Постанова

від 31.05.2021 по справі 496/2921/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3222/21

Номер справи місцевого суду: 496/2921/19

Головуючий у першій інстанції Драніков С. М.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 березня 2020 року , постановленого під головуванням судді Дранікова С.М ., повне судове рішення виготовлено 03 квітня 2020 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим, ОСОБА_2 звернулась до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно, та рекомендовано вирішити вказане питання в судовому порядку.

Рішенням Біляївського районного суду м. Одеси від 26 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено .

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд невірно встановив обставини справи, норми законодавства та прийшов до невірного висновку про відмову у задоволені позову, оскільки заявник фактично прийняв спадщину, але не може оформити її.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

В судове засідання призначене на 26 травня 2021 року ОСОБА_2 , її представник - адвокат Пилаєва В.В., представник Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області не з`явилися, булисповіщені належним чином (а.с. 135-140).

26 травня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою доньки (а.с. 141-142).

Вирішуючи питання про слухання справи, колегія суддів залишає клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що цивільна справа в суді апеляційної інстанції перебуває з травня 2020 року, учасники справи були повідомлені про час і місце судового засідання належним чином.

Адвокат Пилаєва В.В. в судове засідання призначене на 03.02.2021 року не з`явилася, надавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою (а.с. 130-132).

Розгляд справи за клопотання ОСОБА_1 було відкладено на 26 травня 2021 року.

ОСОБА_2 жодного разу не з`явилась до суду, та не надавала будь-яких клопотань про відкладання розгляду справи.

Більш того, учасники справи з клопотаннями про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи ст. 212 ЦПК України, не зверталися.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, а також, враховуючи, що ОСОБА_4 з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталась, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які не з`явилися в судове засідання та своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги та судового рішення, що оскаржується, з врахуванням обставин даної справи, її складності, та, що явка до апеляційного суду є необов`язковою, з врахуванням того, що сторони з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в т.ч. і поза межами суду не зверталися, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання, на підставі наявних у справі доказів.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( 31 травня 2021 року ).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області 17.10.2013 року, актовий запис №453.

Після смерті ОСОБА_3 до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області звернулась донька померлої ОСОБА_2 , позивач по справі, з заявою про прийняття спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Листом від 15.03.2019 року за вих. №1214/02-14 державним нотаріусом Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області Шевченко Ю.А., у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, в зв`язку з тим, що позивачем не було надано правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , та рекомендовано звернутися до суду з позовом з питань спадкування.

Позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №54.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого Біляївським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №67 від 25.05.2019 року, ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , змінивши прізвище після реєстрації шлюбу на ОСОБА_6 .

Відповідно з довідкою Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області за вих. №473 від 07.06.2019 року встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , згідно погосподарської книги значиться за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інформацією, що реєстрації права власності, сільська рада не володіє.

Також відповідно до довідки від 02.04.2019 року за вих.№ 015/юр виданого КП Міськзелентрест встановлено, що нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 на балансі підприємства не знаходиться.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних доказів того, що мати позивача набула право власності на вказану квартиру .

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13.04.1979 року № 11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору було покладено саме на сільські ради.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15.01.1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Умовою для переходу у порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, у тому числі права власності на квартиру, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на об`єкт нерухомості, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування.

Зазначений вище порядок встановлення права власності на підставі запису в погосподарської книзі стосується окремих будинків в сільської місцевості.

Судом встановлено, що предметом позову є окрема квартира в багатоквартирному будинку, належність будинку під час розгляду справи встановити не вдалося.

У зв`язку з викладеними обставинами суд прийшов до вірного висновку, що встановити факт володіння ОСОБА_3 вказаною квартирою є неможливим, оскільки будь-яких інших доказів цього, окрім довідки сільської ради про те, що квартира значиться за нею, суду не надано. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини, і легалізація цього права шляхом установлення права власності не є завданням цивільного судочинства. Для набуття права власності в установленому законодавством порядку спадкоємець повинен учинити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Мати позивача не реалізувала свої права відносно квартири у повному обсязі та не зареєструвала свого права власності на вказану квартиру як на об`єкт нерухомості в установленому законом порядку та відповідно не набула права власності на цю квартиру як на об`єкт нерухомості.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

На підставі вищевикладеного, суд оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 .

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно встановив обставини справи, норми законодавства та прийшов до невірного висновку про відмову у задоволені позову, оскільки заявник фактично прийняв спадщину, але не може оформити її , колегія суддів вважаєнеобґрунтованими, оскільки вказані доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Вказані доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, та позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності .

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .

Повний текст судового рішення складений 31 травня 2021 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С.М. Сегеда

---

Т.В. Цюра