Ухвала від 25.05.2021 по справі 918/688/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"25" травня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/688/19

Господарський суд Рівненської області у складі суддя Торчинюк В.Г. при секретарі судового засідання Фесюка О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, а саме заяву Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" про розстрочення виконання рішення суду від 29.12.2020 року у справі

за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до відповідача: Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 501 831 грн. 38 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників.

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-сервіс" в якому позивач зазначає про невиконання зобов`язань відповідачем, щодо оплати за договором оренди та користування відповідачем майном без відповідного договору, а тому просить суд стягнути з відповідача 501 831 грн. 38 коп. боргу.

29 грудня 2020 року рішенням Господарського суду Рівненської області стягнуто з Приватного підприємства-фірми "Торгбуд - Сервіс" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованість в сумі 501 831 (п`ятсот одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 38 коп. та 7 527 (сім тисяч п`ятсот двадцять сім) грн. 47 коп. судового збору.

15 березня 2021 року постановою Північно-західного апеляційного господарського суду рішення господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року у справі № 918/688/19 залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" - без задоволення.

29 березня 2021 року на виконання рішення суду від 29 грудня 2020 року видано відповідний наказ.

13 травня 2021 року Здолбунівським PB ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 65404732 з виконання наказу господарського суду від 29 березня 2021 року № 918/688/19.

13 травня 2021 року відповідачем по справі подано заяву, в якій останній просить суд розстрочити виконання рішення по даній справі на 10 місяців до кінця року рівними частинами по 62 728 грн. 92 коп. (останній платіж 29 грудня 2021 року на суму 41 819 грн. 28 коп. (з урахуванням письмових пояснень з уточненням строку розстрочки).

17 травня 2021 року ухвалою суду призначено розгляд заяви на 25 травня 2021 року.

19 травня 2021 року через відділ канцелярії заявником подано додаткові пояснення та уточнення, в яких останній зазначає (уточнює) строк розстрочення рішення Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року по справі № 918/688/19, просить розстрочити рішення суду на 1 рік з дня ухвалення рішення про розстрочення виконання рішення, крім того долучено до матеріалів справи докази, на підтвердження викладених у заяві обставин.

25 травня 2021 року через відділ канцелярії заявником подано письмові пояснення в яких останній зазначив графік згідно якого просить розстрочити виконання рішення суду від 25 травня 2021 року по 25 квітня 2022 року щомісячно сплачуючи 41 819 грн. 28 коп. та 25 травня 2022 року 41 819 грн. 30 коп.

25 травня 2021 року через відділ канцелярії заявником подано клопотання в якому останній просить суд розгляд заяви провести без участі представника боржника.

У судове засідання 25 травня 2021 року стягувач та боржник не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про дату, місце та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Розглянувши заяву, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд Рівненської області встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що у товариства складний фінансовий стан що стверджується наступним.

На підприємстві працює значна кількість працівників, яким кожного місяця необхідно виплачувати заробітну плату, сплачувати єдиний соціальний внесок, податки та збори до бюджету.

Так, штатним розкладом підприємства підтверджується та обставина, що на підприємстві працює 113 працівників. Місячний фонд оплати праці яких складає 715 600 грн., плюс нарахування та сплата єдиного соціального внеску близько 160 000 грн. кожного місяця. Зазначені обставини також підтверджуються останнім поданим звітом розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

У підприємства станом на 13 травня 2021 року укладено 4 (чотири) договори фінансового лізингу, це зокрема № 310719/ФЛ-863 від 31 липня 2019 року на суму 2 104 964,00 грн. з середнім розміром щомісячного лізингового платежу до кінця 2021 р. близько 40 000 грн.; № 060320/ФЛ-966 від 06 березня 2020 року на суму 578 765,24 грн. з середнім розміром щомісячного лізингового платежу до кінця 2021 р. близько 13 000 грн.; № 6403-AR-FL від 20 березня 2020 року на суму 264 860 грн. 00 коп. з середнім розміром щомісячного лізингового платежу до кінця 2021 року 9 000 грн.; № 240519/ФЛ-836 від 24 травня 2019 року на суму 3 286 270,48 грн. з середнім розміром щомісячного лізингового платежу до кінця 2021 року 65 000,00 грн.

Окрім того, станом на 13 травня 2021 року відповідач має велику дебіторську та кредиторську заборгованість за товари, роботи та послуги.

Отже, ПП-Фірма "Торгбуд-Сервіс" на разі перебуває у складному фінансовому становищі, яке пов`язане з наявною великою заборгованістю дебіторів перед відповідачем за поставлену продукцію, а також наявність обов`язкових щомісячних кредитних та лізингових платежів за укладеними договорами з фінансовими установами.

Вбачається, що підприємство являється постачальником бетону на території Рівненської та Волинської областей, оскільки початок сезону будівництва, підприємству необхідно закуповувати та оплачувати продукцію, яка є складовою бетону для виконання укладених договорів із замовниками на постачання бетону.

Всі перелічені вище обставини призвели до того, що підприємство на даний час не має фінансової можливості виконати рішення суду від 29.12.2020 по даній справі на користь позивача добровільно, проте відповідач не має намір ухилятись від виконання, та уже частково виконав рішення.

Часткове добровільне виконання рішення, стверджується діями боржника, зокрема, платіжним дорученням від 25 травня 2021 року № 4518 на суму 41 819 грн. 28 коп. - перший платіж за травень згідно графіка.

Згідно із статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, надані заявником в обґрунтування своєї заяви документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду від 29 грудня 2020 року у справі № 918/688/19 згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом враховано, що відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013року № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, та у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Також, суд зазначає, і аналогічна правова позиція стосовно розстрочення виконання рішення суду викладена, зокрема у п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 січня 2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", що господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд звертає увагу і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 905/2953/17, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чижов проти України", заява №6962/02).

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004р. зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№1) від 27 серпня 1991р., серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975р., серія А, №18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 40).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, згідно ч.5 ст.331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи вищенаведене, докази які надав боржник, факт часткової оплати як доказ виконання наданої заяви про розстрочку, також надані докази які свідчать про значну дебіторську заборгованість, зайнятість значної кількості осіб на підприємстві, суд вбачає, Заявником (Боржником) доведено факт неможливості одномоментного виконання рішення суду.

Беручи до уваги час існування присудженого до стягнення вказаним рішенням боргу, викладені в обґрунтування обставин, на які Заявник (Боржник) покликається, як на підставу для розстрочки виконання рішення суду доводи та подані докази, матеріальні інтереси Сторін, їх фінансовий стан, враховуючи ступінь вини Боржника у виникненні заборгованості та наявність інфляційних процесів в державі, приписи ч.5 ст.331 ГПК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до задоволення заяви Боржника та розстрочки виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року у справі №918/688/19 на 12 місяців по 25.05.2022р. включно шляхом сплати у перших одинадцяти місяцях з травня 2021 по квітень 2022 р. до 25 числа кожного відповідного місяця по 41 819 грн. 28 коп., в дванадцятому місяці - травень 2022 р. до 25 числа відповідного місяця - 41 819 грн. 30 коп.

Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 13, 14, 15, 120, 121, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства-фірми "Торгбуд-Сервіс" від 13 травня 2021 року б/н (вх. № 1288/21 від 13 травня 2021 року) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року у справі № 918/688/19 задоволити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2020 року у справі № 918/688/19 шляхом сплати у перших одинадцяти місяцях з травня 2021 по квітень 2022 року до 25 числа кожного відповідного місяця по 41 819 грн. 28 коп., в дванадцятому місяці - травень 2022 року до 25 числа відповідного місяця - 41 819 грн. 30 коп.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 31.05.2021р.

Суддя Вадим Торчинюк

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5);

3 - позивачу рекомендованим (33013, м. Рівне, вул. Н. Хасевича, 9);

4 - відповідачу рекомендованим (35700, Рівненська обл., Здолбунівський р-н., м. Здолбунів, вул. Шкільна, 30 А).