Постанова

від 20.05.2021 по справі 540/1297/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/1297/20

Головуючий в І інстанції: Ковбій О.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 20.10.2020 р. м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія Проект Інжиніринг Компані до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Таврія Проект Інжиніринг Компані звернулось до суду до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з позовом, у якому просить: визнати наказ ГУДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20.11.2019 року № 436 та прийняті на його підставі рішення протиправними; визнати протиправними та скасувати складені на підставі акту від 04.12.2019 року № 48/21-22-05-07 податкові повідомлення-рішення № 0000980522 та № 0000970522 від 23.12.2019 року.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20.11.2019 року № 436 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Таврія Проект Інжиніринг Компані . Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 23.12.2019 року № 0000970522. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 23.12.2019 року № 0000980522.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що з 02.12.2019 року по 03.12.2019 року, на підставі наказу про проведення перевірки від 20.11.2019 року № 436, ГУДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Таврія Проект Інжиніринг Компані з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Міхбуд за травень 2019 року та подальшого використання придбаних товарів, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

04.12.2019 року за результатами перевірки складено акт № 48/21-22-05-07/35120127, яким встановлені наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту за травень 2019 року на загальну суму ПДВ 337710,10 грн., що призвело до: завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) у травні 2019 року на суму ПДВ 178952 грн.; заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) за період травень 2019 року на загальну суму ПДВ 158758,10 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.12.2019 року: № 0000980522, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 178952 грн.; № 0000970522, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 238137,15 грн.

Однією з підстав позову є доводи щодо протиправності наказу про призначення перевірки.

Вирішуючи справу, посилаючись на те, що контролюючим органом у встановлені податковим законодавством строки була отримана відповідь на обов`язковий запит та відповідні документи на підтвердження наданої інформації, враховуючи положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний наказ ГУДПС № 436 від 20.11.2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Таврія Проект Інжиніринг Компані прийнято з порушенням вимог цього Кодексу, а тому він підлягає скасуванню.

В свою чергу, визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, за висновком суду першої інстанції, є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Так, за матеріалами даної справи, оскаржуваний наказ про призначення перевірки станом на момент звернення із заявленим позовом фактично був реалізований відповідачем, перевірка позивача завершена та за її результатами прийняті податкові повідомлення-рішення.

Тобто, оскаржуваний наказ про призначення перевірки вичерпав свою дію фактом його виконання.

Колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду наказ про призначення перевірки, що вичерпав свою діє не може бути предметом оскарження, однак, платник податків, щодо якого проведено, зокрема, документальну невиїзну перевірку, не позбавлений права при оскарженні податкових повідомлень - рішень, що прийняті на підставі такої перевірки, посилатись на відсутність підстав для її призначення, а суд має надати оцінку таким доводам та визначити, чи зумовлюють вони протиправність таких податкових повідомлень-рішень (зокрема, постанови Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18 та від 28.05.2020 року у справі № 818/532/16).

Таким чином, у задоволенні заявленого позову про скасування наказу про призначення перевірки слід відмовити, оскільки останній вичерпав свою дію фактом його виконання, однак, доводи позивача щодо відсутності підстав для призначення перевірки мають бути оцінені судом в якості підстав для скасування податкових повідомлень - рішень, прийнятих на підставі цього наказу.

Обставинам справи щодо реалізації оскаржуваного наказу про призначення перевірки судом першої інстанції помилково не було надано оцінки, що призвело до неправильного вишення справи у вказаній частині.

В свою чергу, надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності підстав для призначення оскаржуваної перевірки та як наслідок протиправності оскаржуваних ППР, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу витягнутої руки під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245 затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (далі - Порядок № 1245).

Пунктом 10 Порядку № 1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Відповідно до п. 11 Порядку № 1245 перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє: наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації; наявність інформації в системі органів державної податкової служби; відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 14 Порядку № 1245 передбачено, що у разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов`язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Згідно абз. 1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В силу пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Правові підстави призначення позапланової перевірки визначено ст. 78 Податкового кодексу України, зокрема, відповідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України (підстава, яка вказана у наказі про проведення перевірки позивача) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надсилався позивачу письмовий запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження.

