Рішення

від 28.05.2021 по справі 120/803/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 травня 2021 р. Справа №120/803/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фермерського господарства "ВАЛ-ДІМ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фермерського господарства "ВАЛ-ДІМ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №2133616/39782392 від 13 листопада 2020 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 30 жовтня 2020 року, та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №6 від 30 жовтня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним сформовано податкову накладну №6 від 30 жовтня 2020 року та направлено до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказана податкова накладна була прийнята, однак реєстрація її зупинена з посиланням на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У квитанції запропоновано фермерському господарству надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

Згодом, 13 листопада 2020 року комісією Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №2133616/39782392, яким позивачеві відмовлено в реєстрації поданої податкової накладної у зв`язку із ненаданням платником податку копій документів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. За результатами розгляду поданої скарги Державною податковою службою України 24 листопада 2020 року прийнято рішення №63859/39782392/2, яким подану фермерським господарством скаргу залишено без задоволення, а рішення №2133616/39782392 від 13 листопада 2020 року - без змін.

На думку позивача, рішення контролюючого органу №2133616/39782392, яким позивачеві відмовлено в реєстрації поданої податкової накладної, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 08 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01 березня року представником Головного управління ДПС у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на те, що комісією Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 13 листопада 2020 року прийнято рішення №2133616/39782392, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 30 жовтня 2020 року у зв`язку із ненаданням платником податків копій документів, зокрема, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Також представник Головного управління ДПС у Вінницькій області зазначає, що відповідно до наданих позивачем первинних документів транспортування кукурудзи відбувалось згідно з товарно-транспортних накладних №1 від 10 жовтня 2020 року, №11 від 30 жовтня 2020 року та №13 від 31 жовтня 2020 року, проте видаткова накладна, яка підтверджує відвантаження кукурудзи в кількості 102,38 тонн на суму 120,9 тисяч гривень виписана 30 жовтня 2020 року. На думку відповідача, такі дати повинні збігатися.

01 березня 2021 року також надійшов відзив від Державної податкової служби, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає, що вимога про зобов`язання Державну податкову службу зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних є дискреційними повноваженнями контролюючого органу. Відтак, відповідач вказує на неможливість здійснення реєстрації податкової накладної.

Крім того, 01 березня 2021 року від представника Головного управління ДПС у Вінницькій області на адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про заміну відповідача правонаступником.

Ухвалою суду від 03 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Іншою ухвалою суду від 03 березня 2021 року задоволено клопотання про заміну відповідача правонаступником та замінено Головне управління ДПС у Вінницькій області як юридичну особу публічного права його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Вінницькій області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

09 березня 2021 року представником позивача подано відповідь на відзиви, у якій додатково наведені аргументи для задоволення позовних вимог. Зокрема, у відповіді на відзиви позивач звернув увагу на те, що реальність господарських операцій підтверджується копіями первинних документів, які були надіслані податковому органу разом із письмовими поясненнями, а також копіями документів, які були надіслані із податковою накладною №6 від 30 жовтня 2020 року. Також у відповіді на відзиви йдеться про те, що зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну не є дискреційними повноваженнями.

24 березня 2021 року представником позивач подано заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу, у якій просить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмір 23000 гривень.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Фермерське господарство "ВАЛ-ДІМ" зареєстроване як юридична особа 07 травня 2015 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

30 жовтня 2020 року на виконання приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України фермерським господарством "ВАЛ-ДІМ" сформовано та направлено до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №6 від 30 жовтня 2020 року.

06 листопада 2020 року контролюючим органом сформовано квитанцію, якою зупинено реєстрацію поданої позивачем податкової накладної, мотивуючи це тим, що податкова накладна відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, адже коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 1005 відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання. У зв`язку із цим запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання та прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання зазначених вимог позивачем направлено до податкового органу пояснення та документи, яких на думку позивача, достатньо для прийняття рішення про реєстрацію поданої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Незважаючи на подані пояснення та документи, комісією Головного управління ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 13 листопада 2020 року прийнято рішення №2133616/39782392, яким відмовлено у реєстрації згаданої вище податкової накладної у зв`язку із ненаданням позивачем копій усіх необхідних документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

16 листопада 2020 року фермерським господарством подано скаргу на рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної.

Однак, за результатами розгляду поданої скарги рішенням комісії Державної податкової служби України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №63859/39782392/2 від 24 листопада 2020 року скаргу залишено без задоволення, а рішення №2133616/39782392 від 13 листопада 2020 року - без змін.

Надаючи правову оцінку рішенню №2133616/39782392, що оскаржується, суд зважає на таке.

Відповідно до частини "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).

Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).

Так, судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкової накладної №6 від 30 жовтня 2020 року слугувало те, що податкова накладна відповідає вимогам пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Водночас, на момент формування квитанції, якою зупинено реєстрацію податкової накладної, Критерії ризиковості здійснення операцій визначені додатком 3 до Порядку №1165.

Пунктом 1 додатку 3 до Порядку №1165 віднесено до ознак ризиковості здійснення операцій наступні: відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Відтак, пункт 1 додатку 3 до Порядку №1165 Критеріїв ризиковості здійснення операцій містить одну із можливих ознак ризиковості здійснення операцій, якою є відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у таблиці даних платника податку на додану вартість як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

Системний аналіз пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у господарської операції такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності господарської операції вказаному критерію слід навести обґрунтований розрахунок за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

Однак, відсутність у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначення конкретного критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у пункті 1 додатку 3 до Порядку №1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм, якому відповідає платник податку, свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію, що визначений пунктом 1 Критеріїв ризиковості господарських операцій. Зокрема, контролюючим органом не наведено обґрунтування того, що обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС, що свідчить про необґрунтованість такої квитанції.

Відтак, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної від 06 листопада 2020 року не відповідає вимогам, що встановлені до неї пунктом 11 Порядку №1165 в частині необхідності зазначення критерію (їв) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Крім того, у квитанції не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою, що також свідчить про невідповідність сформованої квитанції вимогам до таких, що визначені пунктом 11 Порядку №1165.

Таким чином, незазначення у квитанції від 06 листопада 2020 року, якою зупинено реєстрацію податкової накладної №6 від 30 жовтня 2020 року, переліку документів, які слід надати для підтвердження інформації, що вказана у поданій податковій накладній, свідчить про неможливість прийняття в подальшому рішення про відмову в реєстрації податкової накладної з підстав ненадання платником податків певних документів.

Водночас, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №520).

Пунктом 2 Порядку №520 визначено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Разом із тим, пунктом 5 Порядку №520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

При цьому, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги" та "Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами", затвердженого в установленому порядку (пункти 6, 7 Порядку №520).

Згідно з вимогами пунктів 9, 10 та 11 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

В ході судового розгляду встановлено, що рішення №2133616/39782392 від 13 листопада 2020 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 30 жовтня 2020 року, прийняте у зв`язку із неподанням позивачем копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

При цьому, у стрічці "Додаткова інформація", що міститься у оскаржуваному рішенні, вказано на невідповідність товарно-транспортних накладних.

Слід звернути увагу на тому, що за умови ненадання платником податку окремих копій документів у рішенні передбачено можливість визначити ті документи, що не надані, шляхом підкреслення таких.

Проте, зі змісту рішення, що оскаржується, слідує, що дійсною причиною відмови у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних була невідповідність товарно-транспортних накладних, а не ненадання окремих копій документів.

Водночас, суд встановив, що позивачем до контролюючого органу направлено копії наступних документів: договір поставки насіння кукурудзи №00253-ВІ від 26 лютого 2020 року, видаткові накладні №№906, 1147, 1205, товарно-транспортні накладні №№Р906, Р1147, Р1205, 1, 11, 13, акт на списання насіння кукурудзи №1 від 30 квітня 2020 року, платіжні доручення, договір постачання кукурудзи №6700-1 від 29 жовтня 2020 року, №00016-ві від 21 листопада 2019 року, довіреність, видаткова накладна №6 від 30 листопада 2020 року.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що рішення №2133616/39782392 від 13 листопада 2020 року, яким позивачеві відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 30 жовтня 2020 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу позовної вимоги щодо зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати подану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, то варто звернути увагу на таке.

Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.

Згідно з приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням Державної податкової служби України.

Проте, обставин, які б унеможливлювали реєстрацію податкової накладної №6 від 30 жовтня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами суд дійшов висновку зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №6 від 30 жовтня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Посилання представника Державної податкової служби України у відзиві на те, що зобов`язання вчинити конкретну дію в даному випадку буде втручанням у дискреційні повноваження Державної податкової служби України слід оцінити критично з огляду на таке.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

В свою чергу, оскаржуване рішення №2133616/39782392 від 13 листопада 2020 року прийняте всупереч вимогам Порядку №520, що свідчить про відсутність наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №6 від 30 жовтня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім наведеного, частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, що понесені позивачем, суд зважає на те, що фермерським господарством при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 2270 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №448 від 22 січня 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід пропорційно стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі по 1135 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області та за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Окрім того, представником позивача подано заяву щодо компенсації витрат на правничу допомогу, до якої долучено ордер про надання правової допомоги серії КС №765895 від 19 січня 2021 року, договір про надання правничої допомоги від 19 січня 2021 року, специфікацію №1 від 19 січня 2021 року, платіжне доручення №444 від 20 січня 2021 року, акт приймання-передачі послуг №1 від 17 березня 2021 року, звіт про надану правничу допомогу від 17 березня 2021 року.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, договором про надання правничої допомоги від 19 січня 2021 року, що укладений між адвокатським об`єднанням "Віннерлекс" та фермерським господарством "ВАЛ-ДІМ", передбачено, що його предметом є надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги фермерському господарству, а клієнт, в свою чергу, зобов`язується оплатити відповідно до умов договору надану правничу допомогу.

Конкретний вид та обсяг правничої допомоги зазначається в специфікації, що є невід`ємним додатком до договору, яка відображає доручення клієнта адвокатському об`єднанню на надання певної правничої допомоги та її вартість (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору визначено послуги, що можуть надаватися в межах згаданого договору. Серед них такі: надання правової інформації, усних та письмових консультацій, правових висновків з питань, які виникають у процесі здійснення клієнтом своєї господарської діяльності, інший правовий супровід діяльності клієнта; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами тощо.

Також сторони домовились про те, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків. При цьому клієнт зобов`язується здійснити попередню оплату гонорару у розмірі 100% вартості правничої допомоги, обчисленої у специфікації.

Як свідчить звіт про надану правничу допомогу від 17 березня 2021 року, який є додатком до акту №1 приймання-передачі послуг від 17 березня 2021 року, адвокатом надавались позивачеві такі послуги: визначення переліку обставин, які підлягають доказуванню та документів, які мають бути надані клієнтом до суду для обґрунтування позову; опрацювання та детальний правовий аналіз первинних та інших документів, наданих клієнтом для підготовки позовної заяви; підготовка позовної заяви; підготовка відповіді на відзив; підготовка заяви про компенсацію витрат на правничу допомогу.

Також цей звіт підтверджує те, що загальна вартість наданих юридичних послуг становить 23000 гривень.

Платіжним дорученням №444 від 20 січня 2021 року підтверджується оплата фермерським господарством послуг, що надані адвокатським об`єднанням, в сумі 23000 гривень.

Водночас, на переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 23000 гривень є досить завищеними.

Так, надані адвокатом послуги, що пов`язані із визначенням переліку обставин, які підлягають доказуванню, та документів, які мають бути надані клієнтом до суду для обґрунтування позову, опрацюванням та детальним правовим аналізом первинних та інших документів, наданих клієнтом для підготовки позовної заяви, та власне підготовка позовної заяви є подібними за своїм змістом та охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов`язаної із складанням зазначених документів.

Отже, більшість послуг, що надавалися на виконання умов згаданого договору, були пов`язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація (поділ на окремі частини) таких не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.

Крім того, адміністративна справа №120/803/21-а розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Наведене свідчить про недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 23000 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є досить завищеним.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, на переконання суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 8000 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Таким чином, на користь позивача пропорційно з відповідачів слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8000 гривень.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фермерського господарства "ВАЛ-ДІМ" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Вінницькій області №2133616/39782392 від 13 листопада 2020 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №6 від 30 жовтня 2020 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №6 від 30 жовтня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фермерського господарства "ВАЛ-ДІМ" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь фермерського господарства "ВАЛ-ДІМ" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фермерське господарство "ВАЛ-ДІМ" (місцезнаходження: 22110, Вінницька обл., Козятинський р-н, с. Поличинці, вул. Дружби, буд. 21; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39782392)

Відповідач: Державна податкова служба України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43005393)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області: (місцезнаходження: 21028 м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44069150)

Рішення суду в повному обсязі складено 28.05.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович