Рішення

від 20.05.2021 по справі 910/3884/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2021Справа № 910/3884/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О. , розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Луганський Авіаційний ремонтний завод" (91004, м.Луганськ, квартал вул Острая Могіла 180, код ЄДРПОУ 08215600) до Держави України в особі: 1) Міністерства юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького 13, код ЄДРПОУ 00015622) 2) Державної казначейської служби України ( 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про відшкодування шкоди 4 782 191,04, яка заподіяна особі незаконною бездіяльністю органу державної влади, його посадовою особою,

За участю представників сторін:

від позивача: Пантюшенко О.О.

від відповідача Міністерство юстиції України: не прибув;

від відповідача Державна казначейська служба України: не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Луганський Авіаційний ремонтний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди 4 782 191,04, яка заподіяна особі незаконною бездіяльністю органу державної влади, його посадовою особою.

Позовні вимоги мотивовані незаконною бездіяльністю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Севастополі у ВП № 38294724 про стягнення з ДП Севастопольського авіаційного підприємства на користь Державного підприємства "Луганський Авіаційний ремонтний завод" 5 977 153,43 грн, яке було відкрито на підставі наказу Господарського суду м.Севастополь № 919/213/13-г від 13.05.2013, та в рамках якого 06.12.2013 були стягнені із боржника грошові кошти та у січні 2014 платіжні доручення про перерахування на користь стягувача коштів у сумі 4 782 191,04 грн сформовані органом виконавчої служби, проте кошти перераховані стягувачу не були, неодноразові звернення до відповідачів не призвели до відновлення прав стягувача, у зв`язку із чим позивач просить стягнути спірні кошти з відповідача, як майнову шкоду в порядку ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.03.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 12.05.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі № 910/3884/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 910/3884/20 рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2020 у справі № 910/3884/20 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2021 справу № 910/3884/20 передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 прийнято до розгляду справу № 910/3884/20. Підготовче засідання у справі № 910/3884/20 призначено на 29.04.21.

27.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від Міністерства юстиції України надійшов відзив, відповідно до якого останній заперечує проти позову, просить у позові відмовити, посилаючись на те, що позивач не навів, якими саме діями Міністерство юстиції України порушило його права та законні інтереси, оскільки відповідач не вчиняв ніяких дій, направлених на порушення чи невизнання прав позивача. Позивач, в порядку, визначеному чинним законодавством, не оскаржував дії відповідача та не визнавав їх незаконними. Виконавче провадження перебувало на виконанні саме у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі, що виключає безпосередні правовідносини позивача з Міністерством юстиції України та можливість настання юридичної відповідальності відповідача у вказаній справі. Міністерство юстиції України, як юридична особа, може нести будь-яку відповідальність лише у разі самостійного порушення норм законодавства України, та не може нести будь-яку відповідальність за діяння будь-яких інших осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 закрито підготовче провадження у справі № 910/3884/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2021.

13.05.2021 судове засідання відкладено на 20.05.2021.

У судове засідання 20.05.2021 з`явився представник позивача, надав пояснення по справі.

Представник відповідача державної казначейської служби України та представник Міністерства юстиції України у судове засідання 20.05.2021 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 20.05.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у м. Севастополі знаходилось виконавче провадження ВП № 38294724 щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Севастополь № 919/213/13-г від 13.05.2013 про стягнення з ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" на користь ДП Луганський Авіаційний ремонтний завод" заборгованості в розмірі 5 977 153,43 грн.

В ході проведення виконавчих дій у ВП № 38294724 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у м.Севастополі з примусового виконання наказу Господарського суду м.Севастополь Новікова Н.В. від 05.12.2013 накладено арешт на грошові кошти на рахунках боржника ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" у межах суми 7 983 792,53 грн.

На виконання вищезазначеної постанови на поточному рахунку ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" були арештовані та стягнуті з цього рахунку грошові кошти в загальному розмірі 6 388 151,51 грн, які були направлені державним виконавцем на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, відкритий в управлінні Державної казначейської служби в м. Севастополі № 37314005000880, що підтверджується банківськими виписками з рахунку ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" від 06.12.2013 та від 22.01.2014.

