Ухвала

від 26.05.2021 по справі 304/356/21

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/356/21 Провадження № 1-кс/304/140/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12021071130000055 від 26 березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2021 року до слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області звернувся прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 з клопотанням про арешт майна, яке поступило в поштовому конверті непріоритетним (простим) відправленням та зареєстроване у Перечинському районному суді Закарпатської області за вх. № 2604/21-Вх на 18 арк (а. с. 19) в межах кримінального провадження №12021071130000055 внесеного в ЄРДР від 26.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Своє клопотання мотивує тим, що 26.03.2021 року о 16.44 год працівниками ВКЗЕ УСБУ в Закарпатській області спільно з працівниками відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області у м. Перечин по вул. Будівельників було зупинено два вантажні автомобілі марки «УРАЛ», р/н НОМЕР_1 , та марки «Татра», р/н НОМЕР_2 , які перевозили деревину породи «дуб», на підставі похідних документів, які викликають сумнів у їх достовірності. В ході подальшого здійснення досудового розслідування на думку прокурора встановлено, що службові особи ряду державних лісогосподарських підприємств, діючи у змові із службовими особами ряду суб`єктів господарської діяльності, шляхом зловживання своїм службовим становищем, з метою приховування незаконно зрубаної деревини, з подальшим узаконенням походження такої лісопродукції, здійснили підроблення товарно-транспортних супровідних документів, як наслідок завдали державним підприємствам тяжких наслідків. Відомості за даним фактом внесені в ЄРДР від 26.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за №12021071130000055.

12.05.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Перечинськьго районного суду Закарпатської області № 304/356/21, провадження № 1-кс/304/126/2021 від 06.05.2021 року вході проведення огляду за адресою: с. Дубриничі, вул. Центральна, 93, Закарпатської області, в приміщенні, де здійснює свою діяльність ТДВ «Перечинський лісокомбінат», а саме:

1) з цеху № 1 було виявлено та вилучено:

- верстат стрічковий зеленого кольору (2 одиниці);

- стрічкова пилорама (2 одиниці);

2) з приміщення котельні:

- котел «Elbu» (реєстраційний номер 1228);

- котел «Рейк-Львів» (водонагрівний) с/н 421;

- котел пропарочний (паровий) синього кольору с/н 3475.

3) з цеху № 3:

- станок продолний з маркуванням «AKKUSLAK MANITA SANAYI»;

- верстат торцювальний, заводський номер 0903;

- верстат стрічковий верстальний, без маркування;

- верстат «CAZA», сірого кольору без маркування;

- верстат торцювальний з маркуванням «Contex 1.5-16/16» (2 одиниці);

- верстат стругальний з маркуванням «FDR»;

- верстат стрічковий горизонтальний «MEBOR».

Після проведення огляду вищеперераховані речі було залишено на відповідальне зберігання директору ТДВ «Перечинський лісокомбінат». За постановою слідчого від 14.05.2021 року дані речі визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню. На підставі вищенаведеного прокурор вважає, що у органу досудового розслідування наявні підстави для застосування в межах досудового розслідування одного з видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбаченого п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України, а саме, арешту майна. Прокурор також зазначає, що арешт майна може застосовуватися у випадку, коли дане майно може бути доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна (ч. 2, 3 10 ст. 170 КПК України). Па підставі вищенаведеного просить слідчого суддю клопотання задовольнити та заборонити будь яким іншим особам розпоряджатись вищезазначеними речами, власником яких є ТДВ «Перечинський лісокомбінат» (а. с. 1-4).

В судове засідання в. о. начальника відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_6 не з`явився, однак подав слідчому судді клопотання від 25.05.2021 року №105-3009-21, в якому просив провести розгляд клопотання про арешт майна без його участі (а. с. 20), водночас прокурори у даному клопотанні жодним чином не навели слідчому судді поважності причин своєї неявки в судове засідання, не висловили своєї процесуальної позиції щодо необхідності його задоволення, а отже слідчий суддя дійшов висновку, що процесуальні керівники в даному кримінальному провадженні дане клопотання не підтримують шляхом самоусунення від виконання своїх процесуальних обов`язків, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 3, ст. 36 КПК України.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про арешт майна заперечив в повному обсязі та подав до слідчого судді письмове заперечення від 25.05.2021 року № 2715/21-Вх. з додатками на 111 аркушах, в якому зазначив, що прокурором не надано жодного доказу у обґрунтування причетності посадових осіб ТДВ «Перечинський лісокомбінат» у вчинені злочину у кримінальному провадженні № 12021071130000055 від 26.03.2021.

