Постанова

від 25.05.2021 по справі 809/23/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 809/23/18 пров. № А/857/2952/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Шевчук С.М., Хобор Р.Б.,

представник позивача: Мушинський В.Т.,

представник відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №809/23/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного Управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України про визнання дій незаконними та поновлення на роботі, -

суддя в 1-й інстанції - Главач І.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 17.12.2020,-

В С Т А Н О В И В:

07.12.2020 представник ОСОБА_1 адвокат Мушинський Віктор Тадеушович звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою від 07.12.2020, в якій просив:

- визнати протиправними бездіяльність Державного агентства лісових ресурсів України щодо невиконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 у справі №809/23/18, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №809/23/18 та постанови Верховного суду від 30.04.2020 у справі №809/23/18.

- зобов`язати Державне агентство лісових ресурсів України затвердити структуру апарату та штатного розпису Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, де передбачена посада першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління та мисливського господарства, а також видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління та мисливського господарства негайно після введення в дію структури апарату та штатного розпису;

- зобов`язати Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства видати наказ про введення в дію структури апарату та штатного розпису Івано-Франківського обласного управління та мисливського господарства та видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління та мисливського господарства негайно після видачі відповідного наказу Державного агентства лісових ресурсів України;

- зобов`язати Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства та Державне агентство лісових ресурсів України подати звіт про виконання рішення суду у порядку, визначеному статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 заяву представника позивача від 07.12.2020 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання рішення, забезпечення виконання рішення та встановлення судового контролю в адміністративній справі № 809/23/18 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України, про визнання дій незаконними та поновлення на роботі залишено без задоволення.

Постановляючи таку ухвалу суд першої інстанції, зокрема дійшов висновків про відсутність з боку Державного агентства лісових ресурсів України протиправної бездіяльності як зовнішньої форми поведінки цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій, спрямованих на виконання рішення у справі №809/23/18; відсутність у чинному законодавстві правомочності суду зобов`язати відповідача вчинити певні дії, в тому числі з метою забезпечення виконання рішення суду за приписами п. 3 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України; відсутність правових підстав для задоволення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

З ухвалою суду першої інстанції від 17.12.2020 не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що при прийнятті ухвали від 17.12.2020 не враховано всіх фактичних обставин, зокрема щодо тривалої бездіяльності відповідачів щодо невиконання судового рішення про поновлення його на посаді майже впродовж трьох років, а також наявність усіх законодавчих передумов для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №809/23/18, яке підлягає негайному виконанню.

Апелянт просив скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним з основних принципів/засад адміністративного судочинства, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України є обов`язковість судового рішення.

Також відповідно до ст.ст. 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Приписами ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Зокрема, ЄСПЛ висловив у рішеннях по справах Юрій Миколайович Іванов проти України , заява №40450/04; Горнсбі проти Греці (Hornsby v. Greece), заява №107/1995/613/701 позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України ).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні системна проблема (зокрема, справа Бурмич та інші проти України , заява №46852/13).

Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2018, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України №458-к від 21.11.2017 Про звільнення з посади першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства №90-к від 26.12.2017 Про звільнення з посади ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній раніше займаній посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, з 27.12.2017. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 81011,53 грн., з вирахуванням податків та обов`язкових платежів. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, рівнозначній раніше займаній посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, та стягнення з Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 22266,48 грн. допущено до негайного виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 21.11.2017 №458-к Про звільнення з посади першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства від 26.12.2017 №90-к Про звільнення з посади ОСОБА_1 . Поновлено на посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства з 27.12.2017. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 95562,24 грн., з вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

Отже, судове рішення у справі №809/23/18 набрало законної сили 26.07.2018.