В подальшому, Головним управлінням юстиції у м. Севастополі оформлено платіжні доручення № 14 від 15.01.2015 на суму 4 471 392,39 грн, № 45 від 25.01.2014 на суму 307798,65 грн, отримувач: Луганський авіаційний ремонтний завод, призначення платежу: перерахунок коштів, що надійшли від ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" на користь ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" згідно розпорядження державного виконавця ВП № 38294724, примірники вказаних документів позивач отримав на вимогу 05.05.2014.

Листом від 19.02.2014 на запит позивача Головне управління державної казначейської служби України у м. Севастополі про неоплачені платіжні документи зазначило, що платіжне доручення № 14 від 15.01.2014 ВДВС ГУЮ у м. Севастополі знаходиться на опрацюванні та негайно буде сплачене при наявності фінансового ресурсу, враховуючи, що всі кошти зараховують на єдиний казначейський рахунок.

Листом від 23.09.2014 Державна казначейська служба України повідомила, що кошти, стягнуті Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Севастополь з ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" зараховані на депозитний рахунок відділу.

Стягнуті з ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" грошові кошти в розмірі 4782191,04 грн, які перебували на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби, на користь ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" перераховані не були.

ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання платіжного доручення від 15.01.2014 № 14 на суму 4474 392,39 грн та платіжного доручення від 25.01.2014 № 45 на суму 307798,65 грн, наданих Відділом примусового виконання рішення Державно виконавчої служби України ГТУЮ у м. Севастополі до ГУ ДКС України у м. Севастополі для перерахування з депозитного рахунку виконавчої служби №373140050008800, відкритого в Державній казначейській службі України (єдиний казначейський рахунок) на користь ДП "ЛАРЗ" суми боргу, зобов`язання відповідача перерахувати суми боргу в розмірі 4 474 392,39 грн та 307798,65 грн на поточний рахунок позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2019 у справі №826/17071/16 у задоволенні адміністративного позову ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" відмовлено у повному обсязі з посиланням на помилкове ототожнення позивачем можливості відновлення порушеного права Державною казначейською службою України, оскільки остання не має впливу на розпорядження депозитними рахунками УДВС (ВДВС), відкритими у територіальних органах казначейства.

Звертаючись до господарського суду у цій справі з позовом до Держави України в особі Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди 4 782 191,04 грн, позивач свої вимоги мотивував бездіяльністю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Севастополі у ВП № 38294724 щодо неперерахування на рахунок позивача, як стягувача отриманих у процесі виконавчих дій стягнених з боржника коштів у сумі 4 782 191,04 грн, які перебували на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби, проте не отримані стягувачем через бездіяльність його посадових осіб, що полягала у тому, що керівник органу ДВС та особа, уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС не підписали платіжні доручення № 14 від 15.01.2014 на суму 4474392,39 грн та № 45 від 25.01.2014 на суму 307 798,65 грн; державний виконавець не здійснив перерахування грошових коштів у міру їх стягнення на користь ДП "ЛАРЗ".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги про стягнення з Держави України в особі Міністерства юстиції України через Державну казначейську службу України шкоди в розмірі 4 782 191,04 грн, яка заподіяна особі незаконною бездіяльністю органу державної влади, його посадовою особою, внаслідок чого стягнені із боржника за рішенням суду грошові кошти не були перераховані стягувачу.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В силу положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

За змістом частини першої статті 1173 та частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірних дій цього органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)), постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 916/978/19).

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)).

Зі встановлених в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 826/17071/16 за позовом ДП "Луганський авіаційний ремонтний завод" до Державної казначейської служби України, третя особа - Державне підприємство "Укроборонпром", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, обставин слідує, що у Відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби України Головного управління юстиції у м. Севастополі знаходились виконавчі провадження за: наказом Господарського суду м. Севастополь №919/213/13-г від 13.05.2013 (ВП № 38294724) про стягнення з ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" на користь ДП "ЛАРЗ" заборгованості у розмірі 5 977 153,43 грн та наказом Господарського суду м. Севастополь № 919/213/13-г від 13.05.2013 (ВП № 39811108) про стягнення з ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" на користь ДП "ЛАРЗ" суми у розмірі 68 820,00 грн.

На виконання постанови головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м.Севастополі від 05.12.2013 у грудні 2013 року - січні 2014 року на поточному рахунку ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" були арештовані грошові кошти у загальному розмірі 6 388 151,51 грн та направлені на депозитний рахунок виконавчої служби № 37314005000880, відкритий в Державній казначейській службі України.

15 та 25 січня 2014 року ВПВР УДВС ГУЮ у м. Севастополь направлені до ГУ ДКС України у місті Севастополь платіжні доручення на перерахування на користь ДП "ЛАРЗ" сум: 4 474 392,39 грн - платіжне доручення № 14 від 15.01.2014 та 307 798,65 грн - платіжне доручення № 45 від 25.01.2014.

Як зазначено в рішенні окружного адміністративного суду, в матеріалах справи міститься лист Державної казначейської служби України від 23.09.2014 № 14-08/3123-21376, адресовано Державній виконавчій службі Україні та ДК "Укроборонпром", в якому зазначено, що кошти, стягнуті Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Севастополь з ДП "Севастопольське авіаційне підприємство", зараховано на депозитний рахунок Відділу.

Однак, вищезазначені платіжні доручення ГУ ДКСУ у м. Севастополь виконані не були, стягнуті з ДП "Севастопольський авіаційний завод" грошові кошти в розмірі 4782191,04 грн, які перебували на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби на користь ДП "ЛАРЗ" перераховано не було.

Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що має місце незаконна бездіяльність органу державної виконавчої служби (відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі), яка полягає в тому, що керівник органу ДВС та особа, уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС не підписали платіжні доручення № 14 від 15.01.2014 на суму 4474392,39 грн та №45 від 25.01.2014 на суму 307798,65 грн; державний виконавець не здійснив перерахування грошових коштів у міру їх стягнення на користь ДП "ЛАРЗ".

Питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню врегулювано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції № 1765/5 від 30.11.2012 та № 924/5 від 18.05.2013 в останній редакції станом на 07.06.2013 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розділом ХІІ якої врегульовано облік депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему в питанні самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, у постанові від 13.03.2019 у справі № 920/715/17 зазначила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази, самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди.

Таким чином, при вирішенні спору суд може самостійно оцінити дії державного виконавця в контексті положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та відповідно зробити висновок про правомірність чи неправомірність таких дій.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення також встановлена ст. 326 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. п. 12.11, 12.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції № 1765/5 від 30.11.2012 та № 924/5 від 18.05.2013 в останній редакції станом на 07.06.2013 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі. Начальник органу ДВС на виписці з рахунку Державної казначейської служби України або банку ставить напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення. Після цього не пізніше наступного робочого дня особа, відповідальна за ведення книги, повідомляє державного виконавця про надходження депозитних сум. Державний виконавець на виписці Державної казначейської служби України або банку поряд із сумою, що надійшла на рахунок, ставить дату та підпис. У разі відсутності відомостей, яким чином проводити виплату коштів, державний виконавець повідомляє стягувача про наявність належних йому коштів та пропонує йому повідомити шляхи отримання ним коштів (через фінансові установи з обов`язковим зазначенням реквізитів для перерахування коштів або поштовим переказом із зазначенням повної адреси стягувача).

Після цього не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів державний виконавець у разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів готує одне розпорядження (додатки 4, 5) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу ДВС із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу ДВС. Указане розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається особі, відповідальній за ведення книги обліку депозитних сум, копія залишається у виконавчому провадженні (п. 12.13 Інструкції).

Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється особою, відповідальною за ведення книги, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця (п. 12.15 Інструкції).

Відповідно до п. п. 12.18 -12.21 інструкції при перерахуванні коштів, які належать стягувачу - юридичній особі, списання коштів з відповідних рахунків органу ДВС здійснюється на підставі платіжних доручень. Якщо у стягувача - фізичної особи є рахунок в установі банку, то в платіжному дорученні обов`язково вказується, на який рахунок слід перерахувати кошти. При переказі коштів з реєстраційних рахунків поштою керівник відповідного органу ДВС підписує платіжне доручення, до якого додається реєстр стягувачів із зазначенням їхніх адрес та сум переказів. Платіжне доручення підписується керівником органу ДВС та особою, яка уповноважена на ведення відповідного рахунку органу ДВС.

Контроль за перерахуванням коштів з рахунків покладається на керівника органу ДВС (п. 12.28 Інструкції).

Таким чином, у цій справі встановлено, що дії державного виконавця щодо неперерахування на рахунок позивача, як стягувача отриманих у процесі виконавчих дій стягнених з боржника коштів у сумі 4 782 191,04 грн, які перебували на депозитному рахунку органу державної виконавчої служби, в контексті положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є неправомірними.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що саме бездіяльність державного виконавця є причиною завданої позивачу майнової шкоди у розмірі 4 782 191,04 грн, тобто бездіяльність органу державної влади (його посадової особи) є тією обставиною, що знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками, що настали для позивача.

Отже шкода, під якою розуміються втрати позивача у розмірі суми, стягнутої Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Севастополь з ДП "Севастопольське авіаційне підприємство" за рішенням суду у справі № 919/213/13-г, та зарахованої на депозитний рахунок Відділу, яка не була перерахована на користь ДП "ЛАРЗ", стала об`єктивним наслідком поведінки державного виконавця та знаходиться у прямому причинному зв`язку із шкідливими для позивача наслідками.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що внаслідок незаконних дій державного виконавця стягувач не отримав кошти у сумі 4 782 191,04 грн, що надійшли на виконання рішення у справі № 919/213/13-г, що є його прямими збитками.

Наведеним доводиться вся складова цивільного правопорушення щодо відповідальності держави за завдану позивачу шкоду.

При розгляді позовів фізичних чи юридичний осіб при відшкодуванні шкоди, завданої рішення, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, закону України "Про виконавче провадження", а також статей 1173 та 1174 ЦК України, і враховувати, що в таких справах відповідачем є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Також, враховуючи Закон України "Про державну виконавчу службу" та постанову Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17 "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції", суд дійшов висновку, що Міністерство юстиції України є правонаступником Державної виконавчої служби, зокрема з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а наступне утворення територіальних органів державної виконавчої служби правонаступником ліквідованої Державної виконавчої служби - Міністерством юстиції, може покладати на позивача додаткові обов`язки по зверненню до цих територіальних органів, зважаючи на те, що грошові кошти вже були стягнуті, але не перераховані стягувачу (позивачу).

Відповідно до приписів ст.ст. 1, 6, ч. 2 ст. 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, є складовою системи органів, на які покладається примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб). Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Із змісту ст.ст. 1173, 1174 ЦК України слідує, що шкода завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, її посадовою або службовою особою відшкодовується державою.

На підставі встановлених судом обставин, наявні підстави для покладення відповідальності за шкоду, завдану неправомірними діями відповідача-1, як правонаступника ліквідованої Державної виконавчої служби, на державу в порядку ст. 56 Конституції України, ст. 1173, ст. 1174 Цивільного кодексу України.

Із змісту статті 43 Бюджетного кодексу України слідує, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Конституційний суд України в рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Враховуючи наведені норми права, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 67/157-10 від 25.05.2011).

Таким чином, управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Органи Казначейства, зокрема: вживають заходів до виконання виконавчих документів; розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 35 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 вказаного Порядку встановлено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Отже, законодавством визначено спеціальний порядок виконання судових рішень про відшкодування державою шкоди, на підставі відповідних виконавчих документів, шляхом їх подання до відповідного органу Казначейства.

Вирішуючи спір у даній справі, суд враховує, що Державна казначейська служба України (відповідач-2) не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача у даній справі.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень від 05 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На підставі усього вищевикладеного, суд приходить до висновку, що стягнення коштів через Державну казначейську службу України є способом виконання рішення про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не майновою вимогою до відповідача-2.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. На підставі вказаної норми позивачем судовий збір не сплачувався.

Враховуючи, що судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, не справляється в силу вимог зазначеного Закону, відповідно підстав для його стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету немає.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) шляхом безспірного списання коштів державного бюджету України на користь Державного підприємства Луганський Авіаційний ремонтний завод (91004, м. Луганськ, вул. Острая Могіла, 180, код ЄДРПОУ 08215600) 4 782 191 (чотири мільйона сімсот вісімдесят дві тисячі сто дев`яносто одну) грн. 04 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

3. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 71 732 (сімдесят одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 87 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України .

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 4 Розділу X Прикінцеві положення та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2021

Суддя В.О.Демидов