Рішення

від 01.06.2021 по справі 120/2510/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 червня 2021 р. Справа № 120/2510/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Якушинецької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Якушинецької сільської ради (далі - відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення за №235 від 12 березня 2021 року 5 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області в частині відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ;

зобов`язати Якушинецьку сільську раду Вінницької області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, із урахуванням правових висновків суду, наданих ним в судовому рішенні.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 16 лютого 2021 року звернувся через свого представника із клопотанням до Якушинецької сільської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,10 га (земельна ділянка межуєіз земельноюділянкою, яка має кадастровий номер:0520688906:04:001:0і17 (суміжна)), комунальної форми власності, землі запасу, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території села Зарванці Вінницького району Вінницької області (Якушинецької об`єднаної територіальної громади),

Рішенням за №235 від 12.03.2021 року відповідач відмовив позивачу в надані вищевказаного дозволу. Відмову мотивував тим, що земельна ділянка перебуває в користуванні громадян та заявник не надав погодження землекористувача.

Разом з тим, позивач вказує, що земельна ділянка не передавалась у власність третім особам, правовстановлюючі документи відсутні, вона не є сформована, відноситься до земель запасу Якушинецької сільської ради (ст.19 ч.2 ЗК України землі запасу ), а тому доводи відповідача не ґрунтуються на положеннях ст.ст.79-1, 125, 126 ЗК України та вимог Закону України Про Державний земельний кадастр , таму вказувати про відсутність погодження землекористувача є не вірним. Окрім того, відповідач не вказав прізвищ осіб в кого земельна ділянка перебуває в користуванні, що також ставить під сумнів висновки відповідача, так як земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав в силу статті 79-1 ЗК України.

Позивач вважає, зазначене рішення протиправним, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

На адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшов відзив на адміністративний позов у якому зазначено, що зазанчена на графічних матеріалах земельна ділянка була перелана для ведення індивідуального будівництва рішенням сесії сільської Ради народних депутатів №117 від 10.04.1996 року відповідно до долатку №5 багатодітній сім`ї, а саме ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 28.05.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача у витребуванні доказів.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

16 лютого 2021 року позивач звернувся через свого представника із клопотанням до Якушинецької сільської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,10 га (земельна ділянка межує із земельноюділянкою, яка має кадастровий номер 0520688906:04:001:0117 (суміжна)), комунальної форми власності, землі запасу, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території села Зарванці Вінницького району Вінницької області (Якушинецької об`єднаної територіальної громади), земельна ділянка розташована в межах населеного пункту.

До клопотання було надано всі передбачувані документи згідно ст.118 ЗК України.

Рішенням за №235 від 12.03.2021 року відповідач відмовив позивачу в надані вищевказаного дозволу. Відмову мотивував тим, що земельна ділянка перебуває в користуванні громадян та заявник не надав погодження землекористувача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу Земельного кодексу України.

Згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Судом встановлено, що підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стало посилання у рішенні №235 на те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у користуванні громадян і заявник не надав погодження землекористувача.

Разом з тим у відзиві відповідач посилається на інше рішення №117 від 10.04.1996 сільської Ради народних депутатів від 10.04.1996 року, яким земельна ділянка передана для ведення індивідуального будівництва багатодітній сім`ї ОСОБА_2 .

В силу вимог ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Разом з тим, оскаржуване у даній справі рішення не містить посилань на рішення №117 від 10.04.1996 року та інформації кому саме надано у користування таку земельну ділянку.

Відповідно до п. 3. ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Висновок узгоджується із нормами абз 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в силу яких суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тому адміністративний суд під час перевірки правомірності оскаржуваної відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, повинен надати правову оцінку тим обставинам, що зазначені безпосередньо у рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого акта. Отже, так як аргумент, що досліджується, у тексті оскаржуваного наказу не зазначений, такий у подальшому не може братися судом до уваги під час розгляду спору щодо оскарження відмови.

Крім того, судом досліджено публічну кадастрову карту, та встановлено, що земельна ділянка, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0520688906:04:001:0117 та яку бажає отримати позивач згідно наданих до клопотання графічних матеріалів є несформованою, незареєстрованою та неможливо встановити інформацію про право власності та інші речові права щодо цієї земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Разом із тим силу приписів ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Щодо посилання відповідача на п. 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, то суд враховує те, що вказаною нормою дійсно передбачено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. В той же час відповідачем не надано суду жодних доказів про те, що відповідне рішення сільської ради №117 від 10.04.1996 року в частині, що стосується спірної земельної ділянки є виконаним згідно положень діючого ЗК України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, а є лише одним із етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність та направлене на ідентифікацію земельної діялнки. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Аналогічна правова позиція міститься у висновках Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 23.01.2020 року у справі № №0840/2979/18.

Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Якушинецької сільської ради 235 від 12.03.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,10 га в межах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, то суд зазначає таке.

Згідно частини 3 статті 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що у своєму відзиві відповідач вказує, що спірна земельна ділянка у 1996 році передана у користування сім`ї ОСОБА_2 .

В той же час, відповідач відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не зазначив, якій саме особі така земельна ділянка була передана, чи використовує така особа відповідну земельну ділянку та чи вчиняє дії щодо подальшого оформлення відповідних прав на землю, що має значення для правильного вирішення відповідного питання.

Отже, відповідачем при розгляді клопотання позивачки не надана належна оцінка зазначеним вище обставинам, як і не перевірено зміст такого клопотання на предмет відповідності в цілому і іншим вимогам статті 118 ЗК України, так як оскаржувана відмова ґрунтувалася на зовсім інших обставинах. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Саме такий правовий висновок із подібного питання був зроблений Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 року по справі № П/811/2541/17.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,10 га в межах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підляє частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення рішення за №235 від 12 березня 2021 року 5 сесії 8 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 .

Зобов`язати Якушинецьку сільську раду Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , комунальної форми власності, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в межах Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 01.06.2021

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Якушинецька сільська рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ: 04330021, вул. Новоселів, 1, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222).

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна