Постанова

від 31.05.2021 по справі 360/4320/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року справа №360/4320/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 200/4320/20 (суддя в І інстанції Шембелян В.С., повне судове рішення складено 25 лютого 2021 року у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року позивач звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, в якому просила: визнати протиправним рішення № 60/81 60 сесії Троїцької селищної ради 7 скликання від 21 вересня 2020 року, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області, контур 94; зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092, ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ-01.03) за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області, контур 94.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що рішенням 15 сесії VII скликання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області від 22.11.2016 № 15/32 позивачці надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення - під господарськими будівлями і спорудами, в землі сільськогосподарського призначення - ріллю, що знаходиться в межах АДРЕСА_1 . Розробка проекту була виготовлена у відповідності до вимог чинного законодавства України. 14.09.2020 позивачкою подано до Троїцької селищної ради заяву про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. 21 вересня 2020 року 60 сесією VII скликання Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області № 60/81 позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність ОСОБА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, без зазначення у резолютивній частині рішення про будь які причини такої відмови, лише вказавши в описовій частині рішення: У зв`язку з тим, що відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам в переліченому переліку земельних ділянок для передачі у власність відсутня земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва . Вважає, що рішення відповідача є протиправним та безпідставним.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року, з урахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним рішення шістдесятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання від 21 вересня 2020 року № 60/81, про відмову ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області. Зобов`язано Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2020 року про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області, контур 94, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області прийняти рішення у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092, ОСОБА_2 у класність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту за місцем розташування: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області, контур 94 та в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що були викладені в позовній заяві, зазначено, про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , має доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 54-60).

16.11.2016 ОСОБА_1 звернулась до Троїцької селищної ради Луганської області із заявою в якій просила передати у власність її доньці ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки на території селищної ради в смт. Троїцьке (а.с. 26).

Рішенням п`ятнадцятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання від 22.11.2016 № 15/32 вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства до 2 га у власність неповнолітній ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення - під господарськими будівлями і спорудами, в землі сільськогосподарського призначення - ріллю, що знаходиться в межах АДРЕСА_1 (а.с. 27).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 21.02.2017 № 58 надано дозвіл ОСОБА_1 на вчинення правочину від імені малолітньої доньки, ОСОБА_2 щодо оформлення та отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею до 2,000 га із земель сільськогосподарського призначення - під господарськими будівлями і спорудами, в землі сільськогосподарського призначення - ріллю, що знаходиться в межах АДРЕСА_1 (а.с. 29).

За заявою ОСОБА_1 від 30.03.2020 ФОП ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 , кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 (а.с. 12-51).

14.09.2020 позивачка звернулась до відповідача із заявою прийняти рішення про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

17.09.2020 на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища, оформленого протокольно, вирішено відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 (а.с. 124).

Рішенням шістдесятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання від 21.09.2020 № 60/81 ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність громадянці ОСОБА_2 .

Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, Троїцькою селищною радою взято до уваги висновок відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, економічного розвитку та інфраструктури Троїцької РДА № 58 від 06.05.2020, у якому вказано, що відповідно до Генерального плану смт. Троїцьке, розробленого Українським державним проектно-виробничим об`єднанням Гипроград у 1993 році, на даній земельній ділянці розміщена свино-товарна ферма, тобто це землі, які розміщені під господарськими будівлями і дворами і є землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8).

Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.04.2020 вбачається, що за кадастровим номером 4425455100:05:001:0092 зареєстрована земельна ділянка з розташуванням АДРЕСА_1 , з комунальною формою власності площею 2,0000 га, код цільового призначення згідно Класифікації видів цільового призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 9).

Висновком експерту державної експертизи з аналізу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.04.2020 № 3858/82-20 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено, що він відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, ділянка не відноситься до особливо цінних земель та обмеження на земельній ділянці відсутні (а.с. 52).

Відповідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, земельна ділянка площею 2,0000 га не надана у власть або у постійне користування (а.с. 53).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Рішення місцевого суду оскаржено лише позивачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає постанова місцевого суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою-третьою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно статті 121 ЗК України норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" частина перша).

Підставою для набуття права на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Згідно з частинами шостою - дев`ятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З аналізу наведених норм слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, до якого додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому, підставою для у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, у разі невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку органом місцевого самоврядування може бути прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Відповідачем ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду не надано суду жодних доказів в підтвердження подання позивачкою документів для одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у порушення вимог частини першої статті 122 ЗК України в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, невідповідності орієнтованих розмірів земельної ділянки та графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Дане питання не розглядалося також ані на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього середовища 17.09.2020, ані на засіданні шістдесятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання 21.09.2020.

Відповідно до частини шостої статті 186-1 підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

З аналізу наведеної норми слідує, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації

Даною нормою чітко встановлені підстави для відмови у погодженні проекту землеустрою.

Згідно із частинами 7,8 статті 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій ;

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, відповідачем має бути надано висновок про погодження або про відмову в погодженні земельної ділянки з обов`язковим викладенням мотивів та посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

З рішення шістдесятої сесії сьомго скликання Троїцької селищної ради від 21.09.2020 р. № 60/81 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 442545100:05:001:0092 у власність ОСОБА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (код 01.03), розташованої в межах населеного пункту за адресою: контур АДРЕСА_1 , що підставами для прийняття такого рішення стало висновок відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, економічного розвитку та інфраструктури Троїцької РДА, розробленого Українським державним проектно-виробничим об`єднанням Гипроград у 1993 році, на даній земельній ділянці розміщена свино-товарна ферма, тобто це землі, які розміщені під господарськими будівлями і дворами та є землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відповідно до ст. 121 Земельного кодексу в переліченому переліку земельних ділянок для передачі у власність відсутня земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Троїцька селищна рада.

Як вбачається з листа ФОП ОСОБА_3 від 21.01.2021 вих. № 01/01 щодо розробки проекту землеустрою по спірній земельній ділянці, для формування запроектованої земельної ділянки як частини земної поверхні з установленими межами та певним місцем розташування, згідно статті 79 Земельного кодексу України, з метою визначення її площі та координат поворотних точок, виконано горизонтальну зйомку. На момент виконання геодезичних вишукувань безпосередньо на місцевості земельна ділянка була вільна від об`єктів нерухомості. В протилежному випадку згідно з п. 1 ст. 34 Закону України Про державний земельний кадастр на кадастровому плані земельної ділянки відображаються контури об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (а.с. 174-177).

На кадастровому плані земельної ділянки за № 4425455100:05:001:0092 контури об`єктів нерухомого майна відсутні (а.с. 65).

Стаття 121 Земельного кодексу України визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної власності та з якими саме цільовими призначеннями громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із державної або комунальної власності та в яких розмірах. Отже, дана статті визначає для яких цілей надаються такі земельні ділянки.

Пунктом а) частини 2 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності

Таким чином землі, на яких була розміщена колишня свино-товарна ферма вільні від забудови, знаходяться в межах населеного пункту, тому є землями комунальної власності з цільовим призначенням відповідно до класифікатору видів цільового призначення земель код 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) та не є землями для ведення товарного сільськогосподарського призначення.

Згідно статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, земельна ділянка, запроектована до відведення у власність ОСОБА_2 , сформована із вільних від забудови земель сільськогосподарського призначення, що було відомо відповідачу з викопіювання кадастрової зйомки, яке він розглядав, надаючи дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивачу.

Дослідивши матеріали справи та аналізуючи нормативно-правові акти, колегія суддів вважає що у відповідача, не було підстав для відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про, визнання протиправним рішення шістдесятої сесії Троїцької селищної ради сьомого скликання від 21.09.2020 № 60/18 про відмову ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: смт Троїцьке, Троїцького району Луганської області , а тому необхідно зобов`язати відповідача Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського сільськогосподарського призначення.

Висновок суду першої інстанції, що прийняття рішення про зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 буде втручанням у виключну компетенцію та у дискреційні повноваження Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області є помилковим з огляду на таке.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На переконання суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону держорган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За унормуванням п. 4 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачем у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України повністю виконано всі вимоги діючого законодавства щодо отримання безоплатно земельну ділянку у власність, питання про надання позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства вирішується відповідачем тривалий час, а відмова в наданні позивачу земельної ділянки скасовувалась в судовому порядку, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що належним засобом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача на найближчому пленарному засіданні чергової сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у межах населеного пункту площею 2,000 га, кадастровий номер 4425481500:12:001:0414 та надати позивачу у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі за місцем розташування: с. Троїцьке, Троїцького району, Луганської області, контур 94, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Воєводській сільській раді Троїцького району Луганської області.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформульованій у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №591/5935/17.

Порушення прав позивача допускається самим відповідачем, тому вирішити спірне питання в інший спосіб, ніж як зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки немає можливості.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: у даній справі неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснено на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 360/4320/20 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:092, ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Троїцьке, Троїцького району, Луганської області.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 про зобов`язання Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області прийняти у встановлений законом спосіб рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4425455100:05:001:092, ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Троїцьке, Троїцького району, Луганської області задовольнити.

Зобов`язати Троїцьку селищну раду Троїцького району Луганської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у межах населеного пункту площею 2,000 га, кадастровий номер 4425455100:05:001:0092 у власність ОСОБА_2 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у межах населеного пункту з місцем розташування: с. Троїцьке, Троїцкого району, Луганської області.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1261,20 грн.

Повне судове рішення складено 31 травня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова