Рішення

від 27.05.2021 по справі 440/950/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/950/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2020 №113-УБД та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5321081300:00:003:0318) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.02.2020 № 5402-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області. Розроблений проект землеустрою погоджено висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 15.04.2020 №5921/82-20, однак наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №113-УБД від 29.07.2020 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області. Позивач пояснює, що у разі погодження проекту землеустрою відповідач позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Вважає, що оскаржуваний наказ про відмову у затвердженні проекту землеустрою не ґрунтується на вимогах закону та є протиправним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/950/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 11:30 год. 30 березня 2021 року, витребувано докази та встановлено строк для їх подання до суду.

14 березня 2021 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 45-53/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що у спірному наказі наведено вичерпний і точний перелік недоліків з посиланнями на норми законодавства. Зазначає, що наявна необхідність уточнення даних щодо віднесення земельної ділянки до особливо цінних земель, а також розміщення земельної ділянки в межах водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень (код 05); у проекті землеустрою перелік та назви матеріалів необхідно упорядкувати згідно статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року витребувано докази; встановлено наступний порядок з`ясування обставин справи та дослідження доказів під час розгляду справи по суті: дослідження письмових доказів; закрито підготовче провадження та призначено справу №440/950/21 до судового розгляду по суті на 14:00 27 квітня 2021 року.

Учасники справи у судове засідання 27 квітня 2021 року повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності /а.с. 128, 130/.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що немає перешкод для розгляду справи, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи у судове засідання повторно не з`явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вирішив розглядати справу за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 21.02.2020 №5402-СГ надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 57/.

Приватним підприємством "АЛАН-ЗЕМ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га пасовищ у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 74-119/.

15.04.2020 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Зенченко Н.Ю. надано висновок №5921/82-20 про розгляд документації із землеустрою /а.с. 85/, у пункті 10 якого зазначено, що вказаний проект землеустрою погоджується. У пункті 8 цього висновку вказано, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. У пункті 9 висновку вказано зауваження до проекту врахувати вимоги наказу Мінагрополітики від 02.12.2016 №509 "Про затвердження порядку використання Державної референтної системи координат УСК-2000 при здійсненні робіт із землеустрою", пропозиції відсутні. У пункті 5 вказаного висновку зазначено, що земельна ділянка не належить до особливо цінних земель /а.с. 85/.

Позивач через свого представника подав до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заяву від 04.06.2020 (вх. №Ш-13918/0/25-20 від 05.06.2020) /а.с. 63/, у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5321081300:00:003:0318) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність. До заяви додав проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру та копію довіреності.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" №113-УБД від 29.07.2020 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5321081300:00:003:0318, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні земельної ділянки у власність з таких підстав: у зв`язку з необхідністю уточнення даних щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель, визначених пунктом "г" частини 1 статті 150 ЗК України з метою дотримання вимог статті 186-1 Земельного кодексу України та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Статтею 58 Земельного кодексу України та статтею 87 Водного кодексу України встановлено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок та вносяться до Державного земельного кадастру. Уточнити дані щодо розміщення земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень (код 05). В проекті землеустрою перелік та назви матеріалів упорядкувати згідно статті 50 Закону України "Про землеустрій" /а.с. 65/.

Оскаржуваний наказ отриманий представником позивача за дорученням 11.08.2020, що підтверджується витягом з журналу реєстрації видачі проектів /а.с. 66-68/.

Позивач не погодився з наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2020 №113-УБД, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом 06.02.2021 /а.с. 30/.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 29.07.2020 №113-УБД, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (надалі - ЗК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно з частинами 6, 17, 18 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій";

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначені статтею 186-1 ЗК України, згідно з приписами частини 1 якої проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частин 5-8 статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Отже, за змістом вищенаведених норм ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок суду відповідає висновкам, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 560/1334/19, від 23.04.2019 у справі №818/965/18, від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Приватним підприємством "АЛАН-ЗЕМ" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га пасовищ у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 74-119/.