19.09.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито касаційне провадження, та, зокрема, у задоволенні клопотання Державного агентства лісових ресурсів України про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 - відмовлено. Верховний Суд мотивував свою позицію щодо вказаного клопотання приписами ст. 129-1 Конституції України та зауважив, що сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду 12.11.2018 заяву Державного агентства лісових ресурсів України про роз`яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №809/23/18 задоволено частково; роз`яснено, що наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства з 27.12.2017 на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі має видати відповідач Державне агентство лісових ресурсів України. У задоволенні решти вимог заяви Державного агентства лісових ресурсів України відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 у задоволенні заяв представників Державного агентства лісових ресурсів України від 11.06.2018 про роз`яснення рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 в адміністративній справі №809/23/18, Івано-Франківського обласного Управління лісового та мисливського господарства від 03.07.2018 про роз`яснення рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 в адміністративній справі №809/23/18 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2020 повторно відмовлено у задоволенні клопотання Державного агентства лісових ресурсів України про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №809/23/18.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 касаційні скарги Державного агентства лісових ресурсів України та Івано-Франківського управління лісового та мисливського господарства залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №809/23/18 без змін.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 виправлено допущену описку в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у справі №809/23/18, а саме у передостанньому абзаці прізвище ОСОБА_2 виправлено на ОСОБА_3 та слова виконати негайного виправити на виконати негайно .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 заяву представника позивача від 18.06.2020 про визнання протиправними бездіяльності відповідачів щодо виконання рішення, забезпечення виконання рішення та встановлення судового контролю в адміністративній справі №809/23/18 залишено без задоволення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 заяву ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 07.05.2018 у справі №809/23/18 повернуто заявнику.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 повернуто заяву ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_1 від 14.09.2020 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 07.05.2018 року у справі №809/23/18 без розгляду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 заяву представника позивача від 23.09.2020 про визнання протиправними бездіяльності відповідачів щодо виконання рішення, забезпечення виконання рішення та встановлення судового контролю в адміністративній справі №809/23/18 залишено без задоволення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 заяву представника позивача від 07.12.2020 про визнання протиправними бездіяльності відповідачів щодо виконання рішення, забезпечення виконання рішення та встановлення судового контролю в адміністративній справі №809/23/18 залишено без задоволення.

Вказане свідчить про те, що судове рішення у справі №809/23/18, яке набрало законної сили та підлягало негайному виконанню не виконано, а позивач з 2018 року добивається вчинення відповідних дій з метою відновлення його порушених відповідачами прав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач окрім подання відповідних заяв до судів в порядку ст. 382, 383 КАС України також намагався виконати рішення суду у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження шляхом примусового виконання.

Так, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. відкрито ВП №58979222 щодо примусового виконання виконавчого листа №809/23/18, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства з 27.12.2017. Боржник: Державне агентство лісових ресурсів України.

В межах вказаного виконавчого провадження на боржника двічі накладено штраф за невиконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі 5100,00 грн. та в розмірі 10200,00 грн. та у результаті, відповідно до постанови від 14.06.2019 ВП №58979222 закінчено виконавче провадження відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження та направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до Печерського УП ГУ Національної поліції в м. Києві (т. 3, а.с.234-245).

Відомості про оскарження вказаних постанов у матеріалах справи відсутні.

Також позивач неодноразово звертався безпосередньо до відповідачів із проханнями поновити його на посаді (08.05.2018, 22.07.2018, 30.07.2018), із скаргою до Міністра екології та захисту довкілля від 03.12.2019, із скаргою до Голови Державного агентства лісових ресурсів України від 21.02.2020.

Листом від 22.08.2018 Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило позивача зокрема про неможливість виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018, а виконання вказаного судового рішення буде можливе тільки після отримання наказу з Держлісагентства про призначення (поновлення) ОСОБА_1 .

Листом Держлісагентства на виконання доручення Міністерства енергетики та захисту довкілля від 19.12.2019 повідомлено Міністерство про неможливість виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства через відсутність вказаної посади в штатному розписі Івано-Франківського ОУЛМГ та продовження судового розгляду справи №809/923/18, що перебуває у Верховному Суді.

Також на виконання доручення Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 25.02.2020 та 28.02.2020 Держлісагентство листом від 09.04.2020 повідомило Міністерство про доручення Івано-Франківському ОУЛМГ на виконання рішення суду підготувати проект структури та штатного розпису територіального органу, в якому передбачити посаду першого заступника.

09.04.2020 листом №05-18/2166-20 Держлісагентство зобов`язало Івано-Франківське ОУЛМГ надати в установленому порядку структуру та штатний розпис Управління, передбачивши посаду першого заступника начальника управління.

07.05.2020 Івано-Франківським ОУЛМГ направлено на затвердження структуру та штатний розпис апарату управління на 2020 рік передбачивши посаду першого заступника начальника управління.

Повторно такий лист скеровано 27.05.2020.

Держлісагентство 09.06.2020 зобов`язало Івано-Франківське ОУЛМГ у триденний термін надати в установленому порядку структуру та штатний розпис Управління, передбачивши посаду першого заступника начальника управління.

Івано-Франківське ОУЛМГ листом від 11.06.2020 повідомило Держлісагентство, що оскільки наказом Держлісагентства від 14.04.2020 начальника Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства 14.04.2020 звільнено із займаної посади і посада начальника є вакантною, Управління позбавлене реального механізму виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2018 у справі №809/23/18 (Т.4, а.с.75.ю 77, 78, 79, 80-81).

Т.в.о. начальника Івано-Франківського ОУЛМГ 23.06.2020 повторно надіслано на затвердження структуру та штатний розпис апарату обласного управління на 2020 рік, передбачивши посаду першого заступника начальника управління (Т.4, а.с.83).

На адвокатський запит представника позивача від 07.10.2020 щодо погодження структури апарату Івано-Франківського ОУЛМГ Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України повідомлено, що Держлісагенством до Міндовкілля повторно надіслано на погодження структури Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, до якої входить посада першого заступника начальника. Зазначену структуру погоджено Міністерством та надіслано Держлісагентству листом від 04.08.2020 (Т.4, а.с.229).

Держлісагентством листом від 20.10.2020 повідомлено адвоката ОСОБА_4 , зокрема, що відповідний штатний розпис погоджено Міндовкіллям та такий перебуває на розгляді. Після оформлення всіх необхідних документів такий буде скеровано в Івано-Франківське обласне управління для подальшого виконання (Т.4, а.с.230).

Разом з тим, 25 травня 2021 року до Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшов лист Івано-Франківського обласного Управління лісового та мисливського господарства №11-09/34-498 від 24.05.2021, у якому таке повідомляє, що ОСОБА_1 01.04.2021 поновлений на посаді першого заступника начальника Івано-Франківського обласного Управління лісового та мисливського господарства з долученими до нього копіями наказів Державного агенства лісових ресурсів України Про поновлення на посаді ОСОБА_1 №168-К від 31.03.2021, Івано-Франківського обласного Управління лісового та мисливського господарства Про оголошення наказу Державного агенства лісових ресурсів України від 31.03.2021 №168-К № 39 від 01.04.2021.

Отже, судове рішення у справі №809/23/18, яке набрало законної сили 26.07.2018 та підлягало негайному виконанню фактично виконане лише 01.04.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Приписами ч. 5 ст. 383 КАС підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Частиною 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із основних засад/принципів адміністративного судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач Держлісагентство, виконало судове рішення, яке набрало законної сили лише 01.04.2021.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що при перегляді у апеляційному порядку ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 судом лише перевіряється факт належного дослідження судом першої інстанції наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем (Держлісагентством) на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Тобто рішення суду, яке набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, виконане більше ніж через два роки.

Проаналізувавши викладені обставини у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач ОСОБА_1 у загальному порядку виконання судового рішення, яке забезпечується насамперед через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону №1404-VІІІ, вжив всіх можливих та необхідних заходів спрямованих на його виконання, але такі заходи не давали очікуваного результату.

Доцільно зауважити, що відповідач Держлісагентство отримавши погоджений штатний розпис Івано-Франківського управління з 20.08.2020 жодних дій на виконання судового рішення не вчиняв, не зважаючи на необхідність його негайного виконання.

Суд апеляційної інстанції не встановив письмовими доказами долученими до матеріалів справи факту надсилання Держлісагенством 09.12.2020 затвердженої та погодженої штатної структури Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду про поновлення позивача на посаді тривалий час не виконувалося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача. У такий спосіб суб`єкт владних повноважень сприяв тривалому порушенню захищеного судом права позивача, а також нівелював ефективність адміністративного судочинства як способу поновлення цього права особи, що свідчить про помилковість протилежних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі від 17.12.2020.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб`єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.

Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об`єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).

Щодо покликань суду першої інстанції на те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, тобто, це є правом, а не обов`язком, колегія суддів зазначає, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Суд акцентує увагу на тому, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. У свою чергу, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію . Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.97, пункт 41). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51, 54).

Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Водночас затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана.

Європейський суд з прав людини у пункті 46 рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі Метаксас проти Греції (Metaxas v. Greece), №8415/02, п. 19, від 27.05.2004; та у справі Лізанець проти України (Lizanets v. Ukrai№e), №6725/03, п. 43, від 31.05.2007). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання (див. згадане вище рішення у справі Бурдова (№2), п. 68).

Разом з тим, з урахуванням викладеного вище та листа Івано-Франківського обласного Управління лісового та мисливського господарства №11-09/34-498 від 24.05.2021, який підтверджує виконання відповідного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відпали підстави для встановлення судового контролю у даному випадку.

Своєю чергою колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо доводів про відсутність підстав для зобов`язання відповідачів вчинити певні дії (затвердити структуру апарату та штатного розпису, зобов`язати видати наказ про введення в дію структури апарату та штатного розпису, видати наказ про поновлення).

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає в вищевказаній частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд апеляційної інстанції керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Необхідно зазначити, що в матеріалах цієї справи наявні письмові докази, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу при поданні заяви від 07.12.2020 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду: ордер від 07.12.2020 серії АТ №1005684 адвокату Мушинському В.Т. на виконання договору про надання правової допомоги від 01.12.2020 №1/12; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №868 ОСОБА_4 від 20.04.2012; посвідчення ОСОБА_4 №868 про право на заняття адвокатською діяльністю; договір про надання правової допомоги №1/12 від 01.12.2020; додаткову угоду №1 про зміну умов Договору №1/12 про надання правової допомоги від 01.12.2020 від 01.12.2020; квитанцію до прибуткового касового ордера №38 від 04.12.2020 на суму 3000,00 грн.; акт приймання здачі виконаних робіт від 04.12.2020.

Так, згідно з додатковою угодою №1 до договору №1/12 про надання правової допомоги від 01.12.2020 сторони договору адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_1 досягли згоди змінити п.п. 2 і 5 Договору №1/12 виклавши його в наступній редакції: Виконавець бере на себе зобов`язання підготувати та подати позов до суду, заяву про встановлення судового контролю на виконання рішення суду у справі №809/23/18 про поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді .

За надання правової допомоги замовник сплачує виконавцю винагороду за написання заяви в розмірі 3000,00 грн..

Згідно з актом приймання-здачі виконаних робіт від 04.12.2020 адвокат надав послуги правового характеру, зокрема, написав та подав до суду заяву про встановлення судового контролю. Договірна робота виконана за ціною 3000,00 грн., які оплачені відповідно до зазначеної квитанції до прибуткового касового ордера.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що розмір витрат у сумі 3000,00 грн. є неспівмірним з огляду на незначну складність заяви.

Не можна залишити поза увагою того, що при зверненні до суду апеляційної інстанції сплачено судовий збір у меншому розмірі - 2102,00 грн.

З огляду на таке, сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст.134 КАС України.

Проаналізувавши викладені обставини у сукупності, співставивши зміст наданих адвокатом послуг та правовий ефект внаслідок їх надання, колегія суддів вважає, що з урахуванням принципу справедливості і співмірності, на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Держлісагентства в сумі 1051,00 грн..

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивачем за апеляційне оскарження ухвали від 17.12.2020 сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн. відповідно до квитанції №0.0.2037799211 від 03.03.2021, а його апеляційну скаргу задоволено частково в частині вимог до Державного агентства лісових ресурсів України, судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1051,00 грн..

Керуючись ст.ст. 2, 132, 134, 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2020, якою заяву представника позивача від 07.12.2020 у справі №809/23/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву представника позивача задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державного агентства лісових ресурсів України щодо невиконання судового рішення у справі №809/23/18, яке набрало законної сили 26.07.2018.

У задоволенні решти вимог апеляційної скарги - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного агентства лісових ресурсів України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а; ЄДРПОУ 37507901) судові витрати у виді судового збору в сумі 1051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного агентства лісових ресурсів України (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а; ЄДРПОУ 37507901) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді С. М. Шевчук Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 31 травня 2021 року.