Вказаний запит відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України щодо змісту такого запиту, оскільки містить вказівку на фактичну і правову підстави направлення запиту; містить опис інформації, що запитується, та орієнтовний перелік документів, що її підтверджують.

З огляду на зазначене доводи позивача про порушення порядку оформлення запиту є необґрунтованими.

В свою чергу, підставою для прийняття наказу про проведення перевірки є виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо наданими поясненнями та документальними підтвердженнями не усунуто сумніви.

Колегія суддів приходить до висновку, що у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

У даному випадку при направленні запиту у відповідача були підстави вважати, що інформація відображена позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість є недостовірною.

Також, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що сумніви податкового органу щодо можливого порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства не були усунуті наданими поясненнями та підтвердженнями, а тому, у відповідача були достатні підстави для призначення позапланової документальної перевірки позивача відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

В свою чергу, досліджуючи питання щодо підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства, які слугували підставою для визначення позивачу грошового зобов`язання, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно пп. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали взаємовідносини позивача з ТОВ Міхбуд .

Так, як встановлено відповідачем та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ Міхбуд був укладений договір поставки № 307 від 31.05.2019 року, згідно якого: пп. 1.1 Постачальник зобов`язується передати у власність будівельні матеріали (з транспортуванням) в асортименті, в кількості та по ціні згідно специфікації або рахунку - фактури, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим договором; пп. 2.3 Кількість товару визначається по кількості упаковок, місць, за вагою зазначених у супровідних документах (накладній, рахунку - фактурі); пп. 3.1 Загальна договірна ціна товару за цим договором визначається специфікаціями або рахунками - фактурами; пп. 4.4 Датою розрахунків вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника; пп. 5.2 Постачальник має право на дострокове передання товару покупцеві за умови попереднього погодження цього із покупцем; пп. 5.4 Доставка товару здійснюється постачальником за його рахунок по пункту поставки, вказаного покупцем; пп. 6.1 Приймання-передача товару провадиться уповноваженими представниками покупця і постачальника; пп. 10.1 Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2019 року, однак, у будь-якому випадку зберігає свою чинність до моменту фактичної передачі постачальником товару покупцеві та повної оплати його вартості останнім.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані: видаткові накладні (товар - арматура, квадрат, цемент, щебінь), рахунки-фактури, платіжні доручення.

Досліджуючи надані повивачем видаткові накладні, колегія суддів зазначає, що у них відсутні дані щодо місця їх складання, при цьому, така графа в наявності.

Також, у видаткових накладних вказана адреса ТОВ Міхбуд : м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс. 177.

Водночас, як встановлено відповідачем, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ТОВ Міхбуд за юридичною адресою: м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс. 177, право власності на об`єкти нерухомого майна відсутнє.

За даною адресою знаходиться нежитлове приміщення площею 44,4 кв.м., яке належить ТОВ Ком Рент (код 40566270).

Крім того, під час перевірки, проведеним аналізом податкових декларацій з податку на додану вартість та баз даних ЄРПН, відповідачем встановлено, що ТОВ Міхбуд не мав взаємовідносин з отримання послуг оренди офісу та складських приміщень не тільки з власником приміщень - ТОВ Ком Рент (код 40566270), але із сторонніми організаціями та не платниками ПДВ.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у ТОВ Міхбуд відсутнє власне або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки.

Проведеним аналізом даних ЄРПН встановлено, що ТОВ Міхбуд не залучало сторонні організації до надання послуг опалення, водо-, теплопостачання, зв`язку, оренди офісу, які необхідні для ведення господарської діяльності.

Окрім цього, як до перевірки, так і на вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем наданий акт приймання - передачі майна на відповідальне зберігання ТОВ Міхбуд від 31.05.2019 року товару - щебінь, що був придбаний за спірним договором у ТОВ Міхбуд .

Однак, як вірно наголошено відповідачем, в зазначеному акті відсутні відомості щодо наявності габаритності складських приміщень, в яких зберігається майно, місцезнаходження складських приміщень.

При цьому, як вже зазначалось, за даними відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власне або орендоване нерухоме майно, земельні ділянки у ТОВ Міхбуд відсутні та згідно інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних та за даними декларацій з податку на додану вартість, встановлено, що ТОВ Міхбуд не здійснював придбання послуг з оренди складських приміщень від інших суб`єктів господарювання та від неплатників ПДВ.

Також, як до перевірки, так і на вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем надані товарно-транспортні накладні щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ Міхбуд .

Згідно наданих ТТН: пунктом навантаження товарів є: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136, пунктом розвантаження товарів є: м. Херсон, вул. 22 Східна, 33.

В свою чергу, під час перевірки позивачем надавались також ТТН щодо пункту навантаження: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 8.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про витребування, ТТН щодо пункту навантаження: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 8 не надані.

Як встановлено відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресами навантаження товарів: АДРЕСА_1 , знаходиться: нежитлова будівля, майновий комплекс, цех збірного залізобетону, громадський будинок, майновий комплекс, власниками яких є Комерційно-Виробничо-Технологічне ТОВ Орбіта (код 23159915), ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ), ТОВ Моріжок (код 40707313), ОСОБА_2 , (і.п.н. НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_6 ), ПП Смерека (кол 24591715), ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_7 ), ТОВ НВФ Дніпропрект (код 33718185), ТОВ Обєднання Будіндустрія - Два та Компанія (код 34663572), ТОВ Будіндустрія - Два (код 23391807), ОСОБА_8 (і.п.н. НОМЕР_8 ), ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_5 ); АДРЕСА_2 , знаходяться нежитлові приміщення та торгівельний комплекс, власниками яких є ТОВ Румб (код 30861334), ОСОБА_9 (і.п.н. НОМЕР_9 ), ПАТ Радосинь (код 23379189), ТОВ Дентіум (код 39469533), ПП Ерфолг (код 32661458), ПАТ Сільпо Рітейл (код 33870708).

Відповідно до аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та податкових декларацій з податку на додану вартість, ТОВ Міхбуд не мало взаємовідносин із вищевказаними власниками з отримання послуг оренди/суборенди складських приміщень, із сторонніми організаціями та не платниками ПДВ.

Як вже неодноразово наголошувалось, згідно інформації з вищезазначеного реєстру, власне або орендоване нерухоме майно та земельні ділянки у ТОВ Міхбуд відсутні взагалі.

Тобто, у ТОВ Міхбуд відсутні власні або орендовані складські приміщення для зберігання товарів, які згідно товарно-транспортних накладних відвантажувались з м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136 та м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 8.

Більш того, як встановлено відповідачем та підтверджується матеріалами справи, згідно баз даних НАІС ДДАІ МВС України у власності ТОВ Міхбуд відсутні транспортні засоби, а також у ТОВ Міхбуд відсутні взаємовідносини з власниками автомобілів, які зазначені в ТТН.

Так, згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та податкових декларацій з податку на додану вартість, відповідачем встановлено, що у ТОВ Міхбуд відсутні взаємовідносини з власниками автомобілів, які здійснювали перевезення за ТТН.

Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за II квартал 2019 року, зазначені в наданих до перевірки ТТН водії, не перебували у трудових відносинах з ТОВ Міхбуд .

Загальна чисельність працюючих на підприємстві за кодом 101 (заробітна плата, нарахована виплачена) становила 1 особа - керівник, за кодом 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору) 5 осіб.

Також, у звіті відсутня 106 ознака - надання майна в лізинг, оренду або суборенду та 157 ознака - дохід, виплачений самозайнятій особі, що свідчить про відсутність залучення фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців до господарських операцій.

Згідно баз даних ІС Податковий блок відповідачем встановлено, що особи, які отримували виплати відповідно до умов цивільно-правового договору не є власниками транспортних засобів (дані ТТН), водіями (вказані в ТТН), а є засновниками, директорами та бухгалтерами ще на багатьох підприємствах, які знаходяться в різних регіонах України.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки, згідно баз даних НАІС ДДАІ МВС України у власності ТОВ Міхбуд відсутні транспортні засоби, як відповідачем, так і судом першої інстанції на адресу власників транспортних засобів направлено запити щодо підтвердження, чи спростування факту надання в оренду та операцій з перевезення вантажу на адресу ТОВ Таврія Проект Інжиніринг Компані .

В матеріалах справи наявні листи ТОВ ПМК Строй , ПП Гранітбуд , які є власниками транспортних засобів, що вказані в ТТН (на дату їх складання), згідно яких, останніми не надавались в оренду транспорті засоби ТОВ Міхбуд та перевезення вантажу для ТОВ Таврія Проект Інжиніринг Компані не здійснювалось.

Аналогічні листи ТОВ ПМК Строй направлені на вимогу суду першої інстанції.

Зазначені обставини жодним чином не спростовані позивачем в ході розгляду справи.

Окрім викладеного, в ході перевірки встановлено, що в Єдиному реєстрі судових рішень по ТОВ Міхбуд наявне кримінальне провадження від 18.10.2019 року № 42016000000000866 Генеральної прокуратури України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, в ході якого встановлено, що у продовж 2018-2019 років невстановленими особами створено та придбано ряд юридичних осіб, у т.ч. ТОВ Міхбуд з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки. Використовуючи реквізити створених підконтрольних суб`єктів підприємницької діяльності, відкриваючи для забезпечення злочинної діяльності та в подальшому використовуючи банківські рахунки в банківських установах, зазначені особи отримують готівкові кошти, які передають представникам реального сектору економіки. Для прикриття незаконної діяльності формуються та реєструються видаткові та податкові накладні по відображенню фіктивних оборудок, тобто, до офіційних документів вносяться завідомо неправдиві дані про нібито проведенні фінансово - господарські операції. Тим самим створюються документи прикриття , що в подальшому призводить до штучного завищення податкового кредиту та валових витрат суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, з метою умисного ухилення від сплати податків. У результаті аналізу фінансово - господарської діяльності суб`єктів господарювання встановлено, що вони: не мають виробничих потужностей та складських приміщень; не мають автотранспорту для перевезення вантажів; кількість співробітників складає 1-2 робітників, що фізично унеможливлює виконання договірних умов у задекларованих обсягах; мають однакові ІР - адреси та розрахункові рахунки в одних банківських установах, одні й ті ж самі особи підприємств є службовими особам відразу на декількох підприємствах, що свідчить про їх підконтрольність одній групі осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов цілком обґрунтовано висновку про недоведеність з боку позивача правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Міхбуд , підставі для скасування оскаржуваних ППР не встановлено.

Що стосується наданих позивачем договорів поставки, будівельного підряду, видаткових накладних, накладних на передачу готової продукції, накладних-вимог, які, на думку позивача, підтверджують факти реалізації придбаного товару, колегія суддів зазначає, що вказаними документами не підтверджується отримання товару від ТОВ Міхбуд , оскільки будь-яке посилання про отримання товару від ТОВ Міхбуд у цих документах відсутнє.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Що стосується заявленого відповідачем під час апеляційного розгляду клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 296 КАС України апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі зазначаються: 1) найменування суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга; 2) найменування суду першої інстанції, який ухвалив рішення, номер справи та дата ухвалення рішення; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 5) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції; 6) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права; 7) у разі необхідності - клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік матеріалів, що додаються.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо порушення позивачем строків звернення до суду і відповідно порушення судом першої інстанції норм процесуального права з цього питання.

Згідно ч. 1 ст. 303 КАС України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Водночас, клопотання про залишення заявленого позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та скасування у зв`язку з цим рішення суду першої інстанції, яким фактично змінено вимоги апеляційної скарги, подано відповідачем з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

У даній справі позивач скористався правом на оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарги ним отримано рішення 24.03.2020 року.

Колегія суддів враховує, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У спірних правовідносинах позивач звернувся до суду з позовом у травні 2020 року, тобто, до прийняття постанови від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.

Крім того, згідно п. 3 р. 6 Прикінцеві положення КАС України (в редакції з 02.04.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 1 постанови від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (з урахуванням змін згідно постанови від 22.04.2020 року № 291 та постанови від 04.05.2020 року № 343, що набрала чинності з 11.05.2020 року) відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, Кабінетом Міністрів України постановлено установити з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.

Позивачем у даній справі позов подано 20.05.2020 року, що, з урахуванням наведених вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, свідчить про те, що останнім строк звернення до суду не пропущено.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого апелянтом клопотання про залишення заявленого позову без розгляду, яким фактично змінено вимоги апеляційної скарги поза межами строку апеляційного оскарження.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Таврія Проект Інжиніринг Компані до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень - відмовити.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про залишення заявленого позову без розгляду - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 31.05.2021 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька