Ухвала

від 31.05.2021 по справі 439/908/21

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 439/908/21

Провадження №2-з/439/1/21

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

31 травня 2021 року м. Броди

Суддя Бродівського районного суду Львівської області Бородійчук О.І., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Науменко Ірини Василівни до відповідача ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2021 року представник заявника ОСОБА_1 адвокат Науменко Ірина Василівна звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на:

- земельну ділянку, кадастровий номер 4620310100:02:003:0096, площею 0,0352 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 4625585700:04:000:0084, площею 0, 09 га, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Турківський район, с/рада Мохнатська;

- земельну ділянку, кадастровий номер 4620310100:17:003:0008, площею 0, 0964 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок загальною площею 250,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

та заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) або іншим третім особам вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження, передання в оренду, знищення, знецінення, приховування тощо.

В обґрунтування заяви покликається на те, що між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір купівлі-продажу № 17/10/18-1 від 17 жовтня 2018 року. Згідно п. 1.1, 1.2 цього договору сторони досягли домовленості щодо купівлі-продажу товару - пшениці. Відповідно до п. 3.2 договору заявник здійснив 100% передоплати за товар у сумі 600 000,00 (шістсот тисяч) гривень у готівковій формі, що підтверджується розпискою відповідача від 17 жовтня 2018 року про отримання таких коштів. Відповідно до п. 4.8 договору відповідач взяв на себе зобов`язання передати товар заявнику у строк не пізніше 01 травня 2019 року. Відповідач не виконав вищезгаданого зобов`язання, незважаючи на отримання коштів в рахунок його оплати. Станом на момент подання цієї заяви вже два роки як відповідач ухиляється від свого зобов`язання щодо поставки товару та не повертає попередню оплату товару.

Відповідно до п. 6.4. договору за порушення умов, передбачених п. 4.8 цього договору, продавець сплачує штраф у розмірі 50% від вартості товару, передачу якого прострочено.

Оскільки відповідач прострочив передачу товару, то він зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 300 000,00 (триста тисяч) гривень.

Відповідно до п. 6.5. договору за порушення умов, передбачених п. 4.8. цього договору, продавець зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 4% (чотири відсотки) від загальної вартості товару, передачу якого прострочено. При цьому пеня нараховується за увесь період прострочення оплати товару, без обмежень будь-яким максимальним строком.

Сума пені становить 49 611, 14 (сорок дев`ять тисяч шістсот одинадцять) гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сума інфляції становить 65 280, 00 (шістдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят) гривень, а 3 % річних від простроченої суми - 37 183,56 (тридцять сім тисяч сто вісімдесят три) гривні (розрахунок штрафних санкцій додається).

Отже, ціна позову, про забезпечення якого просить Заявник, становить 1052074, 70 (один мільйон п`ятдесят дві тисячі сімдесят чотири) гривні.

Автор заяви зазначив, що з метою захисту порушених прав заявником в десятиденний строк буде подано позов до Бродівського районного суду Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ) попередньої оплати за товар з урахуванням штрафу, пені, інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 1052074,70 (один мільйон п`ятдесят дві тисячі сімдесят чотири) гривні.

Однак, звернення до суду з позовом не вбереже заявника від зловживань відповідачем з метою уникнення сплати такої значної суми коштів і вже станом на сьогодні недобросовісні дії можуть вживатися відповідачем щодо наявних у нього коштів чи майна, у зв`язку з чим заявник звертається із цією заявою про забезпечення позову.

Вивчивши подану заяву про забезпечення позову, суддя приходить до наступного висновку.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

З урахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України .

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України .

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Із цієї норми закону слідує, що з метою забезпечення позову також може бути накладено арешт на грошові кошти відповідача, оскільки із змісту заяви вбачається, що заявник має намір звернутися до суду із позовом про стягнення коштів. Проте, у заяві представник заявника вказує, що у заявника є обґрунтовані підозри у відсутності як таких у нього . До такого висновку заявник прийшов з огляду на уникнення Відповідачем повернення коштів у грошовій формі .

На думку судді, такі підозри не можуть свідчити про те, що у відповідача відсутні грошові кошти, на які може бути накладено арешт.

Окрім того, на думку судді, важливим при вирішенні даного питання є вимога закону про те, що під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами , а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

А згідно роз`яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, згідно з роз`ясненнями, викладеними у вказаній постанові, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише у разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, обґрунтуванням співмірності виду забезпечення позову, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову суд лише встановлює, чи може невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, чи є обраний ним спосіб захисту спів мірним із заявленими позовними вимогами.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Проте, ані у заяві про забезпечення позову, ані в долучених до неї документах взагалі не вказано вартість майна, на яке просить заявник накласти арешт. За таких обставин суд не має можливості виконати вимогу закону щодо співмірності заходів забезпечення із заявленими у майбутньому вимогами.

Керуючись ст. 149-153 , 259-260 , 353-355 Цивільного процесуального кодексу України ,

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Науменко Ірини Василівни до відповідача ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Ухвала може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської обалсті.

Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя О. Бородійчук