Рішення

від 25.05.2021 по справі 925/343/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/343/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Сахно І.В., за участю представників сторін:

від позивача - Новіков М.В. - адвокат;

від відповідача - представник не з`явився;

судовий експерт - Окрепко А.І. - за свідоцтвом,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу

за позовом Фермерського господарства "Степівське" ОСОБА_1 , с. Степівка, Монастирищенський район, Черкаська область

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси

про визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Степівське" ОСОБА_1 (с. Степівка, Монастирищенський район, Черкаська область, 19152, код ЄДРПОУ 30885706) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 39765890) в якому просить суд визнати за Фермерським господарством "Степівське" ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 7123486000:02:001:0390, 7123486000:02:001:0391, 7123486000:02:001:0392.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач правомірно набув право власності на вищевказані земельні ділянки, однак спірні земельні ділянки у Державному земельному кадастрі віднесені до державної власності.

Ухвалою 23 березня 2021 року Господарський суд Черкаської області: прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання.

08 квітня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки відповідач не є власником та розпорядником спірних земель, позивач уклав договір оренди на спірні землі, у висновку експерта не вказано, що спірні землі входили до земельного масиву, який був саме колективною власністю, заявляє, що правові позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 не можуть бути застосовані до даної справи.

До відзиву додані копії: листа Головного управління від 03.03.2021 № 27-23-0.32-132/2-21; відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; рішення Монастирищенського районної ради Черкаської області від 18.04.2019; наказу Головного управління від 17.02.2021 № 29-ОТГ з додатками; витягу з Державного земельного кадастру ; технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку ФГ Степівське ; довідки архівного відділу Монастирищенської районної державної адміністрації від 06.04.2021 № 6/04-10; плану зовнішніх меж, які зазначені в державному акті на право колективної власності.

При цьому, під час дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що копії технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку ФГ Степівське ; довідки архівного відділу Монастирищенської районної державної адміністрації від 06.04.2021 № 6/04-10; плану зовнішніх меж, які зазначені в державному акті на право колективної власності не засвідчені.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Таким чином, не засвідчені копії не можна вважати доказами.

15 квітня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач повідомив, що будівлі та споруди, які розміщені на спірних земельних ділянках і які на сьогодні є власністю позивача, входили до складу майна пайового фонду КСП "Степівське" і право власності на будівлі та споруди перейшло до пайовиків - членів КСП "Степівське", а у подальшому до позивача. Позивач посилається на постанову Верховного суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18; позивач обґрунтовує чому позов заявлений саме до віповідача; посилається на правові позиції Верховного Суду. До відповіді на відзив додані засвідчені копії рішення виконавчого комітету Степівської сільської ради від 10.12.2008 № 23 з переліком майна.

15 квітня 2021 року до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просив у судове засідання викликати судового експерта - Окрепкую Анну Ігорівну ( АДРЕСА_1 ) для надання усних пояснень щодо її висновку, що міститься в матеріалах справи.

21 квітня 2021 року від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач вказує, що землі ліквідованих підприємств переходять до земель запасу, до позивача не перейшло право власності на землю.

Ухвалою від 21 квітня 2021 року Господарський суд Черкаської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 25 травня 2021 року, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права.

У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

У судовому засіданні судовий експерт - Окрепкая Анна Ігорівна пояснила, що земельні ділянки кадастрові номери: 7123486000:02:001:0390, 7123486000:02:001:0391, 7123486000:02:001:0392, які є предметом спору, входили до масиву земель, які були власністю Колективного сільськогосподарського підприємства "СТЕПІВСЬКЕ" с. Степівка, Монастирищенського району, Черкаської області, згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 05.05.1994 серія ЧР № 12-12.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши представника позивача, судом встановлені такі обставини.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру - земельні ділянки, які є предметом спору, зареєстровані у Державному земельному кадастрі як державна власність.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За змістом ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи здійснюють повноваження власника щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Тому позов заявлено до Головного управління Держгеокадастру у черкаській області.

Відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю від 05.05.1994 серія ЧР № 12-12 (далі - Державний акт) Колективному сільськогосподарському підприємству "Степівське", с. Степівка, Монастирищенського району, Черкаської області передано 982,8 га землі у колективну власність (а.с. 9-12). Тривалість, підстави та законність користування КСП "Степівське" земельними ділянками під сумнів не ставились.

Як вбачається з висновку експерта від 22.02.2021 № 2202/21 (а.с. 13-38) та пояснень експерта Окрепкої Анни Ігорівн земельні ділянки кадастрові номери: 7123486000:02:001:0390, 7123486000:02:001:0391, 7123486000:02:001:0392 входили до складу земель, які були передані у власність Колективному сільськогосподарському підприємству "Степівське" с. Степівка, Монастирищенського району, Черкаської області згідно з Державним актом на право колективної власності на землю від 05.05.1994 серія ЧР № 12-12.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі може вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про власність (в редакції діючій на момент видачі Державного акта) суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно до висновків експерта від 22.02.2021 № 2202/21:

- на земельній ділянці кадастровий номер 7123486000:02:001:0390 розміщена нежитлова будівля, вівчарник, адреса: АДРЕСА_2 .

- на земельній ділянці кадастровий номер 7123486000:02:001:0391 розміщена нежитлова будівля, корівник, адреса: вул. Центральна, 28 в, с. Степівка, Монастирищенського району, Черкаської області.

- на земельній ділянці кадастровий номер 7123486000:02:001:0392 розміщені будівлі та споруди: комплекс будівель та споруд, опис об`єкта: адмінбудівля з ганком, навіс для машин, реммайстерня, заправка, силососховище, сіносклад, навіс, склад для будівельних матеріалів, зерносховище, піднавіс для техніки, комора, склад на току новий, вагова з під`їздом, зерносховище-комора, кладова, овоческлад, споруди, 1-4, адреса: вул. Центральна, 28, с. Степівка, Монастирищенського району, Черкаської області.

Земельні ділянки кадастрові номери: 7123486000:02:001:0390, 7123486000:02:001:0391, 7123486000:02:001:0392 є необхідними для обслуговування будівель та споруд, що на них розміщені.

Відповідно до довідки Степівської сільської ради будівлі та споруди були власністю КСП "Степівське" (а.с. 40).

Право власності на будівлі та споруди перейшло до пайовиків - членів КСП "Степівське", дані обставини підтверджуються рішенням виконавчого комітету Степівської сільської ради від 10.12.2008 № 23 та доданим переліком майна.

Позивач набув право власності на нежитлову будівлю, вівчарник, адреса: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 23.04.2009 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22561416 від 23.04.2009 (а.с 41).

Позивач набув право власності на нежитлову будівлю, корівник, адреса: вул. Центральна, 28 в, с. Степівка, Монастирищенського району, Черкаської області на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 23.04.2009 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22561473 від 23.04.2009 (а.с. 43).

Позивач набув право власності на будівлі та споруди: комплекс будівель та споруд, опис об`єкта: адмінбудівля з ганком, навіс для машин, реммайстерня, заправка, силососховище, сіносклад, навіс, склад для будівельних матеріалів, зерносховище, піднавіс для техніки, комора, склад на току новий, вагова з під`їздом, зерносховище-комора, кладова, овоческлад, споруди, 1-4, адреса: вул. Центральна, 28, с. Степівка, Монастирищенського району, Черкаської області, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 23.04.2009 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22561299 від 23.04.2009 (а.с. 45-46).

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 924/767/18 закріплена наступна правова позиція - право власності на землю переходить разом з будівлею, без оформлення та державної реєстрації переходу права власності на землю до нових власників будівлі незалежно від того, скільки разів переходило право власності на будівлю.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Дана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року № 910/10987/18. Отже, право власності на спірні землі перейшло до позивача незалежно від наявності чи відсутності державної реєстрації права власності на землю за попередніми землевласниками.

Право власності позивача на будівлі та споруди не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції чинній станом на день реєстрації права власності на будівлі за позивачем - 23.04.2009) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції чинній станом на день реєстрації права власності на будівлі за позивачем - 23.04.2009) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, в силу імперативного законодавчого припису, відбувається перехід права на земельну ділянку, розміщену під цим жилим будинком, будівлею або спорудою, до нового власника, а відповідне право на цю земельну ділянку у попереднього власника припиняється, як зазначено у наведеній статті. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки (Суд враховує висновки, викладені у пункті 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16), аналогічні правові позиції закріплені у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 № 689/26/17 п. 6.27, постанова від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16). При цьому принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Всупереч наведеному вище, спірні земельні ділянки віднесені до державної власності, що підтверджується інформацією Державного земельного кадастру.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про передачу земельних ділянок у власність позивача, що підтверджується листом від 05.02.2021, але відповідач не вчинив заходів направлених на відновлення права позивача.

Відповідач не надав суду доказів, що підтверджують правомірність набуття права державної власності на спірні земельні ділянки.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством "Степівське" ОСОБА_1 (с. Степівка, Монастирищенський район, Черкаська область, 19152, код ЄДРПОУ 30885706) право власності на земельні ділянки кадастрові номери: 7123486000:02:001:0390, 7123486000:02:001:0391, 7123486000:02:001:0392.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 31.05.2021

Суддя О.В. Чевгуз