Представник власника майна особливо звертає увагу слідчого судді на те, що прокурор обґрунтовує необхідність арешту тим, що в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що службові особи ряду державних лісогосподарських підприємств, діючи у змові із службовими особами ряду суб`єктів господарської діяльності, шляхом зловживання своїм службовим становищем з метою приховування незаконно зрубаної деревини з подальшим узаконенням походження такої лісопродукції здійснили підроблення товарно-транспортних супровідних документів, чим завдали державним підприємствам тяжких наслідків. Тобто досудове розслідування стосується підроблення документів щодо походження деревини із перевищенням службових повноважень. Однак прокурором жодним чином не обґрунтовується, яке відношення до встановлення обставин у даному досудовому розслідуванні щодо підроблення документів із перевищенням службових повноважень має деревообробне устаткування ТДВ «Перечинський лісокомбінат».

Крім того, адвокат зазначає, що прокурором також не враховано тієї обставини, що під час огляду у ТДВ «Перечинський лісокомбінат» не було виявлено необлікованої деревини.

Адвокат вказує, що прокурор обґрунтовує клопотання тим, що 23.03.2021 о 16:44 год ВКЗЕ УСБУ в Закарпатській області спільно з працівниками поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області в м. Перечин по вул. Будівельників було зупинено два вантажні автомобілі марки «УРАЛ», р/н НОМЕР_1 , та марки «ТАТРА», р/н НОМЕР_2 , які перевозили деревину породи «дуб» на підставі похідних документів, які викликають сумнів у їх достовірності. Однак прокурором не обґрунтовується жодним чином, який взаємозв`язок із вказаними транспортними засобами та документами має ТДВ «Перечинський лісокомбінат». Водночас за наведеним прокурором епізодом вже арештовано документи, які викликають сумнів у їх достовірності, у арешті транспортних засобів відмовлено ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.03.2021 у справі № 304/356/21. Вказаний епізод стосувався ТОВ «Самвер» та не має жодного відношення до ТДВ «Перечинський лісокомбінат». Прокурором не надано жодного доказу, який би пов`язував ТДВ «Перечинський лісокомбінат» із обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021071130000055 від 26.03.2021.

Таким чином, на думку представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , прокурором не доведено жодними доказами, що тимчасово вилучені речі 12 травня 2021 мають значення для кримінального провадження № 12021071130000055 від 26.03.2021. Через це не можна взяти до уваги твердження прокурора про те, що тимчасово вилучені речі мають ознаки речових доказів у даному кримінальному провадженні. Винесення постанови про визнання речовими доказами тимчасово вилучених речей жодним чином не можуть підмінювати факт їх значення для кримінального провадження. Вказане свідчить про необґрунтованість такого клопотання, а тому на цих підставах просить слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

Слідчий суддя, вивчивши подані сторонами письмові матеріали, заслухавши учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, прийшов до такого висновку.

Зі змісту клопотання прокурора слідує та підтверджується відповідними письмовими матеріалами справи, що 06.03.2021 року о 16.44 год працівниками ВКЗЕ УСБУ в Закарпатській області спільно з працівниками відділення поліції № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області в м. Перечин по вул. Будівельників було зупинено два вантажні автомобілі марки «УРАЛ», р/н НОМЕР_1 , та марки «ТАТРА», р/н НОМЕР_2 , які перевозили деревину породи «дуб» на підставі похідних документів, які викликають сумнів у їх достовірності. Відомості за даним фактом внесені в ЄРДР від 26.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за №12021071130000055 (а. с. 5-6).

12.05.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області (а. с. 9-12) проведений огляд за адресою: с. Дубриничі, вул. Центральна, 93, Закарпатської області, в приміщенні, де здійснює свою діяльність ТДВ «Перечинський лісокомбінат». Відповідно до протоколу огляду від 12.05.2021 (а. с. 13-17) слідчим виявлено та вилучено:

1) з цеху № 1 було виявлено та вилучено:

- верстат стрічковий зеленого кольору (2 одиниці);

- стрічкова пилорама (2 одиниці);

2) з приміщення котельні:

- котел «Elbu» (реєстраційний номер 1228);

- котел «Рейк-Львів» (водонагрівний) с/н 421;

- котел пропарочний (паровий) синього кольору с/н 3475.

3) з цеху № 3:

- станок продолний з маркуванням «AKKUSLAK MANITA SANAYI»;

- верстат торцювальний, заводський номер 0903;

- верстат стрічковий верстальний, без маркування;

- верстат «CAZA», сірого кольору без маркування;

- верстат торцювальний з маркуванням «Contex 1.5-16/16» (2 одиниці);

- верстат стругальний з маркуванням «FDR»;

- верстат стрічковий горизонтальний «MEBOR».

Після проведення огляду вищеперераховані речі було залишено на відповідальне зберігання директору ТДВ «Перечинський лісокомбінат» (а. с. 18). За постановою слідчого від 14.05.2021 дані речі визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню (а. с. 7-8).

Здійснюючи юридичний аналіз клопотання прокурора слідчий суддя дійшов висновку, що воно зводиться до загальних посилань на статті 98, 131, 167, 170 КПК України, як на наявність підстав для його задоволення, без зазначення конкретних обставин підтверджених належними доказами, які б вказували дійсну необхідність накладення арешту. Прокурор не наводить конкретну підставу накладення арешту, не посилається на конкретний пункт ч. 2 ст. 170 КПК України, що свідчить про очевидну необґрунтованість клопотання. Крім того щодо можливості накладення арешту з підстав визначених пунктами 2, 3, 4 ч. 2 ст.170 КПК України, то на їх існування у даному конкретному випадку прокурор не посилається, жодних доказів наявності передумов, визначених ч. 4, 5, 6 ст. 170 КПК України, для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно, не надає.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Також слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором не враховано той факт, що ТДВ «Перечинський лісокомбінат» добросовісно здійснює свою господарську діяльність у відповідності до статуту та видів економічної діяльності, відомості про які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 27-41, 42, 43), використовуючи обладнання, яке перебуває на балансі підприємства, про що свідчать копії оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за 1 квартал 2021 року (а. с. 45-53, 54).

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Однак дане клопотання про арешт майна зареєстровано в Перечинському районному суді Закарпатської області датою 19 травня 2021 року, тобто з порушенням всіх процесуальних строків, передбачених ст. 235 КПК України (а. с. 20). Окрім того, в порушення п. 73 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ від 05 березня 2009 року № 270 непріоритетне поштове відправлення, в якому знаходилися матеріали даного клопотання прокурора про арешт майна, не містить відбиток календарного штемпеля відділення пошти. Дата відбитку календарного штемпеля маркувальної машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток календарного штемпеля, поштові відправлення повертаються відправникові для відповідного оформлення. На підставі вищенаведеного слідчий суддя дійшов висновку про ознаки можливого порушення дотримання порядку здійснення пересилання поштової кореспонденції в межах України з метою введення слідчого судді в оману щодо дати подання такого поштового відправлення до органу Укрпошти. Зазначені слідчим суддею факти можуть містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та потребують додаткової перевірки в порядку ст. 214 КПК України.

За наведених обставин слідчий суддя дійшов висновку, що в даному випадку накладення арешту на майно не відповідатиме принципам законності та пропорційності задля реалізації та досягнення мети і завдань кримінального провадження, а відтак не є вочевидь необхідним заходом допустимим у демократичному суспільстві.

Згідно зі ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна, згідно зі статтею 170 КПК України, є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зазначені вимоги співпадають з положеннями ч. 4 ст. 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України, та ст. 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії», (Case Baklanov v. Russia), п. 39, скарга №68443/01, рішення від 9 червня 2005 року, статус - остаточне.), так і у справі «Ятрідіс проти Греції» (Case Iatridis v. Greece), п. 58, скарга № 31107/96, рішення від 25 березня 1999 року, статус остаточне, Reports of Judgments and Decisions 1999 р.), так і у справі «Фрізен проти Росії» (Case Frizen v. Russia), п. 33, скарга № 58254/00, рішення від 24 березня 2005 року, статус остаточне від 30 листопада 2005 року), ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Окрім того, ЄСПЛ через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» (Case Hentrich v.France), заява № 13616/88 від 22 вересня 1994 року, п. 42, Series А № 296-А), та «Кушоглу проти Болгарії» (Case Kushoglu v. Bulgaria), п. п. 49 - 62, заява № 48191/99, рішення від 10 травня 2007 року, статус рішення - остаточне).

Водночас ЄСПЛ неодноразово наголошує не тому, що «будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (п.п. 69, 73, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льоннрот проти Швеції» (Case Sporrong and Lonnroth v. Sweden), Series A, № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (п. 50 рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (Case of Jams and others v. UK), заява № 3/1984/75/119, Series A, № 98).

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950 року (м. Рим, 1950 рік), ратифікувавши яку 17.07.1997 року Україна визнала не лише право на мирне володіння майном, а визнала обов`язок щодо запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти Росії» (Case Smirnov v. Russia), п. 57, 59, заява №71362/01, статус рішення - остаточне) визначено правову позицію про те, що «при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів, належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільними інтересами та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина».

Доказів, які б на теперішній час свідчили про потреби досудового розслідування на такий ступінь втручання у право власності заявника слідчому судді не надано, а з урахуванням відсутності відомостей про пред`явлення будь-кому підозри свідчать про порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження заявника у праві його власності та завдань кримінального провадження.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Беручи до уваги те, що органом досудового слідства не наведено належними та допустимими доказами причетності вищенаведених осіб до вчинення даних кримінальних правопорушень з використанням даного майна, клопотання про арешт майна є передчасним та не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 100, 174, 175 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №12021071130000055 від 26 березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1