Рішення

від 18.05.2021 по справі 922/4134/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4134/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Аксіома» (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 9-Д) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТ ЛІДЕР ХХІ" (61010, м. Харків, вул. Малом`ясницька, буд. 2) про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на майно, витребування майна за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Гоготов В.В., керівник ТОВ "Констант Лідер ХХІ",

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку Аксіома звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТ ЛІДЕР ХХІ", в якому позивач просить суд скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI (код ЄДРПОУ 34467814) та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на:

- нежитлове приміщення 1-го поверху №40 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,4 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497810763101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Титовою Людмилою Михайлівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39931600, номер запису про право власності 236472545;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №21,22,22а у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 15,8 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497747863101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Ротач Оленою Вячеславівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39930394, номер запису про право власності 25070858;

- нежитлове приміщення 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,7 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1267595563101, зареєстроване 01.06.2017 року державним реєстратором Калініною Людмилою Миколаївною Зміївська міська рада Харківської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35544737, номер запису про право власності 20776142.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні приміщення є приміщеннями загального користування (допоміжними), а отже є спільним майном багатоквартирного будинку, а тому не можуть бути зареєстровані в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Технічним паспортом на багатоквартирний будинок та експлікації приміщень до плану багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим, вважає, що вказані об`єкти відносяться до допоміжних приміщень, які необхідні для обслуговування поверхів даного багатоквартирного будинку та призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку та у відповідності до положень ст. 382 ЦК України, перебувають у власності мешканців будинку, у зв`язку з чим, відповідач незаконно здійснив реєстрацію права власності на вказані об`єкти.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2021 по справі № 922/4134/20 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.02.2021 о 12:15.

04.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2833) з додатковими документами, які досліджено та долучено до матеріалів справи.

08.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 3077), які досліджено та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2021 по справі № 922/4134/20 усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено та підготовче засідання відкладено на 02.03.2021 об 11:40.

26.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (вх. № 4704), згідно вимог якої, позивач просить суд: витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI (код ЄДРПОУ 34467814) об`єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення 1-го поверху №40 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,4 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497810763101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Титовою Людмилою Михайлівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39931600, номер запису про право власності 236472545;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №21,22,22а у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 15,8 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497747863101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Ротач Оленою Вячеславівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39930394, номер запису про право власності 25070858;

- нежитлове приміщення 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,7 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1267595563101, зареєстроване 01.06.2017 року державним реєстратором Калініною Людмилою Миколаївною Зміївська міська рада Харківської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35544737, номер запису про право власності 20776142.

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI (код ЄДРПОУ 34467814) та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на:

- нежитлове приміщення 1-го поверху №40 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,4 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497810763101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Титовою Людмилою Михайлівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39931600, номер запису про право власності 236472545;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №21,22,22а у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 15,8 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497747863101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Ротач Оленою Вячеславівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39930394, номер запису про право власності 25070858;

- нежитлове приміщення 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,7 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1267595563101, зареєстроване 01.06.2017 року державним реєстратором Калініною Людмилою Миколаївною Зміївська міська рада Харківської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35544737, номер запису про право власності 20776142.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2021 по справі № 922/4134/20 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 10.03.2021 о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2021 по справі № 922/4134/20 прийнято до розгляду заяву Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Аксіома» про зміну предмету позову (вх. №4704 від 26.02.2021) та розглядати справу ухвалено проводити з врахуванням зміненого предмету позову.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2021 по справі № 922/4134/20 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 30.03.2021 о 12:15.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2021 по справі № 922/4134/20 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.04.2021 о 12:50.

05.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Аксіома" надійшли письмові пояснення (вх. №7623), які досліджено та долучено до матеріалів справи.

05.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку "Аксіома" надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТ ЛІДЕР ХХІ" про зупинення провадження у справі (вх. №7624), які досліджено та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2021 по справі № 922/4134/20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2021 о 12:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2021 по справі № 922/4134/20 розгляд справи по суті відкладено на 12.05.2021 на 10:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 по справі № 922/4134/20 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.05.2021 до 11:00.

Представник позивача в судове засідання 18.05.2021 не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2021 проти позову заперечив повністю зазначаючи про те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав, так як відповідач є добросовісним власником вказаних об`єктів, а обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності із закриттям відповідних розділів не є ефективним способом захисту так, як правова підстава набуття відповідачем у власність вказаних приміщень не скасована, позивачем не доведено, що сам він є власником даних приміщень, у зв`язку з чим вважає, що в останнього відсутнє право щодо вимоги вказаного майна, тоді, як відповідач здійснив державну реєстрацію на спірні об`єкти згідно відповідного висновку БТІ, про що внесено відповідні зміни до технічного паспорту будинку, де віднесені до допоміжної площі приміщень, з функціональним призначенням підсобні приміщення, у зв`язку з чим, відповідач вважає аргументи позивача про те, що спірні приміщення відносяться до допоміжних приміщень безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає. Крім цього, відповідач зазначив, що реєстрація права власності на вказані об`єкти відбулась ще 01.06.2017, дані Єдиного державного реєстру речових прав є публічними, а отже співвласники багатоквартирного будинку були обізнані про вказані обставини саме з цієї дати. Тоді, як вимоги до відповідача заявлені позивачем лише 22.12.2020, при цьому співвласники багатоквартирного будинку фактично дізналися про реєстрацію права власності за відповідачем на спірні нежитлові приміщення не пізніше 04.12.2017 (дата направлення повідомлень про проведення установчих зборів ОСББ), оскільки згідно з протоколом №1 від 08.11.2017 ініціативна група доручала отримати відповідний витяг з Єдиного державного реєстру речових прав, в якому вже були відображені відповідні дані. Враховуючи наведене, відповідач просить застосувати позовну давність до позовних вимог та в задоволенні позову в частині скасування державної власності, припинення права власності та закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на спірне майно.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 18.05.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Згідно з протоколу №1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: 61166, м. Харків, проспект Науки, буд.9-Д було вирішено створити об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Аксіома (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1 480 102 0000 075649 від 16.01.2018 року.

Відповідач - ТОВ КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI є забудовником багатоквартирного будинку №9-Д в м. Харкові по проспекту Науки, що підтверджується Сертифікатом відповідності закінченого будівництва Об`єкта серії ІУ №164142660305 (т.с. 1 а.с. 33)

Так, з технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №б/н який затверджений 03.09.2013 та експлікації приміщень до плану квартирного (багатоповерхового) будинку б/н літера "А-10-20" по проспекту Леніна (т.с. 1 а.с. 35-40, 47):

1. Нежитлове приміщення 1-го поверху №40 у житловому будинку літ. А-10-20 , загальною площею 4,4 кв.м.

На обґрунтування статусу цього приміщення як допоміжного позивач посилається на інформацію з технічного паспорту на багатоквартирний будинок та Експлікацію приміщень до плану багатоквартирного будинку (далі - Експлікація).

Так, в Експлікації в розділі першого поверху за номером 40 значиться:

- Призначення приміщення - Санвузол.

- Площа - 4,4 кв.м.

Розділ - 7 - допоміжна

Позивачем у позові зазначено, що фактично, дане приміщення є санвузлом для осіб з обмеженими можливостями і знаходиться в оточенні наступних приміщень: 37 - Коридор , 41 - Пункт охорони , 43 - Коридор , 42 - Ел. Щитова , 45 - Технологічна ніша , 50 - Коридор , що підтверджується копією поверхового плану 1-го поверху. Тобто, дане приміщення проектувалось та будувалось як санвузол для обслуговування місць загального користування.

2. Нежитлові приміщення 1-го поверху №21,22,22а у житловому будинку літ. А-10- 20 , загальною площею 15,8 кв.м.

На обґрунтування статусу цих приміщень як допоміжних, позивач посилається на інформацію з технічного паспорту на багатоквартирний будинок та Експлікацію приміщень до плану багатоквартирного будинку.

Так, в Експлікації в розділі першого поверху значаться:

- Приміщення №21 - призначення приміщення - Мусорокамера. Площа 9,5 кв.м., Розділ - 7 - допоміжна

- Приміщена №22 - призначення приміщення - Приміщення інвентарю.

Площа 8,3 кв.м., Розділ - 7 - допоміжна

- Приміщення №23 - призначення приміщення - Колекторна. Площа 8,6 кв.м., Розділ - 7 - допоміжна

Позивачем у позові наголошено про те, що згідно Експлікації та поверхового плану інших приміщень з номерами 21,22 немає. А приміщення №22а взагалі відсутнє.

Таким чином, позивачем вказано, що відповідач фактично здійснив перебудову приміщень №21,22,23 перетворивши їх у власне офісне приміщення, оскільки приміщення №21 за проектом та поверховим планом має вихід на двір. Натомість Відповідач цей вихід повністю заклав, та зробив вікно, про що посилається на додану разом із позовом копію поверхового плану 1-го поверху та фотокартками, таким чином прибравши пішохідний вихід з паркінгу, що порушує проект забудови та норми будівництва.

Позивачем у позові та під час розгляду справи наголошено про те, що дані приміщення проектувались та будувались як приміщення для обслуговування місць загального користування.

Щодо нежитлового приміщення 4-го поверху №11, у житловому будинку літ. А-10-20 , загальною площею 4,7 кв.м., позивачем вказано, що на обґрунтування статусу цього приміщення, як допоміжного, позивач посилається на інформацію з технічного паспорту на багатоквартирний будинок та Експлікацію приміщень до плану багатоквартирного будинку, в якому зазначено:

В Експлікації в розділі четвертого поверху за номером 11 значиться:

- Призначення приміщення - Комора.

Площа - 4,7 кв.м.

- Розділ - 7 - допоміжна

Таким чином, в даному приміщенні знаходиться обладнання інтернет - мережі, яке забезпечує інтернетом всіх співвласників, що підтверджується копією поверхового плану 4-го поверху, таким чином, дане приміщення проектувалось та будувалось як приміщення для обслуговування місць загального користування.

Як вбачається з відповідної інформації з Державного реєстру речових прав, в подальшому, ТОВ КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI , після здачі в експлуатацію будинку, здійснило державну реєстрацію права власності на приміщення, а саме:

1. Нежитлове приміщення 1-го поверху №40 у житловому будинку літ. А-10- 20 , загальною площею 4,4 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових -прав на нерухоме майно №236472545 від 10.12.2020 року (додаток 4), реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497810763101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Титовою Людмилою Михайлівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39931600.

2. Нежитлові приміщення 1-го поверху №21,22,22а у житловому будинку літ. А-10-20 , загальною площею 15,8 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №236472922 від 10.12.2020 року (додаток 5), реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497747863101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Ротач Оленою Вячеславівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39930394.

3. Нежитлове приміщення 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10- 20 , загальною площею 4,7 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №236473046 від 10.12.2020 року (додаток 6), реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1267595563101, зареєстроване 01.06.2017 року державним реєстратором Калініною Людмилою Миколаївною Зміївська міська рада Харківської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35544737.

Позивач вважає, що відповідач незаконно здійснив реєстрацію права власності на вказані об`єкти, оскільки ці приміщення є приміщеннями загального користування (допоміжними), а отже є спільним майном багатоквартирного будинку, а тому не можуть бути зареєстровані в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, позивач стверджує, що всі вищенаведені приміщення в силу положень Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку є допоміжними приміщеннями та в силу положень ст. 382 ЦК України є власністю співвласників багатоквартирного будинку. Позивач стверджує, що метою звернення до суду з відповідним позовом є захист прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку літ. «А-10-20» , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д. Крім цього, щодо способу захисту цивільних прав той вказує, що маючи намір скасувати держану реєстрацію на спірне нерухоме майно, яке зареєстровано за відповідачем повинен просити суд скасувати державну реєстрацію прав ТОВ КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI , оскільки відповідно до п.51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 року у Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав. Отже, у випадку скасування лише актуального запису про право власності (за ТОВ КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI ) є належним результатом відновлення порушеного права позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав, так як відповідач є добросовісним власником вказаних об`єктів, а обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності із закриттям відповідних розділів не є ефективним способом захисту так, як правова підстава набуття відповідачем у власність вказаних приміщень не скасована, позивачем не доведено, що сам він є власником даних приміщень, у зв`язку з чим вважає, що в останнього відсутнє право щодо вимоги вказаного майна, тоді, як відповідач здійснив державну реєстрацію на спірні об`єкти згідно відповідного висновку БТІ, про що внесено відповідні зміни до технічного паспорту будинку, де віднесені до допоміжної площі приміщень, з функціональним призначенням підсобні приміщення, у зв`язку з чим, відповідач вважає аргументи позивача про те, що спірні приміщення відносяться до допоміжних приміщень безпідставними, а тому позов задоволенню не підлягає. Крім цього, відповідач зазначив, що реєстрація права власності на вказані об`єкти відбулась ще 01.06.2017, дані Єдиного державного реєстру речових прав є публічними, а отже співвласники багатоквартирного будинку були обізнані про вказані обставини саме з цієї дати. Тоді, як вимоги до відповідача заявлені позивачем лише 22.12.2020, при цьому співвласники багатоквартирного будинку фактично дізналися про реєстрацію права власності за відповідачем на спірні нежитлові приміщення не пізніше 04.12.2017 (дата направлення повідомлень про проведення установчих зборів ОСББ), оскільки згідно з протоколом №1 від 08.11.2017 ініціативна група доручала отримати відповідний витяг з Єдиного державного реєстру речових прав, в якому вже були відображені відповідні дані. Враховуючи наведене, відповідач просить застосувати позовну давність до позовних вимог та в задоволенні позову в частині скасування державної власності, припинення права власності та закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на спірне майно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Також, частиною 2 ст. 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним ' майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпоряджання спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Статтею 330 ЦК України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Також, частиною першою статті 388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Так, статтею 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно з ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Під допоміжним приміщеннями багатоквартирного будинку - слід розуміти приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;

При цьому, статтею 4 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку , і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №N4-рп/2011.

У рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.".

Також, у рішенні Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011 додатково роз`яснено: "1. В аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-ХП зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою."

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Пунктом 17 вказаного Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 в редакції постанови КМУ від 23.08.2016 № 553 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок) передбачено, що у разі наявності у базі даних заяв судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника об`єкта нерухомого майна.

У разі наявності у базі даних заяв судового рішення про скасування судового рішення, на підставі якого прийнято рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій або заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно відновлює державну реєстрацію прав з посиланням на зареєстровані у базі даних заяв судове рішення чи заяву.

Державний реєстратор також невідкладно відновлює державну реєстрацію прав, якщо власником об`єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, визначений законом, не подано судове рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Пунктом 19 Порядку визначено, що державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Проаналізувавши спірні відносини, які склались між сторонами, суд зазначає, що предметом доказування у даній справі є з`ясування правового статусу спірного майна, оскільки позивач в якості підстави позову посилається на те, що відповідачем незаконно здійснено державну реєстрацію права власності на вказані об`єкти так як вони за своєю правовою природою відносяться до допоміжних приміщень, а отже перебувають у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Позивач звертаючись до суду зазначає, що відповідач здійснивши державну реєстрацію права власності на спірні об`єкти порушив права співмешканців багатоквартирного будинку щодо задоволення їх побутових потреб, зокрема, забезпечення обслуговування та експлуатації будинку.

При цьому, відповідач стверджуючи, що спірні приміщення фактично відносяться до підсобної площі та не є допоміжними приміщеннями, про що були внесені відповідні зміни до технічного паспорту будинку, у зв`язку з чим вважають державну реєстрацію права за вказаними об`єктами такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд зауважує, що визначальним для правильного вирішення подібних спорів є з`ясування та визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення, чи належать спірні приміщення до числа допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень.

Так, як вбачається з технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №б/н, який затверджений 03.09.2013 та відповідної експлікації приміщень до плану квартирного (багатоповерхового) будинку б/н літера "А-10-20" по проспекту Леніна (т.с. 1 а.с. 35-40, 47):

1. Нежитлове приміщення 1-го поверху №40 у житловому будинку літ. А-10-20 , загальною площею 4,4 кв.м.

В Експлікації в розділі першого поверху за номером 40 значиться:

- Призначення приміщення - Санвузол.

- Площа - 4,4 кв.м.

Розділ - 7 - допоміжна

2. Нежитлові приміщення 1-го поверху №21,22,22а у житловому будинку літ. А-10- 20 , загальною площею 15,8 кв.м.

В Експлікації в розділі першого поверху значаться:

- Приміщення №21 - призначення приміщення - Мусорокамера. Площа 9,5 кв.м., Розділ - 7 - допоміжна

- Приміщена №22 - призначення приміщення - Приміщення інвентарю.

Площа 8,3 кв.м., Розділ - 7 - допоміжна

- Приміщення №23 - призначення приміщення - Колекторна. Площа 8,6 кв.м., Розділ - 7 - допоміжна

3. Нежитлове приміщення 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10-20 , загальною площею 4,7 кв.м.:

В Експлікації в розділі четвертого поверху за номером 11 значиться:

- Призначення приміщення - Комора.

Площа - 4,7 кв.м.

- Розділ - 7 - допоміжна

Виходячи з аналізу положень Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , Закону України Про приватизацію державного житлового фонду судом враховано, що нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, при цьому, допоміжними приміщеннями є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Таким чином, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням.

Лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 914/843/17, від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від15 травня 2019 у справі №906/1169/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 904/5047/18.

З урахуванням наведеного, виходячи з аналізу технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №б/н який затверджений 03.09.2013 та відповідної експлікації приміщень до плану квартирного (багатоповерхового) будинку, суд зазначає, що при первинному затверджені технічного паспорту було чітко визначено площі всіх приміщень при цьому, будь-яких нежитлових приміщень 1-го поверху №40, №21,22,22а та 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д передбачено не було.

Водночас, з технічного паспорту, експлікації та плану 1-го, 4-го поверхів, але вже зі змінами від 03.09.2013 (т.с. 1 а.с. 76-81), убачається, що об`єкти нерухомості, що зареєстровані за відповідачем утворились за рахунок зменшення допоміжної площі спірних приміщень.

Співставляючи та оцінюючи вказані докази, суд констатує, що спірні приміщення утворились за рахунок площі допоміжних приміщень, що підтверджується розбіжностями щодо площі вказаних приміщень, який в свою чергу відноситься до допоміжної нежилої вбудованої підсобної площі, площа яких у відповідності до експлікації відноситься до допоміжної площі.

Таким чином, суд зазначає, що у відповідності до положень п.2 ч.1 ст. 1 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду з врахуванням його тлумачення висвітленого в рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004, спірні нежитлові приміщення 1-го поверху №40, №21,22,22а та 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10-20 , в АДРЕСА_1 , які згідно експлікації віднесені до допоміжних площ, за своєю правовою природою відносяться до допоміжних приміщень, а отже вказані приміщення у відповідності до положень ст. 382 ЦК України є об`єктом спільної сумісної власності всіх співвласників багатоквартирного будинку та не можуть перебувати у приватній власності однієї особи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про те, що спірні приміщення не відносяться до допоміжних спростовується матеріалами справи та наведеними приписами законодавства.

Щодо вимоги про витребування майна з володіння відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав, відповідачем здійснено державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, а саме:

1. Нежитлове приміщення 1-го поверху №40 у житловому будинку літ. А-10- 20 , загальною площею 4,4 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових-прав на нерухоме майно №236472545 від 10.12.2020 року (додаток 4), реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497810763101, зареєстроване 27.02.2018 державним реєстратором Титовою Людмилою Михайлівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39931600.

2. Нежитлові приміщення 1-го поверху №21,22,22а у житловому будинку літ. А-10-20 , загальною площею 15,8 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №236472922 від 10.12.2020 року (додаток 5), реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497747863101, зареєстроване 27.02.2018 державним реєстратором Ротач Оленою Вячеславівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39930394.

3. Нежитлове приміщення 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10- 20 , загальною площею 4,7 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №236473046 від 10.12.2020 року (додаток 6), реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1267595563101, зареєстроване 01.06.2017 державним реєстратором Калініною Людмилою Миколаївною Зміївська міська рада Харківської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35544737.

Таким чином, станом на момент розгляду справи право власності на всі спірні об`єкти зареєстровано за ТОВ КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI (код ЄДРПОУ 34467814).

При цьому, суд наголошує, що захист порушеного права має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який здатний відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).

При цьому, у даному випадку позивачу, яким є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, не потрібно доводити право власності на спірні приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2020 у справі 915/1096/18.

Вказаним висновком Верховного Суду спростовуються доводи відповідача про те, що позивачем не доведено право власності на вказані об`єкти нерухомого майна.

На підставі наведеного, оскільки спірні об`єкти нерухомого майна вибули з власності співвласників поза їх волі, що, в свою чергу, є порушенням прав та інтересів власників квартир багатоквартирного будинку, з огляду що спірні об`єкти відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині витребування спірних приміщень з незаконного володіння ТОВ КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, суд наголошує, що рішення суду про витребування спірних об`єктів нерухомого майна з незаконного володіння призведе лише до повернення об`єктів нерухомого майна у власність співвласників, проте не призведе до скасування державної реєстрації права власності в державному реєстрі, а тому відновлення прав співмешканців багатоквартирного будинку, так як записи про вказані об`єкти взагалі не повинні міститись у Державному реєстрі речових прав.

Згідно з ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, законом передбачені три способи захисту порушених прав, а саме: право оспорити в суді рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, пред`явивши позов до органу державної реєстрації; право оспорити в суді документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, пред`явивши позов, зокрема, про визнання недійсним правочину, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, тощо; право заявити вимогу про скасування державної реєстрації прав та припинити речові права.

Оцінюючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та закриття відповідного розділу у державному реєстрі, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у постанові по справі № 915/127/18 зазначила, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

Так, рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

При цьому, суд враховує, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Разом з цим, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведених вище правомірними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Цей висновок суду узгоджується з правовою позицією, що міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.11.2021 у справі №761/15741/17.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що станом на момент розгляду справи обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та закриття розділів Державного реєстру щодо відповідача є правомірним, узгоджується з положеннями ст. 5 ГПК України та ст. 16 ЦК України та є єдиним ефективним способом захисту порушених прав співмешканців багатоквартирного будинку, в інтересах яких подано позов у цій справі, що повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 та від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19.

Крім цього, судом також враховано, що вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та закриття розділів Державного реєстру відповідають положенням п. 19 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким визначено, що за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Виходячи з наведеного, доводи відповідача про неналежність обраного позивачем способу захисту своїх прав шляхом заявлення вимоги про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та закриття розділів Державного реєстру, є юридично не спроможними.

Окремо суд зауважує на положення ст. 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, в тому числі, скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, виходячи з аналізу чинного законодавства скасування реєстраційної дії щодо юридичної особи може бути проведене виключно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Так, в матеріалах справи наявне рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/2575/19 від 10.03.2021 за позовом ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Констант Лідер XXI до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Аксіома (Відповідач 1), приватного нотаріуса Азімової Маріанни Чінгізхановни (Відповідач 2) про скасування реєстрації, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та визнано недійсним статут ОСББ Аксіома , а також вирішено внести запис до ЄДР про скасування державної реєстрації ОСББ Аксіома , яке містить відмітку про набрання рішенням законної сили - 13.04.2021 (т.с. 1 а.с. 187 - 204).

Проте, суд зазначає, що Ухвалою Східного апеляційного господарського суду Харківської області від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аксіома", м.Харків, на рішення Господарського суду Харківської області від 10.03.2021 у справі №922/2575/19. При цьому, судом апеляційної інстанції у вказаній ухвалі жодних клопотань щодо поновлення строку на апеляційне оскарження не розглядалось, що на переконання суду свідчить про те, що вказана апеляційна скарга подана в межах строку на подання апеляційної скарги, що у відповідності до положень ст. 241 ГПК України, свідчить про те, що вказане рішення станом на момент розгляду справи не набрало законної сили, що додатково свідчить про необґрунтованість доводів відповідача 1.

Крім цього, судом враховано, що у відповідності до положень Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , а також п. 1 розділу ІІ Статуту позивача, метою діяльності останнього є забезпечення та захист прав співвласників багатоквартирного будинку Аксіома , тобто втрата правосуб`єктності юридичною особою - позивача, жодним чином не вплине на необхідність захисту прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку, в інтересах яких було подано даний позов.

Окремо, суд наголошує, що станом на момент розгляду справи запис щодо скасування державної реєстрації ОСББ Аксіома до реєстру не внесено, останній в стані припинення не перебуває, а отже у суду відсутні підстави вважати, що у позивача відсутній достатній обсяг відповідної правоздатності.

Таким чином, за висновками суду про те, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Аксіома» є обґрунтованими, а отже належать до повного задоволення.

Щодо заяви відповідача про необхідність застосування до вимог позивача позовної давності, яку зроблено у відзиві на позовну заяву (т.с. 1 а.с.69-74), суд зазначає про відсутність підстав для її застосування з таких підстав.

Згідно зі ст. 256, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Нормами цивільного законодавства не передбачено таке поняття, як триваюче правопорушення, у той час як позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №904/10591/17.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України законодавець визначив спеціальне правило, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, для обчислення строку позовної давності до позовних вимог, які стосуються порушення виконання зобов`язань з визначеним строком підлягає застосуванню норма, закріплена у частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України.

Частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На обґрунтування заяви про застосування строків позовної давності, відповідач зазначає про те, що реєстрація права власності на спірні об`єкти нерухомого майна відбулась ще 01.06.2017, при цьому, дані Єдиного державного реєстру речових прав є публічними, а отже співвласники багатоквартирного будинку були обізнані про вказані обставини саме з цієї дати. Тоді, як вимоги до відповідача заявлені позивачем лише 22.12.2020, при цьому співвласники багатоквартирного будинку фактично дізналися про реєстрацію права власності за відповідачем на спірні нежитлові приміщення не пізніше 04.12.2017 (дата направлення повідомлень про проведення установчих зборів ОСББ), оскільки згідно з протоколом №1 від 08.11.2017 ініціативна група доручала отримати відповідний витяг з Єдиного державного реєстру речових прав, в якому вже були відображені відповідні дані. Враховуючи наведене, відповідач просить застосувати позовну давність до позовних вимог та в задоволенні позову в частині скасування державної власності, припинення права власності та закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи на спірне майно.

Стосовно тверджень відповідача про обізнаність співвласників багатоквартирного будинку з моменту державної реєстрації права власності на спірні приміщення, суд зазначає, що дані, які містяться в Державному реєстрі речових прав офіційно не публікуються у відкритих офіційних джерелах при цьому за для їх отримання повинна передувати відповідна поведінка заявника щодо подачі відповідного запиту, сплати відповідного збору та отримання відповідної інформаційної довідки, у зв`язку з чим на переконання суду дату державної реєстрації права власності не можна вважати датою з якої співмешканці дізнались чи могли б дізнатись про наявність порушеного права.

При цьому, аргументи відповідача про те, що позивач фактично дізнався про реєстрацію права власності за відповідачем на спірні нежитлові приміщення не пізніше 04.12.2017 (дата направлення повідомлень про проведення установчих зборів ОСББ), оскільки згідно з протоколом №1 від 08.11.2017 ініціативна група доручала отримати відповідний витяг з Єдиного державного реєстру речових прав, в якому вже були відображені відповідні дані, судом відхиляються, оскільки відповідно до положень ст. 6 та ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що до повноважень ініціативної групи віднесено повноваження виключно щодо скликання та організації проведення установчих зборів об`єднання співвласників, при цьому на ініціативну групу покладаються лише обов`язки щодо визначення всіх співвласників багатоквартирного будинку за для подальшого розподілу голосів, повідомлення всіх співвласників багатоквартирного будинку про дату, час та місце проведення установчих зборів ОСББ, при цьому ініціативна група не вправі перевіряти законність чи незаконність проведення державної реєстрації за тими чи іншими співвласниками, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що отримання ініціативною групою відповідного витягу з Державного реєстру з метою належної організації проведення установчих зборів та використання вказаної інформації при проведенні відповідних засідань, і ініціативної групи, і установчих зборів не може свідчити про обізнаність співвласників багатоквартирного будинку про порушення їх прав.

Також судом зауважено, що посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 , як член ініціативної групи була обізнана про наявність порушеного права, а отже співвласники багатоквартирного будинку були обізнані про наявне порушене право є необґрунтованими, оскільки як вбачається з протоколу №1 від 08.11.2017 засідання ініціативної групи Бела К.О. не була та не є співвласником багатоквартирного будинку, крім цього, остання відповідно до п. 2 протоколу була уповноважена лише на звернення до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоб з`ясувати склад співвласників багатоквартирного будинку та на підготовку повідомлення про проведення установчих зборів, яке вручити кожному власнику, а тому на переконання суду виконувала функції щодо забезпечення належної організації виконання ініціативної групи функцій визначених законом, а тому отримання вказаною особою відповідного витягу направлення повідомлення на адресу відповідача про проведення установчих зборів не може свідчити про обізнаність всіх співвласників багатоквартирного будинку про державну реєстрацію права власності на спірні приміщення за відповідачем.

При цьому, у даному випадку має місце триваюче порушення прав співвласників багатоквартирного будинку, оскільки здійсненням державної реєстрації права власності на вказане майно, відповідач фактично обмежив права останніх щодо здійснення використання спірних приміщень для задоволення власних побутових потреб та забезпечення належного обслуговування будинку, а тому у даному випадку на переконання суду немає значення коли співвласники багатоквартирного будинку дізнались про державну реєстрацію права, оскільки вирішальним є встановлення обставин щодо наявності порушеного права останніх, за захистом та в інтересах яких позивачем подано даний позов, а тому у даному разі строки позовної давності застосуванню не підлягають.

Вказаний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати по сплату судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

1. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI (код ЄДРПОУ 34467814) об`єкти нерухомого майна:

- нежитлове приміщення 1-го поверху №40 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,4 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497810763101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Титовою Людмилою Михайлівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39931600, номер запису про право власності 236472545;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №21,22,22а у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 15,8 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497747863101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Ротач Оленою Вячеславівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39930394, номер запису про право власності 25070858;

- нежитлове приміщення 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,7 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1267595563101, зареєстроване 01.06.2017 року державним реєстратором Калініною Людмилою Миколаївною Зміївська міська рада Харківської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35544737, номер запису про право власності 20776142.

2. Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСТАНТ ЛІДЕР XXI (код ЄДРПОУ 34467814) та припинити право приватної власності та закрити розділ Державного реєстру прав та реєстраційної справи на:

- нежитлове приміщення 1-го поверху №40 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,4 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497810763101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Титовою Людмилою Михайлівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39931600, номер запису про право власності 236472545;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №21,22,22а у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 15,8 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1497747863101, зареєстроване 27.02.2018 року державним реєстратором Ротач Оленою Вячеславівною КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39930394, номер запису про право власності 25070858;

- нежитлове приміщення 4-го поверху №11 у житловому будинку літ. А-10-20 , в місті Харкові по проспекту Науки 9-Д загальною площею 4,7 кв.м., реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1267595563101, зареєстроване 01.06.2017 року державним реєстратором Калініною Людмилою Миколаївною Зміївська міська рада Харківської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35544737, номер запису про право власності 20776142.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТ ЛІДЕР ХХІ" (61010, м. Харків, вул. Малом`ясницька, буд. 2, код ЄДРПОУ 34467814) на користь Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «Аксіома» (61166, м. Харків, проспект Науки, буд. 9-Д, код ЄДРПОУ 41875246) - 8576,00 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" травня 2021 р.

Суддя Г.І. Сальнікова