У оскаржуваному наказі відповідачем зазначено про необхідність уточнити дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель, визначених пунктом "г" частини 1 статті 150 ЗК України та уточнити дані щодо розміщення земельної ділянки в межах (за межами) водоохоронних зон та наявності (відсутності) водоохоронних обмежень.

Тобто фактично відповідачем при прийнятті спірного наказу не встановлено будь-якої невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Представником відповідача надано до суду письмові пояснення вих. №416 від 13.04.2021 про те, що у Головного управління відсутні відомості про належність чи не належність вказаної земельної ділянки до особливо цінних земель, а також про те, що у Головного управління відсутні відомості про перебування вказаної ділянки у межах водоохоронних зон, оскільки вони мають бути передбачені проектами землеустрою /а.с. 126-129/.

Частиною 2 статті 58 ЗК України для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Частинами 1, 2 статті 60 ЗК України передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Проект землеустрою містить Перелік обмежень щодо використання земельної ділянки, складений ПП "АЛАН-ЗЕМ", у якому зазначено, що земельна ділянка площею 2,0000 га пасовищ, що відводиться гр. ОСОБА_2 , не має водоохоронних обмежень, не має обмежень водоохоронної зони /а.с. 83-84/.

Проект землеустрою містить висновок ПП "АЛАН-ЗЕМ" від 09.04.2020 №2526/3 про те, що дані ґрунти не відносяться до особливо цінних земель /а.с. 86/.

У пояснювальній записці вказаного проекту землеустрою зазначено про те, що земельна ділянка не відноситься до об`єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, до земель, зарезервованих для заповідання, до водних об`єктів, їх водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, заправ малих річок /а.с. 76/.

Відповідачем не спростовано вказані вище відомості, що містить проект землеустрою, розроблений ПП "АЛАН-ЗЕМ".

Відповідачем не обґрунтовано та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту віднесення спірної земельної ділянки до особливо цінних земель, визначених пунктом "г" частини 1 статті 150 ЗК України, або розміщення її в межах водоохоронної зони та наявність водоохоронних обмежень.

Відповідачем не обґрунтовано, які саме матеріали проекту землеустрою упорядковані не у відповідності до статті 50 Закону України "Про землеустрій".

При цьому, 15.04.2020 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Зенченко Н.Ю. надано висновок №5921/82-20 про розгляд документації із землеустрою /а.с. 85/, у пункті 10 якого зазначено, що вказаний проект землеустрою погоджується. У пункті 8 цього висновку вказано, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. У пункті 5 вказаного висновку зазначено, що земельна ділянка не належить до особливо цінних земель /а.с. 85/.

Отже, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га пасовищ у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів був погоджений територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та за результатом аналізу документації із землеустрою на відповідність її положень вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, документації із землеустрою зроблено висновки про те, що цей проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам та за підсумковою оцінкою проект землеустрою погоджено.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення державним органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 23.10.18 у справі №822/1817/18, від 02.04.19 у справі №822/1878/18.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми права, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що приймаючи наказ від 29 липня 2020 року № 113-УБД "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Земельним кодексом України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5321081300:00:003:0318) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, надання оцінки обставинам, які не були предметом розгляду уповноваженим на вчинення таких дій суб`єктом владних повноважень, виходить за межі повноважень адміністративного суду і не узгоджується з критеріями перевірки дій, рішень та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер Ш-13918/0/25-20 від 05 червня 2020 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5321081300:00:003:0318, сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області та передачу її у власність, з урахуванням висновків суду.

Натомість, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5321081300:00:003:0318) сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області та земельну ділянку передати у власність - слід відмовити.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-10, 77, 139, 205, 229, 243-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36038) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" №113-УБД від 29 липня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вхідний номер Ш-13918/0/25-20 від 05 червня 2020 року) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5321081300:00:003:0318, сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Балясненської сільської ради Диканського району Полтавської області та передачу її у власність, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич