Рішення
від 18.05.2021 по справі 910/11/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2021Справа № 910/11/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик профсервіс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9; ідентифікаційний код 39208461)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, будинок 13-Б, квартира 101; ідентифікаційний код: 33497722)

про стягнення 9 734, 01 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик профсервіс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" про стягнення заборгованості в розмірі 9 734, 01 грн, з яких: 9 000, 00 - основного боргу, 587, 21 грн - пені, 146, 80 грн - 3% річних, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором перевезення вантажу № 2020/01/03-1, зокрема, щодо оплати отриманих від позивача транспортно-експедиторських послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 11.01.2021 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд вказує, що станом на момент відкриття провадження у даній справі 11.01.2021 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" було: 02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, будинок 13-Б, квартира 101.

Відтак, суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі поштовим повідомленням № 0105477367514, однак, конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістик профсервіс" (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" (далі - замовник) укладено договір № 2020/01/03-1 на перевезення вантажу за умовами якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п. 2.1.1 договору замовник зобов`язується надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого замовлення на перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата та час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Відповідно до п. 3.1 договору ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках перевізника.

За умовами п. 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку замовника на поточний банківський рахунок перевізника, протягом 14-ти банківських днів після отримання рахунка перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.1.10 договору замовник зобов`язався своєчасно оплачувати послуги перевізника.

Як зазначає позивач, з метою виконання спірного договору, ним було здійснено перевезення вантажу відповідача, що підтверджується виставленим відповідачу рахунком на оплату № 233 від 09.05.2020 на суму 9 000,00 грн, актом виконаних робіт, товарно-транспортною накладною від 08.05.2020, податковою накладною та квитанцією реєстрації податкової накладної.

Вказані документи Новою поштою були доставлені на адресу відповідача, проте, залишились без уваги замовника.

Водночас, позивач вказує, що відповідач зобов`язання щодо проведення оплати за договором не виконав, внаслідок чого й виникла заборгованість що становить 9 000,00 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування пені в сумі 587, 21 грн та 3 % річних в сумі 146, 80 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2020/01/03-1 на перевезення вантажу від 03.01.2020 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором транспортного експедирування.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Судом встановлено, що 03.01.2020 між перевізником та замовником підписано договір № 2020/01/03-1 на перевезення вантажу, відповідно до умов якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 9 000,00 грн, що підтверджується виставленим рахунком на оплату № 233 від 09.05.2020 на суму 9 000,00 грн та іншими товарно-транспортними документами, які були доставлені оператором поштового зв`язку ТОВ "Нова Пошта" та вручені уповноваженому представнику відповідача, що підтверджується експрес-накладною, проте відповідач, в свою чергу, надані послуги не оплатив, на прохання позивача оплатити отримані відповідачем послуги жодним чином не прореагував, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав обумовлені договором зобов`язання, та надав послуги з перевезення вантажу на загальну на суму 9 000,00 грн, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, товарно-транспортними документами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Втім, суд вказує, що доказів оплати відповідачем наданих позивачем послуг перевезення на загальну суму 9 000,00 грн в матеріалах справи не міститься.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів виконання ним своїх обов`язків за спірним договором, та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 2020/01/03-1 на перевезення вантажу від 03.01.2020 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 9 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені в сумі 587,21 грн та 3 % річних в сумі 146,80 грн, то суд вказує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 даного договору, замовник сплачує перевізнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши зазначений позивачем період нарахування пені з 13.06.2020-28.12.2020, дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки перевищує шість місяців, від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а відтак, суд, здійснивши власний розрахунок пені за період з 13.06.2020-13.12.2020 дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача пені підлягає 542,95 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача 3% річних дійшов висновку, що він є обґрунтованим та підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 146,80 грн, у зв`язку з чим вимоги в частині стягнення пені та 3% річних підлягають частковому задоволенню, у визначених судом сумах.

Відтак, оскільки судом було встановлено, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов`язання, зокрема, щодо порядку оплати за отримані послуги перевезення вантажу, то за таких обставин з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" підлягає стягненню заборгованість в розмірі 9 000,00 грн, пеня в розмірі 542,95 грн та 3% річних в розмірі 146,80 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик профсервіс" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" (02099, місто Київ, вул. Севастопольська, будинок 7/13, гуртожиток; ідентифікаційний код 33497722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик профсервіс" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9; ідентифікаційний код 39208461) заборгованість в розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 542 (п`ятсот сорок два) грн 95 коп., 3% річних в розмірі 146 (сто сорок шість) грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 092 (дві тисячі дев`яносто два) грн 44 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.05.2021.

Суддя Д.О. Баранов

Дата ухвалення рішення18.05.2021
Оприлюднено02.06.2021

Судовий реєстр по справі —910/11/21

Рішення від 18.05.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

Ухвала від 11.01.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Баранов Д.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні