Рішення

від 19.05.2021 по справі 904/6712/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021м. ДніпроСправа № 904/6712/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Агроспейс"

до Відповідач -1: Фермерського господарства "Лісник-М"

Відповідач-2: ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - Перепелиця О.С. ордер серії АЕ № 1046711 від 27.11.2020 (адвокат)

Відповідача -1 - не з`явився

Відповідача -2 - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ "Торгова Компанія "Агроспейс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Лісник-М" та ОСОБА_1 2 126 905,77 грн. - боргу з лізингових платежів, 264 835,75 грн. - 70 % річних.

Від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій останній просить стягнути солідарно з Фермерського господарства "Лісник-М" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агроспейс" заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 2 095 333,88 грн., 70% річних у розмірі 264 417,21 грн. та повернути Позивачу суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 479,85 грн.

Відповідачі, відзив на позов не надали, у жодне судове засідання явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належно на електронну адресу, на адресу вказану у позові та ЄДР, що підтверджується поштовими повідомленнями №4930013608697, 4930013608700, 4930014345126, 4930014345118, 4930014643666, 4930014643674, 4930015204895, 4930015204887.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, на офіційному сайті Судова влада України, судом розміщено повідомлення для Відповідача про розгляд справи №904/6712/20.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч.5 ст.29 ГПК України).

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні досліджено надані докази.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2020 сторонами укладено Договір фінансового лізингу №1АП-20 (далі Договір), за п.1.1. якого відповідно до умов цього Договору, Лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (надалі - Предмет лізингу або Майно), а Лізингоодержувач приймає Майно та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору, найменування, марка, модель наведені в Додатку №1 "Специфікація" (надалі - Специфікація).

Відповідно до п.2.1. Договору Предмет лізингу передається Лізингоодержувачу на підставі Акту приймання-передачі Майна за адресою: 49091, м. Дніпро, вул. Стартова, буд. 32. З дати підписання Акта приймання-передачі Майна, Майно вважається переданим Лізингоодержувачу.

Передача Предмета лізингу Лізингодавцем Лізингоодержувачу здійснюється впродовж 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту сплати Лізингоодержувачем Авансового платежу (п.4.2. Договору), а також комісії, зазначеної в п.4.3. Договору, та лише після виконання Лізингоодержувачем вимог щодо страхування Майна (п.2.2. Договору).

Пунктом 2.3. Договору визначено, що з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Предмета лізингу починається строк користування (надалі - Строк лізингу) Лізингоодержувачем Предметом лізингу, який не може бути менше одного року.

Предмет лізингу повинен знаходитися в місці експлуатації за адресою: 71720, Запорізька обл., Токмацький район, с. Роботіно, вул. Шевченко, буд. 23 (п.2.4. Договору).

Згідно з п.3.1. Договору вартість Майна становить гривневий еквівалент 212 000,00 Євро, що розраховується за курсом продажу Євро, встановленим у міжбанківській системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом (надалі - Міжбанківський курс) на дату, що передує даті укладання цього Договору, збільшений на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Договору), та на дату укладання цього Договору становить 5 761 121,20 гривень, у тому числі ПДВ 960 186,87 грн. (надалі - вартість Майна). Вартість Майна у гривні підлягає перерахунку за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті підписання Акту приймання-передачі Майна, збільшеним на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Акту приймання-передачі), відповідно до умов п.3.1.1. Договору.

Сторони погодили використовувати банківські дні для визначення Міжбанківського курсу. Сторони погодили, що Лізингодавець залишає за собою право використовувати у якості Міжбанківського курсу середньозважений курс Євро, встановлений на інтернет-сайті http://www.coursedealing.com.ua на власний розсуд.

Відповідно до п.4.1. Договору розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума чергового Лізингового платежу є гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в Графіку, виходячи з Міжбанківського курсу на дату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового Платежу, зазначеного в Графіку, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій, купівлі іноземної валюти юридичними особами (надалі - Міжбанківський курс Договору). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті згідно з Договором.

Ціна Договору в гривні автоматично змінюється пропорційно зміні Міжбанківського курсу фактичної оплати, Міжбанківського курсу Графіку, Міжбанківського курсу Акту приймання-передачі по відношенню до Міжбанківського курсу Договору і, в даному випадку, не має потреби в підписані додаткової угоди про зміну Ціни Договору в гривні.

Якщо Лізингоодержувач здійснить оплату Лізингового платежу після строку його оплати, вказаного в Графіку, і на дату фактичної оплати Лізингового платежу буде більшим, ніж Міжбанківський курс Графіку, Лізингоодержувач зобов`язаний здійснити оплату такого Лізингового платежу, виходячи з Міжбанківського курсу фактичної оплати.

Якщо Лізингоодержувач здійснить оплату Лізингового платежу раніше строку його оплати, вказаного в Графіку, платіж зараховується, виходячи з Міжбанківського курсу фактичної оплати.

Чергові Лізингові платежі складаються з:

- суми, яка відшкодовує частину Вартості Майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на фіксований Міжбанківський курс Акту приймання-передачі (п.4.1.1. Договору);

- платежу, як винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно, який не може бути меншим за 1 (одну) гривню, та розраховується в гривнях, як різниця між сумою Лізингового платежу та Сумою, яка відшкодовує частину Вартості Майна (п.4.1.2. Договору).

Пунктом 5.3.2. Договору визначено право Лізингодавця, якщо Лізингоодержувач не сплатив Лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів, відмовитися від Договору та вимагати повернення Предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вилучення Майна у Лізингоодержувача не звільняє останнього від обов`язку сплати всіх несплачених до дати вилучення Майна платежів, передбачених Договором, в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з п.6.1. Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого Лізингового платежу, який встановлений в Графіку, Лізингоодержувач несе відповідальність перед Лізингодавцем у вигляді сімдесяти процентів річних від суми простроченого Лізингового платежу (відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п.10.3.2. Договору Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити всі несплачені до дати розірвання Договору лізингові платежі, на умовах, передбачених розділом 4 Договору, в т.ч. суми, які компенсують частину вартості Предмету лізингу.

Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити всі несплачені до дати повернення Предмета лізингу Лізингодавцю платежі, як винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно на умовах, передбачених розділом 4 Договору (п. 10.3.3. Договору).

Пунктом 13.9 Договору сторонами погоджено, що місце виконання цього договору визначається за місцезнаходженням Лізингодавця.

На виконання умов Договору, Позивач передав, а Відповідач -1 прийняв у платне користування на умовах Договору фінансового лізингу комбайн Fendt 6335 C та жатку FENDT PoverFlow 7,7 m (25'), що підтверджується Актом приймання-передачі від 03.07.2020.

Сторонами погоджено та підписано Графік внесення лізингових платежів (Додаток №2 до Договору), відповідно до якого, станом на день подачі позову, Відповідач повинен був внести наступні платежі: 06.07.2020 - 6 154,45 євро, 20.07.2020 - 12 248,90 євро, 20.08.2020 - 12 140,86 євро, 20.09.2020 - 22 550,41 євро, 20.10.2020 - 22 374,94 євро, 20.11.2020 - 22 132,22 євро, на загальну суму 97 601,78 євро.

За даними Позивача, не спростованими Відповідачами, Відповідач -1 зобов`язання щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим за ним обліковується борг, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у розмірі 61 868,39 євро, що за курсом 33,8676 грн. за 1 євро становить 2 095 333,88 грн.

З посиланням на п.6.1. Договору та ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача -1, Позивач нарахував, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 70 % річних - 264 417,21 грн. за період з 20.07.2020 по 27.11.2020, за кожним платежем окремо.

07.10.2020 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучер А.А. вчинено виконавчий напис №3834 про вилучення у Відповідача -1 на користь Позивача предмета Договору фінансового лізингу №1АП-20 від 06.02.2020.

Відповідно до акта приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. від 03.11.2020, на підставі виконавчого напису №3438 від 07.10.2020., у Відповідача -1 на користь Позивача вилучено Майно, що є предметом Договору.

Зобов`язання за спірним Договором забезпечене договором поруки № 1П/1АП-20 від 07.02.2020 (далі Договір поруки), укладеним Позивачем (Кредитором) та Поручителем - ОСОБА_1 (Відповідач -2), за п.1.1. якого предметом цього Договору є зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання Лізингоодержувачем, своїх зобов`язань перед Лізингодавцем, які випливають з умов Договору фінансового лізингу Лі 1ЛП-20 від 06.02.2020р., а також усіх додаткових угод до нього, які вже укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору фінансового лізингу №1 АП-20 від 06.02.2020.

Сторони Договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами. Порука припиняється, якщо Лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за Основним договором не пред`явить вимог до Поручителя (п.6.2 Договору поруки).

У зв`язку з тим, що Договір фінансового лізингу забезпечено порукою, Позивач просить стягнути борг за договором солідарно з Відповідачів.

Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання Договору фінансового лізингу, графік сплати лізингових платежів, наявність прострочень Відповідача -1, обґрунтованість розрахунків Позивача.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1,3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч.1,5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач -1 не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи і докази Позивача не заперечував і не спростував.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України).

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 554 ЦК України Боржник та Поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Відповідач -2 не надав суду доказів сплати боргу Відповідача -1 чи інших доказів на спростування вимог Позивача.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, надані Позивачем доказами (Договір фінансового лізингу №1 АП-20 від 06.02.2020, Акт приймання-передачі від 03.07.2020, Договір поруки, Акт приватного виконавця від 03.11.2020 про вилучення та передачу майна, банківська виписка, розрахунок стягуваної суми), суд вважає розрахунки Позивача, в частині стягнення суми основного боргу, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Перевіривши розрахунки Позивача, судом встановлено, що розрахунок 70% річних проведено неправильно, за перерахунком суду 70% річних становить 227 307,55 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, до стягнення належать: 2 095 333,88 грн. - боргу зі сплати лізингових платежів, 227 307,55 грн. - річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. При цьому за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Позивач при звернені з позовом сплатив 35 876,12 грн. судового збору, а з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, мав сплатити 35 396,27 грн., тобто переплата становить 479,85 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач у заяві про уточнення позовних вимог просить повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 479,85 грн.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивач подав клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу Позивач надав копію договору №4/08-180 про надання правової допомоги від 20.08.2018020, укладеного Адвокатським об`єднанням "ТАЛОКОНОВА КИРИЛА" та ТОВ "ТК "АГРОСПЕЙС", Додаткову угоду №13 від 26.11.2020 до Договору, платіжне доручення №4586 від 09.12.2020 на суму 30 000,00 грн., Акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги по договору про надання правничої (правової) допомоги №4/08-18 від 20.08.2018 з додатковою угодою до нього.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами статті 129 ГПК України.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Законодавчо передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Матеріалами справи підтверджується, що 20.08.2018 Адвокатським об`єднанням "ТАЛОКОНОВА КИРИЛА" (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОСПЕЙС" (Клієнт) укладено Договір №4/08-18 про надання правової допомоги (далі Договір), за п.1.1. Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультації і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань; будь-яких питань правового характеру.

Додатковою угодою №13 від 26.11.2020 до Договору, сторони визначили розмір винагороди за правничу допомогу Бюро у справі про стягнення з Фермерського господарства "Лісник-М" (22121394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Агроспейс" заборгованості за договором фінансового лізингу №1 АП-20 від 06.02.2020 - 30 000,00 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 20.04.2020 Бюро надано наступні послуги:

- ознайомлення з наданими Клієнтом документами з метою звернення з позовною заявою до Фермерського господарства "Лісник-М" (22121394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Агроспейс" заборгованості за договором фінансового лізингу №1 АП-20 від 06.02.2020;

- вивчено законодавство та судова практика з аналогічних справ;

- надано Клієнту юридичну консультацію щодо перспектив судової справи;

- складено позовну заяву з урахуванням обставин справи та наданих Клієнтом документів та доказів, в т.ч. розрахунок суми штрафних санкцій;

- підготовлено додатки до позовної заяви у необхідній кількості примірників;

- підготовка необхідних процесуальних документів, заяв, клопотань тощо, особиста участь Адвоката у судових засіданнях.

Пунктом 2 Договору про правничу (правову) допомогу встановлено, що за правову допомогу, передбачену даним Договором, Замовником сплачено Бюро винагороду (гонорар) в розмірі 30 000,00 гривень. Претензії по виконанню договору у сторін відсутні.

Відповідачі не надали клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, суд вважає, що розмір правничої допомоги, яка підлягає розподілу та, відповідно, стягненню солідарно з Відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, становить 29 528,22 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Лісник-М" ( 70500, Запорізька обл. Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 56, код 22121394) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Агроспейс" ( 49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 147, код 41084815) 2 095 333,88 грн. - боргу зі сплати лізингових платежів, 227 307,55 грн. - річних, 34 839,62 грн. - судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Лісник-М" (70500, Запорізька обл..Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Лесі Українки, буд. 45, кв. 56, код 22121394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Агроспейс" (49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 147, код 41084815) 17 419,81 грн. - судового збору, 14 764,11 грн. - витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Агроспейс" (49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 147, код 41084815) 17 419,81 грн. - судового збору, 14 764,11 грн. - витрат на правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгова Компанія "Агроспейс" (49033, м. Дніпро, просп. Богдана Хмельницького, буд. 147, код 41084815) з державного бюджету надміру сплачений судовий збір у розмірі 479,85 грн., про що видати ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 31.05.2021

Суддя С.Г. Юзіков