Вирок

від 01.06.2021 по справі 295/11603/19

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/11603/19

Категорія 227

1-кп/295/242/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомир у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження №12019060020002462 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої на посаді водія КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської місцевої ради, уродженки м.Житомира, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

представників цивільних відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИВ:

14.06.2019 ОСОБА_4 , керувала технічно-справним тролейбусом «ЗІУ-9» з бортовим номером НОМЕР_1 за маршрутом №2, зі сполученням «Богунія-Вокзал» в м. Житомирі. Цього ж дня, приблизно о 15:10, здійснюючи рух по проспекту Миру від вулиці Богунська до проспекту Незалежності, що у м. Житомирі, ОСОБА_4 зупинилася на зупинці громадського транспорту «Ринок Хмільники» у м. Житомирі, яка розташована поблизу будинку №15-а по проспекту Миру у м. Житомирі, де здійснювала посадку та висадку пасажирів.

У вищезазначений день, час та місці під час того, як пасажир ОСОБА_11 почав виходити з тролейбусу через задні двері тролейбуса «ЗІУ-9» з бортовим номером НОМЕР_1 , ОСОБА_4 порушуючи вимоги: п.2.3.б) Правил дорожнього руху не була уважною, та не стежила за дорожньою обстановкою, з відповідним реагуванням на її зміну і відволіклась від керування транспортним засобом; п.10.1 зазначених Правил перед початком руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху; п.21.4 зазначених Правил почала рух до повного зачинення дверей, внаслідок чого прижала пасажира ОСОБА_11 задніми дверима тролейбуса та розпочала рух транспортним засобом, під час якого вказаний пасажир випав на проїзну частину через не до кінця зачинені двері.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_11 , отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани та садна на волосистій частині голови зліва, лінійний перелом основи та склепіння черепа, епідуральної гематоми, субдуральної гематоми об`ємом більше 150 мл, субарахноїдального крововиливу по конвекситальній поверхні обох півкуль головного мозку, ділянки забою на полюсах лобної та скроневої частки правої півкулі головного мозку, які в своїй сукупності та по механізму свого утворення є закритою черепно-мозковою травмою та які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю.

Своїми необережними діями ОСОБА_4 , які виразились в порушенні нею вимог пунктів 2.3. б), 10.1, 21.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та які перебувають у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 за пред`явленим обвинуваченням винною себе визнала повністю, щиро розкаялась, просила вибачення у потерпілого. Суду пояснила, що 14.06.2019 керувала тролейбусом «ЗІУ-9» за маршрутом №2, зі сполученням «Богунія-Вокзал» у напрямку центра міста. На зупинці громадського транспорту «Ринок Хмільники» заходили та виходили пасажири. Коли вона зачинила двері і почала рух, почула крики із салону тролейбуса. У дзеркало заднього виду побачила, що із салону випала людина. Після цього зупинилась. Визнала, що вона розпочала рух, не пересвідчившись що двері тролейбуса зачинені. До лікарні не ходила, оскільки керівництво підприємства заборонило. Додала, що водієм тролейбуса працює з 2006 року, раніше Правил дорожнього руху не порушувала. Потерпілому моральну шкоду відшкодувала в повній мірі.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що 14.06.2018 він був у селі, йому зателефонували з Обласної лікарні, повідомили, що син ОСОБА_11 знаходиться у реанімації. Обставини, за яких він туди потрапив не повідомили. Дали список ліків, потім з реанімації виписали, але спасти не вдалось. ІНФОРМАЦІЯ_2 син помер. Син проживав з ними, працював оператором на «Паперовій фабриці». З дружиною у них маленька пенсія і син їм допомагав як матеріально, так і морально. Втрату з дружиною досі не пережили, спеціально переїхали в село, де сина поховали. Додав, що стан здоров`я також погіршився, постійно проходить лікування зі скаргами на тиск і серце. Цивільний позов підтримав повністю.

Судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, їх позиція є добровільною та істинною, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Тому, враховуючи, що обвинувачена у повному обсязі визнала свою вину у вчинені інкримінованого їй злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, приймаючи до уваги думку учасників процесу, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження ухвалив визнати недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи підтверджені наявними у справі доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, також визнає дані фактичні обставини справи.

Своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 , ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра та у КУ «Обласний медичний центр з надання спеціалізованої допомоги хворим на залежності, ВІЛ/СНІд-інфекції та шкірно-венерологічні захворювання» не перебуває, працює водієм КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради, позицію потерпілого, який не наполягав на суворості покарання.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшує покарання є щире каяття та відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання згідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Також судом враховуються висновки за результатами складання досудової доповіді про обвинувачену ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відповідно до яких ризик вчинення нею

повторного кримінального правопорушення є низьким, ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький. За результатами дослідження інформації, що характеризує особу обвинуваченого, її спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення нею повторного правопорушення, орган пробації прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_4 буде можливим без позбавлення її волі на певний строк. Орган пробації вважав за доцільне, у разі звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, покласти на неї обов`язки, передбачені ч.3ст.76КК України (а.с.84-86, т.1).

Суд виходить з того, що призначене покарання повинно бути необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Враховуючи вищевикладене, характер порушення, форму вини - необережність, обставини, що характеризують поведінку винної до та після вчинення злочину, яка раніше кримінальних правопорушень не вчиняла, після вчинення правопорушення вибачилась та відшкодувала шкоду, завдану потерпілому в сумі 25000 грн, її ставлення до вчиненого нею діяння, суд приходить до висновку про можливість призначення їй покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

Разом з тим, враховуючи вищевикладені обставини справи та обставини, що характеризують обвинувачену, її поведінку до та після вчинення злочину, зокрема і те, що ОСОБА_4 тривалий час працює водієм, раніше до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувалась, правопорушення вчинила вперше, щиро розкаялась, відшкодувала шкоду, суд приходить до висновку про можливість її виправлення без реального відбування призначеного їй покарання, однак в умовах здійснення контролю за її поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбаченихст.76 КК України.

Вирішуючи питання призначення додаткового покарання в виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд приймає до уваги, що вчинено тяжкий злочин, в результаті якого загибла людина, обставини злочину, вчиненого з необережності, позитивну характеристику обвинуваченої з місця роботи, раніше до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувалась, правопорушення вчинила вперше, щиро розкаялась, відшкодувала шкоду, робота водієм єдиний засіб її існування, суд приходить до твердого переконання про можливість її виправлення без призначення додаткового покарання в виді позбавлення права користування транспортним засобом.

Потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_12 подано позовну заяву до відповідачів КП «Трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради та ПрАТ «Страхова група «ТАС», у якій, з урахування уточнень від 24.01.2021 вони просили:

1.Стягнути з Комунального підприємства «Трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 03328310) на користь ОСОБА_7 (і.н. НОМЕР_2 ) 300 000 (триста тисяч) грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 03328310) на користь ОСОБА_12 (і.н. НОМЕР_3 ) 300 000 (триста тисяч) грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_7 (і.н. НОМЕР_2 ) в межах страхового ліміту 200 000 (триста тисяч) грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

4.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_12 (і.н. НОМЕР_3 ) в межах страхового ліміту 200 000 (триста тисяч) грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви вказали, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення загинув їх син ОСОБА_11 , і його смерть завдала їм великого болю та призвела до душевних переживань. Оскільки ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, під час виконання її трудових (службових) обов`язків водія в КП «ТТУ» Житомирської міської ради, то на їх думку, моральна шкода повинна бути відшкодована роботодавцем обвинуваченої. Крім того, в уточненій позовній заяви зазначили, що тролейбус «ЗІУ-9» з бортовим номером 1032, яким керувала на момент вчинення злочину обвинувачена, був застрахований відповідно до договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 19.11.2018 ПрАТ «Страхова група «ТАС», тому частина суми моральної шкоди повинна бути відшкодована страховою компанією.

Цивільний позивач ОСОБА_12 подала заяву, у якій цивільний позов підтримала та просила розглядати справу у її відсутність.

Представник відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» в судовезасідання нез`явився,належним чиномповідомлений продату ічас судовогозасідання, подав відзив про те, що позов не підлягає задоволенню оскільки відповідно до договору, укладеного між ними та КП «ТТУ» моральна шкода ними не відшкодовується.

Представник відповідачаКП «ТТУ»Житомирської міськради в судовому засіданні пояснила, що КП «ТТУ» Житомирської міськради має нести відповідальність, але у визначенні розміру шкоди вони покладаються на розсуд суду, оскільки відповідач є комунальним підприємством і не зможуть виплатити великі суми шкоди. Разом з тим надала відзив про те, що позов не підлягає задоволенню оскільки відповідно до договору, укладеного між ними та ПрАТ «Страхова група «ТАС», обов`язок відшкодувати шкоду, що заподіяна здоров`ю, виникає у ПрАТ «Страхова група «ТАС»; вони вчасно звернулись до страхової компанії з повідомленням про страховий випадок. Зазначили, що при визначенні розміру відшкодування необхідно врахувати, що ОСОБА_4 вчинила злочин з необережності, співпрацювала зі слідством, намагалась допомогти пасажиру одразу на місці події.

Ухвалою від 01.06.2021 ОСОБА_4 залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази в справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до наступних висновків.

Моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.23, ст.1167 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і зокрема у зв`язку зі смертю фізичної особи внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч.2ст. 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до приписів статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

В постановівід 05грудня 2018року ВеликаПалата ВерховногоСуду усправі №426/168/16-цсформулювала правовийвисновок щодовідшкодування шкоди,завданої джереломпідвищеної небезпеки,в порядкурегресу,зазначивши таке:

«Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника».

Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 654/4218/15-ц.

З матеріалів справи встановлено, що 14.06.2019, приблизно о 15-10 год. у м. Житомирі в районі зупинки громадського транспорту «Ринок Хмільники», ОСОБА_4 виконувала свої трудові (службові) обов`язки водія та керувала технічно-справним тролейбусом «ЗІУ-9» з бортовим номером 1032, належним КП «ТТУ» Житомирської міської ради.

Під час розгляду кримінального провадження судом була встановлена вина ОСОБА_4 , яка під час керування тролейбусом «ЗІУ-9» з бортовим номером 1032 порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 .

Згідно копії свідоцтва про народження сері НОМЕР_4 батьками померлого ОСОБА_11 є ОСОБА_7 та ОСОБА_12 (а.с. 223).

Цивільний відповідач - КП «Трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради (далі КП «ТТУ») під час судового розгляду не заперечували, що водій ОСОБА_4 перебувала на час вчинення злочину (момент завдання шкоди) у трудових відносинах з ними та виконувала свої трудові обов`язки. Про це свідчать відзив на позов та додані документи до відзиву, а саме: повідомлення про ДТП (а.с. 92), відповідно до якого КП «ТТУ» повідомило АТ «СТ «ТАС» про дорожньо-транспортну пригоду за участі водія тролейбусу ЗІУ-9» з бортовим номером 1032 ОСОБА_4 .

Оскільки позивачі були батьком та матір`ю загиблого ОСОБА_7 суд дійшов до висновку про те, що вказаним особам була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку зі смертю їх єдиного сина, що призвело до незворотних негативних змін у їх особистому житті та завдало глибоких моральних страждань. Суд враховує характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Враховуючи зазначені вище обставини, норми законодавства, суд вважає, що заявлений розмір завданої позивачам працівницею КП «ТТУ» Житомирської міськради ОСОБА_4 моральної шкоди, є обґрунтованим та співрозмірним, а тому вимоги до КП «ТТУ» Житомирської міськради про стягнення суми моральної шкоди на користь кожного з позивачів по 300000 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим суд відмовляє у задоволенні вимог позивачів про стягнення моральної шкоди з відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» враховуючи наступне.

Так, за приписами вимог п. 1.5. ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» тролейбус не підпадає під ознаки поняття «наземного транспортного засобу», визначеного цим Законом, а тому у страхової організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відсутнє право здійснювати таке страхування відповідно до вимог, встановлених цим Законом.

Таким чином на момент завдання шкоди (час вчинення злочину ОСОБА_4 ) тролейбуси не підпадали під дію вказаного вище Закону, і, отже, щодо них не могло бути укладено договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому правовідносини, що виникли у зв`язку із завданням водієм тролейбусу шкоди, регулюються виключно Законом України «Про страхування» та Договором № FO-00247989 добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, укладеним 19.11.2018 Комунальним підприємством «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради з Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування цестрахування,яке здійснюєтьсяна основідоговору міжстрахувальником істраховиком.Загальні умовиі порядокздійснення добровільногострахування визначаютьсяправилами страхування,що встановлюютьсястраховиком самостійновідповідно довимог цьогоЗакону.Конкретні умовистрахування визначаютьсяпри укладеннідоговору страхуваннявідповідно дозаконодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FO-00247989 від 19.11.2018 був укладений відповідно до приписів Закону України «Про страхування»; він ніким не оспорений, не визнаний недійсним та не скасований.

Відповідно до п. 12.2. Додаткового договору № 1 від 19.11.2018 до Договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, укладеного між ПрАТ «Страхова група ТАС» та КП «Трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради (далі Договір), предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов`язані з: 1) життям, здоров`ям та працездатністю Застрахованої особи, визначеної цим договором (ДНВ); 2) відшкодуванням особою, відповідальність якої застрахована за цим договором, заподіяною нею шкоди; життю та здоров`ю фізичної особи або її майну, а також шкоди, заподіяної майну юридичної особи під час експлуатації ТЗ, вказаного в частині 1Додатку до Договору, якщо є причинно-наслідковий зв`язок між експлуатацією такого ТЗ і заподіяною шкодою Третій особі (ДЦВ).

Відповідно положень підпунктів 12.2., 15.2 та 15.2.12 вказаного Договору його предметом є виключно майнові інтереси, а моральна шкода (втрата немайнового характеру) до страхових випадків не відноситься і її виплата не проводиться.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_12 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню за проведення експертиз в сумі 3611 грн 08 коп. слід стягнути з обвинуваченого.

Питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався, підстав для його обрання, суд не вбачає.

Керуючись ст. 349, 368, 370, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо вона протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає обов`язки відповідно до ст. 76 ч. 1 п. 3,4 КК України, а саме: повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з`являтися для реєстрації в орган пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_12 до Комунального підприємства «Трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 03328310) на користь ОСОБА_7 (і.н. НОМЕР_2 ) 300 000 (триста тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Комунального підприємства «Трамвайно-тролейбусне управління» Житомирської міської ради (код ЄДРПОУ 03328310) на користь ОСОБА_12 (і.н. НОМЕР_3 ) 300 000 (триста тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_12 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта в сумі 3611 (три тисячі шістсот одинадцять) гривень 08 копійок.

Речовий доказ диск з відеозаписом залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1