01-20), державної форми власності із земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або користування громадянам чи юридичним особам. Земельні ділянки розташовані в межах Чорноморської об`єднаної територіальної громади (Рівненський старостинський округ) Очаківського району Миколаївської області, за межами населеного пункту. Використання земельних ділянок здійснюється для товарного сільськогосподарського виробництва, ТОВ Племзавод імені Шмідта у період з 01.01.2020 року по 20.10.2020 рік шляхом обробітку земельних ділянок сільськогосподарського призначення одним масивом та вирощування сільськогосподарської продукції.

Також встановлено, що останній використовує самовільно без оформлення належним чином документів земельні ділянки, площею 19,05 га, дана земельна ділянка відноситься до земель державної власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що є порушенням ст.125, 126 Земельного кодексу України. В даному протоколі зазначено, що правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду (збитки), на суму 57645,30 грн. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст. 53-1 КУпАП та п. б ч. 1 ст.211 Земельного кодексу України.

Матеріали справи містять припис від 20.10.2020 року №671-ДК/352/Пр/03/01/-20, яким позивачу приписано, в термін 30 календарних днів, усунути порушення земельного законодавства України, шляхом укладання договору оренди або звільнення земельної ділянки.

30.11.2020 року відповідачем прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №671-ДК/0397/По/08/01-20, якою визнано гр. ОСОБА_1 , директора Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод імені Шмідта" винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва скасовано постанову від 30.11.2020 року №671-ДК/0397/По/08/01-20 складену відносно громадянина ОСОБА_1 , справу - закрито.

Рішення набрало законної сили 15.03.2021 року.

Не погодившись із вказаними пиписом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частин 1, 2статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями125,126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з пунктом "б" статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 9 Закону №963-IVвстановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів серед іншого здійснюються шляхом проведення перевірок та розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Згідно із ст. 10 цього Закону, державні інспектори у сфері державного контролюза використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 за №15(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Положення) встановлено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно підпункту 25-1 пункту 4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Таким чином, до повноважень Держгеокадастру входить здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Згідно із Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Відповідно, в межах Миколаївської області реалізація повноважень віднесена до завдань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, зокрема повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) в сфері використання та охорони земель.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19 червня 2003 року №963-IV (далі Закон №963-IV).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону, основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону №963-IV передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону №963-IV, органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Положеннями ст.6 Закону №963-IV визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, передбачено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтями 125 та 126 ЗК України регламентовано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В абзаці 7 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно пункту "б" частини 1 статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону №963-IV самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним зайняттям земельної ділянки.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №671-ДК/252/П/07/01/-20 від 20.10.2020 при перевірці дотримання вимог земельного законодавства посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області встановлено, що позивач використовує самовільно без оформлення належним чином документів в межах Чорноморської обєднаної територіальної громади (Рівненський старостинський округ) Очаківського району Миколаївську області, за межами населеного пункту, земельні ділянки площею 19,05 га, що є порушенням, ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Неодмінною умовою для кваліфікації дії чи бездіяльності як адміністративного правопорушення є наявність сукупності юридичних ознак, які визначають склад правопорушення, а саме: суб`єкт, суб`єктивну сторону (елементами якої є вина, мотив і мета), об`єкт та об`єктивну сторону. При цьому відсутність хоча б однієї з ознак правопорушення унеможливлює притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Предметом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, є земельна ділянка.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Враховуючи наведені норми, суд звертає увагу на те, що винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути підтверджена зокрема: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Однак, доказів, які б свідчили про рік, місяць, день, місце та час вчинення позивачем порушення ст.125, 126 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а також обставин, при яких позивачем було вчинено такі дії, матеріали справи не містять.

Також, суд звертає увагу, що у самій фабулі правопорушення, яке інкримінується позивачу, не було розкрито об`єктивної та суб`єктивної його сторони, не вказано в який спосіб та коли позивачем здійснено розпахування та оброблення земельних ділянок, які мали використовуватися як проїзди до земельних ділянок (земельних паїв) сільськогосподарською технікою, містять пожнивні рештки та сходи сільськогосподарських культур, та не зазначено час та місце скоєння правопорушення.

Отже, жодним документом не встановлено склад адміністративного правопорушення. Відповідачем не надано жодних доказів винності позивача у вчиненні правопорушення.

Таким чином, відповідачем, у ході розгляду справи, не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, та враховуючи обставини встановлені рішенням суду від 04.03.2020 року по справі 489/99/21 суд дійшов висновку, що перевіркою встановленофакт самовільного заняття земельної ділянки, але не встановлено особу, яка таке використання здійснює, тому зазначене свідчить про недоведеність відповідачем факту вчинення саме позивачем самовільного зайняття земельних ділянок без оформлення належним чином документів в межах Чорноморської об`єднаної територіальної громади (Рівненський старостинський округ) Очаківського району Миколаївську області, за межами населеного пункту, земельні ділянки площею 19,05 га.

З огляду на встановлені судом обставини, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, визначений у протоколу про адміністративне правопорушення №671-ДК/352/П/07/01/-20 від 20.10.2020, а також оскаржуваного припису.

З огляду на з`ясовані у даній справі обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №671-ДК/352/Пр/03/01-20 від 20.10.2020 прийнято відповідачем всупереч нормам діючого законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних припису та постанови. Що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 2270,00 грн., сплачений позивачем за подання позовної заяви за квитанцією від 23.03.2021 року № 366, який належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод імені Шмідта" (вул. Ювілейна, 11, с. Рівне, Очаківський район, Миколаївська область, 57530, код ЄДРПОУ 37456999) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) про визнання протиправним та скасування припису, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) №671-ДК/352/Пр/03/01-20 від 20.10.2020року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод імені Шмідта" (вул. Ювілейна, 11, с. Рівне, Очаківський район, Миколаївська область, 57530, код ЄДРПОУ 37456999) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (проспект Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) судовий збір в розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень сплачений квитанцією №366 від 23.03.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар