Ухвала

від 28.05.2021 по справі 658/3455/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

іменем України

28 травня 2021 року

м. Київ

справа № 658/3455/17

провадження № 51-5477 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката

ОСОБА_5 на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28жовтня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 26 січня 2021року,

в с т а н о в и в:

Каховський міськрайонний суд Херсонської області ухвалою від 28 жовтня

2020 року залишив без задоволення заяву захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 11 квітня 2019 року щодо ОСОБА_4 , яким останнього засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст.191 Кримінального кодексу України (далі КК).

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу захисника про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року стосовно

ОСОБА_4 залишив без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.

Захисник ОСОБА_5 , не погодившись з указаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернулась із касаційною скаргою щодо оскарження цих рішень. Посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що на її запит від 6 травня 2020 року, ФГ «Травень» повідомило, що свідок ОСОБА_6 працював на цьому товаристві з 26 серпня 2009 року по 29 грудня 2016 року, а ОСОБА_7 не працював узагалі, а тому на момент вчинення засудженим злочину жодна з цих осіб у ФГ «Травень» не перебувала у його підпорядкуванні, відповідно до цього він не міг надавати їм ніяких вказівок.

На день ухвалення вироку судом першої інстанції та на день його перегляду апеляційним судом ці обставини не були відомі суду.

Крім цього, зазначає, що згідно з даними журналу обліку приходу та уходу працівників ФГ «Травень» свідок ОСОБА_8 4 серпня 2017 року на території підприємства з`явився тільки о 20:00, а отже засуджений не міг давати йому вказівки. Вважає, що акт інвентаризації від 15 серпня 2017 року не може бути доказом у кримінальному провадженні.

Таким чином, на думку захисника, в діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його визнано винуватим, а оскаржені ухвали винесені на підставі неналежних доказів, що перешкодило судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копій судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що захиснику необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами визнаються:

1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку

і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

У своїх рішеннях Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, коли суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду під час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 18 травня 2020року (провадження № 51-2290 ск 20) зазначив, що перегляд за нововиявленими обставинами є надзвичайним (екстраординарним) переглядом судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлено обставини, що могли суттєво вплинути на прийняті судові рішення, і внаслідок завершення кримінального провадження розгляд цих обставин у звичайному порядку кримінального провадження став недоступним. Тобто обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті. Процедура скасування остаточного рішення передбачає виникнення суттєвих для справи обставин, які раніше не були відомі. Особа, яка порушує питання про скасування рішень, має довести, що не було можливості надати зазначені докази під час остаточного розгляду і що вони є суттєвими.

При цьому важливим під час перегляду судового рішення є дотримання принципу юридичної визначеності. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішеннях від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. 40) та від 29жовтня

2015 року у справі «Устименко проти України» (п. 46) неодноразово акцентував увагу на тому, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «resjudicata» принципу остаточності рішення суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного й обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Відхід від цього принципу можливий, якщо він зумовлений особливими й непереборними обставинами.

Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили технічні записи судових засідань від 15 листопада 2017 року та 7 лютого 2018 року в частині показань свідків

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , довідку ФГ «Травень» від 6 травня 2020 року, акт інвентаризації від 15 серпня 2017 року, копію журналу прибуття і вибуття робочих

ФГ «Травень» та встановили, що свідок ОСОБА_6 був звільнений із ФГ «Травень» наприкінці 2016 року і з того часу перебував у фактичних трудових відносинах із

цим господарством, а свідок ОСОБА_7 офіційно ніколи не перебував у трудових відносинах із ФГ «Травень», однак працював там без оформлення трудового договору, зокрема і в серпні 2017 року.

Отже, вищевказані свідки були допущені до роботи ФГ «Травень» без оформлення відповідних трудових договорів, про що було відомо суду і сторонам кримінального провадження під час судового розгляду та ухвалення вироку.

Доводи захисника про те, що акт інвентаризації, проведеної 15 серпня 2017 року, не є доказом у кримінальному провадженні, не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до статей 84, 99 КПК, цей акт, як документ є доказом у кримінальному провадженні.

Також суду було відомо про копію журналу прибуття і вибуття робочих ФГ «Травень» та про обставини, зафіксовані у цих документах, тому як самі по собі, так і в сукупності з довідкою від 6 травня 2020 року не є нововиявленими.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду скарги адвоката ОСОБА_5 про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_4 за нововиявленими обставинами дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначені нею обставини не є нововиявленими відповідно до положень ст. 459 КПК.

З указаними висновками місцевого та апеляційного судів, суд касаційної інстанції погоджується, не знайшовши в цьому провадженні порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення, і зумовлюють обов`язкове скасування прийнятих рішень на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1ст. 438 КПК, з огляду на положенняст. 412 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 жовтня 2020 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 26 січня 2021року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3